Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №464/9129/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/9129/25

пр.№ 2/464/522/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2026 року Сихівський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (далі – ТзОВ «ФК «Ейс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

директор ТзОВ «ФК «Ейс» - О.Поляков 29.12.2025 звернувся в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії №00-9562047 від 20.12.2023 в розмірі 41 040 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі – ТзОВ «Макс Кредит») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Оскільки відповідачка погодилась з умовами, запропонованими в Паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, кредитодавець сформував та надав відповідачці оферту щодо укладення кредитного договору. ТзОВ «Макс Кредит» виконало свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. Між ТзОВ «Макс Кредит» та позивачем 21.10.2024 укладено договір факторингу №21102024-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Оскільки відповідачка належним чином не виконала свого зобов`язання щодо повернення коштів за договором, у неї виникла заборгованість у розмірі – 41 040 грн, яка складається з: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 35 040 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Ухвалою від 05.01.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім цього, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме щодо платіжної картки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Від відповідачки ОСОБА_1 29.01.2026 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання позов визнала частково, просила відмовити в задоволенні такого в частині стягнення з неї відсотків за кредитним договором. Зазначила, що дійсно отримала кредитні кошти для особистих потреб, однак вважає, що встановлена позивачем процентна ставка за договором не відповідає критеріям справедливості та суперечить законодавству в сфері захисту прав споживачів.

На адресу суду 10.02.2026 від директора ТзОВ «ФК «Ейс» - Полякова О.В. надійшла відповідь на відзив, в якій останній позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві.

На виконання ухвали від 05.01.2026 на адресу суду 04.02.2026 надійшла витребувана інформація від АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТзОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 20.12.2023 укладено договір кредитної лінії №00-9562047 (далі – Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням останнім електронного підпису одноразового ідентифікатору 20147, за умовами якого ТзОВ «Макс Кредит» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сторонами визначено наступні умови Кредитного договору: сума ліміту кредитної лінії становить 6 000 грн, строк дії кредитної лінії 360 днів (дата повернення 14.12.2024), тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка у розмірі 2%.

Пунктом 2.8 Кредитного договору визначено, що кредитодавець зобов`язався надати кредит у розмірі 6 000 грн на рахунок відповідачки (позичальника) за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Кредитодавцем ТзОВ «Макс Кредит» умови укладеного договору виконано та надано відповідачці ОСОБА_1 6000 грн кредиту на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТзОВ «Платежі онлайн» від 30.10.2024, додатком до неї та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування 20.12.2023 на зазначену карту грошових коштів в розмірі 6 000 грн.

Отримавши кредит, відповідачка взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконувала, а відтак, згідно з розрахунком ТзОВ «Макс Кредит», в останньої виникла заборгованість у сумі 41 040 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням – 6 000 грн, заборгованість за відсотками – 35 040 грн.

Між ТзОВ «Макс Кредит» та ТзОВ «ФК «Ейс» 21.10.2024 укладено договір факторингу №21102024-МК/Ейс, за умовами якого та відповідно до платіжних інструкцій, акту приймання-передачі реєстру боржників та реєстру боржників, ТзОВ «ФК «Ейс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9562047 від 20.12.2023 на суму боргу 41 040 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки ОСОБА_1 для укладення договору на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором №00-9562047 від 20.12.2023 в розмірі 6 000 грн.

Щодо стягнення нарахованих за Кредитним договором відсотків за користування кредитними коштами суд враховує наступне.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Кредитним договором за період з 20.12.2023 по 03.01.2024 первісний кредитор ТзОВ «Макс Кредит» нараховував проценти за користування кредитом за зниженою процентною ставкою, відповідно до умов Кредитного договору, в розмірі 0,11% в день, а з 04.01.2024 – за стандартною процентною ставкою в розмірі 2% в день.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023 (з 24.12.2023), максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, оскільки кредитний договір №00-9562047 від 20.12.2023 укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», однак строк його дії продовжувався і після набрання ним чинності, то положення цього Закону застосовуються до даного Кредитного договору.

Згідно з ч.4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Так, нарахування ТзОВ «Макс Кредит» процентів за користування кредитом за період з 20.12.2023 по 22.04.2024 в розмірі 13 200 грн не суперечить п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Однак, з 23.04.2024 по 20.08.2024 первісний кредитор міг нараховувати проценти за користування кредитом за процентною ставкою не більшою ніж 1,5% в день, тобто в розмірі 10 800 грн (6 000 грн* 1,5%*120 днів), а з 21.08.2024 по 21.10.2024 (дата відступлення прав вимоги) - за процентною ставкою не більшою ніж 1 % в день, тобто в розмірі 3 720 грн (6 000 грн* 1%*62 дні).

Таким чином, з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», загальний розмір заборгованості за процентами за користування кредитом не може перевищувати 27 720 грн (13 200 грн + 10 800 грн + 3 720 грн).

Щодо доводів відповідачки про несправедливість умов кредитного договору, викладених у відзиві на позовну заяву, то такі суд до уваги не бере з огляду на таке.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вказане передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Разом з тим, позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявив, а просить стягнути тіло кредиту та проценти за правомірне користування кредитними коштами.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження №12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.

Таким чином, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним, відтак вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими.

При цьому проценти за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошовими коштами, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ТзОВ «ФК «Ейс» в частині стягнення з відповідачки заборгованості за Кредитним договором в сумі 33 720 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 27 720 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, протокол погодження вартості послуг та Додаткова угода №25770797675 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10, виданого Соломко Олексію Володимировичу на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 19.10.2018 №62.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг 01.10.2025 адвокатським бюро «Соломко та партнери», в особі керуючого бюро – адвоката Соломка О.В. надано юридичні послуги ТзОВ «ФК «Ейс» на суму 7 000 грн.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Аналізуючи матеріали справи, подані докази щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 41 040 грн, тобто справа відноситься до малозначних, а також така розглядалась в спрощеному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, відтак сума заявлених витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн є непропорційною щодо ціни позову.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «Ейс» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Окрім цього, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «Ейс» слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 990 грн 33 коп.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 – 265, 279 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії №00-9562047 від 20.12.2023 в розмірі 33 720 (тридцять три тисячі сімсот двадцять) грн, з яких 6 000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 27 720 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого при поданні позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 990 грн 33 коп та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, а всього 4 990 грн 33 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.09.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, м.Київ, вул. Поправки Юрія, буд.6, каб.13.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК