Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №752/30801/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/30801/25

Провадження №: 2-а/752/124/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 10 листопада 2025 року серії АД № 3954, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн, а також закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що оскаржуваною постановою його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП за несвоєчасне взяття на військовий облік. Зазначає, що обов`язок стати на військовий облік як військовозобов`язаний, за його твердженням, виник у нього ще у 2015 році у зв`язку з досягненням 25-річного віку, тоді як частиною третьою статтю 210 КУпАП доповнено лише у травні 2024 року. Посилаючись на статтю 58 Конституції України та статтю 8 КУпАП, наголошує, що закон, який встановлює або посилює адміністративну відповідальність, не має зворотної дії в часі, а тому не може застосовуватися до діянь, вчинених до набрання ним чинності. Крім того, позивач зазначає, що 15.07.2024 через застосунок «Резерв+» уточнив свої персональні дані у встановлений законом 60-денний строк, на підтвердження чого надав електронний військово-обліковий документ. Вважає, що своєчасно виконав обов`язок щодо уточнення облікових даних, а отже, підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні. Посилається також на презумпцію невинуватості та необхідність тлумачення всіх сумнівів щодо доведеності вини на користь особи. З огляду на викладене просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення. Щодо строку звернення до суду позивач зазначає, що копію постанови від 10.11.2025 отримав лише 17.11.2025, у зв`язку із чим просить поновити строк її оскарження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 справу передано на розгляд головуючого судді Митрофанової А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним. У позовній заяві та оскаржуваній постанові місцем його зареєстрованого проживання зазначено: АДРЕСА_1 .

Згідно з електронним військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+» 25.11.2025, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , має військове звання солдата та військово-облікову спеціальність НОМЕР_3.

У зазначеному документі відображено, що військово-облікові дані позивача уточнено 15.07.2024, та міститься відмітка «Дані уточнено вчасно». Адресою проживання зазначено: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей цього ж документа постановою військово-лікарської комісії від 09.10.2025 позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку та охорони.

10.11.2025 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову АД № 3954, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 06.11.2025 о 10 годині 38 хвилин встановлено, що ОСОБА_1 своєчасно не став на військовий облік, чим порушив вимоги Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

За поясненнями позивача, копію постанови від 10.11.2025 АД № 3954 він отримав 17.11.2025.

В електронному військово-обліковому документі, сформованому 25.11.2025, також містяться відомості про надання позивачу відстрочки на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 зі строком дії до 31.12.2025. У графах щодо причини та дати звернення до Національної поліції проставлено прочерки.

Не погоджуючись із притягненням до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 10.11.2025 АД № 3954, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Одночасно позивач заявив клопотання про поновлення строку оскарження зазначеної постанови, посилаючись на отримання її копії лише 17.11.2025.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання законності при застосуванні адміністративного стягнення передбачає належне встановлення фактичних обставин правопорушення, правильну юридичну кваліфікацію діяння та дотримання визначеного законом порядку притягнення особи до відповідальності.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, застосування адміністративного стягнення допускається за умови встановлення всіх необхідних ознак складу відповідного правопорушення та підтвердження їх належними доказами.

Частиною третьою статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.

Диспозиція зазначеної норми є бланкетною, а тому встановлення складу передбаченого нею правопорушення потребує визначення конкретного правила військового обліку, яке особа була зобов`язана виконати, та фактичних обставин його порушення. Загальне посилання на недотримання законодавства про військовий облік не замінює встановлення змісту відповідного обов`язку, підстав його виникнення та поведінки особи, яка становить його невиконання.

Відповідно до статей 245 та 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа повинна всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати її обставини, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статей 251 та 252 КУпАП висновок про наявність адміністративного правопорушення має ґрунтуватися на фактичних даних, отриманих із передбачених законом джерел та оцінених у сукупності. Припущення щодо обставин порушення або формальне відтворення висновку про винуватість особи не можуть замінювати відповідних доказів.

