Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №761/30767/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30767/26

Провадження № 2-а/761/487/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєва Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа Державна податкова служба України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, відповідно до якої, позивач просить суд:

визнати поважними причини пропуску строків, встановлених ст. 289 КУпАП, та поновити строк для оскарження;

визнати протиправною та скасувати постанову № 2951 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, що була винесена Головним управлінням ДФС у місті Києві 22.06.2026.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Наказу ГУ ДПС у м. Києві № 2246-п від 07.04.2026 було проведено фактичну перевірку. За результатами перевірки був складений акт фактичної перевірки від 22.05.2026 № 41855/Ж5/26/15/07/3693801309, в якому викладено висновок про те, що ФОП ОСОБА_1 провела розрахунок в готівковій формі на загальну суму 69 980 грн. Вказана інформація, на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки розрахунок за надані послуги відбувся лише на суму 25 480 грн, що підтверджується договором оренди від 13.05.2026 № 14676 та актом повернення коштів за оренду ТЗ від 13.05.2026. Крім того наголошує, що матеріали перевірки, які покладені в основу винесення оскаржуваної постанови, були отримані з порушенням встановленого порядку проведення подібних перевірок, що не узгоджується з положеннями статті 19 Конституції України. У зазначеному наказі не вказана назва суб`єкта та його реквізити, зокрема код ЄДРПОУ, що також на думку позивача, є протиправним. Водночас зауважує, що у порушення норм статті 268 КУпАП, розгляд справи про притягнення її до адміністративної відповідальності за наслідками перевірки проведений відповідачем без участі позивача.

Разом із тим, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивачка зазначила, що оскаржувану постанову отримала поштовим листом лише 30.06.2026. Водночас 07.07.2026 вона звернулася до відповідача зі скаргою на зазначену постанову. За результатами її розгляду 21.07.2026 на електронну адресу позивачки надійшло рішення ДПСУ № 19332/99-00-06-03-02-06, яким скаргу залишено без розгляду у зв`язку з пропуском установленого строку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2026 року справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.08.2026 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначив, що на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 69.27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 07.04.2026 № 2246-п «Про проведення фактичних перевірок», а також направлень на перевірку від 13.05.2026 № 10680/26-15-07-07-01, № 20037/26-15-07-01-01 та № 10677/26-15-07-05-02, проведено фактичну перевірку офісу прокату автомобілів «MEGARENT», розташованого за адресою: м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, 6, де ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність у сфері надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, зокрема через вебсайт «MEGARENT.UA». За результатами перевірки складено акт від 22.05.2026 № 41855/Ж5/26/15/07/3693801309, датований 25.05.2026, який позивачка отримала 01.06.2026. При цьому від підписання та отримання примірника акта перевірки позивачка відмовилася, у зв`язку з чим відповідачем складено відповідний акт, заперечень щодо якого на адресу відповідача не надходило.

Представник відповідача зазначив, що за результатами перевірки, серед іншого, встановлено порушення вимог пункту 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Зокрема, встановлено, що 13.05.2026 о 14:22 за адресою: м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, 6, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , проведено розрахункову операцію за оренду автомобіля Volkswagen Atlas у готівковій формі на загальну суму 69 980 грн. Факт проведення зазначеної операції, на думку відповідача, підтверджується договором оренди легкового автомобіля від 13.05.2026 № 14676 та актом приймання-передачі легкового автомобіля від 13.05.2026, відповідно до якого сума застави, сплаченої готівкою, становила 45 500 грн, а загальна вартість оренди - 25 480 грн.

Крім того, відповідач зауважив, що на виконання вимог частини першої статті 155-1 та частини першої статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення листом Головного управління ДПС у м. Києві від 08.06.2026 № 53890/6/26-15-07-07-02-05 позивачку було повідомлено про місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Однак позивачка на розгляд справи не з`явилася та про причини неявки не повідомила. У зв`язку з цим протокол про адміністративне правопорушення складено без її участі, а його примірник надіслано позивачці за поштовою адресою та отримано нею 18.06.2026.

На розгляд справи про адміністративне правопорушення, призначений на 22.06.2026, позивачка також не з`явилася. У цей день заступником начальника ГУ ДПС у м. Києві Ю. Баштовим розглянуто протокол про адміністративне правопорушення від 16.06.2026 та винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Стосовно доводів позивачки щодо не зазначення в наказі про проведення перевірки окремих реквізитів, відповідач вказав, що з урахуванням вимог статті 81 Податкового кодексу України в наказі зазначено об`єкт перевірки та його адресу.

12.08.2026 через підсистему Електронний суд позивачем було подано відповідь на відзив на позовну заяву. У якому остання зазначила, що зміст доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, фактично зводиться до констатації фактів, які ніким не заперечуються. Відповідачем процитовані нормативно - правові акти, які, на думку, позивача, не мають жодного відношення до суті спору. Відповідачем не спростовано, а навпаки підтверджено твердження позивача про те, що вартість послуги оренди автомобіля за домовленістю сторін склала 25 480 грн та сума застави за автомобіль становить 45 500 грн на дату укладення договору. Зауважує, що майно, що передається в заставу, не є по своїй суті товаром чи послугою, а відтак не може слугувати предметом розрахункових операцій. До того ж, відповідно до ЦК України та Закону України «Про заставу», застава майна, це спосіб (інструмент) забезпечення виконання сторонами правочинів. Відтак вважає, що доводи відповідача є абсолютно безпідставними, позиція, викладена у відзиві на позовну заяву, свідчить про свідоме ухилення і умисне намагання ввести суд в оману для виправдання своєї протиправної поведінки.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Отже, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Судом встановлено, що 13.05.2026 проведено фактичну перевірку господарської одиниці офісу - прокат автомобілів «MEGARENT», що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, 6. За результатами перевірки відповідачем складено Акт фактичної перевірки від 22.05.2026 (дата реєстрації акту в ДПС - 25.05.2026, реєстраційний № 41855/Ж5/26/15/07/3693801309).

У подальшому, 16.06.2026 посадовою особою ГУ ДПС у м. Києві Коваль І.А. складено протокол про адміністративне правопорушення № 2843, згідно якого при проведенні фактичної перевірки офісу за адресою: м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, 6, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , встановлено порушення ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків, а саме суб`єктом господарювання не забезпечено дотримання встановлених законодавством вимог щодо здійснення розрахунків готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами з фізичними особами, чим порушено пункт 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 «Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні» (зі змінами і доповненнями).

Постановою від 22.06.2026 № 2951 про накладення адміністративного стягнення, постановленою посадовою особою заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Юрієм Баштовим, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Із вказаної постанови вбачається, що посадова особа заступник начальника Головного управління ДПС у м. Києві Юрій Баштовий, розглянувши протокол від 16.06.2026 року № 2843 і додані до нього матеріали справи про адміністративне правопорушення, акт фактичної перевірки від 22.05.2026 № 41855/Ж5/26/15/07/3693801309 щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка працює ФОП ОСОБА_1 , встановив порушення останньою визначеного порядку проведення розрахунків у готівковій формі, а саме: перевищення граничних сум розрахунків готівкою, чим порушила вимоги пункту 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зауважувала, що наказ, на підставі якого було проведено перевірку, всупереч положенням статті 81 Податкового кодексу України, не містив обов`язкових реквізитів суб`єкта, що перевіряється.

Так, за приписами абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 07.04.2026 № 2246-п було призначено фактичну перевірку об`єкта: прокат автомобілів «MEGARENT» за адресою м. Київ, Печерський район, бульвар Миколи Міхновського, 6, що не повинна перевищувати 10 діб.

Суд відхиляє доводи позивача, щодо відсутності у наказі найменування суб`єкта господарювання, який підлягає перевірці, як такі, що не свідчать про наявність істотного дефекту в оформленні наказу про призначення перевірки.

Лише загальне визначення господарської одиниці за певною адресою без можливості індивідуалізувати конкретного суб`єкта господарювання, створює ризик проведення перевірки невизначеного кола осіб. Наприклад, зазначення у наказі господарської одиниці з продажу тютюну у торговельному центрі за певною адресою не дає змоги чітко встановити, щодо якого саме суб`єкта призначено перевірку, адже таких суб`єктів господарювання може бути декілька.

Водночас у цій справі в наказі прямо зазначено конкретний об`єкт перевірки - прокат автомобілів «MEGARENT» та точну адресу: м. Київ, Печерський район, бульвар Миколи Міхновського, 6, що дозволяє однозначно ідентифікувати місце здійснення господарської діяльності та виключає можливість довільного розширення меж перевірки з боку контролюючого органу.

Отже, зміст спірного наказу забезпечує належну індивідуалізацію об`єкта перевірки та не створює правової невизначеності щодо того, стосовно кого і де саме вона проводиться, а тому відповідні доводи позивача є безпідставними.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.02.2026 № 520/7463/25.

Крім того, позивач зазначала про протиправність оскаржуваної постанови з огляду на те, що справа була розглянута без її участі, при цьому відповідач не переконався, що особа попереджена про місце і час розгляду справи.

Так, статтею ст. 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

З протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача вбачається, що він був складений у її відсутності, пояснення з приводу виявлених порушень не відбиралися, копія протоколу вручена не була, як і не роз`яснювалися права, передбачені ст. 268 КУпАП.

З точки зору ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, наведені положення КпАП України гарантують особі можливість безпосередньо брати участь у процедурі притягнення її до адміністративної відповідальності та реалізовувати передбачені законом права на захист.

Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 163-15 КУпАП розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.01.2019 №760/10803/15-а.

Судом встановлено, що складення протоколу про адміністративне правопорушення відбулося за відсутності позивача, що відповідачем не заперечується.

У матеріалах справи міститься супровідний лист, яким ФОП ОСОБА_1 запрошено для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Водночас зазначений документ не містить відомостей щодо адреси, на яку його було направлено, а також належних доказів його фактичного направлення та отримання адресатом.

Позивач зазначає, що запрошення для складення протоколу було отримано нею 18.06.2026, на підтвердження чого надано інформацію із сайту АТ «Укрпошта», відповідно до якої певне поштове відправлення було вручено 18.06.2026. При цьому із наданих відомостей неможливо встановити, який саме документ містився у відповідному поштовому відправленні.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин, зокрема доказів того, що виклик для складення протоколу був направлений та отриманий позивачем у строк, визначений законодавством.

Отже, матеріали справи не підтверджують, що станом на 16.06.2026 позивач була належним чином повідомлена про необхідність прибути для складення протоколу, а відповідачем відповідні доводи позивача належними доказами не спростовано.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення від 16.06.2026 № 2843 зазначено, що розгляд адміністративної справи відбудеться 22.06.2026 о 09 год. 00 хв.

Відповідач посилається на те, що другий примірник протоколу було надіслано на адресу ОСОБА_1 та отримано нею 18.06.2026, на підтвердження чого надає поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором R068110044473.

Разом із тим суд критично оцінює зазначені доводи, оскільки вони не можуть бути визнані достатніми для підтвердження належного повідомлення позивача. Зокрема, із наданих відомостей про рух поштового відправлення неможливо достовірно встановити, який саме документ був вкладений у відповідне поштове відправлення. Сам по собі факт пересилання та вручення поштового відправлення не підтверджує змісту документа, який був у ньому направлений.

Більше того, судом перевірено інформацію щодо поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором R068110044473 на офіційному сайті АТ «Укрпошта», за результатами чого встановлено, що відповідне поштове відправлення було прийнято поштовим оператором 18.06.2026, а доставлено лише 24.06.2026.

Таким чином, зазначені відомості не підтверджують отримання позивачем другого примірника протоколу 18.06.2026 та, відповідно, не можуть свідчити про її обізнаність про розгляд адміністративної справи, призначений на 22.06.2026.

Відповідно, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що позивач була своєчасно та належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду адміністративної справи. Відповідачем також не доведено, що до позивача завчасно доведено інформацію про необхідність її участі у розгляді справи.

Наведене свідчить про порушення права позивача на участь у розгляді справи та реалізацію процесуальних прав, гарантованих статтею 268 КУпАП.

При цьому таке порушення не може розцінюватися як формальне чи незначне процедурне порушення, а є беззаперечною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 405/7568/16-а (2-а/405/219/16).

Згідно норм статті 278 КпАП України, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, її було прийнято у відсутність особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності, без врахування його особистих пояснень, більш того, відповідачем не надано доказів, що від позивача отримувались пояснення, відсутні також докази і на користь отримання від позивача заяви про розгляд справи про адміністративне правопорушення у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, суб`єкт владних повноважень, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи не повинен порушувати право такої особи на участь у процесі його прийняття. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 163-15 КпАП України на підставі протоколу по адміністративне правопорушення 2843 від 16 червня 2026 року відбувалося з істотним порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 1 ст. 268 КУпАП, та без належного встановлення фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку відповідач мав встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому постанова прийнята за результатами такого розгляду є протиправною та підлягає скасуванню.

Пунктом 3 ч.3 ст.286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з вимогою про оскарження постанови від 22.06.2026 № 2951 про накладення адміністративного стягнення суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Судом встановлено, що позивач не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, копію постанови від 22.06.2026 № 2951 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 отримала 30.06.2026.

Після отримання зазначеної постанови позивач звернулася до ГУ ДПС зі скаргою на неї. За результатами розгляду скарги 21.07.2026 на електронну адресу позивача надійшло рішення № 19332/6/99-00-06-03-02-06, яким скаргу залишено без розгляду. Зазначена обставина відповідачем не заперечується.

22.07.2026 позивач звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом про оскарження постанови від 22.06.2026 № 2951.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд враховує, що позивач не була присутня під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та не була належним чином повідомлена про його розгляд, а про прийняту постанову дізналася лише після її отримання 30.06.2026. Після цього позивач скористалася правом на її оскарження в досудовому порядку, а після отримання рішення за результатами розгляду скарги звернулася до суду.

За таких обставин суд доходить висновку, що пропуск позивачем строку звернення до суду зумовлений об`єктивними обставинами та є поважним. Відтак наявні підстави для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду для оскарження постанови від 22.06.2026 № 2951 про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 19, 72-77, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови від 22.06.2026 № 2951 про накладення адміністративного стягнення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову Головного управління ДПС у м. Києві від 22 червня 2026 року № 2951 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 22.06.2026 року - закрити.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Ю.О. Матвєєва

24 вересня 2026 року