Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №695/4740/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 695/4740/25

Провадження № 22-ц/821/1639/26

Категорія 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря : Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк»,

представник позивача: Любоцька Наталія Іванівна,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: адвокат Бочаров Олександр Михайлович,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова Олександра Михайловича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Середи Л.В. в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

20 жовтня 2026 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.06.2023 між банком та ОСОБА_1 було укладено угоду №С-001-184394-23-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

Згідно умов кредитного договору №С-001-184394-23-980 відповідач отримала кредит на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 , під процентну ставку 72%, яка нараховується на прострочену суму кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту протягом дії угоди. Процентна ставка за користування коштів понад витратний ліміт становить 48% річних.

Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн, ліміт, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 20 000,00 грн.

Позивач вказує, що банк повністю виконав свої зобов`язання згідно наведеного кредитного договору, що підтверджується копіями доказів видачі кредиту, однак відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі, проценти за кредитним договором.

Останній платіж боржником здійснено 09.09.2024. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 30.09.2025 становить 54 669,37 грн, яка складається із простроченого боргу 29 763,85 грн, прострочених процентів 24 905,52 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, банк змушений звертатися за захистом своїх порушених прав до суду.

На підставі наведеного, позивач АТ «Ідея Банк» просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 54 669,37 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за угодою № С-001-184394-23-980 у сумі 54 669 грн 37 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив укладання між сторонами кредитного договору, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої та порядок нарахування належних до стягнення сум відповідачем не спростовано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

10 червня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Бочаров О.М. подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 822,74 грн, яка складається із 8 612,74 грн – заборгованість по сплаті тіла кредиту, 14 195,15 грн – заборгованість по сплаті відсотків, вважаючи рішення суду незаконним, необгрунтованим, постановленим при невідповідності висновків суду обставинам справи, при неповному встановленні обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно визначено суму заборгованості за кредитним договором.

Вказує, що нарахування відсотків відбулося без урахування зменшення тіла кредиту при знятті коштів.

Вказує, що згідно виписки по рахунку за період з 09.06.2023 по 08.09.2024, відповідачем здійснено перерахування на картку коштів у загальній сумі 22 454,80 грн.

Вважає, що при зарахуванні коштів банк повинен керуватися Законом України «Про споживче кредитування», зокрема, ст. 19, згідно якої, у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування та здійснивши власний розрахунок вважає, що сума за тілом кредиту становить 8 612,74 грн, а відсотки 14 195,15 грн.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 03 липня 2026 року, представник АТ «Ідея Банк» - Любоцька Н.І. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року залишити без змін, вважаючи апеляційну скаргу надуманою, необгрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, а рішення суду законним і обгрунтованим.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що09.06.2023 між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про відкриття та обслуговування кредитної картки та страхування за № С-001-184394-23-980. Даний договір було підписано клієнтом власноручним підписом, про що вказано також в п. 20 Угоди.

Відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту та згоду фізичної особи власника персональних даних та суб`єкта кредитної історії.

Згідно з умовами кредитного договору № С-001-184394-23-980 відповідач отримав кредит на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку, під процентну ставку 72% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн, ліміт, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 20 000,00 грн, строк кредитування 12 місяців з можливістю автоматичної пролонганції.

Умовами п. 4.1 Угоди передбачено, що кредитний ліміт становить 200 000,00 грн, зі строком дії 12 місяців з автоматичною пролонгацією за умови виконання клієнтом умов угоди та/або за відсутності заперечень з боку сторін щодо пролонгації. Такі заперечення сторони надають одна одній не пізніше 30 календарних днів до дати закінчення строку дії кредитної лінії.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується випискою по рахунку клієнта - фізичної особи №100000-2025/1001 по номеру особового рахунку, який вказано в п. 2 Угоди.

Із наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 30.09.2025 утворилась заборгованість, яка становить 54 669,37 грн, яка складається із простроченого боргу 29 763,85 грн, прострочених процентів в розмірі 24 905,52 грн.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із матеріалів справи вбачається, що 09.06.2023 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №С-001-184394-23-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, яка підписана відповідачкою власноручним підписом, за умовами якої банк надає позичальнику кредит на споживчі потреби, максимальний ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 200 000,00 грн, розмір кредитної лінії на момент укладання угоди становив 20 000,00 грн, строком на 12 місяців із автоматичною пролонгацією за умови виконання клієнтом умов кредитного договору та/або відсутності заперечень з боку сторін щодо пролонгації.

