Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №450/3965/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3965/26

Провадження № 2/450/3010/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представник Грибанов Денис В`ячеславович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 2615097 в розмірі 24 177,00 грн., з яких: 6 979,00 грн. – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 0,00 грн. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. – заборгованість по комісії за надання кредиту; 9 198,00 грн. – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 8 000,00 грн. – сума заборгованості за неустойкою(штраф, пеня); судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову покликається на те, що ОСОБА_1 02.11.2025 року звернувся до ТзОВ «ФК «Незалежні Фінанси» і уклав кредитний договір № 2615097, отримавши грошові кошти на споживчі потреби. Вказав, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 24 177 грн. Зазначив, що 26.05.2026 року між ТзОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 26052026, відповідно до якого, а також згідно з реєстром боржників, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2615097 від 02.11.2025 року. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 06.08.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.08.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що з 03.03.2022 року проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 та має статус учасника бойових дій. Зазначає, що відповідні документи, які підтверджують його статус військовослужбовця, позивачем при зверненні до суду враховано не було, хоча такі документи відповідач неодноразово направляв позивачу в онлайн-чаті. Вказує, що ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» продовжували нараховувати проценти за користування кредитом, комісію та штрафні санкції, незважаючи на його статус військовослужбовця. У зв`язку з цим вважає здійснені нарахування неправильними та такими, що не відповідають вимогам законодавства. При цьому відповідач визнає наявність у нього фінансових зобов`язань за кредитним договором та зазначає, що не ухиляється від їх виконання. Посилається на положення частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, не нараховуються штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом, за винятком передбачених законом випадків. Зазначає, що відповідно до пункту 1.1 договору про споживчий кредит № 2615097 від 02.11.2025 кредитні кошти надавалися для задоволення його особистих потреб, а тому, на думку відповідача, укладений кредитний договір не підпадає під передбачені законом винятки. З огляду на викладене відповідач вважає неправомірним нарахування комісії за обслуговування кредиту, штрафу та пені, а заявлені позивачем вимоги — передчасними та такими, що не враховують його статус військовослужбовця, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

24.08.2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача Старинець М. О. подано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача, зазначаючи, що товариством дійсно було отримано документи на підтвердження його статусу військовослужбовця, однак відповідачу пропонувалися лояльні умови погашення заборгованості, на які він не погодився, у зв`язку з чим домовленості між сторонами досягнуто не було. При цьому позивач зазначає, що не здійснював додаткових нарахувань та штрафних санкцій після набуття права вимоги за кредитним договором. Позивач також вказує, що відповідач фактично визнає наявність кредитного зобов`язання, а тому вважає вимоги про стягнення заборгованості обґрунтованими. Зазначає, що кредитний договір № 2615097 від 02.11.2025 укладено сторонами в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, а відповідач підтвердив свою згоду з його умовами шляхом використання отриманого SMS-коду. Посилаючись на умови кредитного договору, позивач зазначає, що відповідачу було надано кредит у розмірі 7 000,00 грн строком на 360 днів, із передбаченими договором комісією за надання кредиту, комісією за обслуговування кредиту та іншими платежами. Вказує, що право вимоги за договором було відступлено позивачу, а заборгованість сформувалася станом на 26.05.2026. На думку позивача, відповідач неналежно виконував зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, що є підставою для стягнення простроченої заборгованості. Крім того, позивач посилається на положення статей 525, 526, 1048 ЦК України та судову практику Верховного Суду, наголошуючи на обов`язковості виконання договірних зобов`язань. Щодо доказів надання кредитних коштів та розміру заборгованості зазначає, що позивачем подано до суду всі наявні документи кредитної справи, передані первісним кредитором у межах договору факторингу, а інформація про проведення транзакцій зберігається у первісного кредитора. Також зазначає, що кредитні кошти були перераховані на банківську картку відповідача, зазначену ним при укладенні договору. З огляду на викладене позивач просить врахувати наведені у відповіді на відзив доводи та задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

28.08.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач наполягає на тому, що є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації з 03.03.2022 року, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 , долученою до відзиву. Зазначає, що позивач сам визнав, що передані йому документи підтверджують статус відповідача як військовослужбовця, а тому, з огляду на положення частини першої статті 82 ЦПК України, відповідна обставина не потребує додаткового доказування. Відповідач не погоджується з посиланнями позивача на судову практику, зазначаючи, що наведена ним постанова Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19 стосується іншої категорії позичальника, тоді як відповідач був призваний саме за мобілізацією. Посилається на положення частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зазначає, що укладений ним кредитний договір стосується задоволення особистих потреб, у зв`язку з чим передбачений законом виняток до нього не застосовується. Також відповідач посилається на висновки Верховного Суду щодо документів, якими може підтверджуватися право військовослужбовця на відповідну пільгу, та вважає копію військового квитка із відповідними службовими відмітками про призов під час мобілізації належним і достатнім доказом такого права. У зв`язку з цим зазначає, що йому не повинні були нараховуватися проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня, а наведені позивачем доводи щодо правомірності таких нарахувань вважає необґрунтованими.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 02.11.2025 року ОСОБА_1 уклав із ТзОВ «ФК «Незалежні Фінанси» кредитний договір № 2615097 шляхом підписання такого, додатків № 1, № 2 до нього, паспорту споживчого кредиту та графіку платежів електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора 971162, внаслідок чого отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 7000 грн. строком на 360 днів зі сплатою 0,0010 відсотків річних протягом всього строку кредитування, одноразової комісії за видачу кредиту в розмірі 27% від суми кредитування, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 14,6% від суми кредитування за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 2615097 від 02.11.2025 року, що підтверджується платіжним дорученням № 47483632 від 02.11.2025 року.

Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТзОВ «ФК «Незалежні Фінанси», вбачається, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором № 2615097 від 02.11.2025 року у розмірі 24 177 грн., яка складається з 6 979 грн. заборгованості по тілу кредиту, 9 198 грн. заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8000 грн. заборгованості за неустойкою.

26.05.2026 року між ТзОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 26052026, відповідно до умов якого, первісний кредитор ТзОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

З реєстру боржників до договору факторингу № 26052026 від 26.05.2026 року вбачається, що ТзОВ «ФК «Незалежні Фінанси» відступило на користь ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2615097 від 02.11.2025 року в розмірі 24 177 грн., яка складається з 6 979 грн. заборгованості по тілу кредиту, 9 198 грн. заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8000 грн. заборгованості за неустойкою.

Водночас, суд не може в повній мірі погодитись із наведеною позивачем сумою заборгованості відповідача за кредитним договором № 2615097 від 02.11.2025 року з огляду на наступне.

Окрім заборгованості за тілом кредиту, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 9 198 грн. заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8000 грн. заборгованості за неустойкою.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В силу вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, нарахована представником позивача заборгованість за неустойкою в сумі 8000 грн., не підлягатиме стягненню з відповідача на користь ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Крім цього, у постанові ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 міститься правовий висновок, згідно якого банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження понесення первісним кредитором ТзОВ «ФК «Незалежні Фінанси» будь-яких витрат за кредитним договором № 2615097 від 02.11.2025 року у зв`язку із видачею ОСОБА_1 грошових коштів суду не надано, зокрема договорів з іншими фінансовими установами для здійснення перерахування вказаних коштів на рахунок відповідача.

Таким чином, комісія за надання грошових коштів без належного підтвердження понесення кредитодавцем витрат, в тому числі залучення до такої діяльності інших осіб чи підрядних організацій, які у відповідності до закону мають право здійснювати фінансову діяльність із перерахування грошових коштів, є необґрунтованою та суперечить вимогам ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 9 198 грн. заборгованості по комісії за обслуговування кредиту слід відмовити.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2615097 від 02.11.2025 року у розмірі 6 979 грн. по тілу кредиту.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, відповідач посилається на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Зазначає, що має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, та вважає, що з огляду на це підлягає звільненню від сплати судового збору незалежно від результатів розгляду справи.

Суд звертає увагу відповідача на те, що згідно п. 13 ч. 1 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року по справі № 545/1149/17, учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав.

Оскільки спір у цій справі виник з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором, а не з питань соціального захисту відповідача, підстави для звільнення останнього від сплати судового збору на підставі вказаної норми відсутні.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольняються частково у загальному розмірі 6 979,00 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 899,46 грн. з відповідача.

Керуючись статтями 141,247,263-265,352,354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представник Грибанов Денис В`ячеславович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ "ТАСкомбанк") загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 2615097 від 02.11.2025 року в розмірі 6 979,00 грн (шість тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ "ТАСкомбанк") 768,65 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 65 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 01.09.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук