Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №557/2205/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Рівне

Справа № 557/2205/25

Провадження № 33/4815/477/26

Суддя Рівненського апеляційного суду - Збитковська Т.І.

з участю:

захисника – адвоката Тонкошкура І.В.

секретаря судового засідання – Міщук Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з власними технічними засобами адвоката Тонкошкура І.В. матеріали адміністративної справи за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_1 – адвокатів Тонкошкура І.В. та Діденко К.А. на постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - штрафу в розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

З постанови суду слідує, що 01.12.2025 року о 12 год. 42 хв. в с.Бабин а/д М-06 Київ-Чоп 310 км водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mercedes-Benz Vito» н.з НОМЕР_1 , будучи особою, яка не має права керування такими транспортними засобами, а саме - не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно протягом року вчинив правопорушення.

У поданій апеляційній скарзі адвокат Тонкошкур І.В. наголошує, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без участі сторін, фактичні обставини належно не встановлені. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст.38 КУпАП.

Адвокат Діденко К.А. в апеляційний скарзі вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, в момент події пересувався з іншим військовослужбовцем, який був водієм, та якому раптово стало зле, а тому ОСОБА_1 був вимушений тимчасово сісти за кермо автомобіля з метою запобігання можливій небезпеці для життя та здоров`я осіб та недопущення створення аварійної ситуації на дорозі. Просить поновити строк апеляційного оскарження, оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП.

Захисник Діденко К.А. заявляла клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак, в телефонному режимі повідомила про не можливість взяти участь в судовому засіданні. Інтереси ОСОБА_1 представляє адвокат Тонкошкур І.В, а, відтак, право на захист дотримано.

Заслухавши доводи захисника Тонкошкура І.В. на підтримання апеляційних скарг, перевіривши матеріали адміністративної справи й викладене в апеляційних скаргах, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження адвокату Діденко К.А. підлягає поновленню, а апеляційні скарги - відхиленню.

Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року N 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340 особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.

Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно п. 2.1 "а" ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців. Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП).

Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення ґрунтується на зібраних у справі доказах: даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №528666 від 01.12.2025 року (а.с.2), довідки, складеної інспектором ВАП УПП в Рівненській області ДПП капітаном поліції Романюк В., згідно якої, відповідно до запиту ІПНП підсистеми «Адмінпрактика», 16.12.2024 року відносно ОСОБА_1 було винесено адміністративну постанову серії ЕНА №3674692 за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу на суму 3400 гривень. Відповідно до бази ІПНП ГСЦ «Посвідчення водія» посвідчення водія у ОСОБА_1 відсутнє.

З матеріалів справи вбачається, що постановою серії ЕНА №3674692 від 16.12.2024 року ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 4).

Відомості про скасування вказаної постанови в матеріалах справи відсутні.

З відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito» н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 працівники поліції попросили водія надати документи на автомобіль та водійське посвідчення, на що ОСОБА_1 відповів, що позбавлений прав керування (відеофайл clip-2.mp4, час: 04 хв. 12 с. – 04 хв. 20 с).

Про те, що він діє в стані крайньої необхідності, ОСОБА_1 працівникам поліції не повідомляв, а, відтак, твердження адвоката Діденко К.А. про дії ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності не заслуговують на увагу.

Щодо строків накладення адміністративного стягнення, відповідно до ч.2 ст.18 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення, відповідно до цього Кодексу, чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш, як через три місяці з дня вчинення правопорушення

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення 01.12.2025 року, постанову Гощанським районним судом Рівненської області винесено 24 лютого 2026 року, а тому покликання адвоката Тонкошкура І.В. на закриття провадження на підставі ст.38 КУпАП не ґрунтується на вимогах закону.

Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення відповідає санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП і є мінімальним.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити адвокату Діденко К.А. строк на апеляційне оскарження.

Постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2026 рокувідносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційні скарги – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Т.І.Збитковська