Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №120/15265/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа №120/15265/24

адміністративне провадження № К/990/13539/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Білак М.В., Желєзний І.В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 (суддя-доповідач Капустинський М.М., судді: Шидловський В.Б., Сапальова Т.В.),

УСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 06.11.2024 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 адміністративний позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 28.12.2019 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

2.2. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 4126,19 грн за період з 01.03.2018 по 28.12.2019 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач вперше 29.10.2025 звернувся з апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 залишено без руху з підстав несплати судового збору, встановлено скаржнику п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

5. До Сьомого апеляційного адміністративного суду 10.11.2025 надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю фінансування.

6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, передбачених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 04.11.2025, на 5 днів з дня отримання ухвали суду шляхом сплати судового збору в повному розмірі.

7. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 повернуто скаржнику з підстави неусунення недоліків апеляційної скарги.

8. Копію зазначеної ухвали в електронному вигляді було надіслано військовій частині НОМЕР_1 в електронний кабінет та доставлено 25.11.2025 о 19:44.

9. Відповідач вдруге 30.01.2026 звернувся через підсистему «Електронний суд» з апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

10. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 залишено без руху з підстав пропуску строку апеляційного оскарження, встановлено скаржнику п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

11. На виконання вимог ухвали від 03.02.2026 представником військової частини НОМЕР_1 подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій представник відповідача наголосив, що пропуск строку на апеляційне оскарження в цій справі має формальний характер та зумовлений особливостями процесуального руху апеляційної скарги в межах цієї справи, а також об`єктивними обставинами, що не залежали від волі військової частини НОМЕР_1 . Відсутність своєчасної сплати судового збору, що зумовило повернення первинно поданої апеляційної скарги, не може бути поставлена у вину відповідачу, оскільки військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником бюджетних коштів. Представник відповідача наголосив, що після повернення апеляційної скарги скаржник не припинив реалізацію права на апеляційний перегляд та не допустив бездіяльності, повторне звернення до суду з апеляційною скаргою було здійснено відразу після фактичного надходження бюджетних коштів і сплати судового збору, що свідчить про послідовну та добросовісну процесуальну поведінку відповідача.

12. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 визнано неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

13. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, покликавшись на порушення норм процесуального права, представник військової частини НОМЕР_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026, а справу направити на продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 121, 295, 299 КАС України, підійшов до оцінки поважності причин пропуску строку формально та не надав належної оцінки обставинам, які об`єктивно перешкоджали своєчасному повторному зверненню, чим порушив принцип пропорційності й забезпечення права на судовий захист.

14.1. Представник відповідача зауважив, що первинна апеляційна скарга була подана у межах встановленого законом процесуального строку, що свідчить про своєчасне волевиявлення на апеляційне оскарження. Водночас затримка в повторному зверненні до суду була безпосередньо зумовлена об`єктивними фінансовими та організаційними обставинами, які не залежать від скаржника. Після отримання коштів 27.01.2026 судовий збір було сплачено і повторну скаргу подано 30.01.2026 без зайвих зволікань та зловживань правами.

15. Ухвалою від 28.04.2026 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема положень пункту 4 частини першої статті 299 КАС України щодо підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

16. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

17. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

18. Статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.

19. За приписами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

20. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

21. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

22. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

23. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

24. Надаючи оцінку аргументам представника відповідача, зазначеним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в цій справі повернення первинно поданої апеляційної скарги відбулося у зв`язку з невчасним виконанням вимог ухвали суду в частині сплати судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

24.1. Суд апеляційної інстанції зауважив, що в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19.

24.2. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та, як наслідок, відмовив у відкритті апеляційного провадження.

25. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку апеляційного оскарження з огляду на таке.

26. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

27. Статтею 44 КАС України закріплено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

28. Таким чином, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому останній повинен вчиняти всі необхідні дії для своєчасного звернення з належним чином оформленою апеляційною скаргою.

29. За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

30. Водночас поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

31. Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження судових рішень у кожній конкретній справі залежить від вказаних у відповідній заяві причин, підтверджених належними доказами.

32. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин. При цьому суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та клопоче про його поновлення.

33. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Верховний Суд зазначає, що вперше представник військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції 29.10.2025, тобто з дотриманням установлених статтею 295 КАС України строків.

33.1. Водночас при зверненні до суду з апеляційною скаргою вперше скаржник не виконав обов`язок зі сплати судового збору, що і слугувало підставою для залишення її без руху.

34. Повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене невиконанням, станом на 25.11.2025, вимог ухвали суду від 04.11.2025 про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору.

35. Вдруге апеляційну скаргу представник військової частини НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» направив 30.01.2026, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції більше, ніж на три місяці.

36. Судом з`ясовано, що як повернення первинної апеляційної скарги, так і затримка з поданням повторної апеляційної скарги була пов`язана з відсутністю коштів для сплати судового збору, на що представник відповідача покликається в касаційній скарзі як на головний аргумент поважності причин пропуску процесуального строку.

37. Проте Суд наголошує, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо сплати судового збору та, як наслідок, повернення первинної апеляційної скарги відбулося з причин, які не належать до об`єктивних і непереборних обставин, оскільки усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальності за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

38. З-поміж іншого, суд касаційної інстанції зазначає, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність в особи безумовного права оскаржувати судові рішення в будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

38.1. Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19.

39. Отже, наведені в касаційній скарзі обставини не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

40. Підсумовуючи, представник відповідача не довів, що повернення первинно поданої апеляційної скарги та в подальшому затримка з поданням повторної апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції й не могли бути усунуті скаржником.

41. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неповажність наведених представником відповідача підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та, як наслідок, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

42. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанцій є законною і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, прийняв рішення у відповідності до норм процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, висновки суду щодо встановлених обставин є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

44. Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: М.В. Білак

І.В. Желєзний