Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №572/5597/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 572/5597/25

Провадження № 22-ц/4815/785/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструк С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лук`янчука С.М. на заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Ведяніної Т.О., дата складання повного тексту рішення не вказана, у справі №572/5597/25,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

Позов мотивований тим, що 24 березня 2020 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро» укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5625455700:08:003:0126, площею 0,7308 га, передана в оренду строком до 31 грудня 2027 року.

Відповідно до умов договору орендна плата підлягає внесенню орендарем у грошовій формі або у безготівковому порядку за домовленістю сторін у розмірі 876,00 грн на рік, яка нараховується та вноситься з 2021 року щорічно у строк з 01 по 31 грудня кожного року.

Позивач зазначає, що відповідач не сплатив орендну плату за 2023 та 2024 роки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 1752,00 грн.

Посилаючись на те, що систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Просила суд розірвати договір оренди землі від 24 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро», об`єктом оренди якого є земельна ділянка, кадастровий номер 5625455700:08:003:0126, площею 0,7308 га, стягнувши з відповідача на користь позивача 1752,00 грн заборгованості з орендної плати.

Заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (жительки АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро» (м. Березне, вул. Андріївська, 20, Рівненського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 43095897) про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати відмовлено повністю за безпідставністю заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно розподілив обов`язок доказування, поклавши на позивача обов`язок доведення факту несплати орендної плати. Апелянт зазначає, що відповідач не надав доказів сплати орендної плати за спірний період. При цьому суд не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2023 року у справі №385/1679/21, відповідно до якої за відсутності доказів сплати орендної плати твердження позивача про її несплату має бути спростоване відповідачем.

Крім того, апелянт вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема щодо систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди землі. Зазначає, що повна несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору та достатньою підставою для його розірвання.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24 березня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро» укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5625455700:08:003:0126, площею 0,7308 га, передана в оренду строком на 7 років (п.1, п.2, п.7).

Пунктом 8 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі готівкою або у безготівковий спосіб (за домовленістю сторін), в розмірі: 876,00 грн. за один рік користування земельною ділянкою. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

По причині того, що земельна ділянка тривалий час не використовувалась згідно цільового призначення сторони дійшли згоди нарахування та виплату орендної плати проводити починаючи з 2021 року, так як в перший рік користування земельною ділянкою неможливо її використання за цільовим призначенням (пункт 11 договору).

Орендна плата нараховується та виплачується у такі строки: щорічно до 31 грудня поточного року оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.15 договору за несплату орендної плати з вини орендаря в строки, передбачені даним договором, нараховується пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №205364223 від 26 березня 2020 року (а.с.5).

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, позивач обґрунтовував заявлені вимоги систематичним невиконанням орендарем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати (за 2023 та 2024 роки) за укладеним договором оренди.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд виходив з того, що розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін можливе лише у разі істотного порушення умов правочину, коли внаслідок завданої шкоди сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст. 651 ЦК України).

Попри встановлений факт несплати орендної плати за 2023-2024 роки, позивачем не надано доказів неналежного виконання умов договору, а саме – несплати орендної плати у період, вказаний стороною.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї з сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена надалі заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо розірвання договору оренди, суд першої інстанції вказував, що саме на позивачі лежить тягар доказування неналежного виконання відповідачем умов договору, а саме несплати орендної плати у період, вказаний стороною.

Апеляційний суд з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша-друга статті 614 ЦК України).

Згідно загальних засад цивільних правовідносин, фізична особа вважається слабкою стороною у договорі з юридичною особою та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Оскільки позивач мотивував позовні вимоги тим, що TOB «Прислуч Агро» не сплачувало орендну плату за 2023-2024 роки, тому позивач повинен довести обставини, на які посилається, а відповідач, заперечуючи факт несплати та стверджуючи про належне виконання свого грошового зобов`язання повинен надати докази такого виконання.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню спеціальна норма п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, відповідно до якої систематична несплата орендної плати є самостійною підставою для припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди землі.

Відповідно до актуальної правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 20.11.2024 у справі № 918/391/23), законодавець визначив систематичну повну несплату орендної плати як самостійну та достатню підставу для розірвання договору. За таких обставин, встановлення судом факту повної несплати коштів за два роки (2023-2024 рр.) свідчить про наявність підстав для розірвання договору.

Навіть за умови застосування до спірних правовідносин критерію істотності порушення договору (ст. 651 ЦК України), суд апеляційної інстанції зазначає, що поняття «значної міри позбавлення того, на що сторона розраховувала при укладенні договору» має оцінюватися не через абсолютний грошовий вираз заборгованості, а через пропорційність виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Установивши, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із постановленням нового рішення про задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1937,92 грн судового збору за подання позовної заяви та 2906,88 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384,391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лук`янчука С.М. задовольнити.

Заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 24 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро», об`єктом оренди якого є земельна ділянка, кадастровий номер 5625455700:08:003:0126, площею 0,7308 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 1752 грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро» на користь ОСОБА_1 1937 грн 92 коп. судового збору за подання позовної заяви та 2906 грн 88 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Судді: Гордійчук С.О.

Боймиструк С.В.

Шимків С.С.