Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №752/31635/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/31635/25

Провадження №: 2-а/752/137/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору поліцейський 1 взводу 4 роти 2 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві капрал поліції Кондратюк Юрій Сергійович про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору поліцейський 1 взводу 4 роти 2 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві капрал поліції Кондратюк Юрій Сергійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 6264906 від 02.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 122 КУпАП.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП, оскільки правил дорожнього руху він не порушував, а належних і допустимих доказів руху керованого ним автомобіля смугою для маршрутних транспортних засобів інспектором поліції не надано. Зазначає, що 02.12.2025 під час руху автомобілем SMART FORTWO, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Васильківській у м. Києві поблизу будинку № 33 його було зупинено працівниками поліції без передбачених законом підстав. Позивач заперечував вчинення правопорушення та вимагав надати докази на підтвердження висунутих звинувачень, однак інспектор проігнорував цю вимогу та виніс постанову серії ЕНА № 6264906 про накладення штрафу в розмірі 680, 00 грн. Наголошує, що зазначений у постанові відеозапис із нагрудної камери БК 476505 відображає виключно процес її складання та не підтверджує факту порушення правил дорожнього руху, а сама постанова не може бути достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, посилається на недотримання інспектором установленої процедури розгляду справи, незабезпечення повного й об`єктивного з`ясування її обставин та порушення права на захист, гарантованого статтею 268 КУпАП. З огляду на відсутність належного доказового підтвердження події правопорушення та його вини позивач просить скасувати оскаржувану постанову і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 справу передано на розгляд головуючого судді Митрофанової А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.01.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам статті 160 КАС України щодо визначення належного відповідача та конкретизації позовних вимог до кожного з відповідачів. Суд виходив із того, що поліцейський при винесенні оскаржуваної постанови діяв від імені відповідного органу Національної поліції, а не як самостійний суб`єкт владних повноважень, тоді як Управління патрульної поліції в місті Києві є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не має статусу юридичної особи. З огляду на це суд дійшов висновку, що належним відповідачем за заявленими вимогами є Департамент патрульної поліції, визначений позивачем третьою особою, та надав позивачу п`ятиденний строк із дня вручення ухвали для уточнення кола відповідачів шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви та її копії.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.07.2026 до суду надійшов відзив представника відповідача - Департаменту патрульної поліції Тарадая В.В., у якому він заперечує проти задоволення позову, вважаючи оскаржувану постанову законною та обґрунтованою. Зазначає, що 02.12.2025 о 13 год. 23 хв. позивач, керуючи автомобілем SMART, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Васильківській, 33 у м. Києві, рухався смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив пункт 17.1 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП. На підтвердження цих обставин посилається на долучені до відзиву відеозаписи з нагрудної камери № 476505, які підтверджують факт правопорушення та дотримання процедури розгляду справи, зокрема містять обговорення поліцейськими порушення під час руху автомобілів, зупинку транспортного засобу позивача за допомогою спеціальних сигналів і подальше спілкування з водієм. Стверджує, що позивачу повідомлено причину зупинки та суть виявленого порушення, водночас він не просив надати час для залучення адвоката, не заявляв клопотань про відкладення розгляду справи та не заперечував проти її розгляду на місці, а лише заперечував вчинення правопорушення й вимагав ознайомити його з доказами. Наголошує, що інспектор діяв у межах наданих повноважень, а законодавство передбачає можливість винесення постанови на місці вчинення правопорушення без складання протоколу за скороченою процедурою, застосування якої, на переконання відповідача, не порушило процесуальних прав позивача. Також зазначає, що наявність дорожнього знака 5.11 є достатньою для визначення відповідної смуги як призначеної для маршрутних транспортних засобів, а позивач не навів обставин, які дозволяли б йому рух цією смугою, зокрема здійснення перевезень на таксі за відповідною ліцензією. Вважає, що передбачений статтею 77 КАС України обов`язок доказування виникає у Департаменту патрульної поліції на стадії судового розгляду, а доводи позову зводяться до незгоди з постановою та не спростовують установлених обставин правопорушення. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 02.12.2025 поліцейським 1 взводу 4 роти 2 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в місті Києві капралом поліції Кондратюком Юрієм Сергійовичем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6264906, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн за те, що 02.12.2025 о 13 год. 23 хв., керуючи транспортним засобом SMART FORTWO, державний номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Васильківській, 33 у м. Києві, він здійснював рух смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності потребує встановлення факту вчинення нею діяння, яке містить ознаки відповідного складу адміністративного правопорушення, та підтвердження цих обставин належними і достатніми доказами.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено обов`язок учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пункт 17.1 ПДР України встановлює обмеження щодо руху та зупинки транспортних засобів на смузі для маршрутних транспортних засобів. Відповідальність за порушення правил руху і зупинки на такій смузі передбачена частиною третьою статті 122 КУпАП.

Таким чином, для висновку про вчинення інкримінованого позивачу правопорушення необхідно встановити саме факт забороненого руху керованого ним транспортного засобу смугою для маршрутних транспортних засобів. Наявність відповідного дорожнього знака визначає режим руху на певній ділянці дороги, проте сама по собі не підтверджує порушення цього режиму конкретним водієм.

Відповідно до статті 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 122 цього Кодексу, належить до повноважень органів Національної поліції. Водночас наявність у поліцейського відповідних повноважень не звільняє його від обов`язку встановити обставини правопорушення та обґрунтувати висновок про винуватість особи доказами.

За змістом статей 245, 280 КУпАП під час розгляду справи необхідно всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати її обставини, зокрема встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Стаття 251 КУпАП визначає докази як фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані можуть встановлюватися, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, показаннями технічних засобів фото- і відеофіксації та іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на уповноважених законом осіб.

Згідно зі статтею 252 КУпАП оцінка доказів за внутрішнім переконанням має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Отже, внутрішнє переконання посадової особи має бути результатом оцінки фактичних даних і не може замінювати їх відсутність.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази на підставі їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження, при цьому жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА № 6264906 від 02.12.2025 вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності став висновок поліцейського про те, що він 02.12.2025 о 13 год. 23 хв., керуючи автомобілем SMART FORTWO, державний номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Васильківській, 33 у м. Києві здійснював рух смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, усупереч вимогам пункту 17.1 ПДР України.

Позивач заперечує вчинення зазначеного правопорушення та посилається на відсутність доказів, які підтверджували б викладені в постанові обставини.

На обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення відповідач надав відеозаписи з нагрудної камери поліцейського № 476505, які, за твердженням його представника, підтверджують як факт правопорушення, так і дотримання процедури розгляду справи.

Однак за результатами безпосереднього дослідження наданих відеозаписів суд встановив, що на них відображено події, які відбувалися після зупинки автомобіля позивача. Самого руху цього транспортного засобу смугою для маршрутних транспортних засобів зазначені записи не містять.

Отже, надані відеоматеріали не дають можливості встановити, якою смугою рухався автомобіль позивача до його зупинки, траєкторію його руху та обставини, за яких поліцейський дійшов висновку про порушення пункту 17.1 ПДР України. Зафіксоване положення вже зупиненого автомобіля саме по собі не є достатнім підтвердженням того, що до зупинки позивач здійснював заборонений рух відповідною смугою.

У зв`язку із цим суд відхиляє доводи відзиву про те, що наданими відеозаписами зафіксовано рух автомобіля позивача та безпосередньо підтверджено об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, оскільки такі твердження не узгоджуються зі змістом досліджених судом матеріалів.

Повідомлення поліцейським водієві суті інкримінованого порушення та обговорення обставин події після зупинки автомобіля підтверджують факт висунення відповідного звинувачення, однак не є відеофіксацією самого діяння. Відтворення на записі твердження про порушення не надає йому наперед установленої доказової сили та не усуває необхідності перевірити його обґрунтованість.

