Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №464/2019/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2019/26

пр.№ 2/464/1970/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі – ТзОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

директор ТзОВ «ФК «ЕЙС» – О.Поляков 26.03.2026 звернувся в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором №905128098 від 21.01.2022 в розмірі 27 696,48 грн, а також судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн та судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №905128098 (далі – Кредитний договір) з використанням електронного підпису, згідно з умовами якого, відповідачці надано кредитні кошти. На виконання умов договору 21.01.2021 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано на банківську картку відповідачки грошові кошти в сумі 12 000 грн, а відповідачка в свою чергу зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами, відповідно до умов Кредитного договору. Надалі, кредит було збільшено, у зв`язку з чим загальний розмір кредиту становить 14 700 грн. Між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого право вимоги за вказаним вище кредитним договором перейшло до ТзОВ «Таліон Плюс». Згідно з договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, право вимоги за кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі – ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс»). ТзОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором, відповідно до умов договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025. Внаслідок невиконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором №905128098 утворилась заборгованість у розмірі 27 696,48 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту – 14 700 грн, заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом – 12 996,48 грн, відтак представник позивача просить стягнути цю суму з відповідачки на користь позивача.

Ухвалою від 30.03.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім цього, було задоволено клопотання про витребування в Акціонерного товариства «Кредобанк» інформації, що містить банківську таємницю, а саме інформації по банківській картці № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .

У зазначений відповідачці ОСОБА_1 строк, остання не скористалася своїм правом, відповідно до ст.178 ЦПК України, для подання відзиву на позов.

На виконання ухвали від 30.03.2026 на адресу суду 01.05.2026 надійшла витребувана інформація від Акціонерного товариства «Кредобанк».

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.01.2022 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №905128098, згідно з умовами п.1.1. якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 14 700 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п.1.7 Кредитного договору кредитна лінія надається строком на 20 днів.

Згідно з п.1.8 Кредитного договору сторони погодили, що встановлений у п. 1.7 договору строк дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п.1.9 Кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: п.1.9.1 виключно на період строку, визначеного в п. 1.7. договору, нарахування процентів за користування здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 708,10 % річних, що становить 1,94 % від суми кредиту за кожен день користування ним; п.1.9.2 - за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах пункту 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 1,94% від суми кредиту за кожен день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті; п.1.9.3 - якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовується правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 % річних, що становить 2,10 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Згідно з п. 1.11 Кредитного договору основна сума кредиту має бути повернута не пізніше закінчення дисконтного періоду, а у разі, якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12 договору, основна сума кредиту має бути повернута не пізніше дати, визначеної за правилами п. 1.12.1 договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору.

Пунктом 1.12 Кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: п.1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається на кожен один календарний день, але не більше ніж на 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду; п.1.12.2. - з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Кредитний договір №905128098 від 21.01.2022 підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV8PD45.

Згідно з платіжними дорученнями від 21.01.2022 та 26.01.2022 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ грошових коштів на загальну суму 14 700 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до наданої Акціонерним товариством «КредоБанк» інформації на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 21.01.2022 було здійснено переказ грошових коштів в розмірі 12 000 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 05.05.2022 заборгованість за Кредитним договором становить 27 270,18 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту – 14700 грн, за процентами - 12 570,18 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТзОВ «Таліон Плюс» за Кредитним договором за період з 05.05.2022 по 10.05.2022 нараховано 426,30 грн процентів за користування кредитними коштами.

Як вбачається з розрахунків заборгованості ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс», нарахування процентів за користування кредитом за договором здійснювалось до 10.05.2022, а тому, з урахуванням п.1.12.1 Кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії цього договору.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на умовах строковості, платності та поворотності надало ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі в сумі 14 700 грн, шляхом перерахування їй грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Свої зобов`язання за кредитним договором ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало. В свою чергу, відповідачка ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала.

Щодо переходу права вимоги за Кредитним договором від первісного кредитора до позивача слід зазначити таке.

Між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено Договір факторингу №28/1118-01.

Між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року укладено додаткові угоди №19, №26, №27, №31, №32 до договору факторингу № 28/1118-01, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року та 31 грудня 2024 року відповідно.

Відповідно до п. 2.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Згідно п.п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору - реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

На виконання п. 2.1. договору факторингу №28/1118-01 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано Реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022, за яким ТзОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №905128098.

Таким чином, Реєстр прав вимоги №175, за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором, був укладений між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» вже після укладення кредитного договору №905128098 від 21.01.2022. Окрім цього, строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово продовжувався додатковими угодами та був чинним станом на 05.05.2022 (день складання реєстру прав вимоги №175).

Між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 05.08.2020 укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого, з урахуванням витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 та додаткових угод до договору №2 та №3, ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №905128098 від 21.01.2022.

Надалі, між позивачем ТзОВ «ФК «ЕЙС» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 11.07.2025 укладено договір факторингу №11/07/25-Е, згідно з умовами якого, з урахуванням витягу з реєстру боржників від 14.07.2025 та акту прийому-передачі реєстру боржників, ТзОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №905128098 від 21.01.2022.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, відбулася заміна кредитора на підставі укладених договорів факторингу, а тому до ТзОВ «ФК «ЕЙС», перейшло право вимоги за кредитним договором №905128098 від 21.01.2022, укладеного між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Враховуючи наведене вище, оскільки відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, а позивач отримав право вимоги за таким кредитним договором, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №905128098 від 21.01.2021 в розмірі 27 696,48 грн, з яких 14 700 грн – заборгованість по тілу кредиту та 12 996,48 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, протокол погодження вартості послуг та Додаткова угода №25770895644 до Договору про надання правничої допомоги 20/08/25-01 від 20.08.2025, а також акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19.10.2018, виданого Соломку О.В. на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 19.10.2018 №82.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2025 адвокатським бюро «Соломко та партнери», в особі керуючого бюро – адвоката Соломка О.В. надано юридичні послуги ТзОВ «ФК «ЕЙС» на суму 7 000 грн.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Аналізуючи матеріали справи, подані докази щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 27 696,48 грн, тобто справа відноситься до малозначних, відтак сума заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн є непропорційною щодо ціни позову.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Окрім цього, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 – 265, 279 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №905128098 від 21.01.2021 в розмірі 27 696 (двадцять сім тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 48 коп, з яких 14 700 грн – заборгованість по тілу кредиту та 12 996,48 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати, які складаються із содового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, а всього 5 662 грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.09.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, м.Київ, Харківське шосе, будинок 19.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК