Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №681/1050/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1050/26

Провадження 2/681/1074/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24 вересня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У липні 2026 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції»(далі - ТОВ «Українські Фінансові Операції») звернулось з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4717477 від 07.06.2024 (далі - Договір) у розмірі 73997,33 грн.

В обґрунтування вимог зазначав, що 07.06.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та відповідач уклали Договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Того ж дня сторони уклали Додатковий договір №4717477 до Договору, яким збільшили загальну суму кредиту.

Позивач виконав умови Договору, зокрема, передав відповідачу грошові кошти у загальній сумі 12500,00 грн (11500,00 грн за основним договором та 1000,00 грн за додатковим) шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

Надалі 31.03.2025 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №31-1/03/2025, на підставі якого ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право вимоги за Договором.

Внаслідок невиконання вимог Договору відповідачем, утворилась заборгованість, яка згідно з поданою позовною заявою становить 73997,33 грн і складається з: 12499,99 грн за тілом кредиту, 49684,85 грн відсотків, нарахованих первісним кредитором, та 11812,49 грн відсотків, нарахованих новим кредитором ТОВ «Українські Фінансові Операції».

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Також просить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом за його зареєстрованим місцем проживання 03.08.2026, що відповідає місцю проживання, вказаним в позовній заяві та витязі з Єдиного державного демографічного реєстру. Поштовий конверт повернувся на адресу суду 11.08.2026 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою, при цьому відправлення, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 23.07.2026.

Ухвалою суду від 30.07.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження і постановлено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України (ас. 154-155). Позивачем було подано клопотання про витребування доказів щодо належності банківської картки АТ «Універсал Банк» відповідачу, оскільки банк відмовив представнику позивача у наданні такої інформації на адвокатський запит, посилаючись на банківську таємницю.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд дослідив письмові докази та такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 07.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4717477 (а.с. 35-45) та Паспорт споживчого кредиту до нього (а.с. 32-34). За умовами вказаного договору сума кредиту склала 11500,00 грн. Того ж дня, 07.06.2024, сторони уклали Додатковий договір до Договору №4717477 (а.с. 50-51) та відповідний Паспорт споживчого кредиту (а.с. 47-49), якими збільшили суму кредиту на 1000,00 грн. Таким чином, загальна сума кредиту за Договором склала 12500,00 грн.

Основні умови кредитування з урахуванням вказаних документів передбачали: строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Сторонами погоджено фіксований тип процентної ставки. При цьому стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується в межах усього строку кредитування. Окрім того, договором передбачалася знижена процентна ставка у розмірі 0,02% в день, яка могла бути застосована за умови, якщо клієнт до 06.07.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів після цієї дати сплатить кошти згідно з графіком платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки, користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою 1,50% в день.

Відповідач підписав Договір, Додатковий договір, Паспорти споживчого кредиту та Графіки платежів електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується відповідними відмітками на документах (зокрема, ідентифікаторами 22778, 38275 та 88640). Також встановлено, що 07.06.2024 відповідач підписав Інформаційне повідомлення (Додаток №2 до Договору), яким надав згоду на передачу кредитодавцю персональних даних третіх осіб, а саме своєї дружини, для можливої подальшої взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості (а.с. 31).

Надання кредиту здійснювалося у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , яка була зазначена відповідачем. Відповідно до довідок платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» від 09.04.2025, перерахування вказаних коштів проведено 07.06.2024 двома платежами: о 20:09 на суму 11500,00 грн (номер транзакції 427d7cb1-f80a-4b39-bdc6-dfc2f3eb186d) (а.с. 59) та о 21:35 на суму 1000,00 грн (номер транзакції a519d81b-cbd7-407a-909e-ca053440e4b2) (а.с. 60).

Факт перерахування на платіжну картку № НОМЕР_2 указаних вище коштів у таких сумах підтверджено інформацією АТ «Універсал Банк» від 22.09.2026 (а.с. 161).

Надалі, 31.03.2025 між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Українські Фінансові Операції» укладено Договір факторингу № 31-1/03/2025 (а.с. 119-127). Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 31.03.2025 (а.с. 86) та Витягом з Реєстру боржників до цього договору(а.с. 83-84), право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 перейшло до нового кредитора. На момент відступлення права вимоги загальна заборгованість відповідача перед первісним кредитором складала 68434,84 грн, з яких: 12499,99 грн – залишок основного боргу, 49684,85 грн – заборгованість за відсотками та 6250,00 грн – пеня/штрафи. Оплата за відступлення прав вимоги здійснена новим кредитором ТОВ «Українські Фінансові Операції» у повному обсязі, що підтверджується Платіжною інструкцією №6 від 31.03.2025 на загальну суму 2263453,51 грн (а.с. 141).

Судом встановлено, що на виконання вимог статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» та умов договору факторингу, 01.04.2025 первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» належним чином повідомлено відповідача про відступлення права вимоги та передачу персональних даних новому кредитору. Вказану інформацію було розміщено в особистому кабінеті боржника, а також о 11:13 відправлено відповідне SMS-повідомлення на номер телефону відповідача НОМЕР_3 , що підтверджується листом ТОВ «Лінеура Україна» від 01.04.2025 та реєстром відправлених повідомлень (а.с. 67).

Згідно з розрахунками заборгованості за Договором (а.с. 54-58), поданими позивачем, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував. Протягом дії договору ним здійснено лише одне часткове погашення тіла кредиту у сумі 0,01 грн, яке відбулося 09.07.2024. Оскільки строк кредитування за договором не сплинув (був встановлений до 02.06.2025), після укладення договору факторингу новий кредитор ТОВ «Українські Фінансові Операції» продовжив нарахування відсотків (а.с. 85). За період з 01.04.2025 по 02.06.2025 (за 63 календарні дні) новим кредитором було нараховано відсотки за стандартною ставкою 1,5% в день на залишок тіла кредиту 12499,99 грн, що становить 11812,49 грн.

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою цифрового підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час. Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного суд вважає, що Договір, Додатковий договір та Паспорти споживчого кредиту, підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеними, первісний кредитор виконав умови договору та надав позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі. Своєю чергою, відповідач свої обов`язки за договором не виконав, у встановлений договором строк кредит не повернув, відсотків за користування кредитними коштами повністю не сплатив.

Дослідивши надані позивачем докази щодо зміни кредитора у зобов`язанні, суд доходить до висновку про правомірність набуття ТОВ «Українські Фінансові Операції» права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025. Ці правовідносини за своєю правовою природою та змістом відповідають вимогам статті 1077 ЦК України. Судом встановлено факт належного повідомлення боржника про зміну кредитора. Позивач є фінансовою установою, що відповідає вимогам статті 1079 ЦК України. Таким чином, перехід права вимоги до позивача є правомірним, а отже, обов`язок з погашення заборгованості виник у відповідача саме перед новим кредитором відповідно до положень статті 1082 ЦК України.

Зважаючи на вищевикладене, позивач має право вимагати від відповідача повернення боргу. Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Щодо вимоги про стягнення основного боргу, суд вважає її обґрунтованою та доведеною. Враховуючи, що відповідач здійснив лише один платіж у розмірі 0,01 грн в рахунок погашення кредиту, залишок основного боргу становить 12499,99 грн (12500,00 грн - 0,01 грн), який підлягає стягненню.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками, суд виходить з наступного.

Правовідносини сторін регулюються, окрім умов договору, нормами Закону України «Про споживче кредитування», які є спеціальними. Законом України №3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою та запроваджено перехідний період обмеження максимального розміру денної процентної ставки.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується залежно від дати укладення договору про споживчий кредит. Зокрема, для договорів, які були укладені в період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року, максимальна денна процентна ставка не могла перевищувати 1,5 %.

