Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №756/1586/25 — Оболонський районний суд міста Києва

23.06.2026 Справа № 756/1586/25

Справа пр. №2/756/315/26

ун. №756/1586/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Луценко О.М.,

при секретарі - Галелюк Т.О.,

розглянувши у позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Києві цивільну справу позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Фінлайн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНЛАЙН» звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №К-663138 від 21.03.2008, прострочену заборгованість у розмірі 712 417,01грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 21 березня 2008 року між ПАТ «Комерційний банк «Дельта», в якості кредитора, та громадянином України ОСОБА_1 , в якості позичальника, укладений кредитний договір № К-663138, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 200 000 доларів США, зі сплатою 6,0% річних з кінцевим терміном повернення до 20 березня 2023 року включно. Банк зобов`язання свої виконав в повному обсязі.

Додатковим договором №3 до кредитного договору №К-663138 від 21.03.2008 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» в якості Кредитора та ОСОБА_1 в якості позичальника 28.11.2014 року, сторони домовилися про наступне: змінити валюту виконання зобов`язання за договором з відповідним переведенням заборгованості з повернення кредиту за договором, розмір якої станом на дату укладення цього додаткового договору складає 143 630,77 доларів США, з доларів США на гривні за курсом НБУ станом на 30.10.2014 року (1долар США = 12,952788грн.) та встановленням цієї заборгованості в розмірі 1 860 418,92 гривні; розмір кредиту встановлюється в сумі 1 860 418,92 грн., що складається з окремих частин, а саме: траншу 1 у розмірі 1 148 040,75грн. та траншу 2 у розмірі 712 378,17 грн.; у разі виконання позичальником належним чином всіх умов договору станом на дату останнього місячного платежу, сторони укладають договір про прощення(анулювання) заборгованості за договором на суму Траншу 2. Відповідно до Додаткового договору №4 від 09.02.2015р. до кредитного договору №К-663138 від 21.03.2008 року та повідомлення про анулювання (прощення) частини боргу АТ «Дельта Банка» за вих. № К-663138 від 09 лютого 2015 року на підставі рішення кредитного комітету АТ «Дельта Банк» банк повідомив позичальника ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо анулювання (прощення) частини заборгованості за кредитним договором № К-663138 від 21 березня 2008 року в сумі 712 378,17 грн. Інші зобов`язання, які залишилися чинним, підлягають обов`язковому виконанню в порядку, передбаченому вище зазначеним кредитним договором та додатковими договорами до нього.

23.07.2020 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ «ФК «ФІНЛАЙН» укладено договір №2294/К про відступлення прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстровим №862, за яким, в тому числі, до ТОВ ФК ФІНЛАЙН перейшло: право вимоги Кредитора за кредитним договором №К-663138 від 21 березня 2008 року, зі всіма зімнами та доповненнями до нього укладений з гр. ОСОБА_1 ; право Іпотекодержателя за договором іпотеки від 31.03.2008року, посвідченого приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №514, ІпотекодавецьОСОБА_1 .

Згідно додатку №2 до договору про відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «ФІНЛАЙН» набуто право вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 в наступному розмірі: - заборгованість за основним боргом - 712378,17грн.; - заборгованість за відсотками 38,84грн.

Загальна сума заборгованості по договору склала 712 417,01гривень.

Станом на 03.02.2025 у позичальника наявна прострочена заборгованість у розмірі 712 417,01гривень, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Представник відповідача надав заяву про застосування строків позовної давності.

Представником позивача надано пояснення, щодо застосування строків позовної давності, відповідно до якої зазначено, що строк позовної давності відповідно до п.19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позові та поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні, щодо позову заперечив з підстав того, що згідно довідки № 05-2867796 від 18.02.2015року, виданій ОСОБА_1 в тому, що кредитний договір № К-663138, укладений 21.03.2008 року в АТ «Дельта Банк», прининив з 12.02.2015 року свою дію у зв`язку з повним виконанням позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором перед кредитором. Кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2008 року між ПАТ «Комерційний банк «Дельта», в якості кредитора, та громадянином України ОСОБА_1 , в якості позичальника, укладений кредитний договір № К-663138, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 200 000 доларів США, зі сплатою 6,0% річних з кінцевим терміном повернення до 20 березня 2023 року включно.

Додатковим договором №3 до кредитного договору №К-663138 від 21.03.2008 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» в якості Кредитора та ОСОБА_1 в якості позичальника 28.11.2014 року, сторони домовилися про наступне: змінити валюту виконання зобов`язання за договором з відповідним переведенням заборгованості з повернення кредиту за договором, розмір якої станом на дату укладення цього додаткового договору складає 143 630,77 доларів США, з доларів США на гривні за курсом НБУ станом на 30.10.2014 року (1долар США = 12,952788грн.) та встановленням цієї заборгованості в розмірі 1 860 418,92 гривні; розмір кредиту встановлюється в сумі 1 860 418,92 грн., що складається з окремих частин, а саме: траншу 1 у розмірі 1 148 040,75грн. та траншу 2 у розмірі 712 378,17 грн.; у разі виконання позичальником належним чином всіх умов договору станом на дату останнього місячного платежу, сторони укладають договір про прощення(анулювання) заборгованості за договором на суму Траншу 2. Відповідно до Додаткового договору №4 від 09.02.2015р. до кредитного договору №К-663138 від 21.03.2008 року та повідомлення про анулювання (прощення) частини боргу АТ «Дельта Банка» за вих. № К-663138 від 09 лютого 2015 року на підставі рішення кредитного комітету АТ «Дельта Банк» банк повідомив позичальника ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо анулювання (прощення) частини заборгованості за кредитним договором № К-663138 від 21 березня 2008 року в сумі 712 378,17 грн. Інші зобов`язання, які залишилися чинним, підлягають обов`язковому виконанню в порядку, передбаченому вище зазначеним кредитним договором та додатковими договорами до нього.

23.07.2020 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ «ФК «ФІНЛАЙН» укладено договір №2294/К про відступлення прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстровим №862, за яким, в тому числі, до ТОВ ФК ФІНЛАЙН перейшло: право вимоги Кредитора за кредитним договором №К-663138 від 21 березня 2008 року, зі всіма зімнами та доповненнями до нього укладений з гр. ОСОБА_1 ; право Іпотекодержателя за договором іпотеки від 31.03.2008року, посвідченого приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №514, ІпотекодавецьОСОБА_1 .

Згідно додатку №2 до договору про відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «ФІНЛАЙН» набуто право вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 в наступному розмірі: - заборгованість за основним боргом - 712378,17грн.; - заборгованість за відсотками 38,84грн.

Загальна сума заборгованості по договору склала 712 417,01гривень.

Станом на 03.02.2025 у позичальника наявна прострочена заборгованість за основним боргом - 712378,17грн.; - заборгованість за відсотками 38,84грн. Зазначена прострочена заборгованість на даний час є не погашеною та наявною в обліку ТОВ «ФК «ФІНЛАЙН», що підтверджується виписками по особовому рахунку.

Згідно довідки № 05-2867796 від 18.02.2015року, виданій ОСОБА_1 в тому, що кредитний договір № К-663138, укладений 21.03.2008 року в АТ «Дельта Банк», прининив з 12.02.2015 року свою дію у зв`язку з повним виконанням позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором перед кредитором. Кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника.

З 03 березня 2015 року в АТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк».

02 жовтня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

23 липня 2020 року АТ «Дельта Банк» відступило своє право вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Фінлайн».

Додатковим договором № 3 від 28 листопада 2014 року до кредитного договору відповідач та АТ «Дельта Банк» передбачили укладення договору про прощення (анулювання) залишку заборгованості за кредитом - траншу 2 у розмірі 712 378,17 грн., якщо відповідач станом на дату останнього місячного платежу (20 березня 2023 року) належним чином виконає всі умови договору.

У частині другій статі 38 Закону встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Згідно залучених позивачем документів вбачається, що за три місяці до запровадження тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» уклало додатковий договір до кредитного договору, у пункті 7 якого прийняло на себе обов`язок відмовитися від власних майнових прав.

Отже, враховуючи наведені вище норми права, ця умова додаткового договору є нікчемною в силу закону та відповідно ні в АТ «Дельта Банк», ні в його правонаступника ТОВ «ФК «Фінлайн» не виник обов`язок її виконувати.

Зазначені обставини були досліджені також і Верховним Судом в аналогічних справах за участю Позивача ТОВ «ФК «ФІНЛАЙН» і викладені в у Постанові ВС від 04 червня 2024 року в справі № 766/19587/20 та Постанові ВС від 31.10.2024 року у справі №363/4065/21.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається із матеріалів справи 21 березня 2008 року між ПАТ «Комерційний банк «Дельта», в якості кредитора, та громадянином України ОСОБА_1 , в якості позичальника, укладений кредитний договір № К-663138.

Вказана обставина визнається сторонами та не підлягає доказуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В силу вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо тверджень представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття "позовна" має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії "право на позов у матеріальному сенсі" (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

У відповідності до частини першої статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч.ч.2,3 ст. 264 ЦК України - позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Проте, враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п. 19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги у лютому 2025 року про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, строк позовної давності не пропущений.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 8549,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 512, 514, 516-518, 526, 527, 530, 610, 611, 1048, 1049, 1054, 1077-1078, 1082 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Фінлайн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Фінлайн» (адреса місця знаходження - 01032 м. Київ, вул.. Саксаганського 119,оф.28; ЄДРПОУ 43324088) заборгованість за кредитним договором №К-663138від 21.03.2008року у розмірі 712 417,01 грн. та судові витрати в сумі 8549,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Луценко