Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №450/6278/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/6278/25 Провадження № 2/450/969/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Добош Н.Б.

при секретарі Хамуляк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про предмет спору: стягнення заборгованості за кредитним договором, -

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): 19.08.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір № 150531 на суму 19 754,00 грн, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки визначені умовами кредитного договору. У свою чергу, відповідач належним чином не виконала зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

16.04.2025 Первісний кредитор та позивач уклали договір факторингу №16042025, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем на момент подання позовної заяви, за кредитним договором становить 19 528,06 грн, яка складається з: 13485,44 – заборгованість по тілу кредиту, 5541,62 грн – заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 501,00 грн – заборгованість по комісії, На підставі викладеного просить стягнути заборгованість у розмірі 19528,06 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено сторонам, що у відповідності до ч. 7ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогамст. 178 ЦПК України..

Ухвалою від 05.03.2026 клопотання позивача ТОВ «Юніт Капітал» про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю.

У вказаний строк сторони не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст.178 та ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положеньЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідност. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 19.08.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит № 150531 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір, додатки до нього та паспорт споживчого кредиту підписані сторонами, а позичальником зокрема одноразовими ідентифікаторами 72448900, 113711ab.

Згідно умов договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові Кредит, на суму 19754,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі

Згідно п.2.2.1 Договору про споживчий кредит № 150531 (індивідуальна частина) сума (загальний розмір ) кредиту становить 19754,00грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 9420,76грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 142791 від 07.06.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 6579,98грн. на номер рахунку / картки позичальника № НОМЕР_2 ; у розмірі 3553,26грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісієї, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, здійснив переказ коштів на загальну суму 6579,98 грн згідно договору № 150531 від 19.08.2024, на платіжну картку НОМЕР_3 , яка належить відповідачці ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою АТ «Універсал Банк» від 15.04.2026 року про рух коштів по картці ОСОБА_1 .

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором № 150531 від 19.08.2024, станом на 01.11.2025 заборгованість становить 19528,06 грн, з яких: 13485,44 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5541,62 грн - заборгованість за прострочені відсотки, 501,00 грн - заборгованість за комісією.

16.04.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 16042025.

Відповідно до Реєстру права вимоги №1 до договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 150531 від 19.08.2024 у розмірі 19528,06 грн, з яких: 13485,44 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5541,62 грн – заборгованість по відсоткам, 501,00 грн - заборгованість за комісією.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 19.08.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір № 150531 у формі електронного документу, що був підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами 72448900, 113711ab.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг».

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна договір № 150531 з ним не був би укладений.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Кредіплюс» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку НОМЕР_3 у розмірі 6759,98 грн згідно договору № 150531 від 19.08.2024.

З довідки про проведення взаємозаліку вбачається, що 19.08.2024 проведено зарахування коштів у розмірі 9420,76грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 142791 від 07.06.2024.

Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем кредитних коштів, схвалення ним, як умов договору.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту.

Разом з тим, за наявності невідповідності заявленого розміру наданим доказам суд повинен здійснити свій власний обрахунок заборгованості. Подібні правові позиції містяться в постановах Верховного Суду від 19.01.2022 №199/5072/19, від 19.10.2022 №501/19/17, від 22.06.2022 №296/7213/15.

Разом з тим суд не погоджується із проведеним розрахунком із врахуванням наступного.

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Проспоживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21).

Із матеріалів справи слідує, що умовами вказаного кредитного договору про споживчий кредит № 150531, передбачено стягнення комісії: за надання кредиту у розмірі 3753,26грн. (п.2.5 договору) та за управління та обслуговування кредиту – знижений тариф у розмірі 1грн. та стандартний тариф у розмірі 100грн.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, управління та обслуговуванням кредиту за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого суми нарахованої комісії не може бути стягнута з відповідачки на користь позивача.

Із врахуванням наведеного за період з 20.08.2024 по 10.09.2024 року розмір процентів складає:3327,14 (16000,74/100*0,9041*23).

Згідно карти обліку виконання договору 150531 відповідачем 10.09.2024 погашено частину заборгованості: 2507,24грн. – заборгованість за процентами; 1298,27грн. – за тілом кредиту.

За період з 11.09.2024 по 19.09.2024розмір процентів складає:1329,25 (14702,47/100*0,9041*10).

Відповідачем 19.09.2024 погашено частину заборгованості: 2149,15грн. – заборгованість за процентами; 1756,36грн. – за тілом кредиту.

За період з 20.09.2024 по 02.10.2024розмір процентів складає:1638,64 (12946,11/100*0,9041*14).

Відповідачем 02.10.2024 погашено частину заборгованості: 1638,64грн. – заборгованість за процентами; 2266,87грн. – за тілом кредиту.

За період з 03.10.2024 по 07.10.2024розмір процентів складає:579,31 (10679,24/100*0,9041*6).

Відповідачем 07.10.2024 погашено частину заборгованості: 579,31грн. – заборгованість за процентами; 3226,69грн. – за тілом кредиту.

За період з 08.10.2024 по 23.12.2024розмір процентів складає: 5188,15 (7452,55/100*0,9041*).

Вітдак загальна заборгованість відповідача за кредитним договором №150531 складає 12640,69грн., з яких: 7452,55грн. за тілом кредиту та 5188,15грн. – заборгованість за відсотками.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Наданий позивачем договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що договір оскаржувався в судовому порядку відсутні.

За наведених обставин, суд вважає, що позивач ТОВ «Юніт Капітал» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за договором № 150531від 19.08.2024.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача, до якого перейшло право вимоги до відповідача, заборгованості за кредитним договором № 150531 у розмірі 12640,69грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано копії: договору №42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025, додаткової угоди до договору, детальний опис робіт виконаних адвокатом, акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 29.07.2025.

З акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 01.08.2025 вбачається надання таких послуг: правовий аналіз обставин спірних правовідносин, складання позовної заяви з додатками, подання позовної заяви з додатками.

Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності і розумності таких витрат.

Враховуючи категорію справи та те, що предмет спору в цій справі не є складним, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній, не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 7000,00 грн. є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

З огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, які частково в сумі 2383,50 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Окрім цього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1924,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,- задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163 заборгованість за кредитним договором № 150531 від 19.08.2024 року у розмірі 12 640,69 (дванадцять тисяч шістсот сорок гривень 69 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163 судовий збір у розмірі 1924,60 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2383,50 грн.

В інший частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 )

Повний текст судового рішення складено 07.05.2026 року.

СуддяН. Б. Добош