Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №567/926/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 567/926/25

Провадження № 22-ц/4815/778/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1

розглянув в порядку письмового спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13 січня 2026 року, ухваленого в складі судді Венгерчук А.О., дата складання повного тексту рішення 16.01.2026, у справі № 567/926/25

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року, ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Заява обґрунтована тим, що заявниця та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є братом та сестрою по материнській лінії.

Батьки позивачки та загиблого брата померли, за життя ОСОБА_2 одружений не був та власної сім`ї не мав. З листопада 2021 року він фактично проживав спільно однією сім`єю із сестрою - ОСОБА_1 в житловому будинку, що розташований в АДРЕСА_1 ., вели спільне господарство та утримували житловий будинок.

Переїзд ОСОБА_2 до ОСОБА_1 був викликаний також станом здоров`я заявниці, зокрема з 2013 року їй була встановлена III група інвалідності у зв`язку з діагнозом: цукровий діабет, важка форма, тип І, у зв`язку з чим вона потребує постійного стороннього догляду.

25 лютого 2022 ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних сил України та проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув, виконуючи обов`язки військової служби.

Зазначає, що вона знаходиться на обліку в УПСЗН виконкому Острозької міської ради і отримує державну соціальну допомогу інвалідам III групи, розмір якої з березня 2022 року по грудень 2023 року становив 2100 грн щомісячно, з січня 2024 року по березень 2025 року - 2361 грн щомісячно.

Посилається на те, що грошові кошти, які заробляв її брат ОСОБА_2 витрачались на утримання їхньої сім`ї, в тому числі й на її утримання. З доходів ОСОБА_2 сплачувались витрати на комунальні послуги, придбавались продукти харчування, одяг та ліки. Доходи її покійного брата до дня його смерті були основним доходом їхньої сім`ї, які забезпечували повсякденні життєві потреби на достатньому рівні.

Вказує, що вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців, які заявили свої права як спадкоємці за законом, немає.

Враховуючи наведене просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме – її перебування на утриманні брата ОСОБА_2 на день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 13 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - задоволено.

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвали нове, яким відмовити у задоволення вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що для висновку про виникнення у особи права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги необхідно встановити факт непрацездатності вказаної особи, в розумінні ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також факт перебування на утриманні. Заявниця не відноситься до осіб, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника та не відноситься до непрацездатних осіб. Крім того, покликається на положення ч.2 статті 267 СК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника вказує. Що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення не відповідає.

Установлено, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків, пов`язаних із захистом України.

З Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 319 від 15.11.2023 року встановлено, що ОСОБА_2 загинув в результаті масивної крововтрати через одиночне проникаюче наскрізне вогнепальне кульове поранення. Смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. (а.с.28)

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 03.06.1995 заявниця 03.06.1995 уклала шлюб з ОСОБА_3 . Прізвище заявниці після укладення шлюбу – ОСОБА_4 . (а.с.23)

Згідно довідки Острозької міської ради Рівненської області №552 від 25.10.2023 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживав зі своєю сестрою в АДРЕСА_1 (а.с.35)

Відповідно до довідки Острозької міської ради №560 від 31.10.2023 поховання ОСОБА_2 здійснила його сестра ОСОБА_1 (а.с.36)

Після смерті ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом, що прийняла спадщину є сестра спадкодавця - ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою №12/01-16 приватного нотаріуса Грунтківської І.А. від 25.03.2024 року. Інших спадкоємців, що заявили свої права як спадкоємці за законом - немає. (а.с.26)

Згідно довідки до акта МСЕК від 23.01.2024, довідки КНП «Острозької багатопрофільної лікарні» Консультативна поліклініка від 20 жовтня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 з 2013 року було встановлено III групу інвалідності у зв`язку з діагнозом: цукровий діабет, важка форма, тип І, у зв`язку з чим потребує постійного стороннього догляду. (а.с.38-40)

Відповідно до довідки № 766 від 26.03.2025 року, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Острозької міської ради, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Острозької міської ради і згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» отримує допомогу, як особа з інвалідністю III групи загального захворювання з 15.01.2013 року по 31.01.2026 року.

Згідно виписок по рахунку виданих АТ КБ "Приватбанк» в період з липня 2022 року по жовтень 2023 року ОСОБА_2 були здійснені неодноразові перекази грошових коштів на ім`я ОСОБА_1 (а.с.45-46, 68-74)

Встановлення даного факту заявниці необхідно для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у порядку, визначеному Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Задовольняючи вимоги заяви суд першої інстанції керувався тим, що заявницею надані належні та допустимі докази на підтвердження факту її знаходження на утриманні брата.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції в редакції Закону № 2489-IX від 29.07.2022 року, чинній на час смерті брата заявника) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частин першої, другої, третьої ст.30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім`ї вважаються зокрема: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.

Окрім того, відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Аналогічні норми закріплено і в статтях 37, 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення" .

Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що статус утриманця надається лише тим членам сім`ї, які одночасно: належать до категорії непрацездатних осіб (ст. 30 Закону), перебували на утриманні померлого (ст. 31 Закону).

Змістом абзацу першого частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі №1-8/99 (№5-рп/99) роз`яснив, що членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

В постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі №592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року в справі №210/343/19 та від 31 серпня 2022 року в справі №592/13089/21 вказано, що якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

За таких обставин, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Законом не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає заявник є підставою для відмови у задоволенні заяви.

Суд першої інстанції не врахував, що для реалізації вказаних заявницею прав на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Про деякі питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», підлягає доведенню факт перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця як непрацездатного члена сім`ї, якими вважаються зокрема: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Убачається, що на момент загибелі брата ОСОБА_1 з 2013 року було встановлено III групу інвалідності у зв`язку з діагнозом: цукровий діабет, важка форма, тип І, у зв`язку з чим потребує постійного стороннього догляду і вона отримує соціальну допомогу інвалідам ІІІ групи.

Жодних доказів, які б підтверджували її належність до категорії непрацездатних осіб, що мають право на призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суду не надано. Відсутні також належні докази того, що допомога, яку вона отримувала від брата, була для неї єдиним або основним джерелом засобів існування, а не додатковою підтримкою.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 24 вересня 2025 року у справі №442/1002/24.

Також встановлено, що 03.06.1995 нею було укладено шлюб із ОСОБА_3 , однак матеріали справи не містять даних щодо розірвання шлюбу чи інших доказів, що вона не перебувала на утримання свого чоловіка у зазначений заяві період часу. Відсутність доходів у ОСОБА_3 (чоловік) не свідчить проте, що заявниця не отримувала від нього будь якого забезпечення.

Отже, сама лише наявність факту допомоги з боку загиблого брата не є достатньою підставою для визнання заявниці утриманкою, оскільки відсутня перша обов`язкова умова її непрацездатність. При цьому сам факт того, що скаржниця протягом тривалого часу отримувала лише соціальну допомогу по інвалідності, не може свідчити про її непрацездатність у розумінні закону, а лише підтверджує, що вона фактично не працювала. Відповідно, відсутність доходу не ототожнюється з відсутністю працездатності та не створює підстав для надання статусу утриманця.

Сам факт надання окремих грошових сум не є достатнім підтвердженням того, що військовослужбовець протягом життя взяв на себе обов`язок утримувати заявницю та забезпечував її основні потреби. Відповідно до вимог закону, утримання має передбачати систематичність і сталість наданої допомоги, а також те, що ця допомога була основним і постійним джерелом засобів до існування для особи, яка претендує на статус утриманця.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт її перебування на утриманні загиблого брата, одержання від нього допомоги, яка була для заявниці постійним і основним джерелом засобів до її існування, а відтак суд безпідставно задовольнив вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13 січня 2026 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 24.09.2026 року

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.