Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №682/1148/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1148/26

Провадження № 1-кп/682/112/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої – ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута кримінальне провадження № 12026244000000406 від 02.04.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Славута Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2023 року за ст.119 ч.1 КК України до 3 років обмеження волі, 31.07.2025 року на підставі ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 23.07.2025 року звільненого від відбування покарання умовно - достроково, з невідбутим строком покарання 7 місяців 5 днів, судимість не знята та не погашена,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 достовірно знаючи про те, що у зв?язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, Указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 14.01.2026 № 4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 год. 03.02.2026 строком на 90 діб, тобто до 04 травня 2026 року, будучи раніше судимим, 02.02.2023 Славутським міськрайонним судом Хмельницької області, за ч. 1 ст. 119 КК України, до покарання у виді 3 років обмеження волі, якого 31.07.2025 на підставі ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 23.07.2025 звільнено від відбування покарання умовно-достроково, з невідбутим строком покарання 7 місяців 5 днів, маючи не погашену судимість, на шлях виправлення не став та вчинив нове умисне кримінальне правопорушення (злочин), з наступних обставин.

Так, 03 березня 2026 року, близько 13.00 год, ОСОБА_5 перебував у приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить потерпілій ОСОБА_4 , де у нього виник умисел на крадіжку майна останньої. Надалі, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, умисно, з метою особистого незаконного збагачення, розуміючи суспільну небезпеку своїх дій, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, із столу, який розташований у кімнаті зали вказаного будинку, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, таємно викрав вживаний мобільний телефон марки «Samsung», моделі «SM-A366B/DS» (Galaxy A36 5G), 8/256 GB, вартістю 10 345,67 грн, із вживаним силіконовим чохлом типу «бампер» з маркувальним написом «А36 5G, вартістю 234,60 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 , майнову шкоду на загальну суму 10 580,27 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 , своїми діями вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, показавши суду, що 03.03.2026 року йому зателефонувала знайома ОСОБА_7 , запросила в гості. Він прийшов до неї, вони разом сиділи та пили чай, спілкувалися. ОСОБА_8 показувала йому новий телефон марки «Samsung» моделі «SM-A366B/DS», була схвильованою в той вечір. Він її провів до кімнати, коли вона відвернулася, він таємно викрав її мобільний телефон марки «Samsung» моделі «SM-A366B/DS», який лежав в цій кімнаті на тумбочці. Того ж дня, відразу заніс викрадений телефон до магазину і продав його за 6500 грн, гроші витратив на свої потреби. Потерпіла запитувала в нього щодо мобільного телефону, який не могла знайти, але він сказав, що не бачив її мобільного телефону і не брав його. Щиро розкаюється в скоєному, шкодує про скоєне кримінальне правопорушення, просить вибачення у потерпілої.

Окрім визнання вини обвинуваченим, його вина у пред`явленому йому обвинуваченні підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду :

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.03.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_4 повідомила, що 03.03.2026 року у АДРЕСА_2 , на думку заявниці, чоловік на ім`я ОСОБА_9 , перебуваючи в будинку, шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон марки «Самсунг Гелексі» А36 (а.п. 12);

- заявою ОСОБА_10 про добровільну видачу працівникам поліції мобільного телефону Samsung GalaxyА36 5 G imei НОМЕР_1 imei НОМЕР_2 колір – лаванда, коробка та силіконовий чохол (прозорий) (а.п.16);

- протоколом огляду та добровільної видачі від 02.04.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_10 в присутності свідків : ОСОБА_11 та ОСОБА_12 добровільно видав мобільний телефон Samsung Galaxy А36 5 G imei НОМЕР_1 imei НОМЕР_2 , з характеристиками 8/256 Gb бірюзового кольору у силіконовому прозорому чохлі та картонній коробці від нього. ОСОБА_10 пояснив, що мобільний телефон із коробкою до нього 06.03.2026 року до магазину принесли два чоловіка. Мобільний телефон у коробці вилучений слідчим для проведення експертизи (а.п.17);

- постановою про визнання речовим доказом від 02.04.2026 року, відповідно до якого визнано речовим доказом мобільний телефон «Samsung» моделі «SM-A366B/DS» (Galaxy А36 5G) 8/256 Gb, із вживаним силіконовим чохлом типу «бампер» з маркувальним написом А36 5G, який після проведення експертизи передати на відповідальне зберігання ОСОБА_4 (а.п.18);

- висновком судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-26/5187-ТВ від 10.04.2026 року, відповідно до якого ринкова вартість представленого на дослідження вживаного мобільного телефону марки «Samsung» моделі «SM-A366B/DS» (Galaxy А36 5G) 8/256 Gb, станом на 03 березня 2026 року становила 10 345,67 грн; ринкова вартість представленого на дослідження вживаного силіконового чохла типу «бампер» з маркувальним написом «А36 5G» станом на 03.03.2026 року становила -234,60 грн. (а.п. 24-31);

- протоколом огляду речового доказу від 23.04.2026 року, відповідно до якого об`єктом огляду є речовий доказ – мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А36» з наявними у ньому imei НОМЕР_1 , imei НОМЕР_2 бірюзового кольору, в якому резиновий прозорий чохол на якому наявна захисна плівка магазину, що свідчить про те, що він новий. До вказаного мобільного телефону є картонна коробка. Під час огляду вказаного мобільного телефону потерпіла ОСОБА_4 його упізнала як своє майно, яке було в неї викрадене (а.п. 32-37);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.04.2026 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 на фото під № 4 чітко впізнав за зовнішніми ознаками обличчя та тілобудови, перебитим носом та його кривизною на час впізнання особу, яка принесла до його магазину мобільний телефон, викрадений у ОСОБА_4 . На фото під № 4 у протоколі зображено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.п. 42-44);

Інші докази судом не досліджувалися на підставі ст.349 ч.3 КПК України, оскільки обставини, які підтверджуються цими доказами не оспорюються учасниками кримінального провадження, відтак судом визнано недоцільним досліджувати ці докази, зібрані під час досудового розслідування.

Крім того, учасникам кримінального провадження судом роз`яснені положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Ст. 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Аналіз судової практики свідчить, що доказування тих чи інших обставин кримінального правопорушення досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою (постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 728/578/19).

Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України доведена повністю поза "розумним сумнівом".

Тому дії ОСОБА_5 правильно слід кваліфікувати за ст.185 ч.4 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

Відповідно до ст.34 КК України, рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Суд вважає безпідставним зазначення в обвинувальному акті обтяжуючої обставини – рецидив злочинів, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 до обвинувачення у скоєнні крадіжки, скоїв необережне кримінальне правопорушення, передбачене ст.119 ч.1 КК України, за яке був засуджений вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області 02.02.2023 року, тобто у нього відсутня судимість за умисне кримінальне правопорушення, оскільки станом на час ухвалення вироку 02.02.2023 року він був не судимий.

З відповіді ДУ "Крижопільський виправний центр (№113) від 07.09.2026 року та долучених до неї доказів, слідує, що ОСОБА_5 звільнений з установи 31.07.2025 року на підставі ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 23.07.2025 року умовно -достроково на 7 місяців 5 днів, станом на 23.07.2025 року термін невібутої частини покарання становив - 7 місяців 5 днів. Кінець терміну відбування покарання, без врахування умовно-дострокового звільнення вважався б - 26.02.2026 року. Тобто ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.4 КК України після закінчення умовного строку, на який його було достроково звільнено від покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Виправлення, як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.

Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину (класифікації, обставин і способу його вчинення, характеру і тяжкості наслідків), даних про особу винного (вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо), та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

На національному рівні КСУ у своєму рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що «справедливе застосування норм права передбачає перед усім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання повинно бути домірним кримінальному правопорушенню».

При визначенні виду і розміру покарання необхідно також враховувати й те, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «пропорційності» (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12), а тому тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання.

При цьому суд дотримується автономної концепції поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (EzehandConnors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), хоча це не виключає, що покарання може спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України і роз`яснень п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченого законом за даний злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох обставин), що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

При цьому, у кожному випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і впливають на пом`якшення покарання.

Оцінюючи наведені обставини, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, пом`якшуючі обставини, відсутність обтяжуючих обставин, з урахуванням особи винного, який має невиліковну хворобу, з приводу якої перебуває на обліку лікаря - інфекціониста, проходить пожиттєвий курс лікування, не є суспільно - небезпечною особою, вину визнав, щиро розкаюється у скоєному, відшкодував завдану шкоду, потерпіла не має до нього претензій матеріального та морального характеру, пробачила його та просила не застосовувати суворе покарання до обвинуваченого, ОСОБА_5 добровільно надав допомогу ЗСУ в сумі 2000 грн, позицію прокурора, яка просила призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч.4 ст. 185 КК України більш м`яке, аніж передбачене санкцією ст.185 ч.4 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, а саме: перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст.185 КК України, у виді пробаційного нагляду, який полягає в обмеженні прав і свобод засуджених, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

На думку суду, саме такий вид покарання, а не позбавлення волі, що є неспівмірним покаранням із скоєним ОСОБА_5 кримінальним правопорушенням та особою винного, з урахуванням усіх встановлених судом обставин в їх сукупності, є необхідним та буде справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

За нормами ч.2 ст. 59-1 КК України суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно ч.3 ст. 59-1 КК України суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду інші обов`язки, в тому числі виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

При вирішенні питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, суд вважає, що ОСОБА_5 не слід обирати запобіжний захід до набрання вироком законної сили, оскільки він протягом судового розгляду справи виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, передбачені ст.42 КПК України.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази - мобільний телефон «Samsung» моделі «SM-A366B/DS» (Galaxy А36 5G) 8/256 Gb, із вживаним силіконовим чохлом типу «бампер» з маркувальним написом А36 5G слід повернути потерпілій ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.124 КПК України із ОСОБА_5 на користь держави слід стягнути витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-26/5187-ТВ в сумі 2674,20 грн. (а.п. 53).

Керуючись ст. 100, 124, 363-365 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 5 (п`ять років) із покладенням на ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Попередити ОСОБА_5 , що у разі ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду настає відповідальність за ч. 3 ст. 389 КК України, яка передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази - мобільний телефон «Samsung» моделі «SM-A366B/DS» (Galaxy А36 5G) 8/256 Gb, із вживаним силіконовим чохлом типу «бампер» з маркувальним написом А36 5G повернути за належністю потерпілій ОСОБА_4 .

Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-26/5187-ТВ в сумі 2674,20 грн. (а.п. 53).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя ОСОБА_1