Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №697/450/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 697/450/26

Провадження № 22-ц/821/1596/26

Категорія 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Фінтраст Капітал»

представник позивача: Крюкова Марина Володимирівна

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - адвоката Крюкової Марини Володимирівни на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Пічкура С.Д. в приміщенні Лисянського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

03 березня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 10.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4879724 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривнях на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 4 000,00 грн.

Згідно із Договором, строк кредиту 360 днів з 10.08.2024 по 04.08.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в Договорі, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 4 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек».

31.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4879724 від 10.08.2024, загальна сума заборгованості склала 27 600,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 4 000,00 грн., заборгованості за процентами 14 040,00 грн, нараховані проценти за 126 календарних днів 7 650 грн, штрафні санкції 2 000 грн.

Вказує, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, тому позивач змушений звенутися до суду із даним позовом.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27 600,00 грн за кредитним договором, судові витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року позов – задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 18 040,00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплачений судовий збір у сумі 1 740,14 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що надані суду докази в сукупності своїй підтверджують укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів та неповернення відповідачем коштів, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом, розмір яких погоджений позичальником.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення процентів за 126 днів у сумі 7 560,00 грн, суд першої інстанції виходив із того, що нарахування відсотків здійснено за межами строку кредитування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо штрафних санкцій, суд першої інстанції, посилаючись на положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення 2 000,00 грн шрафних санкцій, оскільки такі нараховані у період дії в Україні воєнного стану.

Вирішуючи питання щодо витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції з огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, вважав, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 3 000,00 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

03 червня 2026 року представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - Крюкова М.В. подала до Черкаського апеляційного суду скаргу, в якій вважаючи рішення суду першої інстанції ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків у період з 01.04.2025 по 04.08.2025 у розмірі 7 560,00 грн, оскільки за умовами договору факторингу, позивач набув усі права вимоги за основним зобов`язанням, включаючи вже існуючу заборгованість, так і майбутню вимогу, яка передбачена договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору №4879724 строк кредиту становить 360 днів, з 10.08.2024 по 04.08.2025.

Станом на дату укладення Договору факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025 строк дії договору №4879724 від 10.08.2024 не закінчився.

Судом не надано належної оцінки доказам, а саме тому, що нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом в межах строку кредитування – процентами за правомірне користування чужими грошовоими коштами, розмір яких визначається договором.

Вважає наданий позивачем поденний розрахунок заборгованості належним і допустимим доказом заборгованості.

Також вважає, що позивачем документально доведено, що ним понесено витртати на правову допомогу, тому у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 10.08.2024 укладений договір №4879724 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі – кредитний договір). Відповідно до його умов кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів, шляхом перерахування коштів кредиту на картку № НОМЕР_2 , а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування кредитом у строки, визначені договором.

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту встановлено дату повернення кредиту та сплату процентів за користування ним 04.08.2025.

Згідно із пунктами 1.1 кредитного договору, договір укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІКС) товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Пунктом 1.4.1 кредитного договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3 цього договору, знижена – 0,38 % (п. 1.4.2).

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 4 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек».

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №4879724 від 10.08.2024, станом на 31.03.2025 заборгованість відповідача становить 20 040,00 грн, яка скадається із: заборгованості за основним боргом – 4 000,00 грн; заборгованості за відсотками – 14 040,00 грн та 2 000,00 грн – штрафні санкції.

Також встановлено, що 31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» укладений договір факторингу № 31/03/2025, згідно із якимТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на дату звернення до суду заборгованість за кредитним договором відповідача склала 27 600,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 4 000,00 грн., заборгованості за процентами 14 040,00 грн, нараховані проценти за 126 календарних днів 7 650,00 грн, штрафні санкції 2 000,00 грн.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також апеляційний суд приймає до уваги, що у статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

Враховуючи вищевикладені норми права та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач надав належні та допустимі докази укладення з відповідачем договору № 4879724 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.08.2024 в електронній формі, фактичного надання йому грошових коштів у сумі 4 000,00 грн та порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів за користування ним і дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом у загальному розмірі 18 040,00 грн.

В апеляційній скарзі Товариство оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні процентів за 126 днів у сумі 7 560,00 грн, посилаючись на те, що нарахування відсотків здійснено в межах строку кредитування.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла до наступних висновків.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до умов договору №4879724 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.08.2024, сторони узгодили суму кредиту – 4 000,00 грн ( п. 1.2), строк кредиту – 360 днів ( п. 1.3) , періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів.

Також сторони узгодили рекомендовані дати внесення клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у графіку платежів – друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу» ( п. 1.3.3 Договору).

Згідно п. 1.4 Договору тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

Відповідно до п. 1.4.1 стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2 Договору визначено, що знижена процентна ставка становить 0,38% в день та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 29.08.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання клієнтом умов отримання індивідуальної знижки від товариства , користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Згідно п. 1.6 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає:

1.6.1 за стандартною ставкою 25 600,00 грн;

1.6.2 за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 24 700,00 грн.

Із наведеного слідує, що між сторонами погоджено строк кредитування згідно п. 1.3. Договору, а саме 360 календарних днів (до 04.08.2025), протягом якого товариство має право нараховувати проценти за користування кредитом, розмір яких визначено в п. 1.4.1 та 1.4.2 договору.

Зважаючи, що між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу №31/03/2025, за умовами якого позивач набув усі права вимоги за основим зобов`язанням, включаючи існуючу заборгованість, так і майбутню вимогу, яка передбачена договором.

Так, відповідно до ст. 1078, 1079 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025, за цим договором позивач (фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Після отримання позивачем права вимоги, відповідач продовжує не виконувати покладені на нього кредитним договором обов`язки, а тому в межах строку дії кредитного договору за 126 календарних днів (з 01.05.2025 по 04.08.2025) позивачем нараховані відсотки за стандартною процентною ставкою 1,5 % в сумі 7 560,00 грн, розрахунок яких наведено безпосередньо у позовній заяві та апеляційній скарзі (4 000,00 грн * 1,5% * 126 календарних днів).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із доводами скаржника, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося ним в межах строку користування кредитом з урахуванням вимог чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.

Суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги в цій частині, в достатній мірі не врахував вищевикладене та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні цих вимог.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача ОСОБА_1 нарахованих процентів за 126 календарних днів у сумі 7 560,00 грн не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення вимоги,а також в частині вирішення питання про розподіл судового збору.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею та/або штрафами сторонами не оскаржується, тому в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядається.

Щодо оскарження рішення суду в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, понесену позивачем в суді першоі інстанції.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Пунктами 1, 4 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані ч.4 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6,7,9 ст.141 цього Кодексу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 137, ч.8 ст.141 ЦПК України).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Встановивши, що надані стороною позивача документи відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України є належними доказами понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі та врахувавши позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, дійшов обгрунтованого висновку, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, і наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 3 000,00 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині вирішення вимоги про стягнення витратат на правничу допомогу є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесену позивачем у суді апеляційної інстанції.

Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 вказаної статті Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

За змістом ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У апеляційній скарзі представник позивача просила суд стягнути з ОСОБА_1 судові витрати з оплати правової допомоги у розмірі 8 000,00 грн в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених судових витрат суду надано: довіреність у порядку передоручення від 02.12.2025; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; договір про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року № 07/07-2022. Підпунктом 3 договору визначено, порядок розрахунків, зокрема, п. 3.1 договору визначено, що оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі, пунктами 3.5, 3.6 визначено, що факт надання послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги, підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги у день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок; Звіт про надання правової допомоги згідно Договору №07/07-2022 від 03 червня 2026 року, згідно якого адвокат надала клієнту, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: правова експертиза документів та складання апеляційної скарги у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 . Витрачено 4 години, вартість яких становить 8 000,00 грн; Ордер про надання правничої (правової) допомоги та платіжну інструкцію від 03 червня 2026 року № 8509, згідно якої ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перерахувало адвокату Крюковій М.В. кошти у розмірі 8 000,00 грн за надану правову допомогу.

Отже, стороною позивача підтверджено документально, що позивачем дійсно були понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а загальний розмір таких витрат складає 8 000,00 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Водночас, у постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Правнича допомога, надана адвокатом Крюковою М.В. в суді апеляційної інстанції, полягала в складанні апеляційної скарги.

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Дослідивши клопотання представника ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - адвоката Крюкової М.В. про розподіл судових витрат, додані до неї документи, та вирішуючи, чи є розмір витрат ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на правничу допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору в даній справі, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неминучих, а також не відповідають обсягу наданих правничих послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Отже, заява сторони позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Щодо вирішення питання про стягнення судового збору

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. При подачі апеляційної скарги судовий збір сплачено ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал » у розмірі 3 993,60 грн.

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (92,8%), що становить 2 470,71 грн (2 662,40 грн х 92,8%)

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково на (50%), тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги, що становить 1 996,80 грн ( 3 993,60 грн х 50%).

Отже, зважаючи на вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за позовну заяву та за апеляційну скаргу пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 4 467,51 грн ( 2 470,71 грн + 1 996,80 грн).

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - адвоката Крюкової Марини Володимирівни задовольнити частково.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих процентів за 126 календарних днів у сумі 7 560,00 грн і судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за проценти за 126 календарних днів у розмірі 7 560,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»(ЄДРПОУ 44559822) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) судовий збір у розмірі 4 467,51 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко