Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 23 вересня 2026 р.
Справа: №440/10370/25
Суддя: Блажівська Н.Є.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 440/10370/25
адміністративне провадження № К/990/28472/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Блаіжвської Н.Є.
суддів: Білоуса О.В., Желторюх І.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Енергетичної митниці
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року (суддя - Алєксєєва Н.Ю.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2026 року (колегія у складі суддів: Катунов В.В., Ральченко І.М., Мінаєва К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ОІЛ"
до Енергетичної митниці
про визнання протиправними та скасування рішень,-
у с т а н о в и в:
1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУВАЛЬНІ ДІЇ СУДУ
Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ОІЛ" (далі також - Товариство, ТОВ "СОЛАР ОІЛ", Позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Енергетичної митниці (далі також - Митниця), в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати картки відмови Митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903150/2025/000029 від 09 січня 2025 року, №UA903150/2025/000114 від 12 лютого 2025 року, №UA903150/2025/000148 від 27 лютого 2025 року, №UA903200/2025/000188 від 07 березня 2025 року, №UA903200/2025/000187 від 07 березня 2025року, №UA903210/2025/000044 від 07 березня 2025 року, №UA903210/2025/000050 від 12 березня 2025 року, №UA903150/2025/000186 від 11 березня 2025 року, №UA903210/2025/000056 від 21 березня 2025 року, №UA903210/2025/000057 від 21 березня 2025 року, №UA903200/2025/000249 від 21 березня 2025 року, №UA903200/2025/000248 від 21 березня 2025 року, №UA903150/2025/000216 від 18 березня 2025 року, №UA903150/2025/000256 від 03 квітня 2025 року,
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA903 000/2025/000009/1 від 09 січня 2025 року, №UA903000/2025/000051/1 від 12 лютого 2025 року, №UA903000/2025/0000065/2 від 27 лютого 2025 року, №UA903000/2025/000082/2 від 07 березня 2025 року, №UA903000/2025/000081/2 від 07 березня 2025 року, №UA903210/2025/000006/2 від 07 березня 2025 року, №UA903000/2025/000095/2 від 12 березня 2025 року, №UA903 000/2025/000086/2 від 11 березня 2025 року, №UA903210/2025/000007/2 від 21 березня 2025 року, №UA903210/2025/000008/2 від 21 березня 2025 року, №UA903200/2025/000099/2 від 21 березня 2025 року, №UA903200/2025/000098/2 від 21 березня 2025 року, №UA903000/2025/000103/2 від 18 березня 2025 року, №UA903000/2025/000125/2 від 03 квітня 2025 року.
Ухвалою від 28 липня 2025 року Полтавський окружний адміністративний суд відповідну позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі. Суд роз`єднанав поєднані в одне провадження позовні вимоги у справі №440/9532/25, виділено в окреме провадження позовні вимоги ТОВ "СОЛАР ОІЛ" до Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови Енергетичної митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903200/2025/000187 від 07 березня 2025року, рішення про коригування митної вартості товарів №UA903000/2025/000081/2 від 07 березня 2025 року.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи №440/10370/25 за позовом ТОВ «СОЛАР ОІЛ» до Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови Енергетичної митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903210/2025/000056 від 21 березня 2025 року, рішення про коригування митної вартості товарів №UA903210/2025/000007/2 від 21 березня 2025 присвоєно номер №440/10370/25, головуючим суддею у справі визначено суддю Алєксєєву Н.Ю.
Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних у цій справі актів зазначав, що на виконання зовнішньоекономічного контракту від 28 листопада 2024 року № 2024883137 з компанією «Saksa Ltd» (Болгарія) ввіз автомобільний бензин V-Power Racing 100 та надав усі необхідні документи для визначення його митної вартості за ціною договору. На його переконання, розбіжності у назві товару зумовлені додаванням присадок Shell, банківські документи дозволяють ідентифікувати здійснені платежі, а нижчий рівень задекларованої митної вартості порівняно з іншими митними оформленнями не є достатньою підставою для її коригування.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 16 лютого 2026 року адміністративний позов ТОВ «СОЛАР ОІЛ» задовольнив повністю, визнавши протиправними та скасувавши рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції зазначив, що:
надані Позивачем до митного оформлення документи (зовнішньоекономічний договір, рахунки-фактури, банківські платіжні документи) у своїй сукупності містили всі необхідні відомості для визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору;
суд відхилив аргументи Відповідача щодо неможливості ідентифікації сум оплати за банківськими документами (свіфтами), оскільки матеріали справи беззаперечно підтверджують зв`язок між проведеними платежами, контрактом та рахунком-проформою;
вимога митного органу щодо врахування додаткової премії за «зимову специфікацію» визнана безпідставною, оскільки така специфікація згідно з технічними регламентами та умовами контракту стосується виключно дизельного пального, а не бензину, який був предметом оформлення;
суд встановив, що розбіжності в комерційних назвах товару в сертифікаті якості та рахунку-фактурі («Gasoline Extra 99-E10» та «V-Power Racing 100») обґрунтовані умовами контракту щодо додавання патентованих присадок Shell, що є обов`язковою умовою для використання торгової назви продукту.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що сам по собі факт того, що рівень задекларованої вартості є нижчим за рівень вартості подібних товарів у базі АСМО «Інспектор», не є самостійною підставою для коригування, оскільки торгові відносини базуються на принципах свободи договору, а ціна може залежати від індивідуальних характеристик товару, обсягів поставок та формул ціноутворення. Відтак, судом встановлено, що Відповідач не довів наявності обґрунтованих сумнівів, які б вимагали застосування другорядних методів визначення вартості.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 9 червня 2026 року апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишив без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року - без змін.