Стаття 283 КУпАП передбачає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, та зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за відповідне правопорушення. Такий опис має дозволяти визначити фактичний зміст інкримінованого діяння та перевірити правильність його юридичної кваліфікації.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Водночас за правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження; жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

Зі змісту оскаржуваної постанови від 10.11.2025 АД № 3954 вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності визначено те, що 06.11.2025 о 10 годині 38 хвилин установлено його несвоєчасне взяття на військовий облік. Як нормативну підставу порушеного обов`язку відповідач зазначив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Проте постанова не містить посилання на конкретне положення зазначеного Порядку, вимоги якого порушив позивач. У ній також не визначено обставин, у зв`язку з якими в ОСОБА_1 виник обов`язок стати на військовий облік, дати виникнення такого обов`язку та строку його виконання.

Зокрема, зі змісту постанови неможливо встановити, чи пов`язував відповідач необхідність взяття позивача на військовий облік із досягненням відповідного віку, зміною облікової категорії, зміною місця проживання або з іншою передбаченою законодавством обставиною. Не зазначено й того, на якому саме військовому обліку позивач мав перебувати та протягом якого періоду він, за висновком відповідача, не виконував відповідного обов`язку.

Для встановлення несвоєчасності виконання обов`язку необхідно визначити момент, до якого його належало виконати, та зіставити його з фактичними діями особи. За відсутності таких відомостей твердження про несвоєчасне взяття на військовий облік залишається загальним висновком, фактичні передумови якого в постанові не розкриті.

Зазначення дати та часу виявлення порушення - 06 листопада 2025 року о 10 годині 38 хвилин не усуває наведеної невизначеності. Момент виявлення можливого порушення не є сам собою доказом дати виникнення відповідного обов`язку, закінчення строку його виконання або періоду протиправної бездіяльності.

Наведені недоліки мають істотне значення для вирішення спору, оскільки перешкоджають перевірці наявності об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення, правильності застосування законодавства в часі та дотримання строків накладення адміністративного стягнення.

Суд при цьому виходить із того, що саме собою незазначення номера певного пункту нормативного акта не в усіх випадках зумовлює скасування постанови. Однак у цій справі таке незазначення поєднується з відсутністю конкретного опису фактичних обставин порушення, унаслідок чого неможливо однозначно встановити зміст обов`язку, невиконання якого поставлено позивачу у вину.

Подібний підхід до оцінки обґрунтованості постанови про адміністративне правопорушення застосовано Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 24.09.2024 у справі № 363/2920/24. Оцінюючи правомірність притягнення особи до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, апеляційний суд урахував відсутність у постанові конкретизації обставин невиконання обов`язку та недостатність доказів порушення. Хоча фактичні обставини зазначеної справи відрізняються від обставин цього спору, наведений підхід є релевантним у частині необхідності визначеного та доказово підтвердженого обвинувачення. Текст постанови.

Оцінюючи доводи позивача щодо своєчасного уточнення персональних даних, суд ураховує, що в електронному військово-обліковому документі, сформованому 25.11.2025, зазначено дату уточнення даних (15.07.2024) та міститься відмітка «Дані уточнено вчасно». Цей документ також підтверджує перебування позивача на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на дату його формування.

Водночас уточнення персональних даних та взяття на військовий облік є різними за змістом обліковими діями. Тому відмітка про своєчасне уточнення даних сама собою не доводить своєчасного виконання всіх інших обов`язків у сфері військового обліку. Так само перебування особи на обліку станом на 25.11.2025 не встановлює автоматично дату її взяття на такий облік у минулому.

Отже, суд не вважає наведені відомості самостійною та безумовною підставою для висновку про відсутність будь-якого попереднього порушення. Проте обмеженість доказового значення цих відомостей не звільняє відповідача від обов`язку довести конкретне діяння, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відомості про проходження позивачем військово-лікарської комісії 09.10.2025 та наявність у нього відстрочки також не визначають дати виникнення й виконання обов`язку щодо взяття на військовий облік. Тому суд оцінює їх у сукупності з іншими матеріалами, не надаючи їм значення доказів, які самі собою підтверджують або спростовують несвоєчасність взяття на облік.

Стосовно доводів про неприпустимість зворотної дії закону, який посилює відповідальність, суд зазначає, що за змістом статті 58 Конституції України та статті 8 КУпАП застосування відповідної норми про адміністративну відповідальність потребує встановлення часу вчинення діяння. Закони, які встановлюють або посилюють адміністративну відповідальність, не мають зворотної сили.

Однак твердження позивача про виникнення в нього обов`язку стати на облік військовозобов`язаних саме у 2015 році у зв`язку з досягненням 25-річного віку не може бути прийняте без перевірки законодавства, чинного на відповідний час, та документів про його обліковий статус. Зокрема, Законом України від 15 січня 2015 року № 116-VIII відповідну вікову межу було змінено з 25 до 27 років. Отже, саме лише досягнення позивачем 25 років 05 травня 2015 року не підтверджує виникнення зазначеного ним обов`язку з наведеної підстави. Закон України № 116-VIII.

Разом із тим необґрунтованість окремого доводу позову не є доказом правомірності оскаржуваної постанови. Відповідач повинен довести фактичні та правові підстави прийнятого рішення незалежно від того, наскільки правильно позивач пояснює історію свого військового обліку.

За відсутності встановленого періоду інкримінованої бездіяльності неможливо обґрунтовано визначити, чи було відповідне діяння завершене до запровадження частини третьої статті 210 КУпАП або тривало після набрання нею чинності. Саме тому суд не покладає в основу вирішення спору припущення про вчинення позивачем правопорушення у 2015 році, так само як і припущення про його триваючий характер станом на листопад 2025 року.

Суд наголошує, що правова оцінка має надаватися тому діянню, яке визначене в оскаржуваній постанові та підтверджене доказами. З`ясування обставин справи судом не означає можливості самостійно сформулювати замість уповноваженого органу нове обвинувачення, обрати ймовірну підставу виникнення облікового обов`язку або визначити не підтверджений доказами період його невиконання.

У постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а Верховний Суд наголосив на обов`язку суб`єкта владних повноважень довести правомірність притягнення особи до адміністративної відповідальності та на необхідності тлумачення сумнівів щодо події правопорушення і винності особи на її користь. Наявність постанови за відсутності належних доказів інкримінованого діяння не є достатнім підтвердженням вини. Текст постанови Верховного Суду.

Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, суд ураховує, що постанова від 10.11.2025 АД № 3954 фіксує висновок посадової особи про несвоєчасне взяття позивача на військовий облік, однак не розкриває необхідних фактичних передумов такого висновку. Досліджені докази в сукупності не дають можливості встановити конкретний обов`язок, строк його виконання та факт винного невиконання цього обов`язку ОСОБА_1 .

За таких обставин покладення на позивача обов`язку спростувати неконкретизоване твердження про порушення означало б фактичне перекладення на нього тягаря доказування своєї невинуватості, що не узгоджується з правилами доказування у цій категорії справ.

Отже, недоліки оскаржуваної постанови не зводяться до суто формальних порушень її оформлення. Вони стосуються самого змісту обвинувачення та поєднуються з недоведеністю обставин, необхідних для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності суд вправі скасувати таке рішення і закрити справу про адміністративне правопорушення. Стаття 286 КАС України.

У цій справі підставою для застосування зазначеного способу захисту є недоведеність необхідних ознак складу інкримінованого позивачу правопорушення. Наявні сумніви щодо фактичних підстав притягнення до відповідальності не можуть усуватися припущеннями на користь органу, який наклав адміністративне стягнення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, постанова тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.11.2025 АД № 3954 - визнанню протиправною та скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 122, 251, 265-2, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 10 листопада 2025 року АД № 3954, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 цього Кодексу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.О. Митрофанова