Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №707/3591/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 707/3591/25

Провадження № 22-ц/821/845/26

категорія: 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Мошнівська сільська рада Черкаського району Черкаської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Мошнівської сільської ради – адвоката Горобця Сергія Олександровича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, про стягнення вихідної допомоги при звільненні та стягнення моральної шкоди, у складі головуючого судді Тептюка Є. П., повний текст рішення складено 28 січня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідно до наказу № 21 від 01.04.2002, вона була прийнята на роботу в заклад дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» на посаду вихователя.

28.10.2024 згідно акту огляду МСЕК № 42391 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності. Протипоказано важку фізичну працю, роботу пов`язану з тривалою ходою.

28.10.2024 ОСОБА_1 подала заяву на звільнення у зв`язку з неможливістю виконувати посадові обов`язки за станом здоров`я.

Зазначає, що наказом від 28.10.2024 № 69-к/тр її було звільнено відповідно до ст. 39 КЗпП України.

09.01.2025 вона звернулася до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці з заявою про порушення її прав, у частині підстави звільнення з роботи.

24.01.2025 Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами перевірки було складено акт № Ц/ЧК/996/347, в якому зазначено, що стаття звільнення в наказі не відповідає підставі звільнення, чим порушено вимоги ст. 39 КЗпП України.

24.01.2025 Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами перевірки було складено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № Ц/ЧК/996/347/П, та зобов`язано директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» ОСОБА_2 усунути виявлені порушення щодо звільнення ОСОБА_1

03.03.2025 директором закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» ОСОБА_2 наказом № 21-к/тр було внесено зміни до наказу № 69-к/тр від 28.10.2024 про звільнення ОСОБА_1 , а саме: змінено підставу звільнення з ст. 39 КЗпП України на ст. 40 п. 2 КЗпП України. Бухгалтеру Мошнівської сільської ради Ісаєнко С. М. виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України.

06.03.2025 листом за підписом Мошнівського сільського голови Шкарбути Б. В. відмовлено ОСОБА_1 у приведенні наказу про звільнення ОСОБА_1 у відповідність до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

15.08.2025 повідомлено листом за підписом Мошнівського сільського голови Шкарбути Б. В. про неможливість виплати ОСОБА_1 так як вона вже не працює в закладі дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко».

Просила суд стягнути з відповідача вихідну допомогу при звільненні у розмірі 11790 грн, моральну шкоду 10000 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Мошнівської сільської ради на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у сумі 11790,90 грн з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Стягнуто з Мошнівської сільської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Мошнівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Стягнуто з Мошнівської сільської ради на користь державного бюджету судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Стягнуто з Мошнівської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем Мошнівською сільською радою, вихідна допомога до даного часу позивачу виплачена не була. Зазначена в листі від 15.08.2025 за підписом Мошнівського сільського голови Шкарбути Б. В. підстава про неможливість виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги, так як вона вже не працює в закладі дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» не ґрунтується на нормах КЗпП України та суперечить наказу № 21-к/тр директора закладу дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» ОСОБА_2 , в якому зазначено про необхідність бухгалтеру Мошнівської сільської ради виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд установив порушення прав позивача, яке мало місце та було тривалим у часі. Таке ставлення роботодавця до працівника, який у даних правовідносинах є слабшою стороною, на думку суду, є неприйнятним у демократичному суспільстві та не може залишитися поза увагою суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що належним буде відшкодування моральної шкоди, у розмірі 5000 грн, що, на думку, суду буде необхідним та достатнім для компенсації понесеної позивачем моральної шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, представник Мошнівської сільської ради – адвокат Горобець С. О. оскаржив його в апеляційному порядку та просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, послався на рішення Конституційний Суд України від 11 грудня 2025 року, яким частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку звернення до суду було визнано неконституційною.

Водночас суд не врахував, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом 10 вересня 2025 року зазначена норма закону була чинною та підлягала застосуванню. Лише після подання позову, а саме 11 грудня 2025 року, відповідне положення втратило чинність у зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про визначення розміру моральної шкоди у сумі 5000 грн. Хоча суд і визнав наявність підстав для її відшкодування, проте визначений розмір є необґрунтованим та не підтверджений належними та допустимими доказами.

Окрім цього, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, оскільки при вирішенні питання про їх розподіл не було належним чином перевірено співмірність таких витрат із складністю справи та фактичним обсягом наданих правничих послуг.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Фактичні обставини справи

01.04.2002 наказом № 21, ОСОБА_1 була прийнята на роботу в заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» на посаду вихователя (а.с. 33).

28.10.2024 згідно з довідкою до акту огляду МСЕК № 42391 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності. Протипоказано важку фізичну працю, роботу пов`язану з тривалою ходою (а.с. 20-21).

28.10.2024 ОСОБА_1 подала заяву на звільнення у зв`язку з неможливістю виконувати посадові обов`язки за станом здоров`я (а.с. 37).

Наказом від 28.10.2024 № 69-к/тр ОСОБА_1 було звільнено відповідно до ст. 39 КЗпП України у зв`язку з хворобою, що перешкоджає виконанню роботи (а.с. 36).

19.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до Мошнівського сільського голови Шкарбути Б. В. із заявою, в якій просила взяти на контроль не виплату їй коштів при звільненні (а.с. 39).

09.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці з заявою про порушення її прав, у частині підстави звільнення з роботи.

24.01.2025 Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами перевірки було складено акт №Ц/ЧК/996/347, в якому зазначено, що стаття звільнення в наказі не відповідає підставі звільнення, чим порушено вимоги ст. 39 КЗпП України (а.с. 41-50).

24.01.2025 Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами перевірки було складено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № Ц/ЧК/996/347/П, та зобов`язано директора закладу дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» ОСОБА_2 усунути виявлені порушення щодо звільнення ОСОБА_1 (51-53).

14.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до Мошнівського сільського голови Шкарбути Б. В. із заявою в якій просила взяти на контроль виконання припису, щодо встановлених порушень трудового законодавства при її звільненні та невиплати їй вихідної допомоги (а.с. 40).

03.03.2025 директором закладу дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» ОСОБА_2 наказом № 21-к/тр було внесено зміни до наказу № 69-к/тр від 28.10.2024 про звільнення ОСОБА_1 , а саме: змінено підставу звільнення з ст. 39 КЗпП України на ст. 40 п. 2 КЗпП України. Бухгалтеру Мошнівської сільської ради Ісаєнко С. М. виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України (а.с. 57, 98).

06.03.2025 листом за підписом Мошнівського сільського голови Шкарбути Б. В. відмовлено ОСОБА_1 у приведенні наказу про звільнення ОСОБА_1 у відповідність до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 58-59).

15.08.2025 повідомлено листом за підписом Мошнівського сільського голови Шкарбути Б. В. про неможливість виплати ОСОБА_1 так як вона вже не працює в закладі дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» (а.с. 70).

Відповідно до відомостей Пенсійного фонду України, щодо сум заробітку нарахованих ОСОБА_1 , середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують дню звільнення становить 561,48 грн в день (11126,90+13016,38 / 43 відпрацьованих днів разом за два місяці) (а.с. 60-68).

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 у період часу з 25.06.2025 по 04.07.2025 перебувала на стаціонарному лікуванні КП «Черкаська районна лікарня с. Мошни» з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 3, кризовий перебіг (а.с. 99).

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 у період часу з 12.08.2025 по 26.08.2025 перебувала на стаціонарному лікуванні КП «Черкаська районна лікарня с. Мошни» з скаргами на болі в колінних суглобах (а.с. 100-101).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

У відповідності до вимогами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП, підставами припинення трудового договору є: 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. ст. 38, 39), з ініціативи роботодавця (ст. ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Частина 2 ст. 40 КЗпП України передбачає звільнення з підстав, зазначених у п. 1, п. 2 і п. 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Підставою для звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров`я працівника, зобов`язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

