Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №320/24046/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 320/24046/26

Провадження № 2-а/761/488/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєва Ю.О. розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2025 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив суд: поновити строк на оскарження постанови серії 2КІ №0003748767 від 10.01.2026, скасувати постанову серії 2КІ №0003748767 від 10.01.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, стягнути з відповідача безпідставно стягнуті кошти, у тому числі виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.01.2026 інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо позивача було винесено постанову серії 2КІ №0003748767 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП. Водночас позивач зазначає, що відомості, наведені в оскаржуваній постанові, не відповідають інформації, зафіксованій на фотоматеріалах, долучених до неї як доказ вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема, в постанові зазначено транспортний засіб TESLA MODEL 3 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , тоді як на фотоматеріалах зафіксовано транспортний засіб з іншим державним номерним знаком - НОМЕР_1. Крім того, у постанові місцем вчинення правопорушення зазначено адресу: вул. Академіка Філатова, 2/1, м. Київ, натомість на фотоматеріалах місцем фіксації зазначено: вул. Саперне Поле, 12, м. Київ. На думку позивача, наявність зазначених розбіжностей ставить під сумнів належність та допустимість відповідних матеріалів як доказів вчинення адміністративного правопорушення. Водночас, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, позивач зазначив, що відповідач не повідомляв його про її винесення, а про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо лише після блокування всіх належних йому банківських рахунків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 № 320/24046/26 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та стягнення коштів передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 матеріали адміністративної справи були передана до провадження судді Матвєєвої Ю.О.

Ухвалою суду від 29.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадженні по ній. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

14 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Крім того представник зазначає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду та просить застосувати наслідки його пропуску.

Дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). Щодо рішень (постанов) у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, такий строк обчислюється з дня вручення відповідного рішення (постанови).

Як убачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи заявлене клопотання про поновлення строку звернення до суду, зазначив, що про існування постанови від 10.01.2026 серії 2КІ №0003748767 дізнався лише після відкриття виконавчого провадження та блокування його банківських рахунків.

Відповідач, заперечуючи проти поновлення строку звернення до суду, вказував на його пропуск позивачем та посилався на положення статей 289, 291, 279-1 КУпАП. На підтвердження доводів щодо направлення позивачу оскаржуваної постанови відповідачем долучено до матеріалів справи копію поштового конверта, адресованого ОСОБА_1 .

Оцінюючи наведені обставини, суд зазначає, що сама по собі наявність у матеріалах справи копії поштового конверта, адресованого позивачу, не підтверджує факту направлення саме оскаржуваної постанови від 10.01.2026 серії 2КІ №0003748767, оскільки з його змісту неможливо достовірно встановити, яке саме поштове відправлення було направлено позивачу та чи містило воно копію оскаржуваної постанови.

Відтак, відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту направлення та вручення позивачу оскаржуваної постанови у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не мав об`єктивної можливості своєчасно оскаржити постанову, оскільки про її існування дізнався лише після відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів щодо блокування його рахунків.

З огляду на викладене суд визнає причини пропуску позивачем строку звернення до суду поважними, а тому вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.01.2026 серії 2КІ №0003748767.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КупАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 1.10 ПДР - зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);- автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).

Згідно норм ст. 21 Закону України «Про дорожній рух» автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.

Відповідно до розділу 33 Правил знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Знак 3.35 «Стоянку заборонено» забороняє стоянку усіх транспортних засобів. Дія знаків 3.1, 3.2, 3.21-3.24, 3.34 не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені. Табличка 7.2.3. зазначає кінець зони дії знака. Табличка 7.2.4 інформує про перебування у зоні дії знаків 3.34-3.37.

Судом встановлено, що 10.01.2026 головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Максимовим Д.О. винесено постанову серії 2КІ № 0003748767 про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису).

Як убачається із указаної постанови, 10.01.2026 16 год. 41 хв. на вул. Філатова Академіка, 2/1 в м. Києві транспортний засіб TESLA MODEL 3, державний номерний знак НОМЕР_1 зупинено в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушено вимоги дорожнього знаку 3.34. Правил дорожнього руху та притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Разом із тим, дослідженими судом матеріалами фотофіксації, які були долучені до оскаржуваної постанови та покладені відповідачем в основу висновку про вчинення адміністративного правопорушення, зазначені обставини не підтверджуються.

Зокрема, на наданих фотоматеріалах зафіксовано транспортний засіб TESLA MODEL 3 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , тобто з номерним знаком, який відрізняється від зазначеного в оскаржуваній постанові - НОМЕР_1. При цьому відповідачем факт наявності такої розбіжності не заперечується.

Крім того, у матеріалах фотофіксації місцем знаходження транспортного засобу зазначено адресу: вул. Саперне Поле, 12, м. Київ, тоді як в оскаржуваній постанові місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено: вул. Академіка Філатова, 2/1, м. Київ.

Отже, між відомостями, зазначеними в оскаржуваній постанові, та відомостями, що містяться у матеріалах фотофіксації, наявні істотні розбіжності як щодо державного номерного знака транспортного засобу, так і щодо місця його знаходження.

Крім того, судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що транспортний засіб TESLA MODEL 3, державний номерний знак НОМЕР_1 , зазначений в оскаржуваній постанові, належить позивачу або перебував у його користуванні на момент фіксації правопорушення.

Водночас відсутні в матеріалах справи й докази належності позивачу транспортного засобу TESLA MODEL 3, державний номерний знак НОМЕР_1 , який фактично зафіксований на наданих відповідачем фотоматеріалах.

Таким чином, матеріали справи не дають можливості встановити, що будь-який із транспортних засобів, зазначених у постанові та зафіксованих на фотоматеріалах, має відношення до позивача.

Суд наголошує, що саме матеріали фотофіксації покладено в основу висновку відповідача про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Водночас із цих матеріалів неможливо встановити, що зафіксований транспортний засіб є саме транспортним засобом, зазначеним в оскаржуваній постанові, а також що він перебував за адресою, яка вказана відповідачем як місце вчинення правопорушення.

За таких обставин надані відповідачем докази не дають можливості достовірно встановити обставини, які відповідно до оскаржуваної постанови стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У цьому випадку відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме транспортний засіб, належний позивачу, був зупинений за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, а також не спростовано встановлених судом розбіжностей щодо державного номерного знака та місця вчинення правопорушення.

При цьому суд не може виходити з припущень щодо того, що допущені у постанові та матеріалах фотофіксації розбіжності є технічною помилкою, оскільки такі розбіжності стосуються істотних обставин адміністративного правопорушення - ідентифікації транспортного засобу та місця його вчинення.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови та наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, зважаючи на те, що суб`єктом владних повноважень не доведено суду законності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача стягнутого штрафу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження варто зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою.

Таким чином, позовна вимога про стягнення сплаченого штрафу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження на підставі оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню, оскільки згідно частини третьої статті 286 КАС України, суд може прийняти одне з таких рішень:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Процедура повернення штрафу передбачена статтею 296 КАС України і не може бути розглянута в цій справі. Окремий порядок повернення коштів передбачений Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.07.2019 у справі №757/2757/16-а.

За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 5, 7, 20, 25, 44, 47, 73-77, 286 КАСУ, ст. 14-2, 245, 251, 296 КУпАП, суд,-

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії 2КІ № №0003748767 від 10.01.2026.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії 2КІ № №0003748767 від 10.01.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КУпАП - закрити.

У іншій частині - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Ю.О. Матвєєва

24 вересня 2026 року