Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №300/3554/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 300/3554/25

адміністративне провадження № К/990/7685/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Білак М.В., Жука А.В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 (суддя-доповідач Бруновська Н.В., судді: Хобор Р.Б., Шавель Р.М.),

УСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 20.05.2025 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати за січень, березень, квітень, жовтень, листопад та грудень 2023 року, а також за період з січня 2024 року по грудень 2024 року додаткової винагороди у сумі 30000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та відповідно до Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729;

- зобов`язати нарахувати та виплатити за січень, березень, квітень, жовтень, листопад та грудень 2023 року, а також за період з січня 2024 року по грудень 2024 року додаткової винагороди у сумі 30000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та відповідно до Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729.

2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період 17-19 липня 2024 року, 02-15 грудня 2024 року додаткової винагороди у сумі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та відповідно до Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023р. № 729.

2.2. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в сумі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та відповідно до Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729, за період 17-19 липня 2024 року, 02-15 грудня 2024 року, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовлено.

3 Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025 апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 залишено без змін.

4. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується виконання позивачем у періоди 17- 19 липня 2024 року та 02- 15 грудня 2024 року бойових (спеціальних) завдань, передбачених абзацом 6 пункту 1 Переліку бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких здійснюється виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з розрахунку 30 000 грн на місяць, у зв`язку з чим позивач має право на нарахування та виплату додаткової винагороди за ці періоди пропорційно часу виконання відповідних завдань. Водночас доказів виконання позивачем таких завдань в інші спірні періоди матеріали справи не містять, а тому правові підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди за ці періоди відсутні.

5. До суду апеляційної інстанції представник в/ч НОМЕР_1 подав 31.12.2025 заяву про роз`яснення судового рішення, у якій заявник просив роз`яснити постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025 щодо таких питань:

5.1. якими нормативно-правовими актами керувався Восьмий апеляційний адміністративний суд при винесенні постанови від 12.12.2025 у справі №300/3554/25, зазначивши, що ОСОБА_1 має право на повторну виплату додаткової грошової винагороди, яка вже була сплачена за період 17-19 липня 2024 року;

5.2. яка правова підстава має бути зазначена при повторній виплаті додаткової грошової винагороди, яка вже була сплачена за період 17-19 липня 2024 року.

6. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 відмовлено в задоволенні заяви в/ч НОМЕР_1 про роз`яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025 за наслідками розгляду апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 у справі №300/3554/25.

6.1. В ухвалі від 20.01.2026 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025 роз`яснення не потребує, оскільки є зрозумілою і не вимагає додаткового тлумачення, не містить у собі положень, які б суперечили або виключали одне одного, а отже, відсутні підстави для його роз`яснення.

7. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.01.2026 з питань роз`яснення судового рішення, представник в/ч НОМЕР_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з метою вирішення питання про роз`яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025 року.

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що правова позиція суду апеляційної інстанції при відмові в роз`яснені постанови від 12.12.2025 є необґрунтованою та такою, що фактично унеможливлює її виконання. Доводи представника відповідача полягають у нерозумінні правових підстав для повторної виплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди, так як судами першої та апеляційної інстанцій не було обґрунтовано таке рішення шляхом посилання на відповідну нормативну-правову базу.

9. Ухвалою від 05.03.2026 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

10. Відзив на касаційну скаргу позивач не подав.

11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

12. Відповідно до частин першої-другої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

13. З аналізу наведеної норми вбачається, що предметом роз`яснення може бути лише судове рішення, яке підлягає виконанню, за умови, що його зміст є незрозумілим, а така незрозумілість перешкоджає або може перешкоджати його належному виконанню. При цьому роз`яснення судового рішення не є способом усунення недоліків його мотивування, зміни його змісту чи повторного тлумачення правової позиції суду, а спрямоване на усунення неясності судового рішення без зміни його змісту та обсягу встановлених ним прав і обов`язків.

14. Отже, за правилами статті 254 КАС України роз`ясненню підлягають не будь-які судові рішення, а лише ті, які містять приписи, що підлягають виконанню, та незрозумілість яких зумовлює необхідність їх роз`яснення.

15. У цій справі Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.12.2025 не вирішував спір по суті та не встановлював нового обсягу прав чи обов`язків його учасників, а залишив без змін рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025.

16. Таким чином, саме рішення суду першої інстанції є судовим рішенням, у якому встановлено обставини справи, вирішено спір по суті та визначено права й обов`язки сторін, що підлягають виконанню. Натомість постанова суду апеляційної інстанції, якою це рішення залишено без змін, не містить самостійних приписів щодо прав чи обов`язків сторін, які підлягають виконанню, а тому не є судовим рішенням, що підлягає виконанню в розумінні частини другої статті 254 КАС України.

17. З огляду на те, що заява відповідача про роз`яснення стосувалася саме постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025, правових підстав для її роз`яснення в порядку статті 254 КАС України не було.

18. З огляду на зазначене Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про роз`яснення судового рішення, однак неправильно визначив мотиви, з яких відмовив у її задоволенні, у зв`язку з чим мотивувальна частина ухвали суду апеляційної інстанції має бути змінена і викладена в редакції цієї постанови.

19. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

19.1. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 351 КАС України).

20. За таких обставин Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково та змінити мотивувальну частину ухвали суду апеляційної інстанції.

21. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

22. Керуючись статтями 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити частково.

2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: М.В. Білак

А.В. Жук