При розгляді справ про звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП, суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Статтею 44 КзпП України визначено умови надання та розмір вихідної допомоги в разі припинення трудового договору. Залежно від підстав звільнення диференціюється і розмір такої допомоги. Не менше одного середньомісячного заробітку, у випадку звільнення за п. 6 ст. 36, п. 1 ст. 40, п. 2 ст. 40, п. 6 ст. 40 КзпП України. Не менше тримісячного заробітку, у випадку звільнення за ст. 38, 39 КзпП України. Не менше шестимісячного середнього заробітку, у випадку звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КзпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в тому числі і вихідну допомогу при звільненні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329 апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Встановлено, що 24.01.2025 Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами перевірки було складено акт № Ц/ЧК/996/347, в якому зазначено, що стаття звільнення ОСОБА_1 у наказі не відповідає підставі звільнення, чим порушено вимоги ст. 39 КЗпП України.

24.01.2025 Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами перевірки було складено припис про усунення виявлених порушень законодавство про працю №Ц/ЧК/996/347/П, та зобов`язано директора закладу дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» ОСОБА_2 усунути виявлені порушення щодо звільнення ОСОБА_1 .

Доказів оскарження вказаного акту та припису відповідачем матеріали справи не містять.

На виконання припису, 03.03.2025 директором закладу дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» ОСОБА_2 наказом № 21-к/тр було внесено зміни до наказу № 69-к/тр від 28.10.2024 про звільнення ОСОБА_1 , а саме: змінено підставу звільнення з ст. 39 КЗпП України на ст. 40 п. 2 КЗпП України. Бухгалтеру Мошнівської сільської ради Ісаєнко С. М. наказано виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Проте Мошнівською сільською радою не виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу, а в листі від 15.08.2025 за підписом Мошнівського сільського голови Шкарбути Б. В. зазначена підстава про неможливість виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги, так як вона вже не працює в закладі дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко».

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказана підстава для невиплати вихідної допомоги не ґрунтується на нормах КЗпП України та суперечить наказу № 21-к/тр директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100, яким передбачено, що середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують дню звільнення становить 561,48 грн у день (11126,90+13016,38 / 43 відпрацьованих днів разом за два місяці). Вказана сума визначена без врахування компенсації за невикористану відпустку, тощо, що відповідає Порядку. Вказані вище суми враховані у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки та інші обов`язкові платежі, що відповідає Порядку. У свою чергу розмір вихідної допомоги становить середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до вказаного розрахунку становить 11790,90 грн.

Щодо моральної шкоди.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ст. 237-1 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

На підставі ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22.02.2005 у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

У постанові від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Також у вказаній постанові зазначено, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невиплата при звільненні вихідної допомоги позивачу мала для неї психотравмувальний характер.

Наявність у цьому вини відповідача доведена актом Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці № Ц/ЧК/996/347 від 24.01.2025 та приписом Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 24.01.2025 № Ц/ЧК/996/347/П.

Визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 5000 грн є обґрунтованим, відповідає вимогам розумності, справедливості та співмірності із завданою позивачу моральною шкодою і підстав для зміни чи скасування рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а також висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження та не були підтверджені відповідачем належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач пропустила строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав є безпідставними, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Дійсно, рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

При цьому, Конституційний Суд України визначив, що ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, вказана норма втратила чинність саме з 11.12.2025, а ОСОБА_1 звернулась у суд з даним позовом 09.09.2025, тобто в період чинності ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Проте слід зазначити, що із наказом директора закладу дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» ОСОБА_2 № 21-к/тр від 03.03.2025, яким було внесено зміни до наказу № 69-к/тр від 28.10.2024 про звільнення ОСОБА_1 , позивач була ознайомлена 19.06.2025 (а.с. 98).

У подальшому, позивач та її адвокат звертались до директора ЗДО «Сонечко» Веретільник А. І. та Мошнівської сільської ради про виплату вихідної допомоги, про виплату якої зазначено у наказі від 03.03.2025, проте 15.08.2025 листом відповідач у справі відмовив їй у такій виплаті.

Отже, про порушення свого права позивач була обізнана 19.06.2025, з позовом вона звернувся до суду 09.09.2026, тобто в межах строків встановлених ст. 233 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Мошнівської сільської ради – адвоката Горобця Сергія Олександровича – залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 січня 2026 року –залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий: Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренка