Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №450/2107/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2107/26

Провадження № 2/450/2092/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в склад:

головуючого-судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник - адвокат Усенко Михайло Ігорьович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

представник позивача звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 7251623 від 11.03.2020 року в загальному розмірі 15447,76 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,4 грн., 8000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначає, що 11.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 7251623, відповідно до умов якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» надало відповідачці грошові кошти в сумі 8 130,40 грн, а остання зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строк та на умовах, визначених договором. ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, однак відповідачка належним чином умов договору не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. 25.06.2020 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 11-БЛД, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором № 7251623 від 11.03.2020 року. Сума заборгованості відповідачки після переходу права вимоги становить 15 447,76 грн, з яких 8 130,40 грн заборгованість за тілом кредиту та 6 097,8 грн заборгованість за процентами, 1219,56 грн. заборгованість за відсотком за підвищений ступінь ризику. В добровільному порядку відповідачка заборгованість за кредитним договором не погасила. У зв`язку із вищенаведеним, просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою від 09.06.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин. У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, врегульовані нормами ЦК України про зобов`язання з повернення позики.

Судом встановлено, що 11.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 7251623, який було підписано відповідачкою власноручно.

Відповідно до п. 1.1 Договору кредитор зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених договором.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору розмір (сума) кредиту становить 8 130,40 грн.

Згідно з п. 1.3 Договору кредит надається строком на 15 днів з 11.03.2020 року по 26.03.2020 року, а терміном (датою) повернення кредиту визначено 26.03.2020 року.

Пунктом 1.4 Кредитного договору передбачено, що з 1-го по 15-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,7100 %. у зв`язку з підвищенням ступеня кредитного ризику на момент повернення фінансового кредиту позичальник зобов`язується сплатити кредитору процент за користування грошовими коштами за останній день строку користування кредитом, що дорівнює 15,00 % від суми кредиту, тобто 1219,56 грн.

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору у випадку несплати позичальником процентів (плати за користування грошовими коштами) та процентів за підвищений ступінь ризику у строк, встановлений п. 1.3 договору, позичальник підтверджує намір та надає згоду на продовження строку дії договору до 08.04.2020 року.

Згідно з п. 1.6 Кредитного договору після продовження строку дії договору, визначеного п. 1.5, Позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) з 16-го по 28-й день у розмірі 4,95 % за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.7 Договору визначено, що тип процентної ставки, зазначеної у п. 1.4 та п. 1.6 договору, є фіксованим (незмінним протягом усього строку кредитного договору).

Відповідно до п. 1.8 Кредитного договору строк його дії становить 28 днів з моменту підписання цього Кредитного договору.

Згідно з п. 1.9 Кредитного договору у разі прострочення позичальником строку повернення кредиту та сплати процентів, встановленого з урахуванням продовження строку дії договору, позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення повернення кредиту у розмірі, вказаному у п. 1.6 договору. при цьому в будь-якому випадку пеня не може перевищувати 50 відсотків від суми зобов`язань позичальника за договором.

Також відповідно до п. 2.4 Кредитного договору за користування фінансовим кредитом позичальник сплачує кредитору проценти у розмірі, встановленому п. 1.7 договору, нарахування яких здійснюється за кожен день користування фінансовим кредитом, з дати надання кредиту до дня повного його повернення, на залишок фактичної заборгованості від наданої суми кредиту. день повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається.

Пунктом 2.7 Кредитного договору встановлено наступну черговість погашення зобов`язань: проценти за користування кредитом; проценти за підвищений ступінь кредитного ризику; пеня за неналежне виконання зобов`язань; сума кредиту; прострочена до повернення сума кредиту.

Відповідно до п. 2.8 Кредитного договору датою погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків і пені вважається дата надходження від позичальника грошових коштів кредитору.

Згідно з п. 2.9 Кредитного договору у разі здійснення позичальником дострокового повернення кредиту сума процентів перераховується за фактичну кількість днів користування кредитом.

Як передбачено п. 3.3.2 Кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені договором, у порядку, встановленому договором.

Факт отримання відповідачем коштів стверджується довідкою, наданою ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» № 143/33 від 02.02.2026, згідно якої надано витяг з обліково реєструючої системи, яка підтверджує проведення видаткової операції видачі кредиту та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 8 130,40 грн.

Як убачається із розрахунку заборгованості за Кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 становить 15 447,76 грн, з яких 8 130,40 грн заборгованість за тілом кредиту та 7 317,36 грн заборгованість за процентами.

25.06.2020 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 11-БЛД, відповідно до якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Відповідно до пункту 6.2.3. Договору відступлення прав вимоги, права вимоги переходять до нового кредитора з повною сплатою новим кредитором компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, встановлені в п. 7.1. цього договору.

Відповідно до інформації, що міститься у витягу з реєстру боржників №1 до договору відступлення права вимоги за порядком номером 2117 у реєстрі значиться ОСОБА_1 , загальна заборгованість якої за кредитним договором складає 15 447,76 грн, з яких 8 130,40 грн заборгованість за тілом кредиту та 6 097,8 грн заборгованість за процентами, 1219,56 грн. заборгованість за відсотком за підвищений ступінь ризику.

10.04.2026 на адресу ОСОБА_1 направлено претензію (за вих. 1981708) з вимогою погасити заборгованість у сумі 15 447,76 гривень (а. с. 18).

Оскільки відповідачка свої зобов`язання не виконала, боргу не погасила, позивач просить стягнути з неї наявну заборгованість в примусовому поряду у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та правочини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемний.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судом, 11.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 7251623, який був підписаний відповідачкою власноручно.

Підписавши вищевказаний кредитний договір, відповідачка підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що вона умови кредитного договору цілком зрозуміла та прийняла їх. Зазначені обставини стороною відповідача не заперечуються.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених кредитним договором, надавши їй кредитні кошти в сумі 8 130,40 грн, що підтверджується довідкою наданою ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» № 143/33 від 02.02.2026, згідно якої надано витяг з обліково реєструючої системи, яка підтверджує проведення видаткової операції видачі кредиту та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 8 130,40 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» (аналогічний складений позивачем) вбачається, що відповідачка свого зобов`язання не виконала, у передбачений кредитним договором строк кошти (суму кредиту) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість в сумі 15 447,76 грн, з яких 8 130,40 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 097,8 грн заборгованість за процентами, 1219,56 грн. заборгованість за відсотком за підвищений ступінь ризику.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 8 130,40 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів у загальному розмірі 7 317,36 грн. суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачка кошти отримала, однак в добровільному порядку не повернула.

Позивач просить стягнути проценти за користування кредитними коштами у розмірі 6 097,8 гривень, які нараховані за період з 11.03.2020 до 08.04.2020, вважаючи що строк кредитування відповідно до п. 1.5, 1.6 кредитного договору (у разі несплати позичальником процентів (плати за користування грошовими коштами) та процентів за підвищений ступінь ризику у вказаний у договорі строк) був продовжений до 08.04.2020.

Як зазначалося вище, відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Кредитного договору позивач 13.03.2020 надав відповідачці кредит у розмірі 8 130,40 гривень строком на 15 днів, тобто до 26.03.2020, а терміном (датою) повернення кредиту визначено 26.03.2020 року.

Крім того, пунктами 1.5, 1.6 Кредитного договору передбачено, що у випадку несплати позичальником процентів (плати за користування грошовими коштами) та процентів за підвищений ступінь ризику у строк, встановлений п. 1.3 договору, позичальник підтверджує намір та надає згоду на продовження строку дії договору до 08.04.2020 року. Після продовження строку дії договору, визначеного п. 1.5, позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) з 16-го по 28-й день у розмірі 4,95 % за кожен день строку користування кредитом.

Як вбачається із розрахунку заборгованості проценти за користування кредитним коштами нараховані з 11.03.2020 до 08.04.2020 у розмірі 7 317,36 гривень.

Наведене свідчить, що позивач здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, передбаченого Договором.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та змінив дату повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Так, у пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку та зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд вважає, що відповідно до п. 1.3 Кредитного договору строк кредитування визначено 15 днів, тобто з 11.03.2020 по 26.03.2020, тому правові підстави для стягнення заборгованості по процентах за користування позикою з 26.03.2020 по 08.04.2020 (включно) відсутні.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом існує лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Саме по собі положення договору про його дію до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань не свідчить про продовження строку кредитування та не надає кредитодавцю права нараховувати договірні проценти після спливу встановленого договором строку. Позов не містить вимоги про застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання.

Крім того, умовами кредитного договору передбачено сплату одноразового платежу у розмірі 15 % від суми кредиту у зв`язку з підвищеним ступенем фінансового ризику, що становить 1219,56 грн.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Позивачем в кредитному договорі встановлено обов`язок позичальника сплатити заборгованість за відсотком за підвищений ступінь ризику в розмірі 1219,56 гривень, але вказаний пункт договору порушує статті 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та є грубим порушенням чинного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За вказаних обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотком за підвищений ступінь ризику у розмірі 1219,56 грн. слід відмовити за безпідставністю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість за процентами за користування кредитними коштами підлягає стягненню з відповідача в сумі 865,95 гривень, тобто за процентами, нарахованими у межах строку кредитування.

Вирішуючи питання про перехід права вимоги до позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).

У справі, що розглядається судом встановлено, що ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідачки, що підтверджується укладеним між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» Договором відступлення прав вимоги № 11-БЛД від 29.07.2020, витягом з реєстру боржників №1 від 29.07.2020, копією платіжної інструкції від 29.07.2020.

Вищевказаний договір відступлення прав вимоги є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідача по заборгованості, яка виникла за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідачка належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за договором, суму боргу в добровільному порядку не повертає, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 7251623 від 13.03.2020 у загальному розмірі 8 996,35 грн, з яких: 8 130,40 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 865,95 грн. сума заборгованості за процентами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн та 2622,40 грн судового збору.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копію договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладеного між АБ «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», адвоката Усенко М.І., який діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.08.2012 та ордера серія ВС №1381377 від 02.07.2025, копію акту №1534 наданих послуг від 10.04.2026 та детального опису до нього, згідно з якими сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000 грн.

Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов`язані з наданою правничою допомогою адвокатом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 26 травня 2020 року по справі № 908/299/18 та від 08 червня 2021 року по справі № 550/936/18, від 07 липня 2021 року по справі № 910/12876/19.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, враховуючи вищевикладене, перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги суд вважає неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Заявлену суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд вважає завищеною, а тому вона підлягає зменшенню.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 у користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 гривень, що буде відповідати критеріям розумності, співмірності та справедливості.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково у розмірі 8 996,35 грн. з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, а саме судовий збір у розмірі 1 550,51 грн. та 2 329,49 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Керуючись статтями 3,12,13,81,141,158,259,263-265,354 ЦПК України, 525, 526, 626, 629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», суд –

ВИРІШИВ:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник - адвокат Усенко Михайло Ігорьович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 /копр.28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором № 7251623 від 11.03.2020 року в розмірі 8 996,35 грн. (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень 35 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 /копр.28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 550,51 грн (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят гривень 51 копійка) та 2 329,49 грн (дві тисячі триста двадцять дев`ять гривень 49 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.07.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук