Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №753/26176/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/26176/25

провадження № 3/753/294/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Монін І.В. розглянувши матеріали, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 522912 від 25.11.2025, ОСОБА_1 25.11.2025 о 03-12 год., був зупинений за порушення ПДР, та керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хода не стійка, мова не розбірлива, відпроходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер» та у лікаря нарколога, категорично відмовився, , чим порушив п.2.5 ПДР.

ОСОБА_1 надав у суді пояснення, відповідно до яких, вночі 25.11.2025 був один з наймасовіших обстрілів Києва. Близько 02 години ночі йому зателефонувала дочка, та повідомила, що в її будинок влучив шахед, та вона не може заспокоїти своїх двох малолітніх дітей, що йому треба терміново приїхати та забрати дітей в укриття. Враховуючи таку критичну ситуацію, він разом з дружиною поїхав за місцем мешкання дочки та забрав двох малолітніх онуків та прямував до укриття. Його зупинили працівники поліції, він їм повідомив, що везе дітей в укриття, так як в будинок влуив шахед, на що інспектор поліції запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння. Він сказав, що йому спочатку треба доставити дітей в укриття, так як ще тривала роново-ракетний обстріл міста, а потім готовий виконати всі вимоги поліцейського.

Захисник адвокат Іванюк О.О. просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки у матеріалах наданих суду відсутні достатні та допустимі докази вини ОСОБА_2 y вчинениі адміністративиого правопорушення.

Суд дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінив докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю, встановив наступне.

Так, ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

При цьому, статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;

У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов протии України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

При цьому, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила дорожнього руху та є обов`язковими для виконання.

Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

Відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Суддя дослідивши матеріали справи встановив, що 25.11.2025 ОСОБА_1 о 03-12 год. у м.Києві по вул. Харківське шоссе, 21/3, керував транспортним засобом Nissan Qashqai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час зупинки транспортного засобу працівник поліції запитав у ОСОБА_1 , куди він прямує. На вказане запитання ОСОБА_1 повідомив, що в будинок його невістки влучив «Шахед», у зв`язку з чим він разом із онуками прямує до укриття цивільного захисту.

Як вбачається з відеозапису, здійсненого за допомогою нагрудної відеокамери працівника поліції, ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом та зазначав про вживання напередодні алкогольних напоїв. Водночас від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці він відмовився, пояснивши свою відмову тим, що в місті Києві було оголошено повітряну тривогу та здійснювався масований обстріл, у зв`язку з чим він прямував до укриття цивільного захисту населення.

Окремо суд звертає увагу на дії працівників патрульної поліції, які зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , при цьому, у цей час триває масований обстріл міста Києва. Загальновідомий факт, який непотребує додаткового встановлення, що у ніч і зранку 25 листопада 2025 року відбувся один із наймасованіших обстрілі міста Києва, під час якого загинуло 7 людей, ще 21 особа постраждала, зазнали руйнувань численні житлові будинку, у тому числі на території Дарницького та Дніпровського районів міста Києва.

З відеозапису здійсненого за допомогою нагрудної відеокамери вбачається, що в момент зупинки лунає сигнал повітряної тривоги, ОСОБА_1 і його дружина дуже налякані, повідомляють працівникам поліції, що в їх будинок влучив шахед, та вони везуть двох малолітніх онуків в безпечне місце, та готові продовжити спілкування з працвниками поліції в укритті.

Разо з тим, інспектор УПП в місті Києві, незважаючи на реальну загрозу життю та здоров`ю, продовжує утримувати ОСОБА_1 та малолітніх дітей на відкритій ділянці місцевості.

На підтвердження слів ОСОБА_1 , адвокат Іванюк О.О. наддав суду лист Дніпровського районного управління з надзвичайних ситуацій (ГУ ДСНС України у м. Києві), згідно якого Дніпровське РУ підтвердує факт пожежі, що виникла 25.11.2025 (час повідомлення 02-36 год.) у 9-ти поверховому будинку, внаслідок збройної агресії російської федерації, за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 41.

Також захисником було надано акт виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт від 25.11.2025, актовий запис про народження, письмові пояснення доньки ОСОБА_3 .

Відповідно до пояснень ОСОБА_3 , 25.11.2025 вночі в її будинок, де вона перебувал з двома малолітніми дітьми, влучив шахед, діти перебували в стрессовому стані, не могли заспокоїтись, у звязку із чим, вона подзвонила батькові та попросила терміново приїхати та забрати дітей, що він і зробив.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

В ході судового розгляду встановлено, ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність. Зокрема, діяв для усунення небезпеки, яка загрожувала життю та здоров`ю двох малолітніх дітей, і ця небезпека, за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами. Заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Факт того, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, повністю доведений дослідженими в суді доказами у справі, зокрема відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського №472382, на якому зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

При цьому суд констатує, що інспектор патрульної поліції діяв всупереч інтересам громадян, у тому числі двох малолітніх дітей, наражаючи як себе, так і оточуючих, змушуючи перебувати в зоні обстрілу, та не переніс розгляд справи в укриття. Тому дії ОСОБА_1 були направлені не на уникнення огляду на стан сп`яніння, а найшвидшому залишенні відкритої ділянки місцевості у період масованого обстрілу.

Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Обставини справи свідчать про те, що небезпека, яка виникла для життя і здоров`я не могла бути усунута іншими дієвими засобами. Крім того, заподіяна шкода громадському порядку є менш значною, ніж відвернена.

Зокрема, відповідно до ст.3 Конституції України життя і здоров`я, безпека людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Конвенція ООН про права дитини: Стаття 3 визначає принцип пріоритету найкращих інтересів дитини у всіх діях щодо дорослих і держави, а стаття 6 гарантує невід`ємне право дитини на життя та максимальне забезпечення її виживання й здорового розвитку.

Закон України «Про охорону дитинства»: Преамбула визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що спрямований на реалізацію прав дитини на життя та охорону здоров`я.

Таким чином, дії інспектора поліції були спрямовані лише на покращення статистичних показників, та протирічили Конституції та Законам України.

Таким чином, аналізуючи наведене вище, суд доходить висновку, що особа, що притягається до адміністративної відповідальності діяла в стані крайньої необхідності.

Згідно вимог ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно з приписами ч. 1 п. 4 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Отже, враховуючи встановлення факту того, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність, суд доходить висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП за обставин вчинення дії в стані крайньої необхідності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 24, 221, 276, 247, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за обставин вчинення дії в стані крайньої необхідності.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.

Суддя: І.В. МОНІН