Відповідно до п.4.3 угоди, процентна ставка за користуванням кредитом становить 72% річних, яка є фіксованою протягом усього строку дії угоди та може бути зміненою за умови погодження сторонами в порядку, визначеному цією угодою. Процентна ставка на прострочену суму кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту протягом дії угоди 72% річних. Процентна ставка за використання коштів понад витратний ліміт (технічний овердрафт) 48% річних. Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 131,88% річних та орієнтовна загальна вартість кредиту становить 362 416,63 грн.

Отже, встановивши, що кредитний договір № С-001-184394-23-980 від 09.06.2023 підписаний ОСОБА_1 власноручно, що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розміру і типу процентної ставки, орієнтовної сукупної вартості кредиту та вартості послуги з оформлення договору про перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як витрати на страхування, суд прийшов до обгрунтованого висновку про укладення сторонами в належній письмовій формі кредитного договору.

Стороною відповідача не заперечується факт укладення кредитного договору та отримання коштів, проте не погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості, з урахуванням того, що відповідачем частково сплачувались кошти на погашення заборгованості, проте банком неправомірно здійснювалось погашення коштів.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів виходить із наступного.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.

Таким чином, виписка по рахунку відповідачки є належним та допустимим доказом заборгованості.

Перевіривши виписку по рахунку відповідача за період з 09.06.2023 по 08.09.2024, колегія суддів встановила, що залишок на початок періоду: основний СКР 0,00 грн, заборгованість по комісіям та відсоткам 0,00 грн, розмір кредитного ліміту 29 770,00 грн, ліміт розстрочки 29 770,00 грн, дозволений овердрафт 0,00 грн.

Також, згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що всього по карті: -10 799,00 грн, всього за період: - 29 763,85 грн; прострочений кредит – 29 763,85 грн; відсотки та комісії – 24 905,52 грн.

Також згідно виписки по рахунку вбачається, що у зазначений період відповідачем було здійснено зарахування коштів на погашення кредиту у загальному розмірі 22 454,80 грн, що також свідчить про те, що вона була обізнана про умови договору та погодилась з ними.

Водночас, зарахування коштів відповідачем здійснювалось в порушення умов договору, тому розподілялися кошти наступним чином, спочатку на погашення строкових процентів, страхових платежів, а залишок на погашення заборгованості за тілом кредиту. Нарахування відсотків здійснювалось саме на залишок заборгованості, за умовами кредитного договору .

Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитом становить 72% річних (протягом пільгового періоду 0,01% річних на заборгованість, що виникла внаслідок здійснення безготівкової оплати за допомогою БПК в торговельно-сервісній мережі і Інтернеті, зняття готівки, безготівкового переказу), яка є фіксованою протягом усього строку дії угоди та може бути зміненою за умови погодження сторонами в порядку, визначеному цією угодою.

Процентна ставка на прострочену суму кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту протягом дії угоди 72% річних. Процентна ставка за використання коштів понад витратний ліміт (технічний овердрафт) 48% річних.

Отже, при нарахуванні процентів на прострочену суму кредиту застосовувалася процентна ставка 72% річних та у виписці ці операції зазначені як «Нарахування штрафних % за прострочений кредит».

Крім того, відповідно до тарифів банку «Умови обслуговування поточних рахунків фізичних осіб, встановлена оплата за отримання коштів готівкою та безготівковий переказ коштів, у розмірі 2% від суми транзакції, що стягується з рахунку у день списання суми операції з рахунку.

Отже, всі зазначені платежі узгоджуються з умовами укладеного між сторонами кредитного договору.

Крім того, стороною відповідача умови кредитного договору не оспорювались, а розрахунки, наведені відповідачем у апеляційній скарзі, аналогічні розрахунках у відзиві на позовну заяву, який був предметом розгляду в суді першої інстанції, і судом правомірно не взяті до уваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, оцінив надані позивачем докази та дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відхиляються як безпідставні посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що при зарахуванні коштів банк повинен керуватися Законом України «Про споживче кредитування», зокрема, ст. 19, згідно якої, у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування, оскільки відповідач порушила умови кредитного договору, тому розмір процентів, який підлягав до стягнення, став іншим.

Колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Бочарова О.М. на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова Олександра Михайловича - залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко