Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №293/952/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/952/25 Головуючий у 1-й інст. Лось Л. В.

Категорія 16 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Миколайчука П.В.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу №293/952/25 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради про забезпечення позову у справі за позовом Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до Черняхівської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Еко Проект", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство «Пулинський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради, про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування речових прав на земельну ділянку та її витребування,

за апеляційною скаргою керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області,

на ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді Лось Л.В. у селищі Черняхів,

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до Черняхівської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Еко Проект», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Дочірнє підприємство «Пулинський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради, про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування речових прав на земельну ділянку та її витребування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 1825681602:13:002:0001 площею 1,2 га, яка рішенням Черняхівської селищної ради від 16 квітня 2021 року передана у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, частково сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні лісогосподарського підприємства.

У подальшому право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2 , який згідно з договором оренди земельної ділянки від 07 квітня 2025 року передав її у користування ТОВ «Агро Еко Проект» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

03 липня 2026 року Коростишівська окружна прокуратура Житомирської області подала заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити ОСОБА_2 та ТОВ «Агро Еко Проект» вчиняти дії, спрямовані на розліснення або інше знищення лісових насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 1825681602:13:002:0001.

Заява обґрунтована тим, що частина спірної земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 та передана ним у користування ТОВ «Агро Еко Проект», площею 0,8878 га накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка перебувала у постійному користуванні лісогосподарського підприємства.

На підтвердження наявності на спірній земельній ділянці лісових насаджень прокурор посилався, зокрема, на матеріали лісовпорядкування, план лісонасаджень, таксаційні описи, картографічні матеріали, а також акт обстеження від 29 травня 2026 року, відповідно до якого на земельній ділянці зростають мішані насадження з переважанням листяних порід, наявні реліктові та ендемічні рослини.

З огляду на передачу земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва прокурор вказував на існування ризику розліснення земельної ділянки та знищення наявних на ній лісових насаджень, що може призвести до зміни фактичного стану спірного майна та ускладнити ефективне поновлення інтересів держави у разі задоволення позову.

Вважав, що заборона вчиняти дії, спрямовані на розліснення або інше знищення лісових насаджень, є співмірним із заявленими позовними вимогами заходом забезпечення позову, спрямованим на збереження спірного об`єкта у тому стані, в якому він перебуває на час розгляду справи.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, та неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наявними матеріалами підтверджується накладення частини спірної земельної ділянки площею 0,8878 га на землі лісогосподарського призначення та наявність на цій території лісових насаджень.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 , будучи власником спірної земельної ділянки та фізичною особою-підприємцем, здійснює діяльність, пов`язану з лісопильним та стругальним виробництвом, яка, за доводами прокурора, охоплює також розліснення, лісозаготівлю, торгівлю деревиною та виробами з деревини.

Крім того, спірна земельна ділянка передана ОСОБА_2 у користування ТОВ «Агро Еко Проект» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серед видів діяльності якого є вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, а також допоміжна діяльність у рослинництві.

На думку прокурора, наведені обставини у сукупності з фактичною наявністю на земельній ділянці лісових насаджень свідчать про існування ризику їх знищення шляхом розліснення спірної земельної ділянки.

Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність надання доказів того, що відповідачі вже вчиняють підготовчі чи фактичні дії зі знищення лісових насаджень, оскільки метою забезпечення позову є попередження можливих дій, які можуть утруднити чи унеможливити ефективний захист порушеного права.

Зазначає, що заявлений захід забезпечення позову має тимчасовий характер, безпосередньо пов`язаний із предметом спору, не позбавляє відповідачів права володіння чи користування земельною ділянкою, а лише обмежує можливість знищення лісових насаджень до вирішення спору по суті.

Черняхівська селищна рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Зазначає, що прокурором не надано належних та допустимих доказів вчинення відповідачами будь-яких підготовчих чи фактичних дій, спрямованих на вирубку дерев або інше знищення лісових насаджень на спірній земельній ділянці, зокрема актів обстеження щодо проведення відповідних робіт, відомостей про залучення спецтехніки, фотофіксації техніки на земельній ділянці чи укладення договорів на вирубку лісу.

Вважає, що посилання прокурора на здійснення ОСОБА_2 підприємницької діяльності, пов`язаної з лісопильним та стругальним виробництвом, лісозаготівлею і торгівлею деревиною, не свідчить про наявність реальної загрози вирубування лісових насаджень на спірній земельній ділянці.

Так само, на думку селищної ради, види діяльності ТОВ «Агро Еко Проект», пов`язані з вирощуванням овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів та допоміжною діяльністю у рослинництві, а також передача земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не підтверджують наміру здійснити розліснення чи знищення наявних на ній насаджень.

Посилається також на те, що правовий режим спірної земельної ділянки та її належність до земель лісогосподарського призначення є предметом розгляду справи по суті, а на час вирішення заяви про забезпечення позову беззаперечних доказів такої належності не встановлено.

Вважає, що доводи прокурора про ризики невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях.

У судовому засіданні прокурор та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Демчик Н.О. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

У судове засідання інші учасники справи не з`явилися.

ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про попереднє судове засідання, участі в апеляційному розгляді не брав, заяв чи клопотань щодо розгляду апеляційної скарги до суду не подавав.

Заслухавши думку учасників справи, які з`явилися у судове засідання та не заперечували проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд врахував, що предметом апеляційного перегляду є вирішення питання про забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій щодо спірної земельної ділянки, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 , тоді як ОСОБА_1 є її попереднім власником. Заявлений захід забезпечення позову безпосередньо не встановлює, не змінює та не припиняє прав чи обов`язків ОСОБА_1 .

Інші учасники справи, які в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не надано належних доказів, які б підтверджували існування реальної загрози утруднення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також доказів вчинення ОСОБА_2 або ТОВ «Агро Еко Проект» дій, спрямованих на знищення лісових насаджень на спірній земельній ділянці.

Суд також зазначив, що належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення є обставиною, яка підлягає встановленню під час розгляду справи по суті, а на час вирішення заяви про забезпечення позову беззаперечних доказів того, що у приватній власності ОСОБА_2 перебуває саме земельна ділянка лісогосподарського призначення, не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені прокурором доводи щодо ризику невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має з урахуванням наданих заявником доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує достатньо обґрунтований ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених прав, з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову заявленим вимогам, а також забезпечити збалансованість інтересів сторін та інших учасників справи.

При цьому конкретний захід забезпечення позову повинен мати безпосередній зв`язок із предметом позову, бути спроможним забезпечити фактичне виконання майбутнього судового рішення чи ефективний захист порушеного права та не створювати для інших учасників спору невиправданих обмежень.

У постанові від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 (провадження №14-28цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову є встановлення судом: наявності спору між сторонами; ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не спрямоване таке звернення на зловживання учасником справи своїми правами (пункт 47). Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (пункт 48).

Забезпечення позову має тимчасовий і превентивний характер та спрямоване на недопущення настання обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача.

Отже, застосування заходів забезпечення позову не може ставитися у залежність виключно від надання доказів того, що відповідач уже розпочав вчиняти дії, на попередження яких спрямований відповідний захід.

Установлено, що між сторонами існує спір щодо правомірності набуття у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 1825681602:13:002:0001 площею 1,2 га та подальшого виникнення щодо неї речових прав.

Прокурором заявлено вимоги, зокрема, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та речових прав на неї, припинення права приватної власності ОСОБА_2 , права оренди ТОВ «Агро Еко Проект» та витребування земельної ділянки на користь Житомирської обласної ради.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка частково сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до статті 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

За змістом статті 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами і болотами, спорудами, комунікаціями та іншими землями, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Питання про правовий режим спірної земельної ділянки, законність її передачі у приватну власність, площу та межі фактичного накладення земельних ділянок, а також обґрунтованість заявлених позовних вимог підлягають вирішенню судом під час розгляду справи по суті.

Водночас із матеріалів цивільної справи, витребуваних апеляційним судом за клопотанням прокурора, зокрема з плану-схеми перетину земельної ділянки з кадастровим номером 1825681602:13:002:0001 із землями, що перебувають у користуванні ДП «Пулинський лісгосп АПК», вбачається, що площа такого накладення становить 0,8878 га.

Актом обстеження лісових насаджень від 29 травня 2026 року та матеріалами лісовпорядкування підтверджується фактична наявність у межах спірної території лісових насаджень. В акті зазначено, що на відповідних лісових ділянках зростають мішані насадження з переважанням листяних порід, а також наявні реліктові та ендемічні рослини.

Спірна земельна ділянка є індивідуально визначеною за кадастровим номером 1825681602:13:002:0001 та має загальну площу 1,2 га.

Також установлено, що земельна ділянка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , а за договором оренди від 07 квітня 2025 року передана ТОВ «Агро Еко Проект» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Наведені обставини у сукупності свідчать про існування достатньо обґрунтованого ризику зміни фактичного стану спірної земельної ділянки до вирішення спору по суті, зокрема внаслідок розліснення або іншого знищення наявних на ній лісових насаджень.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність доказів уже розпочатого вирубування або інших конкретних дій зі знищення насаджень виключає можливість забезпечення позову.

Такий підхід не враховує превентивного характеру інституту забезпечення позову.

Необхідність застосування заходів забезпечення виникає саме тоді, коли існує достатньо обґрунтований ризик зміни стану предмета спору до ухвалення судового рішення. Покладення на заявника обов`язку довести факт уже розпочатого знищення майна фактично нівелювало б призначення цього процесуального інституту, оскільки після настання відповідних наслідків забезпечення позову може втратити свою ефективність.

У цій справі характер заявленого спору та інтересу держави, на захист якого звернувся прокурор, пов`язаний не лише з вирішенням питання щодо прав на земельну ділянку, а й зі збереженням її фактичного стану та наявних на ній лісових насаджень до вирішення спору.

У разі їх знищення навіть подальше задоволення вимоги про витребування земельної ділянки не забезпечить поновлення її попереднього фактичного стану, а його відновлення потребуватиме додаткових заходів, значного часу та витрат.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективне поновлення інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

При цьому обраний прокурором захід забезпечення має безпосередній зв`язок із предметом позову, оскільки спрямований виключно на збереження фактичного стану спірної земельної ділянки до завершення судового розгляду.

Заборона ОСОБА_2 та ТОВ «Агро Еко Проект» вчиняти дії, спрямовані на розліснення або інше знищення лісових насаджень на земельній ділянці, не позбавляє власника та орендаря права володіння земельною ділянкою, не вирішує питання про належність права на неї, не припиняє речових прав відповідачів та не є тотожною задоволенню заявлених позовних вимог.

Застосований захід має тимчасовий характер та спрямований виключно на збереження існуючого стану спірного майна на час розгляду справи.

Можливі негативні наслідки такого тимчасового обмеження для відповідачів є меншими порівняно з наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення позову у разі знищення лісових насаджень та істотної або незворотної зміни фактичного стану спірної земельної ділянки.

Отже, заявлений прокурором захід забезпечення позову відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та співмірності, забезпечує баланс інтересів учасників справи та спрямований на збереження можливості ефективного судового захисту.

Доводи відзиву Черняхівської селищної ради та пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Демчик Н.О. зазначених висновків не спростовують.

Апеляційний суд погоджується з тим, що правовий режим спірної земельної ділянки, її належність до певної категорії земель, площа та межі накладення, а також законність набуття відповідачами речових прав на неї підлягають встановленню під час розгляду справи по суті. Водночас на стадії забезпечення позову визначальним є наявність між сторонами реального спору, фактична наявність на спірній земельній ділянці лісових насаджень та необхідність збереження її існуючого стану до вирішення справи.

Посилання на відсутність доказів фактичної вирубки чи підготовчих дій до неї, а також на те, що види господарської діяльності відповідачів не свідчать про намір знищити лісові насадження, не є підставою для відмови у забезпеченні позову. Висновок апеляційного суду ґрунтується на сукупності обставин справи, характері спору, фактичному стані земельної ділянки, наявності на ній лісових насаджень та передачі її у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність підстав для забезпечення позову зроблений без належної оцінки сукупності наведених прокурором обставин та характеру заявленого заходу забезпечення.

Суд першої інстанції помилково пов`язав наявність підстав для забезпечення позову з необхідністю доведення фактичного вчинення відповідачами дій зі знищення насаджень та утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення, не врахувавши, що частина друга статті 149 ЦПК України передбачає також ризик істотного ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

За таких обставин доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для забезпечення позову не відповідають обставинам, які мають значення для правильного вирішення цього процесуального питання.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області задовольнити.

Ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити ОСОБА_2 та Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Еко Проект» вчиняти дії, спрямовані на розліснення або інше знищення лісових насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 1825681602:13:002:0001.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: