Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №462/2202/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2202/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого – судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Задорожної Н.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

ОСОБА_3 через свого представника 16.03.2026 року звернувся в Залізничний районний суд м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути із ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 6900 дол. США та суми 3% річних згідно з ч.2 ст.625 ЦПК України у розмірі 360,95 дол.США. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 17.03.2024 року між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір позики, за яким він передав відповідачу у борг 6900 дол. США., про що ОСОБА_5 власноручно написав розписку. Вказані кошти відповідач зобов`язувався повернути за першою його вимогою, але не пізніше 17.06.2024 року. Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою про повернення боргу, однак відповідач взяті на себе зобов?язання з повернення отриманих від нього коштів за договором позики не виконав. У зв?язку з наведеним просить позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь основну суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, як відповідальність за порушення грошового зобов?язання, що передбачено ч.2 ст.625 ЦК України, за період з 18.06.2024 року по 16.03.2026 року.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 21.04.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено п?ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 15.09.2026 року представник позивач позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, який просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Мартинюк Є.О. в судовому засіданні не заперечив щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики у розмірі 6900 дол. США, оскільки відповідач отримав від позивача таку суму позики згідно розписки. Однак просив відмовити у задоволенні вимог про стягненні 3% річних за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 17.03.2024 року ОСОБА_4 отримав в борг від ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 6900 дол.США та зобов?язався повернути передану йому суму грошових коштів за першою вимогою до 17.06.2024 року (а.с.12).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою ст.1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов?язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов?язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 13.12.2017 року №6-996 цс 17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №638/18231/15-ц (провадження №14-712 цс 19), від 25.05.2021 року у справі №149/1499/18 (провадження №14-48 цс 21).

ОСОБА_3 на підтвердження позовних вимог надано оригінал боргової розписки, яка в судовому засіданні завірена суддею.

Таким чином, знаходження оригіналу цієї розписки у позивача свідчить про те, що зобов?язання з повернення позики не виконано, доказів протиправності знаходження оригіналу розписки у позивача суду не надано.

Враховуючи викладене, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язань за договором позики, а також зважаючи на визнання відповідачем позову в цій частині, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення суми боргу у розмірі 6900 дол. США.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних від простроченої суми суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми боргу за період з 18.06.2024 року по 16.03.2026 року у розмірі 360,95 дол.США.

Закон №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що вніс зміни до норм ЦК України, виключив можливість нарахування сум за ст.625 ЦК України з 24 лютого 2022 року для кредитних і позикових відносин.

Відповідно до п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на території України з 24.02.2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, оскільки у період з 24.02.2022 року по час ухвалення рішення у даній справі в Україні діє воєнний стан, а відтак, відповідно до п.18 «Прикінцевих та Перехідних положень» ЦК України, відповідач звільнений від сплати 3% річних від простроченої суми, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст.141 ЦПК України та вказаного роз`яснення, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3204,87 грн. розділяється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, із відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 слід стягнути 3045,59 (95,03 % від 3204,87) грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 6900 дол. США боргу за договором позики від 17.03.2024 року.

В решті позову – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 3045,59 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Текст рішення складено 21.09.2026 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний