Суд: Подільський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 06 вересня 2026 р.
Справа: №758/10354/26
Суддя: Войтенко Т. В.
Справа № 758/10354/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Войтенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Скитецької І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 через свого представника Дмитренко О.О. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 05.06.2026 р. №R957 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позов обґрунтований тим, що 05.06.2026 р. ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП: особа не стала на військовий облік як ВПО, чим порушила правила військового обліку.
Таку постанову позивач вважає незаконною, адже ІНФОРМАЦІЯ_2 не зазначено коли, де та на підставі яких документів ОСОБА_1 набув статус ВПО, дату та місце взяття ОСОБА_1 на облік як ВПО, у якому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 не став на облік та якими доказами це підтверджується.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що відповідачем взагалі не встановлено та не доведено доказами наявність події інкримінованого правопорушення. З оскаржуваної постанови вбачається, що склад правопорушення встановлено виключно за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Проте, відповідно до частини 8 та 9 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які й забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Крім того, згідно з частинами 5 та 6 статті 5 Закону органами адміністрування Реєстру є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами.
Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення та актуалізацію бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації. Відтак, відсутність відомостей та реєстрової інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не є доказом інкримінованого правопорушення, оскільки внесення/невнесення таких відомостей залежить виключно від дій/бездіяльності самого відповідача.
Представник позивач також вказувала про те, що з 2022 року ОСОБА_1 постійно проживає в місті Києві та в силу приписів Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не відноситься до категорії внутрішньо переміщених осіб. Так, 10.07.2024 ОСОБА_1 в ЦНАП Подільського району міста Києва уточнював військово-облікові дані, та підтвердив місце проживання в місті Києві. Отже, станом на 10.07.2024 ОСОБА_1 уточнив в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів його постійне місце проживання в місті Києві та перебування на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дані обставини виключають обов`язок позивача ставати на облік до іншого ІНФОРМАЦІЯ_3, зокрема за місцем колишнього перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи в АДРЕСА_1 .
Представник позивач також вказувала про те, що на час розгляду відповідачем справи та складання оскаржуваної постанови сплинув річний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП.
Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № R561957 від 05.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, складену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн. та закрити провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою судді Подільського районного суду м.Києва від 14.07.2026 відкрите провадження у даній справі.
19.07.2026 до суду надійшов Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач стверджував, що ОСОБА_1 свою вину визнав та погодився на притягнення його до відповідальності. Відтак, позов є безпідставним.
07.09.2026 від представника позивача надійшло клопотання про залишення відзиву без розгляду з тих підстав, що порушено порядок його подачі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Незважаючи на адресу реєстрації, ОСОБА_1 був зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.
Попри те, що ОСОБА_1 значився як ВПО в м.Умані, останній оновив свої військово-облікові данні 10.07.2024 р. та став на облік як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем свого фактичного проживання: АДРЕСА_4 .
26.04.2026 р. ОСОБА_1 самостійно через застосунок «Дія» знявся з реєстрації як внутрішньо переміщена особа з адреси: АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.
02.06.2026 р. електронним цифровим підписом ОСОБА_1 підписав Заяву, адресовану ІНФОРМАЦІЯ_5 , якою повідомив про порушення 7-деннного строку взяття на облік як ВПО та визнання факту вчинення адміністративного правопорушення.
05.06.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 склав відносно ОСОБА_1 постанову № R561957 від 05.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн. за те, що позивач не став на військовий облік як ВПО.
З такою постановою не погодився позивач, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
До позовної заяви позивач долучив скрін із застосунку «Резерв +», з якого вбачається, що адреса проживання ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_4 ; позивач є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку у відповідача.
Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини четвертої ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Пунктом 10-1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (в редакції від 18.05.2024) було визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).
У свою чергу, абзацом 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) передбачає обов`язок військовозобов`язаного в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.
У конкретному випадку, позивач не ставав на облік як ВПО, а навпаки - знявся з обліку як ВПО з м.Умань, адже вже проживав в м.Києві , де вже перебував на військовому обліку.
Відтак, у позивача не виник обов`язок стати на військовий облік до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, адже 1) позивач не став ВПО, а втратив статус ВПО; 2) якщо вважати, що повинен був стати на облік як ВПО в АДРЕСА_4 , то позивач вже перебував на військовому обліку за цієї адресою.
Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність притягнення його до відповідальності.
Сама по собі та обставина, що позивач не заперечував проти притягнення його до відповідальності, не може вказувати на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відтак, доводи позивача, викладені у позовній заяві, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Скасувати постанову № R561957 від 05.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, складену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Войтенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua