Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №757/29138/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29138/25-ц

пр. № 2-9958/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за отримані послуги з утримання будинку та прибудинкової території на суму у розмірі 60 054, 31 грн., яка утворилася за період з 01 серпня 2024 року по 28 лютого 2025 року, оскільки він не сплачував за надані послуги.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач на платній основі надає відповідачеві як власнику послуги із забезпечення утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 , у якому розташоване належне йому нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 . Відповідач має заборгованість, що свідчить про неналежне виконання ним своїх зобов`язань.

Відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника подав до суду пояснення по суті справи, в яких заперечував проти позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема він вказує, що заявлений позивачем розмір заборгованості було визначено невірно, оскільки рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року у справі № 757/35003/24-ц з відповідача вже стягнуто 20 885,70 грн за спожиті експлуатаційні послуги за період з 01 листопада 2021 року по 31 липня 2024 року за тим самим договором № 345Л від 15 січня 2021 року та тим самим об`єктом, нежитловим приміщенням площею 141,40 кв. м за адресою АДРЕСА_1 . В той час, як у розрахунку ж, поданому позивачем у цій справі за період з 01 серпня 2024 року по 28 лютого 2025 року, станом на 01 серпня 2024 року борг зазначено у розмірі 55 624,01 грн. Таким чином, відповідач вказує, що у двох розрахунках, складених самим позивачем щодо одного договору та одного об`єкта, на суміжні дати містяться взаємовиключні відомості: заборгованість «зросла» на 34 738,31 грн без будь-яких пояснень. Вказував, що таке збільшення не може бути наслідком поточних нарахувань, оскільки в обох розрахунках застосовано той самий щомісячний тариф 632,90 грн. Звертав увагу суду на те, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів, актів перерахунку чи інших доказів виникнення додаткової суми 34 738,31 грн, не розкрив структуру боргу 55 624,01 грн і фактично включив до нового розрахунку суми, які вже були предметом попереднього судового розгляду та щодо яких ухвалено рішення про стягнення, що в свою чергу створює ризик подвійного стягнення однієї й тієї ж заборгованості. З урахуванням наведеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІІ. Процесуальні дії і рішення.

19 червня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 24 червня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

03 липня 2025 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

12 серпня 2025 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

17 лютого 2026 року заочним рішенням суду позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» заборгованість у розмірі 60 054, 31 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028, 00 грн.

17 березня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_4 через Електронний Суд надійшла заява про перегляд заочного рішення суду.

20 березня 2026 року від представника позивача Білоуса В.О. через Електронний Суд надійшла заява про виправлення описки у заочному рішенні суду від 17 лютого 2026 року.

09 квітня 2026 року ухвалою суду заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, скасовано. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного провадження з викликом сторін у судове засідання.

09 квітня 2026 року ухвалою суду заяву представника Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" про виправлення описки у заочному рішенні суду за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, залишено без задоволення.

04 червня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_3 через Електронний Суд надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник позивача, враховуючи завчасно подану заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Суд, заслухавши думку представника відповідача, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за наявності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі рішення, виходячи з наступного.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20 вересня 2013 року № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» передбачено здійснення перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва», яке згідно з розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 48 від 28 січня 2015 року перейменовано у комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва».

Судом встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Києва та перебуває на балансовому обліку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», надає послуги з утримання вказаного будинку та прибудинкової території, нараховує та збирає квартирну плату з мешканців квартир житлового фонду комунальної власності територіальної громади на обслуговуванні території й збір із власників приватизованих квартир за відшкодування експлуатаційних витрат з утримання будинку та прибудинкової території.

ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень (в літ. А) з № 1 по № 11 (групи приміщень № 20) (реєстраційний номер майна 32470469), загальною площею 141, 40 кв м у будинку АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 02 червня 2011 року, посвідченого і зареєстрованого за № 1422 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В., як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 липня 2024 року.

Також ОСОБА_1 за вказаною адресою має зареєстроване/ задеклароване місце проживання.

12 листопада 2024 року рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/35003/24-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» заборгованість у розмірі 20 885, 70 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028, 00 грн.

У червні 2025 року позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиті послуги за період часу з 01 серпня 2024 року по 28 лютого 2025 року у сумі 60 054, 31 грн.

17 лютого 2026 року заочним рішенням суду позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» заборгованість у розмірі 60 054, 31 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028, 00 грн.

20 березня 2026 року від представника позивача Білоуса В.О. через Електронний Суд надійшла заява про виправлення описки у заочному рішенні суду від 17 лютого 2026 року, посилаючись на неправильне зазначення стороною позивача суми заборгованості відповідача, яка становить 4430, 30 грн., а не 60 054, 31 грн.

09 квітня 2026 року ухвалою суду заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року скасовано.

Згідно розрахунку нарахувань та сплату за надані експлуатаційні послуги за період з 01 листопада 2021 року по 31 липня 2024 року та акту звірки взаємних розрахунків, наданими КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», заборгованість за надані послуги за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 12 липня 2024 року становить 20 885, 70 грн.

Згідно розрахунку нарахувань та сплат за надані експлуатаційні послуги за період з 01 серпня 2024 року по 28 лютого 2025 року, наданий КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» за період з 01 серпня 2024 року по 28 лютого 2025 року, загальна сума боргу станом на 14 травня 2025 року становить 60 054, 31 грн, а борг за період з 01 серпня 2024 року по 28 лютого 2025 року становить 4430, 30 грн.

Крім того, згідно заяви представника позивача про виправлення описки, останній просив суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01 серпня 2024 року по 28 лютого 2025 року у розмірі 4430, 30 грн.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до положень статті 13 Конституції України та за частиною четвертою статті 319, статті 322 Цивільного кодексу України, право власності зобов`язує власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартир, нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому буді належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та і обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку розташовані на прибудинковій території.

У відповідності до ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник, відповідно до частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особам за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до пункту 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на під відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відсутність юридичного факту відмови споживача від споживання послуг є підставою для визначення ціни за надані послуги між споживачем керуючими компаніями, як сторонами вже укладеного договору, на час споживання споживачем відповідних послуг та свідчить про те, що ціна була узгоджена сторонами відповідно до норм частини першої статті 632 ЦК України.

Відповідно до пункту 5 ст. 13 цього Закону, відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої і виконавцем.

За приписами статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII, приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні, несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруд] призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку (власників житлових та нежитлових приміщень).

Обов`язок щодо належного утримання та забезпечення належного санітарного, протипожежного і технічного стану спільного майна багатоквартирного будинку покладено на співвласників багатоквартирного будинку (стаття 7 Закону 417-VIII).

Оскільки, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 1 якого унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Нарахування за надані послуги здійснюються, враховуючи витрати Підприємства, на умовах чинного договору. Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території був опублікований у випуску газети «Хрещатик» від 14 липня 2015 року № 99 (4695) як договір приєднання відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи законодавство, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, суд може прийти до висновку щодо того, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15 та у постанові від 15 травня 2014 року у справі № 5011-31/17255-2012.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Як вбачається, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року у справі № 757/35003/24-ц з відповідача вже було стягнуто 20 885,70 грн за експлуатаційні послуги за період з 01 листопада 2021 року по 31 липня 2024 року за тим самим договором і тим самим приміщенням.

У розрахунку, поданому в цій справі, станом на 01 серпня 2024 року позивач указав залишок 55 624,01 грн. Як підкреслив представник відповідача, борг за одну добу борг зріс на 34 738,31 грн. Щомісячний тариф при цьому не змінювався і становив 632,90 грн. Крім того встановлено, що у новий розрахунок фактично включено суму, яку вже стягнуто попереднім рішенням, а відтак суд не може визнати вказану суму заборгованості правильною.

Поряд з цим, із розрахунку позивача вбачається, що нарахування саме за період з 01 серпня 2024 року по 28 лютого 2025 року складають 4 430,30 грн (7 місяців х 632,90 грн). Цю суму позивач сам підтвердив у заяві про виправлення описки, просячи стягнути саме 4 430,30 грн, а не 60 054,31 грн. Разом з тим, доказів оплати відповідачем цих послуг за цей період немає.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 430,30 грн за період з 01 серпня 2024 року по 28 лютого 2025 року, є обґрунтованими, доведеними і такими, які не спростовані стороною відповідача, оскільки на час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, і розрахунок заборгованості не спростовано.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до норми частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (7,37%), то з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 223,16 грн. на користь позивача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-16, 22, 509, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,

ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 289, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 35692211, пров. Івана Мар`яненка, буд. 7, м. Київ, 01021) заборгованість у розмірі 4 430, 30 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 223, 16 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова