Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №712/9791/23 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1932/26Головуючий по 1 інстанції

Справа № 712/9791/23 Категорія: 304090000 Борєйко О.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І.,

секретар: Івануса А.Д.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідачі – Кредитна спілка «Кредит-Союз», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

третя особа – ОСОБА_4 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу – представник ОСОБА_1 – адвокат Тарасов Сергій Олексійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Тарасова Сергія Олексійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Кредит-Союз», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору поруки,

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КС «Кредит-Союз», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що між КС «Кредит-Союз» та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту від 09.03.2021 № Чи-0095, згідно з умовами якого КС «Кредит-Союз» надала ОСОБА_4 кредит у розмірі 250 000 грн строком на 12 місяців. В забезпечення виконання умов вказаного договору 09.03.2021 між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , як поручителями, та КС «Кредит Союз» був укладений договір поруки № Чи-0095-П/1, згідно з яким поручителі беруть на себе обов`язок відповідати солідарно за зобов`язаннями ОСОБА_4 , що випливають із договору кредиту від 09.03.2021.

Позивач зазначав, що перед підписанням договору поруки від 09.03.2021, КС «Кредит-Союз» та ОСОБА_4 запевнили його, що станом на 09.03.2021 у ОСОБА_4 відсутня заборгованість за попереднім договором кредиту, укладеним від 05.11.2019.

Однак, після підписання спірного договору поруки, позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 станом на 09.03.2021 мав заборгованість перед КС «Кредит-Союз» за договором кредиту від 05.11.2019; кредитні кошти за договором кредиту від 09.03.2021 фактично з каси КС «Кредит-Союз» позичальнику ОСОБА_4 не видавались, а видаткові касові операції, оформлені КС «Кредит-Союз», є фіктивними та не підтверджують здійснення господарських операцій з готівковими коштами.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.06.2026 в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач та інші поручителі за договором поруки від 09.03.2021 підтвердили справжність своїх намірів при укладенні договору поруки та підтвердили, що договір поруки відповідав їх справжньому волевиявленню, як сторони цього правочину.

Матеріали справи не містять і позивачем суду не надано судових рішень, які набрали законної сили, про визнання недійсним договору кредиту від 09.03.2021 № Чи-0095, на підставі якого був укладений оскаржуваний договір поруки.

Також суд зазначив, що обставинам отримання позичальником за договором кредиту від 09.03.2021 № ЧМ-0095 кредитних коштів в сумі 250 000,00 грн надавалась оцінка в цивільній справі № 708/205/23, за результатами розгляду якої суд стягнув з позичальника та поручителів, зокрема і ОСОБА_1 , заборгованість у розмірі 538 499,32 грн, включаючи тіло кредиту та проценти. Рішення у вказаній справі набрало законної сили.

З урахуванням зазначеного, суд вважав, що підстави для визнання договору поруки недійсним у зв`язку з його фіктивністю (ст. 234 ЦК України), відсутні.

Не погодившись з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.06.2026, представник ОСОБА_1 – адвокат Тарасов С.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд при відмові в задоволенні позову застосував ст. 234 ЦК України, яка встановлює наслідки фіктивного правочину, у той час, як застосуванню у даній справі підлягає ст. 230 ЦК України, яка встановлює правові наслідки правочину, вчиненого під впливом обману.

КС «Кредит-Союз» діяла недобросовісно, адже була обізнана про те, що ОСОБА_4 не має сталого доходу, щоб погасити перед кредитною спілкою існуючу станом на 09.03.2021 заборгованість за попереднім договором кредиту від 05.11.2019 не інакше, як провести фактично перекредитування позичальника, залучивши інших поручителів та забезпечивши собі отримання прибутку.

Крім того, кредитною спілкою не доведено факт видачі третій особі ОСОБА_4 у період часу з 09.03.2021 до 15.03.2021 готівки в сумі 235 465,00 грн за договором кредиту від 09.03.2021.

Скаржник також вказує, що на стадії підготовчого судового провадження у справі відповідачами було подано заяву про визнання позовних вимог, яка місцевим судом залишилася не розглянутою.

Апеляційна скарга також містить заперечення на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.01.2026, якою суд, на стадії судового розгляду справи, викликав свідків та витребував докази, що є процесуальним порушенням.

В апеляційній скарзі сторона позивача заявила попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу, яку позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, у розмірі 65 000,00 грн.

22.07.2026 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від КС «Кредит-Союз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. У відзиві відповідач також заявив орієнтовний розрахунок судових витрат на правову допомогу в сумі 13 000,00 грн, які КС «Кредит-Союз» очікує понести під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Докази понесених витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення постанови апеляційним судом.

Заслухавши доповідача, представників учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на таке.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, між Кредитною спілкою «Кредит-Союз» та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту (кредитної лінії) від 09.03.2021 № Чи-0095, згідно з умовами якого Кредитна спілка «Кредит-Союз» надала ОСОБА_4 кредит у розмірі 250 000 гривень строком на 12 місяців.

У забезпечення виконання умов вказаного договору 09.03.2021 між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , як поручителями, та Кредитною спілкою «Кредит – Союз» був укладений договір поруки № Чи-0095-П/1, згідно з яким поручителі беруть на себе обов`язок відповідати солідарно за зобов`язаннями ОСОБА_4 , що випливають із договору кредиту № Чи-0095 від 09.03.2021, за умовами якого Кредитна спілка «Кредит – Союз» надає кредит (або відкриває кредитну лінію) ОСОБА_4 в сумі 250 000 гривень.

Згідно з договором поруки від 05.11.2019 № Чи-0399, позивач також був поручителем ОСОБА_4 за договором кредиту (кредитної лінії) від 05.11.2019 № Чи-0399.

Як вбачається з матеріалів справи, Соснівським районним судом м. Черкаси за клопотанням учасників справи було витребувано у Чигиринського районного суду Черкаської області та досліджено матеріали цивільної справи № 708/205/23 за позовом Кредитної Спілки «Кредит – Союз» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором № Чи-0095 від 09 березня 2021 року.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 травня 2023 у справі № 708/205/23, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року, позовні вимоги Кредитної спілки «Кредит-Союз» задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 солідарно на користь Кредитної спілки «Кредит-Союз» заборгованість за кредитним договором № Чи-0095 від 09 березня 2021 року станом на 17 лютого 2023 року в розмірі 538 499 грн 32 коп., яка складається з: тіло кредиту – 239 465 грн, проценти за користування кредитом – 166 897 грн 53 коп., донараховані проценти у зв`язку із простроченням – 132 136 грн 79 коп.

Позивач у позовній заяві зазначав, що перед підписанням договору поруки № Чи-0095-П/1 від 09.03.2021, Кредитна спілка «Кредит-Союз» та ОСОБА_4 запевнили його, що станом на 09.03.2021 у ОСОБА_4 відсутня заборгованість за договором кредиту (кредитної лінії) від 05.11.2019 № Чи-0399.

Але, як виявилось в подальшому, ОСОБА_4 станом на 09.03.2021 мав заборгованість перед Кредитною спілкою «Кредит-Союз» за договором кредиту (кредитної лінії) від 05.11.2019 № Чи-0399; кредитні кошти за договором кредиту (кредитної лінії) від 09.03.2021 № Чи-0095 фактично з каси Кредитної спілки «Кредит-Союз» ОСОБА_4 не видавались, а видаткові касові операції, оформлені Кредитною спілкою «Кредит-Союз», є фіктивними та не підтверджують здійснення господарських операцій з готівковими коштами.

Згідно з частинами першою-третьої, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/13451/18.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як убачається з матеріалів справи, предметом заявленого ОСОБА_1 позову є визнання недійсним договору поруки № Чи-0095-П/1 від 09.03.2021, укладеного між ним, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , як поручителями, та КС «Кредит-Союз», з підстав вчинення правочину під впливом обману.

Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що при укладенні договору поруки йому не було відомо про наявність у ОСОБА_4 заборгованості за договором кредиту № Чи-0399 від 05.11.2019, одним із поручителів якого також був ОСОБА_1 , а також на обставини неотримання ОСОБА_4 кредитних коштів за договором № Чи-0095 від 09.03.2021.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що питання щодо виникнення та виконання зобов`язань за кредитним договором № Чи-0095 від 09.03.2021 вже було предметом судового розгляду у цивільній справі № 708/205/23.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 01.05.2023 у справі № 708/205/23, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17.08.2023, позов КС «Кредит-Союз» про стягнення заборгованості за кредитним договором № Чи-0095 від 09.03.2021 задоволено та стягнуто відповідну заборгованість солідарно, у тому числі, із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

При цьому зазначеними судовими рішеннями встановлено факт укладення ОСОБА_4 кредитного договору № Чи-0095 від 09.03.2021 та отримання ним кредитних коштів, а також факт добровільного укладення та підписання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору поруки № Чи-0095-П/1 від 09.03.2021. Також судом апеляційної інстанції у справі № 708/205/23 надано оцінку доводам ОСОБА_1 щодо неповідомлення поручителів про наявність заборгованості та невиконання ОСОБА_4 умов кредитного договору.

Отже, наведені обставини, в силу ст. 82 ЦПК України, не підлягають повторному доказуванню та переоцінці у цій справі. При цьому, колегія суддів зауважує, що предметом цього спору не є визнання недійсним кредитного договору № Чи-0095 від 09.03.2021. Відповідної позовної вимоги ОСОБА_1 не заявлено, а судових рішень, якими цей кредитний договір визнано недійсним, матеріали справи не містять.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо способу та обставин видачі кредитних коштів, та інших обставин виконання кредитного договору не можуть бути підставою для визнання недійсним саме договору поруки, оскільки спрямовані на переоцінку правовідносин, які не є безпосереднім предметом цього спору.

Разом із тим колегія суддів не може погодитися з правовою оцінкою суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 234 ЦК України.

Як убачається зі змісту позовної заяви, підставою для визнання договору поруки недійсним позивач визначав обставини його укладення під впливом обману, зокрема посилався на те, що перед укладенням договору поруки йому не було повідомлено про наявність у ОСОБА_4 заборгованості за попереднім кредитним договором. Отже, правовою підставою заявлених вимог є положення статті 230 ЦК України, а не статті 234 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи спір, неправильно застосував норму матеріального права, оскільки надав правову оцінку заявленим позивачем вимогам з урахуванням положень статті 234 ЦК України, тоді як спірні правовідносини підлягали оцінці на підставі статті 230 ЦК України.

З огляду на наведене висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову підлягає перевірці апеляційним судом саме з урахуванням положень статті 230 ЦК України.

Отже, для визнання правочину недійсним на підставі статті 230 ЦК України необхідно встановити не лише факт неповідомлення особи про певні обставини, а й умисне введення її в оману щодо таких обставин, які мають істотне значення для вчинення правочину, з метою спонукання до його укладення.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт того, що на момент укладення договору поруки у ОСОБА_4 існувала заборгованість за іншим кредитним договором, не свідчить про вчинення КС «Кредит-Союз» обману щодо ОСОБА_1 та не є достатнім для висновку про недійсність договору поруки.

При цьому матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що КС «Кредит-Союз» умисно приховала від ОСОБА_1 зазначену обставину саме з метою спонукати його до укладення договору поруки.

Навпаки, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 особисто підписав договір поруки, яким поручився за виконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором № Чи-0095 від 09.03.2021, та в судовому засіданні підтвердив дійсність свого волевиявлення при його укладенні. Аналогічні обставини щодо добровільності укладення договору поруки встановлені судовими рішеннями у справі № 708/205/23.

Умовами договору поруки прямо визначено обсяг відповідальності поручителів за зобов`язаннями ОСОБА_4 за кредитним договором № Чи-0095 від 09.03.2021. Саме по собі неповідомлення поручителя про стан виконання боржником іншого кредитного договору не свідчить про відсутність у поручителя вільного волевиявлення на укладення договору поруки та не підтверджує наявності передбаченого статтею 230 ЦК України обману.

Крім того, колегія суддів зазначає, що поручитель не позбавлений права цікавитись станом погашення боржником кредиту, отримувати відповідні офіційні довідки, оскільки у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Посилання скаржника на заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання позову також не спростовує наведених висновків.

Визнання позову відповідачем не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог. При цьому визнання позову іншими поручителями не підтверджує автоматично наявності обману з боку кредитної спілки щодо ОСОБА_1 та не спростовує встановлених судом обставин щодо його добровільного волевиявлення при укладенні договору поруки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять належного обґрунтування того, у чому саме полягає передбачений статтею 230 ЦК України обман ОСОБА_1 при укладенні договору поруки.

Отже, за встановлених у справі обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність передбачених статтею 230 ЦК України правових підстав для визнання договору поруки № Чи-0095-П/1 від 09.03.2021 недійсним.

Щодо заперечень, викладених в апеляційній скарзі, на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2026 року, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, передбачених цією нормою, зокрема витребування доказів судом, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як убачається зі змісту зазначеної ухвали, суд першої інстанції, враховуючи наявність суперечностей щодо обставин, які мали значення для вирішення спору, скористався наданими йому процесуальним законом повноваженнями з метою їх перевірки та повного з`ясування обставин справи.

Щодо заявленого скаржником в апеляційній скарзі клопотання про допит свідка ОСОБА_5 , колегія суддів зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, представником позивача – адвокатом Тарасовим С.О. таке клопотання заявлялося під час розгляду справи судом першої інстанції 22.09.2025, за результатами розгляду якого суд зазначив про його передчасність, відповідно до протоколу судового засідання від 22.09.2025 (т. 3 а.с. 157).

При цьому обставини, на підтвердження яких скаржник просить допитати зазначену особу, стосуються, зокрема, питання внесенення/невнесення ОСОБА_5 коштів з 09.03.2021 до 15.03.2021 в сумі 238 541,60 грн до каси кредитної спілки, та отримання ОСОБА_4 кредитних коштів лише на суму 50 000, 00 грн.

Водночас, як вже зазначалося апеляційним судом, предметом розгляду у цій справі є вимога про визнання недійсним договору поруки № Чи-0095-П/1 від 09.03.2021, а не питання дійсності кредитного договору чи факту отримання позичальником кредитних коштів. Відповідні обставини вже були предметом судового розгляду в іншій цивільній справі та отримали належну оцінку суду.

За таких обставин допит ОСОБА_5 з питань, зазначених в клопотанні стороною позивача, не є необхідним для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, а тому підстав для її виклику та допиту в суді апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що хоч суд першої інстанції і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, однак неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, оскільки надав оцінку заявленим вимогам з урахуванням положень статті 234 ЦК України, замість статті 230 ЦК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 448, 449 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Тарасова Сергія Олексійовича задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Кредит-Союз», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору поруки, скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Кредит-Союз», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору поруки відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 24 вересня 2026 року.

Судді Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

Л.І. Василенко