Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №609/930/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/930/26

3/609/252/2026

24 вересня 2026 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., розглянувши матеріали, які надійшли СПД №2 (м. Шумськ) ПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності:

- за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

- за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

17 серпня 2026 року о 21:08:00 год в с. Потуторів, вул. Дружба, 1, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не мав посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії «В», тобто не маючи права керування таким транспортним засобом. Дане порушення вчинив повторно протягом року та був притягнутий до відповідальності 15.08.2026, чим порушив п. 2.1.а. ПДР – керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №748280 від 17.08.2026, вищевказані дії ОСОБА_1 , поліцейським СПД№2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Батенчуком Миколою Миколайовичем кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, 17 серпня 2026 року о 21:08:00 год в с. Потуторів, вул. Дружба, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки за допомогою газоаналізатора алкотест 6820 Драгер. Після продувки проба позитивна 1,15 проміле. Їхати в медичний заклад для проходження додаткового огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився, оскільки згідний із результатом Драгера, чим порушив п. 2.9.а. ПДР – керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №748289 від 17.08.2026, вищевказані дії ОСОБА_1 , поліцейським СПД№2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Батенчуком Миколою Миколайовичем кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 36 КУпАП, а також те, що вказані справи є однорідними (по них притягується до відповідальності одна і та ж особа), тому слід об`єднати їх в одне провадження для спільного розгляду.

Особа, стосовно якої складено протоколи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в судове засідання вдруге не з`явився, хоча судом вживались заходи щодо його належного повідомлення про місце, дату та час розгляду справи, зокрема шляхом надсилання повідомлення на зареєстровану адресу проживання. На адресу суду повернулись конверти з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з позначкою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, слід зазначити, що про розгляд справи в Шумському районному суді Тернопільської області ОСОБА_1 був обізнаний, оскільки міститься його підпис в протоколах про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на сповіщення останнього про розгляд адміністративних матеріалів, судом вирішено провести розгляд справи у його відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.2 ст.268 КУпАП.

До вказаних висновків приходжу, зокрема, виходячи із наступного.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення не вбачаю, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, а також враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про складення щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності останнього та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколів про адміністративне правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №748280 від 17.08.2026; електронний рапорт Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області від 17.08.2026; Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №614163 від 15.08.2026; довідку СПД №2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про неотримання посвідчення водія; протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №748289 від 17.08.2026; чек алкотестеру Драгер; Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П51QM087110326, чинне до 30 липня 2027 року; Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.08.2026; додані до протоколу докази (в т.ч. відеозапис), та оцінивши їх у відповідності до положень ст.252 КУпАП, прийшов до наступного висновку.

Згідно з положенням ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом.

Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №748289 від 17 серпня 2026 року слідує, що поліцейським СПД № 2 (м. Шумськ) Кременецького РПВ в Тернопільській області старшим сержантом поліції Батенчуком Миколою Миколайовичем зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а також факт його огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та відмови проїхати в медичний заклад. Протокол ОСОБА_1 підписано власноручно, міститься пояснення.

Протокол сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належними доказом у справі. Крім того, будь-яких заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, та є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та факт проходження огляду на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу підтверджується оглянутим в судовому засіданні диском з відеофіксацією події, яка мала місце 17 серпня 2026 року в с. Потуторів Кременецького району Тернопільської області.

Суд зазначає, що досліджений судом відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 .

Вказаним відеозаписом зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Із переглянутого та дослідженого в судовому засіданні диска з відеофіксацією події, яка сталася 17 серпня 2026 року за участі ОСОБА_1 вбачається, що останній не заперечував факт керування транспортним засобом, після проходження на місці зупинки транспортного засобу огляду на визначення стану сп`яніння, проведеного працівником поліції за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820 ARLK-0005, згодився з його результатом та відмовився проходити такий огляд в медичному закладі. Також зізнався, що вживав алкогольні напої.

Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння підтверджується результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою ALCOTEST 6820 ARLK-0005, відповідно до якого під час проведення огляду 17.08.2026 о 21 год 17 хв ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. За результатами тесту вміст алкоголю у його крові та видихуваному повітрі становив 1,15% проміле. Тест ALCOTEST 6820 №1040. У чеку міститься підпис особи, яку тестують.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 пунктом 2 передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з пунктом 3 вказаної Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.

За результатами огляду працівниками поліції складено Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано наявні у водія ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю із порожнини роту, нечітка вимова, виражене тремтіння пальців рук. В акті також зафіксовано результат огляду на стан сп`яніння: проба позитивна 1,15% проміле. З результатом ОСОБА_1 погодився, про що свідчить підпис останнього у Акті.

Відповідно до пункту 6 вказаної Інструкції - огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спеціальні технічні засоби). Пунктом 7 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (заклад охорони здоров`я).

Згідно із Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.08.2026 вбачається, що огляд ОСОБА_1 в медичному закладі не проводився, оскільки той не доставлявся.

Крім того, згідно із електронним Рапортомполіцейського РПП СПД №2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшого сержанта поліції Батенчука М.М. слідує, що 17.08.2026 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_2 про те, що в с. Потуторів їздить автомобіль марки «Мазда» білого кольору, водій за кермом поводиться неадекватно та кидається з ланцюгом на людей. Виїздом на місце події було виявлено автомобіль марки «Мазда 6» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки за допомогою газоаналізатора алкотест Драгер, після продувки проба позитивна 1,15 проміле. Їхати в медичний заклад для проходження додаткового огляду стан алкогольного сп`яніння водій відмовився оскільки згідний із результатом Драгера. Відносно останнього був складений протокол серії ЕПР 1 №748289 за ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Так, відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Даних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав, всупереч пункту 1.3 ПДР, який зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП доведена належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом.

Так, згідно п.2.1(а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №748280 від 17.08.2026 слідує, що поліцейським СПД №2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Батенчуком Миколою Миколайовичем зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, повторно протягом року. Протокол ОСОБА_1 підписано, також у протоколі міститься пояснення ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 15 серпня 2026 року інспектором з РПП СПД №2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Остапюком Андрієм Леонідовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №614163. Даною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП за порушення ним п. 2.1 (А) ПДР України, тобто за те, що він керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно до довідки начальника СПД №2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області слідує, що по даних «ГСЦ МВС» та «НАІС» громадянин ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував.

Враховуючи вищевикладене, досліджені в судовому засіданні матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, тобто повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) Європейський суд з прав людини наголосив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Переконливих доводів, які б спростовували зазначений висновок суду і були підставами для закриття провадження в справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, при розгляді справи не встановлено.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

Діяння за ст.130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків.

Вказане обґрунтовується тим, що п'яний водій становить надзвичайну небезпеку для інших учасників дорожнього руху, оскільки алкогольне сп`яніння значно знижує його реакцію, координацію, увагу та здатність адекватно оцінювати ситуацію на дорозі, що може призвести до аварій, травмування або загибелі інших людей. Тобто, життя та здоров`я учасників дорожнього руху залежать від випадку, чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чи ні.

Оцінені судом докази доводять винуватість правопорушника "поза розумним сумнівом", тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним інкримінованих порушень.

Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч.2 ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень, які мають значну суспільну небезпеку, як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху, дані про особу останнього, його поведінку під час складання матеріалів, ступінь вини, а також доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративних правопорушень, вважаю за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП та застосувати щодо нього у відповідності з вимогами ст.36 КУпАП адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

В даному випадку більш серйозним правопорушенням з числа вчинених ОСОБА_1 є повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, яке передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

Обираючи вид і розмір стягнення відповідно до альтернативної санкції статті 126 ч.5 КУпАП, суд зважає на таке.

Обов`язковими основними видами стягнення за вчинення правопорушень є накладення штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами. Ці стягнення підлягають застосуванню, оскільки ОСОБА_1 може і надалі здійснювати зазначені правопорушення, тобто керувати транспортними засобами, не маючи підтверджень, що він належно володіє Правилами дорожнього руху та не маючи відповідного права на керування транспортними засобами. Таке загрожує безпеці іншим учасникам дорожнього руху.

Проте, відповідно до п. 1.10 ПДР наявність посвідчення водія є обов`язковою умовою для визначення особи як водія.

Згідно з п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно з ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі Закон №3353-XII) право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Так, відповідно до довідки, виданої СПД №2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області слідує, що ОСОБА_1 згідно бази даних «ГСЦ МВС» та «НАІС» не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

В даному випадку відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія має значення при обранні виду стягнення, яке може бути накладене на нього за вчинення правопорушення.

Відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП за вчинення вказаного правопорушення передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 в силу приписів п. 1.10 ПДР не є водієм, оскільки не має посвідчення водія відповідної категорії, тому на нього слід накласти адміністративне стягнення, у виді штрафу згідно імперативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП як для іншої особи, а не водія, оскільки права керування транспортними засобами він не отримував.

Однак, санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено позбавлення особи права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років, окрім призначення штрафу. У цьому випадку законодавець не розмежовує визначення «водій» та «інша особа».

За наведеного, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

Натомість додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу суд не застосовує, оскільки транспортний засіб не вилучався.

Крім того, згідно з ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у проваджені по справі про адміністративне правопорушення, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, стягується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, вважаю, що з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 665 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 36, 40-1, 126, 130, 221, 245, 251, 252, 280, 283-285, 291, 294, 321 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Об`єднати справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме 609/930/26 (провадження №3/609/252/2026) та № 609/931/26 (провадження №3/609/253/2026), в одне провадження, присвоївши об`єднаним справам № 609/930/26 (провадження №3/609/252/2026).

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 і ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення:

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами;

- за ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Штраф підлягає добровільній сплаті протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дня набрання постановою законної сили.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665 грн 60 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК