Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №450/585/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/585/26

Провадження № 2/450/1292/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», в інтересах якого діє представник Дідух Євген Олександрович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість загальною сумою 20377,45 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3999,97 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором 15057,49 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» 1319,9901 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і уклала 29.06.2024 року, шляхом підписання електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора 47744 договору № 4775350 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, додатку № 1 від 29.06.2024 року та додатку № 1 до нього, паспорту споживчого кредиту, інформаційного повідомлення, внаслідок чого отримала 4000 грн строком на 360 днів зі сплатою 1.5 % на день від суми кредиту за стандартною процентною ставкою. Вказав, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку із чим утворилася згадана заборгованість. Зазначив, що 02.06.2025 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу № 02-1/06/2025, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимоги до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4775350. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2662 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 10000 грн. на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача. У зв`язку із вищенаведеним, позовні вимоги підтримує, просить задоволити.

Ухвалою від 24.02.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також витребувано АТ «А - БАНК» (ЄДРПОУ: 14360080, 49074, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Батумська, 11) наступну інформацію: щодо підтвердження належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № НОМЕР_2 ; інформацію щодо підтвердження або спростування факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 банком-емітентом якої є АТ «А - БАНК» за період з 29.06.2024 включно та протягом наступних п`яти календарних днів у сумі 4000 грн. за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК». Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідач не надала суду відзиву на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин. У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 г ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу вимог ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 29.06.2024 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» договір № 4775350 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом підписання електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора 47744 такого, додатку № 1 від 29.06.2024 року та додатку № 1 до нього, паспорту споживчого кредиту, інформаційного повідомлення, внаслідок чого отримав кредит в сумі 4000 грн строком на 360 днів зі сплатою 1,43 % на день від суми кредиту за зниженою процентною ставкою та 1,50 % на день від суми кредиту за стандартною процентною ставкою.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 4775350 від 29.06.2024 року, що підтверджується листом ТзОВ «Пейтек Україна» № 20250610-163 від 10.06.2025 року.

02.06.2025 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу № 02-1/06/2025, відповідно до умов якого ТзОВ «Українські Фінансові Операції» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. У вказаному договорі сторони погодили визначення термінів, зокрема право вимоги це права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів.

Згідно витягу з реєстру боржників від 02.06.2025 року вбачається, що ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТзОВ «Українські Фінансові Операції» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4775350 від 29.06.2024 року у сумі 21057,46 грн, яка складається з 3999,97 грн заборгованості за тілом кредиту, 15057,49 грн заборгованості за відсотками, 2000,00 грн. за штрафами.

На підтвердження позовних вимог представником позивача подано розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором № 4775350 від 29.06.2024 року, складений первісним кредитором ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 станом на 02.06.2025 року становить 21057,46 грн, яка складається з 3999,97 грн заборгованості за тілом кредиту, 15057,49 грн заборгованості за відсотками, 2000,00 грн. за штрафами

Крім цього, представником позивача долучено розрахунок заборгованості відповідача за Кредитним договором № 4775350 від 29.06.2024 року, який складено ТзОВ «Українські Фінансові Операції», відповідно до якого ОСОБА_1 за 22 календарних днів (з 03.06.2025 - 24.06.2025 року) нараховано заборгованість у розмірі 1320,00 грн по відсоткам.

При цьому, слід зауважити, що вказані нарахування в частині відсотків є більшими ніж заборгованість відповідача перед первісним кредитором ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Із витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 року, ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТзОВ «Українські Фінансові Операції» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4775350 від 29.06.2024 року в межах суми заборгованості 21057,46 грн, яка складається з 3999,97 грн заборгованості за тілом кредиту, 15057,49 грн заборгованості за відсотками, 2000,00 грн. за штрафами.

Відтак, подальше нарахування ТзОВ «Українські Фінансові Операції» процентів за користування кредитом за договором позики № 4775350 від 29.06.2024 року є безпідставним, оскільки до матеріалів позову не надано доказів на підтвердження права даної юридичної особи на здійснення такої діяльності, а також відповідності вказаних нарахувань умовам договору позики № 4775350 від 29.06.2024 року, з огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1320,00 грн заборгованості по відсоткам, які нараховані ТзОВ «Українські Фінансові Операції» за 22 календарних днів, задоволенню не підлягатимуть.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, оскільки позивачем при поданні позову понесено витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2662,40 грн., такі слід стягнути з відповідача на його користь пропорційно до задоволених судом вимог у розмірі 2 489,96 грн.

Щодо стягнення із відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, заявки № 4775350 від 25.09.2024 року на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року, акту № 4775350 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.11.2025 року згідно договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року, рахунку на оплату № 4775350-2025 від 15.12.2025 року, детального опису робіт (наданих послуг) № 4775350 від 05.12.2025 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у з`язку із розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 становить 10000 грн. та складається з послуг, а саме: зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства кількістю 0,5 год., вартістю 440 грн.; дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики суді апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства кількістю 0,5 год., вартістю 440 грн.; підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження вибраної позиції з клієнтом кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складання, оформлення та направлення адвокатських запитів кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; складання позовної заяви про стягнення заборгованості кількістю 2 год., вартістю 1640 грн.; складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції кількістю 2 год., вартістю 1640 грн.; представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства кількістю 2 год., вартістю 1640 грн.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 20377,45 грн, які підлягатимуть частковому задоволенню в сумі 19 057,45 грн.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на підготовку та скерування адвокатського запиту АТ «А-БАНК», оскільки запитувані відомості належать до банківської таємниці та надаються зокрема на підставі ухвали суду. Крім цього, представником також не обґрунтовано ступінь складності справи та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «Українські Фінансові Операції», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката, що пропорційно до задоволених вимог буде становити 4 676,08 грн.

Керуючись ст. ст.2,10, 12, 141,247, 258, 259,263-265, 274-279,280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», в інтересах якого діє представник Дідух Євген Олександрович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (04070, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за Кредитним договором № 4775350 від 29.06.2024 року у розмірі 19 057,45 (дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят сім гривень 45 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (04070, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», ЄДРПОУ 40966896) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 489,96 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят дев`ять гривень 96 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 676,08 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят шість гривень 08 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.05.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук