Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №464/4897/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/4897/26

пр.№ 3/464/1884/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко Олена Валеріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована - АДРЕСА_1 , -

за ст.ст.124, 122-4 КУАП,

у с т а н о в и л а :

До суду надійшли дві справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУАП та ст.122-4 КУАП, та такі розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), то відповідно до ст.36 КУАП суддя об`єднує справи № 464/4897/26 та № 464/4898/26 в одне провадження. Відповідно Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України у разі об`єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об`єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою. Тому суддя об`єднаній присвоює № 464/4897/26.

ОСОБА_1 03 липня 2026 року о 10:35 год на вул.Сихівська,2 в м.Львові, керуючи автомобілем «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та з крайньої правої смуги здійснила розворот, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем «Пежо» д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали пошкодження, а ОСОБА_1 порушила п.10.4 ПДР України та вчинила адміністартивне правопорушення, передбачене ст.124 КУАП.

Окрім цього, вона ж, скоївши дорожньо-транспортну пригоду, негайно не зупинила транспортний засіб та покинула місце події, чим порушилав п.2.10а ПДР України та вчинила адміністративне адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУАП.

До такого висновку суддя дійшла з огляду на наступне.

У ст.280 КУАП закріплено обов`язок орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

За змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 240/12/17 сформульовано правовий висновок про те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 124 КУАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою відповідальність за ст.122-4 КУАП.

Як унормовано п.п.2.10а, 10.4 Правил дорожнього руху України, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою; водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам;водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот; водій у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Учинення правопорушником адміністративних правопорушень підтверджується наданими органами поліції і потерпілим та безпосередньо дослідженими суддею в порядку КУАП доказами у відповідності до ст.251 КУАП:

протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 711856 та № 711861 від 06 липня 2026 року;

схемою місця дорожньо-транспортної пригоди з зафіксованими пошкодженнями транспортного засобу потерпілого з долученими до нього фотографіями з місця ДТП;

рапортом інспектора від 03.07.2026;

відеозаписом з відеореєстратора, що був встановлений у ТЗ потерпілого, з якого вбачається про вчинення правопорушником ДТП та залишення її місця;

письмовими поясненнями та наданими у суді показаннями потерпілого, який, будучи попередженим про кримінальну відповідальність та приведеним до присяги суду показав, що правопорушниця, з вини якої настала ДТП, бачучи, які внаслідок її дій керований ним автомобіль отримав пошкодження, не зупинилась, а втікла з місця події, про що надав відеозапис з відеореєстратора свого ТЗ; він викликав поліцію, повідомив про обставини ДТП, і саме за наслідками цих дій працівниками УПП через кілька днів по камерах було відстежено і встановлено причетну до ДТП особу правопорушника - ОСОБА_3 ; остання не вибачилась перед ним за вчинине, казала, що відремонтує пошкоджений нею транспортний засіб, однак на зв`язок так і не вийшла. Вважає, що на правопорушника слід накласти найсуворіший вид адміністративного стягнення, адже пережив, у тому числі, і моральний зрив, оскільки після вчиненого ДТП і місця його залишення ОСОБА_1 вважала, що зачепила стовпчик і жоден транспортний засіб не отримав пошкодження, якби не відеореєстратор, що був встановлений у його автомобілі, де і було зафіксовано події; і щоб у подальшому іншим особам, які вчинять таке правопорушення, не кортіло вчинити подібні дії з метою уникнення відіповідальності за скоєне.

Правопорушник, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, до суду не з`явилась, проте забезпечила участь у суді свого представника – адвоката Давидовича О.О., що не перешкоджає суду постановити судове рішення за відсутності самого правопорушника, оскільки її явка в зазначенійкатегорії справ не є обов`язковою.

У суді представник правопорушника спочатку зазначив, що дійсно його довірителем ОСОБА_1 було вчинене ДТП відповідного числа, у відповідній годині та місці, зазначених у протоколах про адміністративних правопорушень від 06.07.2026. Проте зіткнення мало місце лише зі стовпчиком, без пошкоджень жодного автомобіля, як зазначено і у її письмових поясненнях від 05.07.2026, наявних у матеріалах адміністративних справ. ОСОБА_1 не мала умислу залишити місце ДТП, оскільки не відчула удару та її ТЗ зазнав незначних пошкоджень. У подальшому при дослідженні судом доказів у справі представником правопорушника було змінено позицію захисту, згідно з якою такий зазначив, що його довіритель повністю визнає свою винуватість і просить суд суворо не карати та розглядати справу у їх відсутності.

Суддя, дослідивши письмові пояснення правопорушника, наявні у матеріалах справи, та позицію сторони правопорушника під час судового розгляду справи, яка змінювалася в залежності від доказів, зокрема і наданих потерпілим, прийшла до висновку, що зазначення правопорушником визнання вини є формальним, спрямованим на пом`якшення відповідальності і неусвідомлення наслідків вчиненого.

Підсумовуючи наведене, надані поліцією докази узгоджуються між собою, є послідовними, у сукупності та взаємозв`язку свідчать про порушення правил дорожнього руху та вини у цьому правопорушника. Сумніватися в достовірності таких доказів немає. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно дост.247 КУАП, та спростовували указаний висновок відсутні.

Суддя акцентує увагу, що у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, а також ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

За вчинене правопорушник підлягає адміністративній відповідальності з урахуванням характеру скоєного у сфері безпеки дорожнього руху, обставин, що з ним пов`язані, та наслідками вчинення; дії ОСОБА_1 за своїм характером мають підвищену суспільну небезпеку, адже становлять загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я учасників дорожнього руху.

Відтак з урахуванням викладеного та з метою недопущення уподібнення діянь іншими учасниками дорожнього руху, суддя вважає, що на правопорушника слід накласти найбільш суворий вид адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, що буде згідно зі ст.23 КУАП достатньою та необхідною мірою відповідальності.

Обставини, які б виключали провадження в справі відповідно до ст.247 КУАП та доводили протилежне, відсутні.

Оскільки на правопорушника накладено адміністративне стягнення, то відповідно до ст.40-1 КУАП з нього на користь держави підлягає до стягнення судовий збір. Обставини, які надавали право на звільнення від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст.221, 283, 284 КУАП,

п о с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУАП, та накласти адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору.

Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106(у порядку виконавчого провадження: стягувач Державна судова адміністрація України, адреса: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО