Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №753/5228/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2730/26

Справа №753/5228/25

РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судового засідання Юхименко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 звернулися до Дарницького районного суду м. Києва з вище вказаним позовом до Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на спадкове майно. Позовна заява обґрунтована тим, що влітку 2017 року ОСОБА_1 , познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком ОСОБА_3 . Згодом вони почали зустрічатись. Проживали окремо: ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яку він доглядав до моменту її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Восени 2019 року, після смерті ОСОБА_4 позивач та ОСОБА_3 почали проживати разом, а згодом, 25 лютого 2020 року, зареєстрували шлюб. В шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_3 , у них народилась дитина - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер. Після смерті ОСОБА_3 залишилось нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 вартістю 200000 гривень та квартира АДРЕСА_3 вартістю 100000 гривень. 16.07.2021 року, державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Браславською О.Г. були видані Свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 його сину - ОСОБА_2 на 1/2 частку, та його дружині - ОСОБА_1 на 1/2 частку. Спадщина, на яку в указаних частках видане це свідоцтво, складається з: 1/2 частки квартири АДРЕСА_4 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації 19 жовтня 2009 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 19 жовтня 2009 poкy за № 1144, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 22 жовтня 2009 рожу і записаного в реєстрову книгу за реєстровим №45418. Вказана квартира в цілому складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 41,2 кв.м., в тому числі жилою площею 17.4 кв.м. 15.10.2021 року державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Браславською O.Г. були видані Свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 його сину - ОСОБА_2 на 1/2 частку, та його дружині - ОСОБА_1 на 1/2 частку. Спадщина, на яку в указаних частках видане це свідоцтво, складається з: 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому на підставі Свідоцтва про право власності на житло, видного 24 липня 2006 року Відділом приватизації житла Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, згідно з розпорядженням від 24 липня 2006 року за № 42469, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 17 серпня 2006 року і записано в реєстрову книгу за реєстровим № 9301. Вказана квартира в цілому складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 28,1 кв.м, в тому числі жилою площею 13,3 кв.м.. Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло виданого 19 жовтня 2009 року Відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації квартира за адресою: АДРЕСА_5 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних долях. Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого 24 липня 2006 року Відділом приватизації житла Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації квартира за адресою: АДРЕСА_6 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних долях. Таким чином ОСОБА_3 прийнявши спадщину не оформив даний правочин документально після смерті своєї матері - ОСОБА_4 , а тому позивачі вимушені були звернутись до суду з вказаним позовом та просили суд визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3 .

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 21.03.2025 вище вказану заяву передано на розгляд за територіальною підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

30.04.2025 справа надійшла до Деснянського районного суду м. Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 розгляд даної судової справи визначено здійснювати судді Зотько Т.А.

Ухвалою суду від 06.05.2025 відкрито провадження по справі з призначенням підготовчого судового засідання.

02.06.2025 на адресу суду представником Київської міської ради надіслано відзив на позов, відповідно до якого просили суд зважаючи на докази, наявні в матеріалах справи, ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства та розглянути справу за відсутності їх представника.

Ухвалою суду від 19.06.2025 року було витребувано від Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.08.2025 на адресу суду надійшла витребувана від Шістнадцятої Київська державної нотаріальної контори належним чином засвідчена копія матеріалів спадкової справи померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

У підготовчому судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про витребування належним чином посвідченої копії актового запису про народження померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 ..

Згідно ухвали суду від 12.11.2025 було витребувано від Знам`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) належним чином посвідченої копії актового запису про народження померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 .

21.01.2026 представником позивача - адвокатом Даниленком В.В. подано суду клопотання з проханням виключити зі складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління юстиції у місті Києві та залучити правонаступника Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України як третю особу, яка не заявляє вимог щодо предмету спору, у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Київської міської ради, третя особа - Головне управління юстиції у місті Києві, про визнання права власності на спадкове майно.

12.03.2026 на адресу суду надійшла витребувана від Знам`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) належним чином посвідченої копії актового запису про народження померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 ..

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 07.05.2026 було закрито підготовчий розгляд справи та призначено в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні встановивши загальний порядок дослідження доказів.

22.06.2026 на адресу суду від третьої особи: Київського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України надійшла заява з повідомленням, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне територіального управління юстиції припинило свою діяльність 23.12.2020. Додатково зазначили, що Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 517 «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» перейменовано Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) на Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки представника в судове засідання, не надходило.

Представник позивачів - адвокат Даниленко В.В. подав до суду заяву, згідно з якою вимоги підтримав у повному обсязі, та просив проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача - Київської міської ради до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлені судом належним чином, у поданому на адресу суду відзиві, просили здійснювати розгляд справи за відсутності їх представника.

Представник третьої особи: Київського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України в судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

За таких обставин, суд вважав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності нез`явившихся представників сторін у справі.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 1 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 лютого 2020 року позивачка та померлий ОСОБА_3 зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась спільна дитина - ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 .

Частиною 4 ст. 1268 Цивільного Кодексу України визначено, що малолітня , неповнолітня, недієздатна особа цивільна дієздатність якої обмежена, вважається такими що прийняли спадщину, крім випадків встановлених частинами другою-четвертою ст.1273 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 1269 Цивільного Кодексу України передбачено, що заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки, (усиновлювачі), опікун.

Як вбачається із дослідженої в судовому засіданні копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 звернулась до 15 Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

16.07.2021 року, державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Браславською О.Г. були видані Свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 його сину - ОСОБА_2 на 1/2 частку, та його дружині - ОСОБА_1 на 1/2 частку.

Спадщина, на яку у вказаних частках видане це свідоцтво, складається з: 1/2 частки квартири АДРЕСА_4 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації 19 жовтня 2009 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 19 жовтня 2009 poкy за № 1144, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 22 жовтня 2009 рожу і записаного в реєстрову книгу за реєстровим №45418. Вказана квартира в цілому складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 41,2 кв.м., в тому числі жилою площею 17.4 кв.м.

15.10.2021 року державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Браславською O.Г. були видані Свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 його сину - ОСОБА_2 на 1/2 частку, та його дружині - ОСОБА_1 на 1/2 частку.

Спадщина, на яку у вказаних частках видане це свідоцтво, складається з: 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому на підставі Свідоцтва про право власності на житло, видного 24 липня 2006 року Відділом приватизації житла Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, згідно з розпорядженням від 24 липня 2006 року за № 42469, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 17 серпня 2006 року і записано в реєстрову книгу за реєстровим № 9301. Вказана квартира в цілому складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 28,1 кв.м, в тому числі жилою площею 13,3 кв.м..

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло виданого 19 жовтня 2009 року Відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації квартира за адресою: АДРЕСА_5 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних долях.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого 24 липня 2006 року Відділом приватизації житла Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації квартира за адресою: АДРЕСА_6 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних долях.

Відповідно до вимог ст.1216 Цивільного Кодексу України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи яка померла до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з вимогами ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною третьою ст.1268 ЦК України установлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з копії актового запису про народження ОСОБА_3 , його матір`ю вказано ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_6 та здійснював догляд за нею до моменту її смерті.

Таким чином, оскільки померлий ОСОБА_3 проживаючи разом зі своєю матір`ю та здійснюючи догляд за нею, після її смерті не заявляв про відмову від прийняття спадщини, відтак суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері, однак не оформив даний правочин документально.

Право власності набувається на підставах, які не заборонені законом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України « про спадкову практику у справах про спадкування» від 30.5.2008 р.№7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з висновками, зробленими в Постановах КЦС Верховного Суду від 30.10.2019 р. в справі 289/1818/16- ц та від 30.7.2024 р. в справі № 587,1547/21, відсутність у померлої особи свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно не позбавляє спадкоємців права на спадщину.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, такий захист здійснюється у спосіб, передбачений у частині другій статті 16 ЦК України.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, про задоволення вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом по 1/4 частці квартири АДРЕСА_2 та по 1/4 частці квартири АДРЕСА_3 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 129 Конституції України, ст..ст. 15, 16, 317, 319, 321, 1216, 1218, 1268 ЦК України, ст..ст. 2, 3, 4, 10, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Київське міжрегіональне управління Міністерства Юстиції України про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивачів: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в особі законного представника ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Дані відповідача: Київська міська рада, ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Дані третьої особи: Київське міжрегіональне управління Міністерства Юстиції України, ЄДРПОУ 43315602, місцезнаходження: м. Київ, пров. Музейний, 2-Д.

Повний текст рішення суду виготовлено 22.09.2026.

Суддя: Т.А.Зотько