Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №2-3073/10 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 2-3073/10

Провадження № 22-ц/821/1525/26

Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

зацікавлені особи: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_1 : адвокат Шульга Павло Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шульги Павла Миколайовича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2018 року (постановлену під головуванням судді Мельник І.О. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси) у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Довіра та Гарантія», зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулось до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Заява обґрунтована тим, що Соснівським районним судом м. Черкаси 30 вересня 2011 року по справі №2-3073/11 було видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №354411/1516/0357-7 від 17.10.2007.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 14 травня 2018 року по справі №2-3073/11 задоволено заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та замінено сторону у виконавчому листі стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Вказує, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло статусу сторони виконавчого провадження-стягувача лише після постановлення судом ухвали від 14 травня 2018 року, отже можливість користуватися правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження» виникла після набрання чинності вказаною ухвалою суду.

Зауважує, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа по справі №2-3073/11 сплинув до того часу, коли судом була постановлена ухвала про заміну сторони у виконавчому листі стягувача -на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», у зв`язку із чим новим стягувачем пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а причини такого пропуску безумовно є поважними.

На підставі наведеного, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа по справі №2-3073/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2018 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання – задоволено.

Поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчого документу по справі №2-3073/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Ухвала суду мотивована тим, що причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання являються поважними, оскільки ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло статусу сторони виконавчого провадження - стягувача лише після постановлення судом ухвали від 14 травня 2018 року, тому заява підлягає до задоволення, а пропущений строк підлягає поновленню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 26 травня 2026 року через систему « Електронний суд», представник ОСОБА_1 – адвокат Шульга П.М., вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та необгрунтованою, просив скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом порушено процесуальну вимогу ч.ч. 2,4 ст. 183 ЦПК України, згідно якої, суд встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог ч. 1 або 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду, оскільки заява про заміну сторони виконавчого провадження не містить доказів надіслання заяви з додатками до неї іншим учасникам справи, тому дана заява повинна була бути повернута без розгляду.

Зазначає, що у матеріалах справи міститься виконавчий лист №2-3073/11, у якому зазначено, що рішення набрало законної сили 01.08.2011, строк пред`явлення до 01.08.2012.

У виконавчому листі відсутні відомості про виконання рішення суду, повернення виконавчого листа стягувачу.

Сам по собі договір відступлення права вимоги не є підставою для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Із матеріалів справи вбачається, що Соснівський районний суд міста Черкаси ухвалив рішення по справі № 2-3073/11 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 354411/1516/0357-7 від 17.10.2007.

30 вересня 2011 року Соснівським районним судом м. Черкаси виданий виконавчий лист № 22-3073/11 про стягнення вищевказаної заборгованості в сумі 82 474,90 грн.

Між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», 30 серпня 2017 року був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/45. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 354411/1516/0357-7 від 17.10.2007.

Також, 30 серпня 2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/45-ДГ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 354411/1516/0357-7 від 17.10.2007.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2018 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому листі – задоволено.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду відповідає.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового провадження, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до вимог частини 1, 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, у межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

На час набрання законної сили рішення Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №2-3073/11 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №354411/1516/0357-7 від 17.10.2007 та на час видачі виконавчих листів у даній справі, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV.

Згідно зі статтею 21 вищевказаного Закону (в редакції, чинній на момент вступу рішення в законну силу), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років; посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: 1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили; 3) для виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 4) для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, - з дня винесення відповідної постанови.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020 року у справі №27/2-3538/10 поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Звертаючись до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, як на поважні причини пропуску такого строку, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» посилалось на ухвалу Соснівського районного м. Черкаси від 14 травня 2018 року по справі № 2-3073/10, якою замінено сторону у виконавчому документі стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Задовольняючи заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що пропущений ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-3073/11, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси 30 вересня 2011 року по справі №2-3073/2011 , з поважних причин, а саме, що заявник набув статусу сторони виконавчого провадження – стягувача лише після постановлення судом ухвали від 14.05.2018.

Колегія суддів вважає, що вказана обставина не залежала від волі ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а тому підстав вважати, що строк для пред`явлення до виконання рішення суду було пропущено з його вини або внаслідок його бездіяльності, відсутні.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме що в порушення вимог ч.ч. 2,4 ст. 183 ЦПК України, суд першої інстанції не повернув заяву без розгляду, є помилковими, оскільки процесуальна діяльність суду оцінюється за законодавством, яке діяло на момент вчинення відповідної дії (на час звернення із заявою), за принципом дії закону в часі.

Суд першої інстанції зобов`язаний застосовувати ту редакцію Цивільного процесуального кодексу України, яка була чинною на момент подачі заяви про заміну сторони у виконавчому листі, а посилання на норми ЦПК України в редакції, що діє на час апеляційного оскарження, є помилковим, оскільки процесуальний закон не має зворотної сили щодо оцінки правильності вже вчинених процесуальних дій попередньою інстанцією (якщо інше прямо не передбачено перехідними положеннями).

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що у матеріалах справи міститься виконавчий лист №2-3073/11, у якому зазначено, що рішення набрало законної сили 01.08.2011, строк пред`явлення до 01.08.2012, оскільки при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд має враховувати поважність причин пропуску цього строку, які визначаються індивідуально на основі наданих доказів, а не лише приймаючи до уваги сам факт закінчення строку, зазначеного у виконавчому листі.

Інші доводи, наведені представником ОСОБА_1 – адвокатом Шульгою П.М. в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шульги Павла Миколайовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2018 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Довіра та Гарантія», зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і окремому оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду виготовлений 24 вересня 2026 року/