Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №562/1648/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 562/1648/25

Провадження № 22-ц/4815/1053/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С..

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

заявник : ОСОБА_1

заінтересована особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Данилюка П.С. на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12 березня 2026 року, ухвалене в складі судді Кушнір Н.В.., присяжних Віннічук Ю.М., Божка О.В., дата складання повного тексту рішення не вказана, у справі № 562/1648/25

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи Орган опіки та піклування виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Заяву мотивує тим, що його мати ОСОБА_2 хворіє на психічне захворювання потребує постійного догляду та лікування в медичних закладах. Внаслідок захворювання вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними, потребує постійного стороннього догляду.

З метою забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, необхідно визнати її недієздатною і встановити над нею опіку. Він має можливість дбати про матір, забезпечувати її догляд та лікування.

Просив суд визнати недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити над нею опіку та призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатної.

Рішенням заяву заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановленнч опіки тапризначення опікуна задоволено частково.

Визнано недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В решті вимог відмовлено.

Визначено строк дії рішення терміном на два роки від дня набрання ним законної сили.

В поданій апеляційній скарзі на рішення суду в частині відмови у призначенні опікуна, заявник посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що заявник проживає разом із ОСОБА_2 та фактично здійсню за нею догляд та піклується недієздатною, яка залишилася без піклування, адже резолютивна частина рішення не містить вказівки на кого покладаєтьсмя обов`язок опіки над недієздатною. Крім того, заявник є єдиним сином ОСОБА_5 , інших родичів які б виявили бажання бути опікуном відсутні.

Посилання суду на те, що заявник виявив бажання бути опікуном своєї матері під час воєного стану та загальної мобілізації не грунтується на нормах чинного законодавства. Покликається на правові позиції Верховного Суду з аналогічних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає.

Встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з виписками із медичної картки стаціонарного хворого №1667, №725, №1457 ОСОБА_2 має діагноз: рекурентний депресивний розлад з тяжким перебігом з психотичними симптомами.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №339/25 від 12.12.2025 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявляє ознаки хронічного психічного розладу у вигляді рекурентного депресивного розладу, важкого депресивного епізоду з його хроніфікацією та психотичними симптомами. ОСОБА_2 внаслідок наявного психічного розладу позбавлена здатності усвідомлення значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до подання №28 від 26 лютого 2026 року виконавчий комітет Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, вважає за доцільне, призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_6 , 1966 р.н., у випадку визнання в судовому порядку останньої недієздатною.

26.03.2026 року ОСОБА_1 мобілізований до лав ЗСУ та направлений доходження служби до вч НОМЕР_1 . На час перегляду справи до виконання службових обов`язків не приступив, місце свого перебування (фактичне місце проживання) повідомити суду відмовився.

Встановивши, що ОСОБА_2 має тяжкий психічний розлад, який позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим вона потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання її недієздатною.

Рішення суду першої інстанції в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частина третя статті 294 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в порядку окремого провадження.

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (частина третя статті 296 ЦПК України).

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) сформулювала правовий висновок, згідно з яким «рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі».

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20 (провадження № 61-21311св21) зазначив, що при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування.

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відмовляючи у призначенні ОСОБА_1 опікуном недієздатноїматері, суд першої інстанції виходив з того, що подання про призначення заявника опікуном над недієздатною не містить належної мотивації, зокрема чому саме заявника необхідно призначити опікуном недієздатного; із відсутності доказів того, що саме він як особа чоловічої статі призовного віку є єдиною можливою кандидатурою опікуна з огляду на відсутність інших осіб з числа родичів першої лінії споріднення, які могли б належно здійснювати обов`язки опікуна над недієздатною особою.

Такий висновок місцевого суду, на думку колегії суддів, є правильним, відповідає вимогам закону.

Крім того, убачається, що не було з`ясоване питання чи відповідатиме призначення заявника якнайкращим інтересам недієздатної та чи може ОСОБА_1 за станом свого здоров`я виконувати функції опікуна.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи в частині, яка переглядається, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши в цій частині, що заявник не надав належних та допустимих доказів необхідності призначення саме його опікуном недієздатної ОСОБА_2 і що таке призначення буде відповідати якнайкращим інтересам недієздатного, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про призначення опікуна із зазначених підстав.

Доводи апеляційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, наведених у апеляційній скарзі, також є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судом у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у скарзі.

З огляду на викладене апеляційний сул дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі.

Аргументи заявника про те, що у зв`язку з відмовою в задоволенні заяви про призначення опікуна обов`язки опікуна ні на кого не покладено, є безпідставними, оскільки відмова в задоволенні таких вимог не позбавляє орган опіки та піклування обов`язку вирішити питання опіки над недієздатною особою відповідно до законодавства.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне до призначення опікуна недієздатній ОСОБА_6 тимчасово покласти обов`язки зі здійснення над нею опіки на орган опіки та піклування виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Данилюка П.С. задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12 березня 2026 року змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення у такій редакції: «До призначення опікуна недієздатній ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає та зареєстрована за АДРЕСА_1 , тимчасово покласти обов`язки зі здійснення над нею опіки на орган опіки та піклування виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.»

В решті рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 24.09.2026 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.