Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №456/5066/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5066/26

Провадження № 3/456/1861/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамко Р. Т. , розглянувши матеріали, які надійшли від Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Відповідно до протоколу серії ЕПР 1 №752991 від 23.08.2026, 23.08.2026 о 11 годині 35 хвилин, вул. Яціва, 4, м. Стрий, Львівська область, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, а саме електроскутером марки Yadea об`ємом 2.4 квт, з явними ознаками наркотичного сп30яніння, а саме неприродна білість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці очей. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі водій відмовився. Дана подія зафіксована на нагрудну камеру поліцейського 907982, 907845, чим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч. 2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , вину заперечив, пояснив що не перебував в стані наркотичного сп`яніння. Зазначив, що електроскутер не є транспортним засобом і крім того, у працівників поліції не було причин для його зупинки, оскільки він нічого не порушував.

Дослідивши матеріали справи приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 ,, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, доведена:

протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №752991 від 23.08.2026, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.08.2026; долученими до матеріалів справи відеозаписами на носіях інформації (компакт-диску), які дозволяють чітко встановити обставини справи, дії, поведінку та зміст розмови осіб (особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та поліцейського) на місці та з яких вбачається обставина керування ОСОБА_1 , транспортним засобом та чітка його від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому порядку та проходження такого огляду в медичному закладі.

Проаналізувавши вищевказані документи, відеозаписи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколах обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним:

факт вчинення ОСОБА_1 , порушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 ,, на те, що електроскутер не є транспортним засобом у розумінні статті 130 КУпАП, суд оцінює критично.

Щодо доводів про правовий статус електроскутера як транспортного засобу.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху мають право зокрема на: безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху; вивчення норм і правил дорожнього руху. Учасники дорожнього руху зобов`язані зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» водій має право керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку. Водій зобов`язаний, зокрема, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Узагальнюючи з наведених положень закону слід зробити висновок, що водієм є особа яка керує транспортним засобом, який пристосований для перевезення людей і пасажирів. Він є учасником дорожнього руху та має відповідні права й обов`язки. Зокрема водій зобов`язаний знати правила дорожнього руху, не допускати керування транспортним засобом у стані сп`яніння та не створювати небезпеку для інших учасників руху.

У сьогоденні технічний прогрес має значні досягнення у створенні та виробництві нових засобів, зокрема й засобів пересування за допомогою електродвигуна.

Правила дорожнього руху дають визначення механічним транспортним засобам, окремо мопедам, мотоциклам та велосипедам відповідно у п. 1.10 ПДР. Зокрема механічним транспортним засобом вважаються транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом визнається колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

На підставі дослідження матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , рухався електроскутером потужністю до 3кВт на проїзній частині дороги, призначеній для руху транспортних засобів, із створенням небезпеки для інших учасників дорожнього руху.

Отже, зазначений електроскутер, хоч і не належить до категорії механічних (технічних) транспортних засобів у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, однак відповідає ознакам низькошвидкісного легкого електричного транспортного засобу, визначеного відповідним законодавством.

Класифікація транспортного засобу як механічного або як низькошвидкісного легкого електричного має значення лише для визначення обов`язковості наявності посвідчення водія відповідної категорії, однак не впливає на кваліфікацію дій особи за статтею 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Той факт, що засіб кваліфіковано як легкий електричний транспортний засіб, не виключає правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП у разі керування ним у стані алкогольного сп`яніння. Це обумовлено тим, що норма статті 130 КУпАП поширюється на керування транспортними засобами загалом, до категорії яких належить і низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - електроскутер.

Визначальним для кваліфікації дій особи за статтею 130 КУпАП є те, що транспортний засіб приводиться в рух за допомогою технічного двигуна, незалежно від його типу (електричного, двигуна внутрішнього згоряння чи іншого).

Отже, факт наявності у транспортного засобу технічного двигуна, що забезпечує його самостійний рух, є юридично достатньою підставою для віднесення такого засобу до об`єктів, керування якими підпадає під дію статті 130 КУпАП.

В такому випадку інші учасники руху ставляться до такого засобу саме як для транспортного засобу, враховують його у русі й дотримуються правил щодо нього.

Відповідно до положень ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Таким чином, електросамокат в розумінні ст.ст. 130, 266 КУпАП є транспортним засобом, а його безпосереднє керування особою у стані наркотичого сп`яніння підпадає під дію статті 130 КУпАП.

Щодо відсутності доказів стану сп`яніння, суд зазначає наступне.

Так, ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.

Саме з підстав відмови ОСОБА_1 , від проходження огляду на стан наркотичого спяніння, а не керування транспортним засобом у стані наркотичного спяніння, складено протокол про адміністративне правопорушення з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Дані відеозаписів досліджених судом, з достовірністю вказують на те, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом електроскутером, що ним також особисто підтверджено, а також підтверджують факт відмови останнього від проходження перевірки на предмет перебування в стані наркотичного спяніння, в медичному закладі.

Позиція ОСОБА_1 , що у нього були відсутні візуальні ознаки наркотичного спяніння є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до чинного законодавства, працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак спяніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан спяніння.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що п. 2.5 ПДР України встановлює саме обов`язок водія, а не його право, пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку медичний огляд на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння і жодних винятків для цього правила дорожнього руху не містять.

За таких обставин, позицію ОСОБА_1 , про відсутність доказів наявності у нього в момент його освідуваня ознак наркотичного спяніння, суд розцінює як обраний спосіб захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності.

На переконання суду, працівниками поліції дотримані вимоги закону щодо засвідчення факту відмови водія ОСОБА_1 , від проходження огляду на стан наркотичного спяніння, тому його твердження про зворотне не заслуговують на увагу.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 , зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції до суду не надано.

На відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до відповідальності, що у даному випадку є необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті справи.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Вирішуючи питання про вид стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 , у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст.130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 , стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфікується правопорушення, у вигляді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Також, з огляду на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 33, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, й накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 655,60 /шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп./ грн..

Роз`яснити, ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя: Р. Т. Шрамко