Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №293/440/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 293/440/26Головуючий у 1-й інст. Лось Л. В.

Категорія 208Доповідач Скітневська О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Скітневської О.М., розглянувши у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 27 липня 2026 року, якою провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 27 липня 2026 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Суд першої інстанції встановив, що до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_1 , як головний бухгалтер ТОВ «Агростем», вчинила правопорушення, а саме, ведення податкового обліку з порушенням пункту 198.1, пункту у 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзац б), в) пункту 200,4 статті 200, абзац б) пункт 201.11 статті 201 ПКУ від 02.12.2010 № 2755- VІ (зі змінами та доповненнями), підпункт 2 пункту 5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, яке заявлено у рядку 20.2.1 Декларації за січень 2026 року на 7975578 грн та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 1545715 грн., за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Оскільки ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення 13.03.2026, на час розгляду справи в суді минули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Судом вказано, що пункт 7 ч.1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішенням Державної податкової служби України від 03.07.2026 №17601/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Агростем» на податкові повідомлення-рішення № 00088690705 та №00088700705 вони скасовані частково, зокрема в частині показників рядка 16.1 декларації з ПДВ за січень 2026 року. Вважає, що контролюючий орган вищого рівня не підтвердив в повному обсязі висновків акту перевірки від 13.03.2026 №4433/06-30-07-05/37376945, що в сукупності з іншими доказами свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення в її діях як головного бухгалтера ТОВ «Агростем».

Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що справа розглянута за її відсутності. З повним текстом постанови ознайомилися через ЄДРСР 29.07.2026 та звернулася з апеляційною скаргою до суду, однак постановою Житомирського апеляційного суду від 17 серпня 2026 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з тим, що не заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Повторно апеляційна скарга подана 19.08.2026 через засоби поштового зв`язку.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. В апеляційній скарзі міститься клопотання про розгляд скарги в судовому засіданні без її особистої участі.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд доходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Вирішуючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції наведених вище вимог закону не дотримався.

Обґрунтовуючи свій висновок суд першої інстанції в оскаржуваній постанові послався на те, що судом встановлено, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП , вчинене ОСОБА_1 не є триваючим, а пункт 7 ч.1 ст.247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Апеляційний суд не погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення.

Дану норму закону необхідно застосовувати у взаємозв`язку із іншими нормами. Зокрема пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП містить посилання саме на статтю 38 КУпАП, яка підлягає застосуванню лише у випадку, якщо наявна вина особи і існують підстави для накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стаття 38 КУпАП містить формулювання «строки накладення адміністративного стягнення», яке накладається лише на винну особу. Відповідно, і застосування даної норми (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинно відбуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.

За своєю правовою природою звільнення від відповідальності у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є «реабілітуючою обставиною».

Крім того, стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати ряд обставин, в тому числі, чи винна особа в його вчиненні.

Так само і стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесені постанови про закриття справи встановити вину особи.

В свою чергу законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 частини першої статті 247 КУпАП).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність закриття провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП без встановлення обставин та без встановлення наявності чи відсутності у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Норма частини 1 статті 163-1 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 25.03.2026 №221 убачається, що ОСОБА_1 , як головний бухгалтер ТОВ «Агростем», вчинила правопорушення, а саме, ведення податкового обліку з порушенням пункту 198.1, пункту у 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзац б), в) пункту 200,4 статті 200, абзац б) пункт 201.11 статті 201 ПКУ від 02.12.2010 № 2755- VІ (зі змінами та доповненнями), підпункт 2 пункту 5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, яке заявлено у рядку 20.2.1 Декларації за січень 2026 року на 7975578 грн та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 1545715 грн., за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення долучено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агростем» від 13.03.2026 №4433/06-30-07-05/37376945.

Відповідно до змісту п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Акт перевірки - це документ, який підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Таким чином, акт перевірки не може слугувати єдиним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового Кодексу, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Згідно з положеннями ст. 58 ПК України на підставі акту перевірки контролюючим органом приймається податкове повідомлення-рішення. Статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням встановлених строків, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта. Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Агростем” скористалося цим правом і подало Уточнюючий розрахунок №9082709119 від 01 квітня 2026 року, яким самостійно виправило допущені помилки, що свідчить про відсутність умислу на порушення встановленого порядку ведення податкового обліку.

З аналізу змісту ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні чи методологічні помилки, а лише ті, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених ПК України та іншим законодавством, а саме невірного формування 8 податкового кредиту та завищення від`ємного значення ПДВ, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.05.2018 у справі № 820/4177/17, від 31.07.2018 у справі № 824/2675/14-а.

Під час процедури адміністративного оскарження, відповідно до п. 56.4 ст. 56 ПК України, обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

З матеріалів справи убачається, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області №00088690705 та №00088700705 від 24 квітня 2026 року, прийняті за наслідками перевірки, оскаржені платником податків до Державної податкової служби України.

Станом на дату розгляду справи судом апеляційної інстанції процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень №?00088690705 та №?00088700705 завершена. ДПС за результатами розгляду скарги ТОВ «Агростем» прийшла до того, що висновки перевірки про порушення товариством п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, пп. 2 п. 5 розд. V Порядку № 21, що призвело завищення від`ємного значення у рядку 21 декларації з ПДВ за вересень 2025 року, внаслідок чого завищено податковий кредит у рядку 16.1 декларації з ПДВ за січень 2026 року у сумах 1 224 254,00 грн і 8 295 783,00 грн, є передчасними, а отже, підлягають скасуванню, що не виключає можливості їх дослідження під час документальної перевірки, призначеної відповідно до вимог чинного законодавства.

Єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Рішенням ДПС України від 03.07.2026 №?17601/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги ТОВ «АГРОСТЕМ» на зазначені ППР податкові повідомлення-рішення №?00088690705 та №?00088700705 скасовано частково, зокрема в частині показників рядка 16.1 декларації з ПДВ за січень 2026 року.

Таким чином контролюючий орган вищого рівня не підтвердив в повному обсязі висновків акту перевірки від 13.03.2026 №?4433/06-30-07-05/37376945, що в сукупності з іншими доказами свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення від 25.03.2026 №221 складено ще до прийняття податкових повідомлень-рішень (24.04.2026), тобто виключно на підставі акту перевірки, що є передчасним.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь. Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Черняхівського районного суду Житомирської області від 27 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 27 липня 2026 року скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. Скітневська