Судом встановлено, що кредитний договір № 4717477 між первісним кредитором та відповідачем укладено 07.06.2024. Отже, на дані правовідносини поширюється імперативне обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1,5 %.

Згідно з умовами укладеного договору, сторонами погоджено застосування стандартної процентної ставки у розмірі 1,50 % в день. Таким чином, узгоджена сторонами умова щодо розміру відсоткової ставки повністю відповідає імперативним обмеженням, встановленим Законом України «Про споживче кредитування» на момент укладення правочину. Підстави вважати вказану умову нікчемною в розумінні ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» відсутні.

Суд вважає, що можливість динамічного зниження процентної ставки до 1 % з 20.08.2024 для цього договору відсутня, оскільки, як розтлумачив Верховний Суд у згаданій вище постанові, законодавче обмеження фіксується саме для договорів, укладених у відповідний період перехідного етапу, і не передбачає автоматичної ретроспективної зміни ставки за вже діючими та правомірними на момент укладення договорами (якщо їх строк дії не продовжувався додатковими угодами).

Враховуючи, що нарахування відсотків здійснено позивачем (та первісним кредитором) відповідно до умов дійсного договору, ставка за яким не перевищує встановлений законом ліміт, суд визнає розрахунок позивача правильним.

Перевіряючи правильність нарахування відсотків, суд встановив, що згідно з п. 1.3 та п. 1.4.1 Договору строк кредитування становить 360 днів, а стандартна процентна ставка - 1,5 % за кожен день користування на залишок фактичної заборгованості. Після часткового погашення відповідачем тіла кредиту 09.07.2024 на суму 0,01 грн та списання кредитором попередньо нарахованих відсотків, база для подальшого нарахування склала 12499,99 грн. За період з 10.07.2024 по 31.03.2025 (265 днів) первісним кредитором правильно нараховано 49684,85 грн відсотків (із щоденним нарахуванням 187,49 грн). Після відступлення права вимоги новий кредитор продовжив нарахування виключно в межах узгодженого строку кредитування. За період з 01.04.2025 по кінцеву дату строку кредитування 02.06.2025 (63 дні) на незмінну базу 12499,99 грн за тією ж ставкою 1,5 % було правомірно донараховано 11812,49 грн. Оскільки дата закінчення нарахувань (02.06.2025) чітко відповідає погодженому 360-денному строку дії кредиту (з 07.06.2024 по 02.06.2025), кредитор не вийшов за межі строку кредитування, відтак порушень вимог закону (зокрема, щодо недопустимості нарахування договірних відсотків поза межами строку кредитування) не встановлено. Загальна сума заборгованості за відсотками становить 61497,34 грн (49684,85 грн + 11812,49 грн), що повністю узгоджується з умовами Договору та підлягає стягненню у повному обсязі.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню загальна сума боргу у розмірі 73997,33 грн (12499,99 грн тіло кредиту + 61497,34 грн відсотки).

5. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Оскільки позовні вимоги судом задоволено в повному обсязі (на 100 %), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у повному розмірі – 2662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано належні докази на підтвердження наявності договірних відносин (Договір про надання правової допомоги № 01/08/2024-А від 01.08.2024, Додаткова угода №1, Заявка № 4717477, Рахунок на суму 10000,00 грн), а також повноважень адвоката.

При розв`язанні цього питання суд враховує правову позицію Верховного Суду (зокрема, у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22) про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України), не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на правову допомогу з власної ініціативи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не висловив жодних заперечень щодо співмірності чи розміру заявлених витрат на правничу допомогу, а позов задоволено повністю, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в повному заявленому розмірі – 10000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4717477 від 07.06.2024 у загальній сумі 73997 (сімдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 33 копійки, яка складається із: заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в сумі 12499 (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок; заборгованості за відсотками в сумі 61497 (шістдесят одна тисяча чотириста дев`яносто сім) гривень 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 40, приміщення 19 літ. «Н», «П».

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК