Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №604/824/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/824/26

Провадження № 2/604/617/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

у складі:

головуючого судді Сіянка В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

у с т а н о в и в :

Короткий зміст позову.

13.07.2026 позивачка ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якій позивач просила стягнути на її користь з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до закінчення ОСОБА_5 навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23 років. Позовні вимоги мотивує тим, що позивач ОСОБА_3 , та відповідач ОСОБА_4 , є батьками повнолітньої дитини ОСОБА_5 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.02.2023 року. Відповідач не надає добровільно жодної матеріальної допомоги на утримання ОСОБА_5 , хоча є працездатною особою, не має на утриманні інших дітей, непрацездатних дружини чи батьків. Донька ОСОБА_5 навчається у Галицькому фаховому коледжі ім. В. Чорновола на денній державній формі навчання, що позбавляє останню можливість працевлаштуватися та отримувати певний дохід. Позивачка самостійно утримувати доньку ОСОБА_5 не в змозі, оскільки в неї на утриманні є ще двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тягар всіх витрат, пов`язаних із навчанням доньки ОСОБА_5 , покладено на позивачку. До таких витрат належать, зокрема: витрати на придбання продуктів харчування, одягу, ліків, придбання літератури, методичного матеріалу, проїзд, харчування. Отже, враховуючи те, що утримання старшої доньки сторін та витрати, пов`язані із її навчанням, покладено лише на позивача, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Рух по справі та позиція сторін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 липня 2026 року для розгляду даної справи визначено суддю Сіянко В.М.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 липня 2026 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено дату судового засідання.

31 липня 2026 року від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовує свої доводи на заперечення позовних вимог тим, що крім повнолітньої доньки ОСОБА_5 у відповідача є ще двоє неповнолітніх дітей, народжених у шлюбі з позивачкою. Судовим наказом Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15.07.2026 року з відповідача стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого на одну дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03 липня 2026 року і до досягнення відповідною дитиною повноліття. Вважає, що додаткове стягнення 1/4 доходу без врахування вже існуючого аліментного зобов`язання становитиме істотне фінансове навантаження на нього, оскільки здійснює також матеріальну підтримку своїх батьків. Зазначає, що у позовній заяві наведено лише загальний перелік можливих витрат на харчування, одяг, ліки, навчальну літературу, методичні матеріали, проїзд та інші побутові потреби, але не додано жодного розрахунку щомісячних витрат та доказів оплати цих витрат, які б дозволили встановити фактичний обсяг необхідної матеріальної допомоги. Просив: у задоволенні позову відмовити; у разі, якщо суд дійде висновку про наявність правових підстав для стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, визначити їх розмір у 1/8 частині усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

05 серпня 2026 року від представника позивачки через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Вважає наведені у відзиві доводи щодо необхідності визначення аліментів у зменшеному розмірі такими, що не підтверджують неможливість виконання відповідачем обов`язку щодо належного матеріального забезпечення повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Окрім того, зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу того, що він несе додаткові витрати, як військовослужбовець, а також не надано жодного доказу того, що його батьки є непрацездатними, потребують матеріальної допомоги, перебувають на його утриманні. Просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 , адвокат Молень Р.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 , адвокат Куреза В.В. в судовому засіданні визнала позов частково вважаючи доцільним стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти у розмірі 1/8 частки від доходів, з мотивів викладених у відзиві.

Згідно ст. 274 ч. 1 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Досліджені докази та застосовані норми права.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.02.2023 року.

ОСОБА_5 на день звернення до суду не досягла 23 років, продовжує навчання.

Окрім того, у позивачки та відповідача є ще двоє спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що сторонами не заперечувалось і не потребує доведення.

Судовим наказом Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15.07.2026 року у справі № 604/825/26 з відповідача стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно у розмірі 1/3 (однієї третини) заробітку (доходу), але не менше ніж по 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 липня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно Акту обстеження матеріально -побутових умов проживання від 15.06.2026 року ОСОБА_5 проживає з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 , проте не зареєстрована.

Згідно довідки № 252-н від 15.06.2026 року, виданою директором Галицького фахового коледжу ім. В.Чорновола ОСОБА_8 , ОСОБА_5 навчається на денній державній формі навчання за спеціальністю «Технології легкої промисловості» фаховий молодший бакалавр з 01.09.2023 року по 30.06.2027 рік.

Відповідно до Довідки про відсутність індивідуальних відомостей про особу Пенсійного фонду України сформовану 03.07.2026 року, відомості по ОСОБА_5 про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та інші дані, необхідні для обчислення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, в Реєстрі застрахованих осіб відсутні.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 №1028 від 23.03.2026 року солдат ОСОБА_4 (відповідач) перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_5 є повнолітньою, проживає разом з матір`ю, при цьому навчається.

За змістом статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Відповідно до Правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду згідно з Постановою від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 зазначено, що «Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років».

Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У відповідності до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187,189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Вирішуючи питання про можливість задоволення позову, суд бере до уваги, що ОСОБА_5 , повнолітня та навчається за денною формою навчання, відповідно позбавлена можливості працювати і самостійно заробляти собі на життя.

Відповідач, будучи фізично здоровим, участі в утриманні доньки ОСОБА_5 , яка продовжує навчання не приймає, допомоги доньці не надає. Доводи відповідача про те, що він здійснює матеріальну підтримку своїх батьків, не знайшли своє підтвердження.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що з відповідача відповідно до судового наказу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15.07.2026 року у справі №604/825/26 з відповідача стягується на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно у розмірі 1/3 (однієї третини) заробітку (доходу), а тому при стягненні ще 1/4 частки доходу розмір відрахувань на аліменти буде становити 7/12 або 58,33% від заробітної плати (доходу).

Відповідно до положень ч.3 ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

ОСОБА_5 є повнолітньою донькою відповідача, має право на освіту, що забезпечить їй отримання майбутньої професії, а обов`язком батьків в силу ст. 150 СК України є, серед іншого, обов`язок підготовки дітей до самостійного життя. В силу продовження навчання, ОСОБА_5 позбавлена можливості повноцінно працювати, але при цьому має безумовну, беззаперечну потребу у харчуванні, придбанні одягу, взуття, тобто потребує коштів на задоволення елементарних природних потреб людини у суспільстві.

Беручи до уваги викладене, зокрема відсутність даних про незадовільний стан здоров`я сторін, матеріальне становище сторін, наявність у відповідача, певного рівня доходів, при цьому обмежену можливість для цього ОСОБА_5 , яка продовжує навчання на денній формі, наявність у неї потреби у матеріальній допомозі від батьків на період навчання для задоволення елементарних життєвих потреб, а також враховуючи можливість отримання допомоги від обох батьків, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, а саме у розмірі 1/6 частки від доходів відповідача, з урахуванням положень ч.3 ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд ,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ) щомісячно аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_4 , починаючи з 13.07.2026 року та до закінчення ОСОБА_5 навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років.

В задоволенні решти позовни х вимог – відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя В.М. Сіянко