Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №686/19558/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/19558/26

Провадження № 1-кп/686/2120/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

його захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хмельницькому в режимі відеоконференцзв`язку із обвинуваченим кримінальне провадження № 12026243000001266 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, тимчасово непрацюючого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України,

встановив:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 06.06.2026, близько 18 год. 17 хв., керуючи автомобілем марки «Peugeot», моделі «301», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , наблизився до блокпоста на автодорозі по вул. Болохівська, в м. Хмельницькому, після чого різко змінив напрямок руху, проте був зупинений неподалік місця події, на вимогу червоного проблискового маячка службового автомобіля Національної поліції та у відповідності пункту 49 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», старший солдат ОСОБА_4 підійшовши до даного авто висунув вимогу пред`явити військово-обліковий документ разом із документом, що посвідчує особу, проте ОСОБА_5 дані вимоги не виконав.

У подальшому, старшим солдатом ОСОБА_4 та працівниками поліції висунуто неодноразові вимоги ОСОБА_5 вийти із салону транспортного засобу, однак останній на жодні вимоги не реагував та близько 18 год. 45 хв. цього ж дня ОСОБА_5 , перебуваючи за кермом автомобіля марки «Peugeot», моделі «301», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , усвідомлюючи та достовірно знаючи, що попереду автомобіля знаходиться працівник ІНФОРМАЦІЯ_3 в форменому одязі ЗСУ (з розпізнавальними знаками) при виконанні службових обов`язків, з метою заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, розпочав рух транспортного засобу прямо, де в цей час знаходився ОСОБА_4 , в результаті чого спричинив наїзд на останнього передньою частиною автомобіля, а саме переднім бампером та капотом, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді набряку м`яких тканин по передньо-зовнішній поверхні правого колінного суглобу, ушкодження задніх рогів медіального та латерального меніска, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, згідно із Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженими наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України».

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Судом дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 2 ст. 350 КК України, а саме як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі, яка виконує громадський обов`язок, у зв`язку з її службовою діяльністю.

Психічне ставлення обвинуваченого до діяння, винним у вчиненні якого він визнається судом.

В суді обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 350 КК України, а саме в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження службовій особі, яка виконує громадський обов`язок, у зв`язку з її службовою діяльністю, визнав беззаперечно та у повному обсязі. Просив за результатами кримінального провадження не призначати покарання, яке пов`язане із реальним позбавленням волі.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також обсяг доказів, які досліджувались судом на підтвердження пред`явленого обвинувачення

Дані фактичні обставини справи ніким з учасників судового розгляду не оспорюються та підтверджуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 , який повністю визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні та підтвердив вищевикладені обставини вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 показав, що він дійсно 06.06.2026 приблизно о 18 год. керував автомобілем марки «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить його знайомій. Після того, як побачив блокпост ТЦК та автодорозі, вирішив змінити напрямок руху, однак згодом був зупинений працівниками поліції. До нього підійшов старший солдат ОСОБА_4 та попросив пред`явити військово-обліковий документ разом із документом, що посвідчує особу. У зв`язку із тим, що у нього були проблеми із військовим обліком ОСОБА_5 дані вимоги не виконав. В подальшому, працівники поліції та ТЦК та СП висунули вимоги вийти із салону транспортного засобу, однак він указані вимоги не виконав та розпочав рух транспортним засобом прямо, де в цей час знаходився ОСОБА_4 , в результаті чого спричинив наїзд на останнього передньою частиною автомобіля, та спричинив останньому тілесні ушкодження.

Вину у вчиненому визнав у повному обсязі, розкаявся у вчиненому протиправному діянні. Спричинені легкі тілесні ушкодження працівнику ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , а також встановлені досудовим розслідуванням обставини кримінального правопорушення та правову кваліфікацію не оспорює.

За викладених обставин та за згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, показаннями обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 правильно розуміє зміст інкримінованого йому та визнаних ним обставин вчинення кримінального правопорушення та правову кваліфікацію такого кримінального правопорушення і така позиція обвинуваченого є добровільною, суд вважає поза розумним сумнівом доведеною винуватість ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні, а саме у вчиненні за вищевикладених обставин умисного заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі, яка виконує громадський обов`язок, у зв`язку з її службовою діяльністю.

Мотивування призначення покарання

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Зокрема, суд приймає до уваги, що обвинувачений скоїв нетяжкий насильницький злочин щодо працівника ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків, який через зухвалий та агресивний характер злочинних дій, представляє особливу суспільну небезпеку, а також те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має стійкі соціальні зв`язки, посередньо характеризується за місцем свого проживання.

Також суд враховує те, що ОСОБА_5 в судовому засіданні засудив свою протиправну поведінку, вибачився за скоєне, заявив, що переосмислив свою поведінку та зобов`язувався не вчиняти протиправних дій в майбутньому, пропонував потерпілому мінімізувати негативні наслідки, які останній зазнав внаслідок вчиненого кримінального правопорушення відносно нього, шляхом відшкодування моральної шкоди, однак потерпілий відмовився (указані грошові кошти в сумі 20 000 грн перерахував на потреби ЗС України), має на утриманні малолітню дитину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, перебування на утриманні малолітньої дитини, перерахування коштів на потреби ЗС України.

При призначення покарання, суд також враховує досудову доповідь органу пробації відносно обвинуваченого, відповідно до висновків якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе.

З урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого, всіх даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 та конкретних обставин справи, зокрема, наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, позиції прокурора, потерпілого, обвинуваченого та його захисника, суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинене кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 350 КК України, покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статті Особливої частини Кримінального Кодексу у мінімальному розмірі.

Обґрунтування застосування ст. 75 КК України

У той же час, беручи до уваги особу винного, який є особою не судимою, окрім скоєного за місцем свого проживання характеризується посередньо, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні та активно сприяв розкриттю злочину, вніс добровільний внесок на потреби ЗС України, відсутність обставин, які б обтяжували йому покарання, позицію прокурора який зазначає про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, а також інші в сукупності обставини і їх поєднання, які пом`якшують покарання та знижують ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 75 КК України слід звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

На думку суду таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

Рішення про відшкодування процесуальних витрат

Процесуальні витрати у справі, пов`язані із залученням експертів, відсутні.

Рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили

Строк дії запобіжного заходу, який був обраний обвинуваченому відповідно до ухвали суду від 08.06.2026, закінчився, підстав для його обрання на даний час судом не встановлено.

Рішення щодо речових доказів, документів та заходів забезпечення кримінального провадження

Долю речових доказів слід вирішити згідно із ч. 9 ст. 100 КПК України. Заходи забезпечення у кримінальному провадженні слід скасувати. Зокрема, автомобіль марки «Peugot 301», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, який згідно зі свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 27.05.2026 на права власності належить ОСОБА_8 та переданий на відповідальне зберігання до Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області 06.06.2026 (номер книги обліку речових доказів № 715, порядковий номер 38) слід повернути власникові ОСОБА_8 , скасувавши арешт накладений на транспортний засіб згідно із ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.06.2026.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ч.1,3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання час його перебування під вартою з 06.06.2026 до 08.06.2026 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Арешт накладений на майно згідно із ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.06.2026 – скасувати.

Речовий доказ:

?автомобіль марки «Peugot 301», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, який згідно зі свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 27.05.2026 на праві власності належить ОСОБА_8 та переданий на відповідальне зберігання до Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області 06.06.2026 (номер книги обліку речових доказів № 715, порядковий номер 38) - повернути власникові ОСОБА_8 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду ОСОБА_9