Суд також звертає увагу на помилковість посилання представника відповідача на те, що відеозапис не спростовує руху позивача смугою для маршрутних транспортних засобів. Відсутність на записі відомостей, які спростовували б правопорушення, не означає наявності доказів його вчинення. Вирішальним є те, чи підтверджують надані матеріали обставини, покладені в основу постанови, а не те, чи дозволяють вони виключити будь-яку можливість порушення.

При цьому суд не виходить із того, що відеозапис є єдиним допустимим засобом доказування у справах цієї категорії. Факт порушення Правил дорожнього руху може бути встановлений і за допомогою інших передбачених законом доказів. Проте наведені у відзиві твердження у сукупності з відеозаписами, які відображають лише події після зупинки автомобіля, не утворюють достатньої доказової основи для беззаперечного висновку про вчинення позивачем інкримінованого діяння.

Постанова про накладення адміністративного стягнення є рішенням суб`єкта владних повноважень, правомірність якого становить предмет судової перевірки. Викладений у ній опис правопорушення відображає висновок посадової особи, однак за відсутності достатнього доказового підтвердження не може самостійно доводити винуватість особи. Інакше перевірка правомірності постанови зводилася б до підтвердження її законності виключно її власним змістом.

Посилання відповідача на наявність дорожнього знака 5.11 також не усуває зазначених недоліків доказування. Навіть за умови встановлення такого знака відповідач повинен довести, що автомобіль позивача здійснював рух саме тією смугою, на яку поширювався відповідний режим. Так само відсутність відомостей про здійснення позивачем перевезень на таксі не доводить самого факту руху смугою для маршрутних транспортних засобів.

Оцінюючи доводи відповідача щодо розподілу обов`язку доказування, суд зазначає, що положення статті 77 КАС України регулюють доказування під час судового розгляду. Водночас обов`язок поліцейського зібрати докази та встановити обставини адміністративного правопорушення ще до прийняття рішення про накладення стягнення випливає зі статей 251, 252, 280 КУпАП. Тому посилання на виникнення у Департаменту патрульної поліції процесуального обов`язку доказування після відкриття судового провадження не виправдовує відсутності достатньої доказової основи оскаржуваної постанови.

Не спростовують доводів позову й посилання на те, що позивач не заявляв клопотань про витребування доказів або допит свідків. Реалізація таких процесуальних прав залежить від волевиявлення учасника справи, а невикористання цих прав не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність свого рішення та не покладає на позивача обов`язку доводити власну невинуватість.

Стосовно доводів про правомірність розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу без складання протоколу суд зазначає, що застосування передбаченої законом скороченої процедури не скасовує обов`язку встановити подію правопорушення та винуватість особи. Спрощення порядку оформлення матеріалів не означає можливості накладення адміністративного стягнення без достатніх доказів.

Заперечення позивачем своєї вини не може бути відхилене лише з мотивів того, що воно є незгодою з постановою. Саме перевірка обґрунтованості висновків, викладених у постанові, з урахуванням заперечень особи та наданих доказів становить завдання суду в цій справі.

Таким чином, вирішальним для вирішення спору є не сама наявність відеозапису чи дотримання порядку оформлення постанови, а зміст зафіксованих відомостей та їх достатність для встановлення інкримінованого правопорушення. У цій справі надані відеозаписи відображають уже зупинений автомобіль та подальші події, проте не підтверджують руху позивача смугою для маршрутних транспортних засобів. Заповнення цієї прогалини припущеннями щодо попереднього руху автомобіля є неприпустимим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, а надані матеріали не містять сукупності належних і достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП. Невирішені сумніви щодо винуватості особи підлягають тлумаченню на її користь.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП передбачено закриття провадження за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на недоведеність наявності в діях позивача складу інкримінованого адміністративного правопорушення позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова серії ЕНА № 6264906 від 02 грудня 2025 року - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 122, 251, 265-2, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6264906 від 02 грудня 2025 року, винесену поліцейським 1 взводу 4 роти 2 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в місті Києві капралом поліції Кондратюком Юрієм Сергійовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680, 00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 122 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.О. Митрофанова