Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №705/754/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 705/754/26

Провадження № 22-ц/821/1620/26

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

представник позивача: Романченко Діана Павлівна,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року(ухваленого під головуванням судді Годік Л.С. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 05.03.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1359-8721.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору, остання порушила вищезазначені умови кредитного договору, не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Станом на 18.12.2025 загальний розмір заборгованості становить: 155 000,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 20 000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 135 000,00 грн.

Вказує, що позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 70 000,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 85 000,00 грн.

На підставі наведеного, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №1359-8721 від 05.03.2024 в сумі 85 000,00 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року позов - задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1359-8721 від 05.03.2024 у загальному розмірі 85 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судові витрати в розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Підписуючи кредитний договір, відповідач ОСОБА_1 погодилася на запропоновані їй умови, в тому числі погодилася із запропонованим розміром відсотків, які будуть нараховуватися за користування кредитними коштами.

Крім того, фактом визнання умов кредитного договору є те, що відповідач ОСОБА_1 03.04.2024 здійснила платіж за вказаним кредитом у розмірі 15 000,00 грн.

Встановивши, що умови кредитного оговору в повному обсязі відповідачем не виконано, а надані позивачем докази підтверджують укладення кредитного договору та перерахування коштів, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

04 червня 2026 року ОСОБА_1 подала через засоби поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовити повністю, вважаючи, що при ухваленні рішення судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права та допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду , обставинам справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом не встановлено сам фак укладення кредитного договору та його умови на момент підписання.

Також судом при винесенні рішення не враховано вимоги ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки , розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Також не враховано вимоги ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», згідно вимог якого у договорах про споживче кредитування пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою ніж 15 % суми простроченого платежу.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 29 червня 2026 року, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Романченко Д.П., вважаючи апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1359-8721, шляхом підписання електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) С7459.

Відповідно до умов договору, відповідачці надано кредит у розмірі 20 000,00 грн; строк – 300 календарних днів з дати надання кредиту; Дата повернення (виплати) кредиту 29.12.2024; тип процентної ставки – фіксована; базовий період – 30 календарних днів до 24.04.2024; знижена і стандартна процентна ставка – 2,50 % в день; процентна ставка – 2,50 % в день; Орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування –170 000,00 грн.

До матеріалів справи додано копію паспорту споживчого кредиту - інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1359-8721, яка підписана відповідачем електронним підписом.

Квитанцією про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1359-8721 та довідкою, наданою позивачем про перерахування суми кредиту № 1359-8721від 05.03.2024 підтверджено факт переказу грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , а саме 05.03.2024 в сумі 20 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 1359-8721 від 05.03.2024 станом на 18.12.2025, ОСОБА_1 отримано в якості кредиту грошові кошти в сумі 20 000,00 грн, основний борг становить 20 000,00 грн, залишок відсотків – 135 000,00 грн, всього заборгованість становить 155 000,00 грн.

З наданого розрахунку вбачається, що відповідач за указаним кредитним договором 03.04.2024 повернула позивачу кошти у розмірі 15 000,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично – у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ст.ст.509-510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст.525, 625 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що 05.03.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1359-8721 (а.с. 9-13).

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту 20 000,00 грн; строк кредитування - 300 календарних днів; базовий період 30 днів; знижена процентна ставка 2,50 % в день; стандартна процентна ставка 2,50 % в деньта денна процентна ставка на дату укладення договору складає 2,50%. Дата повернення кредиту 29.12.2024.

Вказаний кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора С7459 (а.с. 13).

У матеріалах справи наявний також паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого розмір кредитного ліміту становить 20 000,00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 30 днів ; стандартна процентна ставка 2,50 % в день знижена процентна ставка 2,50 % в день. Зазначений паспорт кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора НОМЕР_2 ( а.м. 18).

Згідно з копією довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1359-8721 від 05.03.2024, видача коштів ОСОБА_1 у сумі 20 000,00 грн здійснювалася за допомогою системи LiqPay, шляхом перерахування на платіжну картку за № НОМЕР_1 , платіж № 2433710066 ( а.с. 21).

Відповідно до квитанції АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що банком підтверджене перерахування 05.03.2024 коштів у сумі 20 000,00 грн на банківський рахунок НОМЕР_3 ( картку НОМЕР_4 ) за кредитним договором № 1359-8721 ( а.с. 20).

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Також позивачем надано належні та допустимі докази перерахування кредитних коштів.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.

За умовами цього договору відповідач зобов`язався повернути отримані ним грошові кошти у визначений договором строк, однак, позичальник свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним договором.

Враховуючи, що кошти, які фактично отримані, відповідачем в добровільному порядку кредитору не повернуті, позивач має право вимагати виконання договору в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати відповідачем обов`язку з повернення коштів.

В зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про наявність правових підстав для стягнення в судовому порядку суми заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 20 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги, що судом не встановлено сам фак укладення кредитного договору та його умови на момент підписання, є безпідставними та спростовується вищевикладеним.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15, від 21 лютого 2024 року в справі № 415/160/17).

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено не лише укладення між сторонами кредитного договору, а й перерахування вказаних коштів на рахунок відповідача.

Водночас, стороною відповідача не доведено належними та допустимими доказами, що рахунок № НОМЕР_4 зазначений у кредитному договорі №1359-8721 від 05.03.2024, на який було здійснено зарахування коштів у сумі 20 000,00 грн, не належить відповідачеві.

В апеляційній скарзі скаржником зазначено, що судом при винесенні рішення не враховано вимоги ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки , розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла до наступних висновків.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просило у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, суму прострочених платежів по процентах в розмірі 65 000,00 грн.

Згідно з умовами договору про відкриття кредитної лінії № 1359-8721 від 05.03.2024 строк дії договору становить 300 днів, тобто з 05.03.2024 до 29.12.2024.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за стандартною процентною ставкою, яка становить 2.50% за кожен день користування кредитом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс», що утворилася станом на 18.12.2025 у розмірі 155 000,00 грн, який складається із: 20 000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту та 135 000,00 грн. – заборгованість по відсоткам.

Із вказаного розрахунку заборгованості встановлено, що після закінчення строку дії кредитного договору, який сплив 29.12.2024, заборгованість за процентами не нараховувалася.

Відповідно до змісту позовної заяви представник позивача просить стягнути суму простроченої заборгованості за нарахованими процентами із врахуванням програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в розмірі 65 000,00 грн.

Водночас, при вирішенні даного спору судом не перевірено нарахування відсотків у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін по деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими відповідно встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %.

При цьому, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.

Як вбачається із матеріалів справи, договір відкриття кредитної лінії №1359-8721 було укладено 05.03.2024 , тобто після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому він повинен був укладатися з врахуванням норм пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» та розмір денної процентної ставки повинен відповідати відповідним положенням закону.

Здійснивши власний розрахунок заборгованості за відсотками з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», колегія суддів встановила, що в період з 05 березня 2024 року по 22 квітня 2024 року позивач нараховував проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою 2,5%, і становить 24 500,00 грн ( 20 000,00 грн х 2,5% х 49), з 23.04.2024 по 20.08.2024 необхідно здійснювати нарахування відсотків у розмірі 1,5%, що становить 36 000,00 грн (20 000,00 грн х 1,5% х 120 днів), з 21.08.2024 по 29.12.2024 необхідно здійснювати нарахування відсотків у розмірі 1,00%, що становить 26 000,00 грн ( 20 000,00 грн х 1,00% х 130 днів), загальний розмір відсотків становить 86 500,00 грн.

Разом з тим, звертаючись до суду, позивач, посилаючись на програму лояльності, визначив суму процентів за користування кредитом, який підлягає до стягнення із відповідача на його користь, у розмірі 65 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог. Враховуючи принцип диспозитивності, а також те, що визначена позивачем сума заборгованості за процентами становить 65 000,00 грн і є меншою за гранично допустиму суму нарахувань згідно із законом 86 500,00 грн, колегія суддів дійшла висновку, що визначена позивачем сума заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 65 000,00 грн.

Доводи скаржника, що судом не враховано вимоги ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», згідно вимог якого у договорах про споживче кредитування пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою ніж 15 % суми простроченого платежу, відхиляються колегією суддів по наступних підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Системний аналіз положень вказаної норми дають підстави для висновку, що частина третя статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» не стосується нарахованих кредитором процентів за користування кредитними коштами, оскільки даною статтею чітко визначено, що обмеження стосується тільки неустойки (штраф, пеня) та платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит.

Інші доводи, наведені відповідачкою в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, однак на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення справи по суті не впливають.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір у даній справі, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги сторони відповідача на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко