Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №464/5818/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/5818/26

пр.№ 3/464/2151/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Шашуріна Г.О., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП,

у с т а н о в и л а:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 134990 від 05 серпня 2026 року, складений інспектором УПП у Львівській області ДПП, цього ж дня о 21:00 год, за адресою: АДРЕСА_2 , гром. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , яке проявлялось у словесних образах, кепкуванні та постійній критиці, що завдало шкоди її психологічному здоров`ю.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 134988 від 05 серпня 2026 року, складений інспектором УПП у Львівській області ДПП, цього ж дня о 21:00 год, гром. ОСОБА_1 за місцем проживання своєї дружини ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , словесно ображав її, кепкував, постійно критикував, чим вчинив психологічне насильство відносно своєї дружини в присутності малолітнього сина ОСОБА_3 .

Оскільки до суду надійшло дві справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП, та такі розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), то відповідно до ст.36 КУпАП суддя об`єднує справи № 464/5818/26 та 464/5819/26 в одне провадження та присвоює 464/5818/26 (пр. № 3/464/2151/26).

У ст.280 КУпАП закріплено обов`язок орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

За змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 240/12/17 сформульовано правовий висновок про те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство в сім`ї - насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Як було зазначено у протоколі серії ВАД № 1349, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , яке проявлялось у словесних образах, кепкуванні та постійній критиці, що завдало шкоди її психологічному здоров`ю.

Потерпіла ОСОБА_2 на розгляд справи не з`явилася, належним чином повідомлялася про дату, час та місце проведення такого. Із її письмових пояснень від 05 серпня 2026 року вбачається, що цього ж дня близько 21:00 год її чоловік ОСОБА_1 прийшов за місцем її проживання та влаштував вияснення стосунків, відмовився покидати квартиру, чинив психологічний тиск, періодично обзивав, кричав та переслідував.

Натомість ОСОБА_1 під час розгляду справи наполягав на тому, що у нього не було мети вчиняти будь-яке насильство щодо дружини, жодних протиправних дій він не вчиняв. У день інкримінованої події він гуляв із сином та ввечері прийшов додому за адресою: АДРЕСА_2 , що є їх спільною сумісною власністю, намагаючись побути із сином та помиритись із дружиною, оскільки вони перебувають на стадії розлучення. Проте дружина не хотіла його слухати, почала провокувати, виганяти із квартири та викликала працівників поліції. Після чого у них відбувся словесний конфлікт.

З огляду на вище викладене у своїй сукупності, факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства не знайшов свого підтвердження при розгляді даної справи. Наявність сварок і непорозумінь між подружжям свідчить про існування між ними неузгодженості в певних аспектах, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.

Окремо акцентую увагу, що для кваліфікації дій за частиною другою статті 173-2 КУпАП необхідно встановити, що діяння, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП, було вчинене саме стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, або що неповнолітня особа фактично зазнала впливу домашнього насильства як постраждала дитина. Саме по собі перебування дитини у житлі під час конфлікту між дорослими, без установлення конкретних дій, спрямованих на дитину, без доказів її страху, емоційної невпевненості, психологічної шкоди або реальної загрози такій шкоді, не є достатнім для висновку про доведеність складу правопорушення за частиною другою статті 173-2 КУпАП.

Матеріали справи не містять належного підтвердження того, що дитина постраждала від домашнього насильства, а саме щодо неї вчинялися конкретні умисні дії фізичного, психологічного чи економічного характеру. Сам лише факт перебування малолітньої дитини за місцем проживання під час конфлікту між її батьками не може безумовно свідчити про вчинення домашнього насильства саме щодо дитини.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, які саме дії ОСОБА_1 були спрямовані на сина ОСОБА_4 , у чому полягав фізичний, психологічний чи інший вплив на нього.

Відповідно до ст.269 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Таким чином малолітній ОСОБА_5 є потерпілою особою у справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП та не утворює складу адміністративного правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приймаючи до уваги загальний правовий принцип, закріплений вст.62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також відсутність переконливих доказів вини, дійшов висновку про недоведеність порушення ОСОБА_1 вчинення домашнього насильства, що б стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Галина ШАШУРІНА