Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №227/2015/23 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 227/2015/23

(2/199/403/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

10.09.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Захожа К.О.,

за участі представника позивача адвоката Чумак І.М. та представника відповідача адвоката Акінчіної І.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, поділ майна подружжя та стягнення частини вартості спірного майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з даним позовом (а.с. 67 – 69), в його обґрунтування посилаючись на те, що 18 серпня 2017 р. вона взяла шлюб з відповідачем, який був зареєстрований Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зареєстрований за актовим записом № 154; подружжя є батьками двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мешкають разом з позивачем. Шлюб між сторонам в даній справи припинений в результаті його розірвання на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2023 року у справі № 227/254/23.

Позивач вказує, що факт їх спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу розпочався з 2014 р. та тривав до реєстрації шлюбу в серпні 2017 р. На підтвердження факту спільного проживання позивач посилається, зокрема, на довідку житлово-будівельного кооперативу «Жовтень» від 29 червня 2023 року № 290601, згідно з якою ОСОБА_1 у період з 2014 р. по 2016 р. дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом із чоловіком ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_3 . Крім того, на момент купівлі спільної квартири 31.07.2017 р. позивач була вагітна другою дитиною.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, за період спільного проживання за спільні кошти сторонами було набуто спірне майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 42,8 кв.м, житловою площею 28,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Вказану квартиру було придбано на ім`я відповідача ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31 липня 2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області Шиманським І.Ю. за реєстровим № 1311.

Згідно з висновком про вартість майна, складеним 22 липня 2023 року суб`єктом оціночної діяльності – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 від 22.07.2023, ринкова вартість спірної квартири АДРЕСА_3 , становить 278 000,00 грн. Відповідно, вартість 1/2 частки вказаної квартири складає 139 000,00 грн.

Оскільки сторони не дійшли згоди щодо порядку поділу майна, а відповідач відмовляється від запропонованих варіантів, позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав з вимогою встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2014 р. по 18.08.2017 р., визнати квартиру об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділити її шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації 1/2 частини вартості квартири у розмірі 139 000,00 грн., а також стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. та судовий збір.

Відповідач позов не визнав та надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування зазначив, зокрема, про те, що восени 2014 р. вони з позивачем лише почали зустрічатися, спільного господарства не вели та мали окремий бюджет (а.с. 74 – 77).

Стосовно спірної квартири відповідач вказав, що квартира є його особистою приватною власністю, оскільки була придбана 31 липня 2017 р., тобто до реєстрації шлюбу, за особисті грошові кошти, які йому надали його батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на підтвердження чого відповідач посилається та надав розписку від 22 липня 2017 р., згідно з якою батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надали своєму синові ОСОБА_2 для купівлі квартири в м. Добропілля грошові кошти в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, які він прийняв та зобов`язався купити квартиру особисто для себе.

Відповідач також заперечує проти наданої довідки ЖБК «Жовтень» № 290601, як такої, що не відповідає дійсності, та вважає наданий позивачем висновок про оцінку майна недопустимим доказом, оскільки оцінку було проведено порівняльним методом без огляду квартири, а вартість майна є суттєво завищеною.

На переконання відповідача, позивача не надала доказів проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав повністю, просив суд задовольнити поданий позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16.08.2023 р. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.02.2025 р. прийнятно до розгляду;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 14.08.2025 р. задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27.08.2025 р. задоволено клопотання представника позивача адвоката Чумак Ірини Миколаївни про призначення судової експертизи;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01.07.2026 р. поновлено провадження у справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 – 80 ЦПК України, встановлено, що 18 серпня 2017 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зроблено відповідний актовий запис № 154.

Подружжя є батьками двох дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 15.10.2015 Відділом ДРАЦС по м. Добропіллю, та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 14.11.2017 Добропільським міським відділом ДРАЦС.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2023 року у справі № 227/254/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 31 липня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області Шиманським І.Ю. за реєстровим № 1311, ОСОБА_2 придбав у власність двокімнатну квартиру загальною площею 42,8 кв. м, житловою площею 28,5 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1306835014115, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 21641899).

З наданої позивачем довідки житлово-будівельного кооперативу «Жовтень» від 29 червня 2023 року № 290601 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 2014 року по 2016 рік мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_3 .

Відповідно до звіту про оцінку майна від 22 липня 2023 року та Висновку про вартість майна, виготовленого суб`єктом оціночної діяльності – ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість спірної квартири АДРЕСА_3 станом на 22.07.2023 становить 278 000,00 грн. без ПДВ, а вартість 1/2 її частини складає 139 000,00 грн.

Відповідачем надано розписку від 22 липня 2017 р.. згідно з якою його батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надали своєму синові ОСОБА_2 для купівлі квартири в м. Добропілля грошові кошти в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, які він прийняв та зобов`язався купити квартиру особисто для себе.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27.08.2025 р. задоволено клопотання представника позивача адвоката Чумак І.М. про призначення судової експертизи у даній справі, на вирішення якої судом поставлені наступні питання:

- чи відповідає давність виконання розписки від 22.07.2017 р. вказаній на ній даті?

- якщо не відповідає, то яка орієнтовна дата складання документа?

22.09.2025 р. від експертної установи (Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Заслуженого професора М.С.Бокаріуса») надійшло клопотання щодо надання додаткових матеріалів та дозволу на застосування руйнуючих методів дослідження, копії яких було надіслано для виконання учасниками справи.

04.03.2026 р. від представника позивача суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

07.04.2026 р. представник відповідача повідомила суд про відсутність можливості надати запитувані експертом додаткові матеріали через те, що відповідач виїхав з Добропілля, маючи при собі паспорт та військовий квиток, жодні речі вивезти не зміг через бойові дії, будинок його зруйнований, та він проживає у Київській області.

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту майнових прав позивача на нерухоме майно.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, враховуючи наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто і для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім`ї, передбачені 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов`язків.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Саме лише встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу без вирішення питання виникнення, зміни або припинення юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено.

Правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю заявлена з певною правовою метою - поділу нерухомого майна, як такого, що є спільним майном позивача та відповідача.

Для визначення осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц звернуто увагу на те, що відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити як обсяг спільного нажитого майна і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільного побуту; взаємних прав та обов`язків (статті 3, 74 СК України).

При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні поданої в порядку позовного провадження заяви, суд керується тим, що позивач не довела належними, допустимими та достатніми доказами факт проживання з відповідачем однією сім`єю, існування спільного побуту і взаємні права й обов`язки в період, починаючи з 2014 р. по 18.08.2017 р.

Надані заявником докази у копіях, зокрема, довідка з ЖБК «Жовень», свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про шлюб, витяг про зареєстроване місце проживання, договір купівлі-продажу та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також технічний паспорт та домова книга не є доказами факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини позивача та відповідача у період, починаючи з 2014 р.

Вказані позивачем обставини на обґрунтування поданого позову самі по собі, без доведення належними доказами факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між позивачем та відповідачем склались та мали місце протягом вказаного хронологічного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Отже, підстави для задоволення вимоги позову про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу відсутні.

Стосовно інших вимог позову, то оскільки вони є похідними від задоволення первісної вимоги позову про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в задоволенні якої судом відмовлено, для суду відсутні підстави й для їх задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї