Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №755/12666/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12666/26

Провадження №: 3/755/4884/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Федосєєв С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 21 липня 2026 року о 04 год. 45 хв. у м. Києві, вул. Будівельників 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом електроскутером марки DJI, VIN НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проведено працівниками поліції у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, прилад ARJL 0314, тест №6553, результат якого становив 1,21‰ алкоголю, що підтверджується відповідною роздруківкою результату тестування, долученою до матеріалів справи.

За вказаних обставин відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №724857 від 21.07.2026 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, матеріали справи містять акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, роздруківку результату тестування спеціальним технічним засобом, а також відеозаписи, здійснені працівниками поліції під час оформлення адміністративних матеріалів.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, заперечував проти притягнення його до адміністративної відповідальності.

Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, безпосередньо дослідивши матеріали справи в їх сукупності, у тому числі письмові докази та відеозаписи, доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням та виховання громадян у дусі додержання законів.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено обов`язок суду при розгляді справи з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України встановлена заборона водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

При цьому суд враховує, що огляд водія на стан сп`яніння проводиться відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та встановленого законодавством порядку.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних та взаємоузгоджених доказів, а саме:

?протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №724857 від 21.07.2026, в якому зафіксовано фактичні обставини виявленого правопорушення;

?актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу;

?результатом тестування спеціальним технічним засобом Drager Alcotest 6820, прилад ARJL 0314, тест №6553, згідно з яким результат огляду становить 1,21‰;

?роздруківкою результату тесту, яка міститься в матеріалах справи;

?направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння;

?відеозаписами, здійсненими працівниками поліції за допомогою технічного засобу відеозапису №765293;

?іншими письмовими матеріалами справи, які у своїй сукупності узгоджуються між собою та відображають послідовність дій працівників поліції під час виявлення та документування адміністративного правопорушення.

Суд окремо звертає увагу на те, що саме по собі невизнання ОСОБА_1 своєї вини не є безумовною підставою для висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягають оцінці поряд з усіма іншими доказами у справі.

Позиція ОСОБА_1 про невизнання вини перевірена судом під час розгляду справи, однак вона не спростовує об`єктивних даних, зафіксованих у матеріалах справи, зокрема результату спеціального технічного засобу 1,21‰, змісту складених процесуальних документів та відомостей, зафіксованих на відеозаписах.

Важливим є й те, що наявні у матеріалах справи документи не існують ізольовано один від одного, а відображають єдину та послідовну процедуру документування події: виявлення водія, встановлення працівниками поліції ознак сп`яніння, проведення огляду із застосуванням спеціального технічного засобу, отримання конкретного кількісного результату та подальше оформлення адміністративних матеріалів.

Отже, суд оцінює не окремо взятий протокол як єдиний доказ вини особи, а всю сукупність зібраних матеріалів, які взаємно доповнюють один одного та не містять таких суперечностей, які ставили б під обґрунтований сумнів встановлені обставини.

При цьому результат огляду 1,21‰ є конкретним кількісним показником, отриманим спеціальним технічним засобом, а тому доводи про невизнання факту перебування у стані алкогольного сп`яніння самі по собі зазначеного результату не спростовують.

Суд також враховує відомості, безпосередньо зафіксовані на відеозаписах працівників поліції. Відеозапис є об`єктивним джерелом доказової інформації та дає суду можливість перевірити обставини оформлення матеріалів не лише зі змісту складених працівниками поліції документів.

Будь-яких об`єктивних доказів, які б спростовували результат огляду, ставили під сумнів належність відповідного результату саме ОСОБА_1 або свідчили про недостовірність зафіксованих у матеріалах справи обставин, суду не надано.

Таким чином, оцінюючи докази в їх логічному взаємозв`язку та сукупності, а не ізольовано один від одного, суд доходить висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння доведений належними та допустимими доказами.

За таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, конкретні обставини справи, а також те, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння становить підвищену небезпеку для безпеки дорожнього руху, оскільки створює ризик заподіяння шкоди як самому водію, так і іншим учасникам дорожнього руху.

З урахуванням викладеного суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Таке стягнення відповідає характеру вчиненого правопорушення та є необхідним для досягнення мети адміністративного стягнення — виховання особи в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив надати йому можливість сплатити призначений штраф частинами, а саме розстрочити суму штрафу 17 000 грн на п`ять платежів.

Враховуючи заявлене особою клопотання, розмір накладеного адміністративного стягнення у грошовому виразі та необхідність забезпечення реального виконання постанови суду, суд вважає можливим розстрочити виконання постанови в частині сплати штрафу на п`ять рівних платежів по 3 400 грн кожний.

Розстрочення виконання постанови в частині сплати штрафу не змінює виду та розміру призначеного адміністративного стягнення, а визначає порядок його фактичного виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 130, 245, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, —

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Розстрочити виконання постанови суду в частині сплати штрафу в сумі 17 000 грн на п`ять рівних платежів по 3 400 (три тисячі чотириста) гривень кожний.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп., встановленому законом на день ухвалення постанови.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розстрочення сплати штрафу не звільняє його від обов`язку виконати постанову суду в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва.

Суддя: