Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №2-3073/10 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 2-3073/10

Провадження № 22-ц/821/1524/26

Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

зацікавлені особи: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_1 : адвокат Шульга Павло Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шульги Павла Миколайовича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2018 року (постановлену під головуванням судді Мельник І.О. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси) у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Довіра та Гарантія», зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому документі,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

25 квітня 2018 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулось до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому документі, зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Заява обґрунтована тим, що Соснівський районний суд м. Черкаси 19 липня 2011 року ухвалив рішення у справі №2-3073/11 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №354411/1516/0357-7 від 17.10.2007 у розмірі 82 474,90 грн. та понесених судових витрат в розмірі 944,73 грн.

30.08.2017 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено договір відступлення права вимоги №114/45, відповідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договорами, в тому числі і за кредитним договором №354411/1516/0357-7 від 17.10.2007.

Того ж дня, 30.08.2017 між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір відступлення права вимоги №114/45-ДГ, відповідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №354411/1516/0357-7 від 17.10.2007.

На підставі наведеного, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило замінити сторону у виконавчому листі № 2-3073/11.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2018 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому документі – задоволено.

Ухвала суду мотивована тим, що внаслідок укладення договору відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права грошової вимоги до боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , тому заява про заміну сторони у виконавчому документі підлягає до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 26 травня 2026 року через систему « Електронний суд», представник ОСОБА_1 – адвокат Шульга П.М., вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною, просив скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому документі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом порушено процесуальну вимогу ч.ч. 2,4 ст. 183 ЦПК України, згідно якої, суд встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог ч. 1 або 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду, оскільки заява про заміну сторони у виконавчому документі не містить доказів надіслання заяви з додатками до неї іншим учасникам справи, тому дана заява повинна бути повернута без розгляду.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази сплати коштів по договору відступлення права вимоги №114/45 від 30.07.2017 та договору №114/45-ДГ від 30.07.2017.

Суд помилково не з`ясував, чи видавався виконавчий лист стягувачу, чи пред`являвся до виконання, чи перебуває виконавче провадження на виконанні, якщо не перебуває, чи не пропущено строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

У матеріалах справи міститься виконавчий лист№2-3073/11, у якому зазначено, що рішення набрало законної сили 01.08.2011, строк пред`явлення до виконання – 01.08.2012. Відсутні відомості про перебування вказаного виконавчого листа на виконанні.

Водночас, ухвалою Соснівського районного м. Черкаси від 14.08.2018 задоволено заяву ТОВ «Довіра та Гарантія» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, що також підтверджує, що виконавчий лист не перебував на виконанні.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Соснівський районний суд міста Черкаси 19.07.2011 року ухвалив рішення по справі № 2-3073/11 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 354411/1516/0357-7 від 17.10.2007.

30 вересня 2011 року Соснівським районним судом м.Черкаси виданий виконавчий лист № 22-3073/11 про стягнення вищевказаної заборгованості в сумі 82 474,90 грн.

Між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», 30 серпня 2017 року був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/45. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 354411/1516/0357-7 від 17.10.2007.

Також, 30 серпня 2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/45-ДГ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 354411/1516/0357-7 від 17.10.2007.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

За змістом частини першої статті 55 ЦПК України, у разі заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша-друга статті 442 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10).

Велика Палата Верховного Суду також виснувала про те, що як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) (статті 55 ЦПК). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК (аналогічні положення містить частина п`ята статті 442 ЦПК) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17).

Із матеріалів даної справи вбачається, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило суд замінити стягувача у виконавчому листі № 2-3073/11.

Заява про заміну сторони у виконавчому листі обґрунтована тим, що на підставі договору відступлення права вимоги №114/45 від 30.08.2017, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за кредитним договором №354411/1516/0357-7 від 17.10.2017. Після чого, 30.08.2017 між ПАТ «Комерційни Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір по відступлення права вимоги №114/45-ДГ, за умовами якого відбулось відступлення на його користь права вимоги за кредитним договором №354411/1516/0357-7 від 17.10.2017.

Встановивши, що внаслідок укладення договору відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «ФК « Довіра та Гарантія» набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема, ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, наявних у матеріалах справи, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення питання, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і заміни стягувача у виконавчому листі.

Доводи апеляційної скарги, що суд помилково не з`ясував, чи видавався виконавчий лист стягувачу, чи пред`являвся до виконання, чи перебуває виконавче провадження на виконанні, якщо не перебуває, чи не пропущено строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання, відхиляються колегією суддів, оскільки процесуальне законодавство дозволяє заміну сторони у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження.

Питання про пропущений строк на пред`явлення виконавчого документа вирішується окремо, якщо стягувач звертається із заявою про поновлення такого строку або виконавець вирішує питання про прийняття до виконання, але це не перешкоджає заміні стягувача у самому виконавчому документі на підставі правонаступництва.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, що в порушення вимог ч.ч. 2,4 ст. 183 ЦПК України, суд першої інстанції не повернув заяву без розгляду, є помилковими, оскільки процесуальна діяльність суду оцінюється за законодавством, яке діяло на момент вчинення відповідної дії (на час звернення із заявою), за принципом дії закону в часі.

Суд першої інстанції зобов`язаний застосовувати ту редакцію Цивільного процесуального кодексу України, яка була чинною на момент подачі заяви про заміну сторони у виконавчому листі, а посилання на норми ЦПК України в редакції, що діє на час апеляційного оскарження, є помилковим, оскільки процесуальний закон не має зворотної сили щодо оцінки правильності вже вчинених процесуальних дій попередньою інстанцією (якщо інше прямо не передбачено перехідними положеннями).

Безпідставними є посилання скаржника на те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати коштів по договору відступлення права вимоги №114/45 від 30.07.2017 та договору №114/45-ДГ від 30.07.2017 по наступних підставах.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, провадження № 14-308цс18).

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, від яких не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20, договір відступлення прав вимоги від 20 квітня 2023 року є оспорюваним правочином, тобто правочином, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна з його сторін або інша зацікавлена особа можуть оспорити цей правочин з підстав, передбачених законом.

Разом з тим, відомостей про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №114/45 від 30.07.2017 та договору №114/45-ДГ від 30.07.2017, матеріали справи не містять.

Оскільки зазначені договори не визнані недійсними у встановленому законом порядку, вони є чинними та обов`язковими для виконання.

Інші доводи, наведені представником ОСОБА_1 – адвокатом Шульгою П.М. в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шульги Павла Миколайовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2018 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Довіра та Гарантія», зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому документі - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду виготовлений 24 вересня 2026 року/