Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №691/1522/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 691/1522/25

Провадження № 22-ц/821/1617/26

Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря – Дмитренко В. В.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересована особа – Смілянська міська рада Черкаської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Холодняка Віктора Миколайовича на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 10 березня 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Смілянської міської ради Черкаської області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Холодняк В. М. звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме, що договір обміну від 15.08.1999, посвідчений приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області Пешехоновою А. В., зареєстрований в реєстрі за № 3666, житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 , належить у праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сміла, Черкаського району, Черкаської області.

Заінтересованою особою зазначена Смілянська міська рада Черкаської області.

Заява мотивована тим, що 15.08.1999 за договором обміну посвідченим приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Пешехоновою А. В., ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 набули право власності на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , спадщину після якого прийняла ОСОБА_3 та в нотаріальному порядку отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , яка за життя була опікуном своєї доньки ОСОБА_2 , оскільки остання була дитиною-інвалідом дитинства 1 гр. «А».

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_2 .

Згідно довідки від 09.12.2024 № 906 виданої Смілянським психоневрологічним інтернатом Черкаської обласної ради, ОСОБА_2 з 21.10.2024 по 08.12.2024 проживала та була зареєстрована в інтернаті.

Після смерті ОСОБА_2 , заявник, який є спадкоємцем третьої черги, звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Таран Г. В., де заведена спадкова справа, однак листом від 28.10.2025 № 320/02-14 ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки прізвище померлої в свідоцтві про смерть ( ОСОБА_5 ) різниться із прізвищем, яке зазначено в договорі обміну ( ОСОБА_6 ), тому підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом заявнику на даний час відсутні, до встановлення заявником в судовому порядку факту належності правовстановлюючого документа на будинок.

Оскільки, в позасудовому порядку виправити написання прізвища в правовстановлюючому документі неможливо, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою та просив її задовольнити.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 10 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу – залишено без розгляду.

Постановляючи ухвалу про залишення заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що за результатами дослідження наданих заявником доказів дійшов висновку про те, що встановлення факту належності правовстановлюючого документа померлій ОСОБА_2 безпосередньо пов`язане з виникненням у заявника права на спадкування за законом.

На думку суду першої інстанції, встановлення зазначеного факту може бути пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, зокрема із виникненням спору з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу, та який може заперечувати проти встановлення такого факту. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду заяви ОСОБА_1 у порядку окремого провадження.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Холодняк В. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 10 березня 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування скарги зазначено, що приймаючи ухвалу про залишення заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документа померлій ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права та помилково дійшов висновку про існування спору про право.

Звернув увагу, що заінтересованою особою у справі обставини викладені в заяві ОСОБА_1 – не оспорюються.

Крім того, вказав, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом за нормами ЦПК України, який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, тобто не встановив між ким існує спір, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.

14.09.2026 на адресу Черкаського апеляцційного суду через підсистему "Електронний суд" від Смілянської міської ради надійшла заява про розгляд справи за іх відсутності. Просить проводити розгляд справи за наявними у справі документами та прийняти законне і обґрунтоване рішення у відповідності до вимог чинног законодавства.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга, подана представником ОСОБА_1 – адвокатом Холодняком В. М. підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 4 ст. 315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Отже в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заявник вказав, що різниця у прізвищах у свідоцтві про смерть ( ОСОБА_5 ) та договорі обміну ( ОСОБА_6 ) перешкоджає йому в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом.

На обґрунтування заявлених вимог заявник послався на наступні обставини.

15.08.1999 за Договором обміну посвідченим приватним нотаріусом Смілянського міського посвідченого нотаріального округу Пешехоновою А. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3666, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 набули право власності на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 (а.с. 32) спадщину після якого прийняла ОСОБА_3 та в нотаріальному порядку отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 33).

Згідно Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 10.09.2024 виданого Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 (а.с. 35).

Відповідно до копії посвідчення Серії НОМЕР_2 від 04.05.2016 ОСОБА_3 була опікуном ОСОБА_2 1973 р.н., яка була дитиною з інвалідністю з дитинства 1 грн. «А» (а.с. 18).

Згідно копії паспорта громадянина України НОМЕР_3 виданого Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 23.12.2004, на першій сторінці напис українською мовою « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Абай Карагандинської області, Казахстан». На другій сторінці копії цього ж паспорта напис російською мовою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , место розждения г. Абай Карагандинской обл, Казахстан» (а.с. 17).

Згідно Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 від 11.12.2024 виданого Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 Прізвище померлої зазначено на українській мові ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Абай, Карагандинська область, республіка Казахстан, (а.с.26).

Згідно довідки від 09.12.2024 № 906 виданої Смілянським психоневрологічним інтернатом Черкаської обласної ради, ОСОБА_2 з 21.10.2024 по 08.12.2024 проживала та була зареєстрована в інтернаті за адресою : АДРЕСА_2 (а.с. 29).

Після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Таран Г. В., де заведена спадкова справа, який є спадкоємцем третьої черги відповідно до ч. 1 ст. 1263 ЦК України (а.с. 57).

Листом приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Таран Г. В. від 28.10.2025 № 320/02-14 ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки прізвище померлої в свідоцтві про смерть ( ОСОБА_5 ) різниться із прізвищем, яке зазначено в договорі обміну ( ОСОБА_6 ), підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом заявнику на даний час відсутні, до встановлення заявником в судовому порядку факту належності правовстановлюючого документа на будинок (а.с. 37).

За даними Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками є: батько ОСОБА_9 , мати ОСОБА_10 (а.с. 11).

За даними Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_6 на ім?я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками є: батько ОСОБА_12 , мати ОСОБА_10 (а.с. 12).

Згідно довідки про укладення шлюбу від 30.04.2025 Філіал Некомерційного акціонерного товариства «Державна корпорація «Уряд для громадян» по Карагандинській області, ОСОБА_11 при одруженні змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 » та даний шлюб відповідно актового запису про розірвання шлюбу № 77 від 19.11.1976 - розірвано (а.с 13, 15).

За даними Свідоцтва про народження, яке має записи російською мовою на ім`я « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_8 , родители: отец ОСОБА_13 , мать ОСОБА_14 » (а.с.16).

Отже, встановлення факту належності правовстановлюючого документу є необхідним для реалізації заявником ОСОБА_1 права на спадкування за законом.

З огляду на вказані обставини, заявник посилався на те, що окрім установлення судом в окремому провадженні такого факту, що має юридичне значення, він не має іншої можливості одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Прийшовши до висновку, що зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви вбачається наявність спору про право та необхідність розгляду заявлених вимог у порядку позовного провадження, суд першої інстанції конкретно не зазначив між ким наявний спір про право, а лише зазначив, що встановлення зазначеного факту може бути пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, зокрема із виникненням спору з «органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу».

Натомість, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 640/10329/16.

Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу, що з аналізу ст. ст. 1258 – 1265 ЦК України вбачається, що орган, який призначає та виплачує допомогу спадкодавцю не належить до жодної з п`яти черг спадкування, поза як у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що заінтересованою особою обставини викладені в заяві ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документі не оспорюються.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 20 грудня 2023 року у справі № 761/16555/23.

Апеляційний суд зазначає, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали здійснюється в судовому порядку (п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, п. 12 Постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

У цих справах суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, дати народження, неоднаково названих в різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них.

Заяву про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документа можуть подати спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав.

Отже, висновки суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасними.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367-369, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Холодняка Віктора Миколайовича – задовольнити.

Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 10 березня 2026 року у даній справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко