Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №760/6252/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/6252/26

2/760/13496/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді -Букіної О.М.

при секретарі - Негара А., Пилипенко Д.М.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Шаповал І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

04.03.2026 позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на її користь одноразову матеріальну допомогу в сумі 83 773,20 грн, додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 139 621,90 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023, 2024 роки в загальній сумі 40 216,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 163 738,50 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що працювала на посаді головного фахівця відділу планування показників філій та афілійованих підприємств Департаменту економіки, планування та бюджетування Акціонерного товариства «Українська залізниця», звільнилась із займаної посади 24.06.2026 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Між адміністрацією та керівництвом АТ «Укрзалізниця» на 2002-2006 роки було укладено Колективний договір (зі змінами та доповненнями), який діє станом на теперішній час, в якому закріплені соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і для тих, хто звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію.

Відповідно до п. 2.2.9 Колективного договору встановлено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі, зокрема, від 10 років - 3 (три) середньомісячні заробітні плати.

Відповідно до другого абзацу п. 2.2.9 Колективного договору встановлено, що у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію протягом двох місяців після настання цього права виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах, зокрема, для жінок при стажі роботи в галузі понад 35 років - 5 середньомісячних заробітків.

Відповідно до п. 2.2.10 Колективного договору передбачено обов`язок адміністрації з виплати працівникам апарату Укрзалізниці при виході у щорічну відпустку матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Проте протокольним рішенням засідання правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-54/31 від 14.03.2022 було призупинено низку виплат, передбачених Колективним договором, зокрема матеріальної допомоги під час виходу на пенсію, строком на час дії воєнного стану.

Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 у справі № 211/7338/23 було залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024, яким визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення №Ц-54/31 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від у частині призупинення додаткових виплат, передбачених Голузевою угодою, Колекивним договором, зокрема матеріальної допомоги, на яку претендує позивач.

Позивач зазначає, що відповідачем не було проведено остаточного розрахунку в день її звільнення відповідно до ст. 116 КЗпП України, а саме, не виплачені встановлені та гарантовані Колективним договором виплати, а саме: одноразова матеріальна допомога у зв`язку зі звільненням у розмірі 83 773,20 грн, додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 139 621,90 грн, матеріальна допомога за 2023-2024 роки у розмірі 40 216,00.

Оскільки роботодавцем під час звільнення не було вчасно виплачено належних позивчу вищезазначених виплат, то з відповідача підлягає стягненню середній заробіток останньої за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців відповідно до ст. 116 КЗпП України. У зв`язку з викладеним, з відповідача також підлягає стягненню середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні, який станом на момент звернення до суду (з 25.06.2024 по 21.12.2024 з розрахунку 129 робочих днів при середньоденній зарбюітній платі позивача 1 269,29 грн) становить 163 738,50 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд задовольнити поданий нею позов у повному обсязі.

06.03.2026 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст.178 ЦПК України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

25.05.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується із заявленими позовними вимогами з огляду на таке.

Як зазначає представник відповідача, позивач дійсно перебувала у трудових відносинах із відповідачем, працюючи в АТ «Укрзалізниця» на посаді головного фахівця відділу планування показників філій та афілійованих підприємств Департаменту економіки, планування та бюджетування Акціонерного товариства «Українська залізниця». 24.06.2024 була звільнена із займаної посади за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.

Відповідно до наказу про звільнення ОСОБА_2 передбачена виплата останній одноразової матеріальної допомоги відповідно до умов Колективного договору у розмірі 8 середньомісячних заробітків після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця», яке ще не було прийняте у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, через запровадження якого вона і була призупинена.

Отже, ОСОБА_2 зазначена матеріальна допомога не нараховувалась, проте остання не позбавлена права на її отримання, про що отримала роз`яснення від роботодавця, а тому заявленів позовні вимоги про стягнення матеріальної допомоги є передчасними та не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 - 2024 роки, представник відповідача зазначає, що позивач дійсно має право на таку виплату, проте лише після окремого рішення правління, проте заявлена сума такої виплати не відповідає дійсності, адже за період за вересень 2023 року розмір посадового окладу позивача становив 18 280,00 грн, а не 20 108,00 грн, за січень 2024 розмір окладу становив 20 108,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то така вимога є передчасною, оскільки ще не виплачена позивачу.

Крім цього, представник відповідача зазначив, що позивач під час звернення до суду пропустила встановлений законодавством трьохмісячний строк, у зв`язку з чим останній просить суд застосувати до даного позову строки позовної давності та відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

12.06.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій остання не погоджується із твердженнями представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та повідомляє про таке.

Відповідно до ст. ст. 13, 18 КЗпП України, ст. ст. 7, 9, 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору є обов`язковим для виконання сторонами та не можуть бути змінені, скасовані або призупинені в односторонньому порядку роботодавцем. Тому, навіть за умови прийняття правлінням АТ «Укрзалізниця» відповідного рішення, таке рішення саме по собі не може змінювати умови Колективного договору та припиняти дію встановлених ним соціально-трудових гарантій. Доказів на внесення змін до Колективного договору відносно призупинення низки встановлених його умовами виплат відповідач не надав.

Наданий відповідачем спільний лист АТ «Укрзалізниця» та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 №Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22 не є підтвердженням внесення змін до Колективного договору у відповідності до норм чинного законодавства України.

На думку позивача, наявні в матеріалах справи документи лише підтверджують право позивача на отримання гарантованих їх Колективним договором виплат.

Невиплата позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 - 2024 роки на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» також є прямим порушенням норм трудового законодавства. Жоден нормативно-правовий акт, а також і сам Колективний договір, не передбачають відтермінування виплати працівнику, у тому числі звільненому, належних йому грошових коштів до прийняття роботодавцем відповідних рішень у зв`язку з настанням конкретної події, в даному випадку скасування воєнного стану.

Щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунків, то така вимога чітко передбачена ст. 116 КЗпП України та є такою, що підлягає виконанню незалежно від настання конкретних обставин.

Позивач також зазначила, що звернулась до суду із захистом свого порушеного права у встановлений законодавством строк.

У зв`язку з викладеним просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

30.06.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якому останній вказує, що не погоджується із відповіддю на відзив, та зазначає, що необхідність призупинення виплати матеріальної допомоги, передбаченої Колективним договором АТ «Укрзалізниця», була зумовлена негативними наслідками та обмеженнями воєнного стану, що не суперечить приписам ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Представник відповідача наголосив на тому, що не заперечує право позивача на отримання матеріальної допомоги, передбаченої Колективним договором АТ «Укрзалізниця», звертаючи увагу на те, що дане право останньої буде реалізоване після прийняття АТ «Укрзалізниця» рішення правління. Представник відповідача переконаний у тому, що права позивача порушені не були, позовні вимоги пред`явлені передчасно, а тому не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Українська залізниця», обіймаючи посаду головного фахівця відділу планування показників філій та афілійованих підприємств Департаменту економіки, планування та бюджетування Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Наказом № 1393/ос від 19.06.2024 ОСОБА_2 була звільнена із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку із виходом на пенсію з виплатою компенсації за 29 днів відпустки.

У зазначеному наказі також вказано, що виплати, передбачені Колективним договором у розмірі 8 середньомісячних заробітків (3 середньомісячних заробітків, як працівнику, який вперше звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та 5 середньомісячних заробітків додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті понад 35 років) згідно п. 2.2.9 Колективного договору.

Позивачу було нараховано та виплачено виплати при звільненні у розмірі 32 237,17 грн, що підтверджується розрахунком та платіжною інструкцією від 24.06.2026 №436714.

Як зазначає позивач, відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства не було виплачено належної їй матеріальної допомоги, передбаченої Колективним договором, хоча належність до виплати такої матеріальної допомоги позивачу, відповідачем не заперечуються.

Так, пунктом п. 2.2.9 Колективного договору, укладеного між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці на 2002 - 2006 року, з наступними змінами і доповненнями, передбачено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі, зокрема, від 10 років - 3 (три) середньомісячні заробітні плати.

Відповідно до другого абзацу п. 2.2.9 Колективного договору встановлено, що у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію протягом двох місяців після настання цього права виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах, зокрема, для жінок при стажі роботи в галузі понад 35 років - 5 середньомісячних заробітків.

Відповідно до п. 2.2.10 Колективного договору передбачено обов`язок адміністрації з виплати працівникам апарату Укрзалізниці при виході у щорічну відпустку матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Протоколом № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, прийнято рішення, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема у пункті 1.1.4 вказано: «….. додаткові виплати передбачені Галузевою угодою, колективними договорами підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити, що виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплата яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики»

Як зазначає позивач, відповідачем не було проведено остаточного розрахунку в день її звільнення, відповідно до ст. 116 КЗпП України, тобто не виплачені встановлені та гарантовані Колективним договором виплати:: одноразова матеріальна допомога у зв`язку зі звільненням у розмірі 83 773,20 грн, додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 139 621,90 грн, матеріальна допомога на оздоровлення за 2023-2024 роки у розмірі 40 216,00 грн.

Отже, щодо вимоги позивача про стягнення на її користь одноразової матеріальної допомоги у зв`язку зі звільненням, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті та матеріальної допомоги на оздоровлення, суд виходить з наступного.

Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як вже було встановлено судом, пунктом 2.2.9 Колективного договору передбачена виплата матеріальної допомоги при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в залежності від стажу роботи в галузі, та додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті, пунктом 2.2.10 передбачена виплата працівнику матеріальної допомоги на оздоровлення при виході у щорічну відпустку.

Право позивача на вказану допомогу зазначено у наказі про звільнення № 1393/ос від 19.06.2024 та не заперечується відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має встановлене та гарантоване право на отримання виплат у вигляді матеріальної допомоги при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в залежності від стажу роботи в галузі, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, та матеріальної допомоги на оздоровлення, що закріплено умовами чинного Колективного договору АТ «Укрзалізниця».

Представник відповідача у відзиві на позовов як на правомірність призупинення належних позивачу виплат за умовами Колективного договору, посилається на ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-IX, відповідно до якої на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

З такими твердженнями суд погодитися не може, адже це суперечить вимогам Закону та Конституції України.

Суд звертає увагу на те, що оскарження протокольного рішення № Ц-54/31 засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги було предметом позову, у тому числі у справі № 211/7338/23.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задовленні позовних вимог позивача.

Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 касаційну скаргу позивача задоволено, Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року скасовано, а Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року залишено в силі.

Статтею 58 Конституції України установлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Отже, АТ «Українська залізниця» призупинило виплати коштів, передбачених колективними договорами та Галузевою угодою в односторонньому порядку, не повідомивши працівника ОСОБА_2 , а також в порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати даних коштів, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.

Тим більше, якщо таке призупинення виплат, що передбачені колективними договорами структурних підрозділів, в які входить матеріальна допомога, відбулося до 24 березня 2022 року, тобто до дії Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та ст. 11 цього Закону.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці та застосування п. 1.1.4. протокольного рішення про призупинення виплати йому матеріальної допомоги, а саме, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги після звільнення.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги позивача щодо стягнення з відповідача належної їй відповідно до умов Колективного договору одноразової матеріальної допомоги при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті та матеріальної допомоги на оздоровлення.

Щодо розрахунків розміру даного виду допомоги суд повідомляє про наступне.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що з відповідача підлягає стягненню такі види матеріальної допомоги у зв`язку зі звільненням у наступному розмірі:

- одноразова матеріальна допомога при звільненні працівників перше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в сумі 83 773,20 грн,

- додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 139 621,90 грн,

- матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023, 2024 роки в загальній сумі 40 216,00 грн.

Також постановою Верховного Суду України у справі №6-2807цс16 від 01.03.2017 роз`яснено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку. Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого непередбачено чинним законодавством.

Середньомісячна (середньоденна) заробітна плата позивача становить 27 924,38 грн (1 269,29 грн), що підтверджується відповідною довідкою АТ «Укрзалізниця».

Таким чином, розмір одноразової матеріальної допомоги при звільненні працівників перше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, який підлягає стягненню на користь позивача, встановлений у розмірі 3 середньомісячних заробітків, становить 83 773,20 грн (27 924,38 грн х3), що відповідає розрахункам позивача та не заперечується відповідачем.

Розмір додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, який підлягає стягненню на користь позивача, встановлений у розмірі 5 середньомісячних заробітків, становить 139 621,90 грн (27 924,38 грн х 5), що відповідає розрахункам позивача та не заперечується відповідачем.

Натомість розмір матеріальної допомоги на оздоровленна за 2023 - 2024 роки відповідачем заперечується, останній зазначає, що розміром посадового окладу позивача у 2023 та 2024 роках становив 18 280,00 грн, що підтверджується розрахунковими листами, а тому сума матеріальної допомоги підлягає перерахуванню.

Отже, матеріальна допомога на оздоровлення позивача за 2023 - 2024 роки, яка підлягає стягненню, становить 36 560,00 грн (18 280,00 грн за 2023 рік + 18 280,00 грн за 2024 рік).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню одноразова матеріальна допомога при звільненні працівників перше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 83 773,20 грн, додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 139 621,90 грн, та матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 - 2024 роки у розмірі 36 560,00 грн, а отже позов в даній частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повідомляє про таке.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Оскільки в день звільнення позивача, тобто 24.06.2024 належні їй суми матеріальної допомоги, передбачені Колективним договором, виплачені не були, суд вважає, що наявні підстави для застосування статті 117 КЗпП України.

При цьому спір про розмір належних позивачу сум вирішено на її користь частково, у зв`язку з чим розмір відшкодування за час затримки визначається судом, який виносить рішення по суті спору.

Середній заробіток обчислюється відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати, провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених законодавством, - календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.03.2020 у справі № 357/6413/18, зазначивши, що загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата позивача становить 1 269,29 грн, що підтверджується відповідною довідкою роботодавця та сторонами не оспорююється. Період затримки розрахунку обчислюється з 25.06.2024 (наступний день після звільнення) по 21.12.2024 (день, станом на який позивач обчислила свою вимогу), у межах шестимісячного строку, встановленого частиною першою статті 117 КЗпП України.

Таким чином, обчислений за правилами Порядку № 100 розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 163 738,50 грн (129 робочих днів х 1 269,29 грн), який не заперечується відповідачем та відповідає розрахунку позивача.

Щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Представник відповідача зазначає, що позивач, подавши дану позовну заяву до суду, пропустила 3-місячний строк, встановлений на таке звернення, проте суд не погоджується із таким твердженням, адже як зазначає позивач, під час проведення розрахунку при звільненні відповідачем було зазначено про право останньої на отримання матеріальної допомоги, передбаченої Колективним договором, яку було розраховано роботодавцем та включено у наказ про звільнення від 24.06.2024.

Суд не погоджується з доводами відповідача в цій частині, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, належні позивачу виплати при звільненні не були виплачені через тимчасове призупинення ряду виплат, що передбачено рішенням правління «Укрзалізниця».

Позивач, будучи обізнана про рішення про призупинення виплат, як доброчесний та виважений працівник, перебувала у стані очікування, вважаючи, що такі виплати будуть здійсненні відповідачем як найшвидше, з урахування також тієї обставини, що їй не було відмовлено у здійсненні належних виплат матеріальної допомоги, передбаченої Колективним договором.

Зі спливом 1,5 року позивач все ж таки звернулась до відповідача із письмовою вимогою про здійснення гарантованої їй виплати, та листом АТ «Укрзалізниця» від 26.11.2025 останній було повідомлено про вищезазначені виплати матеріальної допомоги, передбачені Колективним договором, будуть виплачені позивачу у повному обсязі після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця», прийняття якого безпосередньо залежить від скасування на території України режиму воєнного стану.

Суд погоджується з тим, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, проте в даному випадку, на переконання суду, позивач не пропустила зазначений строк.

Разом з тим, у листі АТ «Укрзалізниця» від 26.11.2025 чітко зазначено, що позивач має право на матеріальну допомогу, передбачену Колективним договором, про що також значиться у наказі про звільнення останньої, проте дана виплата наразі припинена, тобто позивачу не було відмовлено у здійсненні розрахунку при звільненні, про що також неодноразово зазначав відповідач.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що за відсутністю відмови відповідача у здійсненні належних позивачу виплат при звільненні та за наявності чинного розпорядження відповідача про призупинення таких виплат, позивач перебувала у стані очікування, вважаючи, що її права в цій частині не є порушеними з боку відповідача та як наслідок, остання не пропустила строк на звернення до суду з даними позовом.

З урахуванням відсутності прямої відмови у виплаті позивачу гарантованих та належних виплат при звільненні, та не здійснення розрахунку станом на момент розгляду справи, суд вважає, що з боку відповідача наявне порушення норм чинного трудового законодавства, тому таке порушення судом визнається як триваюче, і оскільки позивач не отримала від роботодавця чіткої відмови від здійснення останнім передбачених виплат, то встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України вона не пропустила.

У зв`язку з викладеним, застосування до поданих позовних вимог строку позовної давності є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення з АТ «Укрзалізниця» належних їй виплат, встановлених Колективним договором, відповідно до проведеного судом розрахунку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір при зверненні до суду з позовною заявою у розмірі 1 637,38 грн (за вимогу щодо відшкодування середнього заробітку), за пред`явлення інших позовних вимог позивач звільнений на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

В порядку статті 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позову та часткового звільнення позивачки від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 597,55 грн, та на користь позивача 1 637,38 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») (код ЄДРПОУ: 40075815, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єджи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) одноразову матеріальну допомогу в сумі 83 773,20 грн, додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 139 621,90 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023, 2024 роки в загальній сумі 36 360,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 163 738,50 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») (код ЄДРПОУ: 40075815, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єджи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 637,38 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») (код ЄДРПОУ: 40075815, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єджи Гедройця, 5) на користь держави судовий збір у розмірі 2 597,55 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: О.М. Букіна