Погодившись із висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що документи, подані Позивачем, не містили розбіжностей, які б впливали на правильність визначення митної вартості. Апеляційний суд також констатував, що інформація з автоматизованих систем митних органів має лише допоміжний характер і не може мати переваги над первинними документами про товар.
Апеляційний суд також указав, що Відповідач не надав належних доказів недостовірності заявленої Позивачем вартості, а припущення митниці про наявність розбіжностей у документах були спростовані під час судового розгляду. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходила з того, що Позивач діяв добросовісно, надавши вичерпні пояснення щодо специфіки формування ціни за Platts та особливостей маркування пального. Установивши зазначені обставини, суди дійшли висновку, що Енергетична митниця діяла не у відповідності до вимог Митного кодексу України, а її рішення про коригування вартості підлягають скасуванню.
Також апеляційний суд указав, що обставини розгляду справи в письмовому провадженні не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача, наведені у касаційній скарзі
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року.
В обґрунтування касаційної скарги Енергетична митниця, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було порушено право Відповідача на участь у судових засіданнях, оскільки, незважаючи на задоволене клопотання про проведення засідань у режимі відеоконференції, суд не забезпечив їх проведення та не надсилав представнику митниці запрошень для участі у відеоконференціях. На думку Відповідача , такі дії призвели до порушення принципів змагальності сторін, рівності учасників процесу та права на захист. Також Митниця вказує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наведеним доводам щодо процесуальних порушень та залишив їх поза увагою.
Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) Енергетична митниця стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував норми статей 2, 44, 90, 195 КАС без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 листопада 2023 року у справі № 607/7742/23, від 07 березня 2024 року у справі № 240/17246/23 та від 17 липня 2025 року у справі № 520/2563/25, у зв`язку з чим просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, звертає увагу на таке.
Ухвалою від 30 липня 2025 року Полтавський окружний адміністративний суд адміністративну справу №440/10370/25 у прийняв до провадження; розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 00 хвилин 15 жовтня 2025 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26.
13 серпня 2025 року Енергетична митниця подала до суду клопотання про забезпечення проведення судового засідання, що призначене 15 жовтня 2025 року, а також інші судові засідання по справі, поза межами приміщення суду з використанням відеокенференцзв`язку підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС.
Ухвалою від 14 серпня 2025 року Полтавський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання Енергетичної митниці та постановив провести підготовче судове засідання, призначене на 15 жовтня 2025 року о 11:00, у режимі відеоконференції із застосуванням сервісу «EASYCON» за участю представника Енергетичної митниці.
Ця ухвала доставлена в електронний кабінет Енергетичній митниці 14 серпня 2025 року о 18:22.
Відповідно до довідки від 15 жовтня 2025 року у підготовче судове засідання представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим суд відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та відклав підготовче судове засідання на 19 листопада 2025 року об 11:00 для надання Позивачем відповіді на відзив.
Згідно з довідкою від 19 листопада 2025 року представники сторін у підготовче судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим суд відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та відклав підготовче судове засідання на 22 грудня 2025 року об 11:00 для вивчення наданих Позивачем документів.
За змістом довідки від 22 грудня 2025 року представники сторін у підготовче судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим суд відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Ухвалою від 22 грудня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11 лютого 2026 року об 11:00.
11 лютого 2026 року секретарем судового засідання Назарко Л.О. складено довідку про те, що до суду не з`явилися представники сторін, відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розглядати справу у порядку письмового провадження.
У зв`язку із цим суд першої інстанції ухвалив постанову у порядку письмового провадження.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій на сторінці 6 зазначав, що:
«Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 по справі № 440/10370/25 відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.00 15.10.2025. У зв`язку з територіальною віддаленістю, Енергетичною митницею подано до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2025. Перше підготовче засідання не відбулось, про що було повідомлено представника Відповідача у телефонному режимі та через підсистему «Електронний суд» надіслана повістка на 11.00 19.11.2025.
Відповідно до вимог процесуального законодавства представник Енергетичної митниці Марєєва Анастасія під`єдналась до онлайн системи «Easycon» та очікувала на судове засідання. Після години очікування, представник зателефонувала до секретаря судді Алєксєєвої Н.Ю., та дізналась, що судового засідання не буде, суддя «вирішила» провести його в письмовому порядку, очікуйте на повістку на судове засідання по суті.
Тобто, суддя самостійно вирішила закрити підготовче засідання та перейти по суті справи. Наголошуємо, що під час очікування судового засідання по суті відбулась ідентична ситуація та зі словами секретаря «очікуйте рішення».
Таким чином, митний орган був позбавлений в участі в судових засіданнях для захисту своїх прав як учасника судового процесу, що стало наслідком винесення необґрунтованого, необ`єктивного рішення, яке взагалі не відповідає принципам здійснення судочинства».
Отже, у апеляційній скарзі Відповідач послідовно наполягав на допущенні порушень проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зв`язку із незапрошенням його представника, що призвело до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Надаючи оцінку таким доводам апеляційний суд указав, що:
«Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, проте розгляд справи здійснено в письмовому порядку, то колегія судді зазначає, що наведені обставини не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Колегія суддів також звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, який у складі Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують».
Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України.
Згідно з частинами першою та другою статті цієї статті суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Спосіб, у який суд апеляційної інстанції зобов`язаний висловитися щодо аргументів учасників справи, прямо визначений законом: у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (пункт 3 частини першої статті 322 КАС України)
Отже, обов`язок апеляційного суду не вичерпується формальним відтворенням аргументу скаржника з подальшою вказівкою на його безпідставність, а передбачає наведення саме тих мотивів, з яких відповідний аргумент відхиляється.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на доводах та вимогах апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, та, за наслідками розгляду апеляційної скарги, у своїй постанові повинен зазначати, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, а не обмежуватися лише формальними висновками, зокрема, щодо їхньої необґрунтованості та недоведеності.
Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 200/6795/20-а.
Наведене зумовлювало обов`язок суду апеляційної інстанції належним чином перевірити відповідні доводи по суті, а саме встановити: чи охоплювалися ухвалою від 14 серпня 2025 року лише підготовче судове засідання, призначене на 15 жовтня 2025 року, чи також усі наступні судові засідання у справі, з урахуванням змісту поданого Енергетичною митницею клопотання; чи вирішувалося у визначений процесуальним законом спосіб питання про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження та чи існували для цього підстави, передбачені частиною дев`ятою статті 205 КАС України, яка пов`язує таку можливість із неявкою в судове засідання всіх учасників справи; які саме обставини супроводжували запрошення представника Відповідача у судові засідання в режимі відеоконференції та, як наслідок, чи призвели відповідні дії суду першої інстанції до обмеження процесуальних прав Відповідача.
Натомість суд апеляційної інстанції указав, що відкриття провадження за правилами загального позовного провадження з подальшим розглядом справи в письмовому порядку не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції не навів при цьому жодного мотиву, з якого він дійшов такого висновку, та не перевіривши наведених Відповідачем доводів, як це передбачено статтею 322 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу, що практика Європейського суду з прав людини, на яку послався суд апеляційної інстанції, не звільняє суд від обов`язку надати відповідь на доводи, які є вирішальними для результату розгляду справи. Викладена у рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09 грудня 1994 року, та «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року, позиція про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, означає лише диференціацію обсягу мотивування залежно від характеру доводу, однак не дозволяє залишити без відповіді довід, який здатен вплинути на результат вирішення спору.
Такий підхід прямо підтверджений у пункті 25 рішення у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, від 18 липня 2006 року, у якому Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що національні суди не надали жодної відповіді на довід заявниці, який був специфічним, доречним і важливим.
У цій справі довід Відповідача про розгляд справи за його відсутності та незабезпечення його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції залишений без правової оцінки судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не перевірив у визначений процесуальним законом спосіб доводів апеляційної скарги Відповідача щодо порушення порядку розгляду справи судом першої інстанції, не навів мотивів їх відхилення та не встановив обставин, які мають значення для вирішення спору.
Наведене свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і не може бути усунуте судом касаційної інстанції з огляду на межі його повноважень, визначені частиною другою статті 341 КАС України.
Ураховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, перевірити доводи апеляційної скарги в повному обсязі та ухвалити судове рішення відповідно до вимог статей 242 і 322 КАС України.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або;
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Частина четверта статті 353 КАС України встановлює, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Енергетичної митниці задовольнити частково.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2026 року скасувати.
Справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх
Оригінал: reyestr.court.gov.ua