Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №990/259/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа №990/259/26

адміністративне провадження № П/990/259/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого-судді - Радишевської О.Р.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Дашутіна І.В., Олендера І.Я.,

розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції адміністративну справу, за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання противоправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

1. 25.06.2026 до Верховного Суду як суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія) з вимогами:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України (колегія №2) від 26.05.2026 №240/ас-26 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді;

1.2. зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання проходження кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 на етапі дослідження досьє та співбесіди у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС України від 14.09.2023 №94/зп-23.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі

2. За наслідками автоматизованого розподілу адміністративний позов передано на розгляд колегії суддів у складі: Радишевської О.Р. (судді-доповідача), суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Дашутіна І.В., Олендера І.Я.

3. Суд ухвалою від 29.06.2026 відкрив провадження у справі за цим позовом і призначив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Сторонам надано строк для надання відзиву, відповіді на відзив і заперечень проти відповіді на відзив з доказами, на яких ґрунтуються аргументи сторін, а також для надання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

4. 15.07.2026 до Суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та матеріали, на підставі яких ухвалено оскаржуване рішення ВККС України.

5. 20.07.2026 до Суду від позивачки надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

ІІІ. Аргументи сторін

6. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що під час проведення співбесіди та оцінювання її як кандидата на посаду судді апеляційного загального суду відповідач порушив принцип рівності перед законом, принцип безсторонності суб`єкта владних повноважень та заборони свавілля, принцип пропорційності.

7. За результатами оцінювання позивачці виставлено низький бал за критерієм особистої компетентності (35,66 бали) і мінімально прохідний бал за критерієм соціальної компетентності (37,50 бали), а також двічі знято по 15 балів за показником «сумлінність» при оцінці критерію доброчесності і професійної етики.

8. За наслідками співбесіди позивачка отримала 343,16 бали із 400 максимальних на цьому етапі, що загалом за всі етапи конкурсу складає 706,26 бали, та визнана такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями особистої компетентності.

9. На думку позивачки, під час оцінювання за наведеними критеріями Комісія не повинна була надавати оцінку законності та обґрунтованості її судових рішень, адже це належить до повноважень судів апеляційної та касаційної інстанцій.

10. Зокрема, позивачка заперечує висновок Комісії щодо виправлення описок у судових рішеннях у частині правової кваліфікації діяння особи. На її переконання, ВККС України безпідставно розцінила такі випадки як незаконний перегляд власних рішень по суті та спробу уникнути відповідальності за помилкові висновки. Комісія визначила сім умовно проблемних рішень, однак лише у двох із них фактично було змінено правову кваліфікацію, а самі виправлення відповідали змісту прийнятого рішення. Як зазначає позивачка, такі випадки не мали систематичного характеру та не спричинили негативних наслідків.

11. Позивачка також заперечує висновки Комісії щодо практики заявлення нею самовідводів. За її твердженням, такі заяви стосувалися лише кількох справ, учасниками яких були працівники суду, що працювали у сусідньому кабінеті. У більшості випадків питання про самовідвід розглядали інші судді, у тому числі судді інших судів, які самостійно оцінювали наведені нею підстави та ухвалювали відповідні рішення. Отож, на її думку, ВККС України безпідставно надала цим випадкам ознак систематичності та дійшла висновку про безпідставність заявлених самовідводів.

12. Позивачка звертала увагу Комісії на те, що згодом змінила свій підхід до заявлення самовідводів щодо окремих працівників суду, зокрема, технічного працівника, який працював неповний день і не мав із нею тісних робочих стосунків. Водночас Комісія вказала на відсутність доказів зміни такої практики. Позивачка вважає цей висновок необґрунтованим, оскільки остання не знала, що питання самовідводів оцінюватиметься за показником «рішучість та відповідальність», і не мала можливості додатково надати відповідні пояснення чи докази.

13. Також позивачка вважає втручанням у суддівську незалежність критику Комісією її правових позицій під виглядом оцінювання особистої компетентності. Зокрема, на її думку, висновок члена колегії ВККС України щодо «відсутності єдності практики» у її рішеннях є неправомірним втручанням у здійснення суддівської дискреції. Позивачка зазначає, що члени колегії ВККС України вдалися до іронічної оцінки її правових позицій та наполегливості у підтриманні власного підходу до застосуванням норм права, попри ризик скасування рішень судом апеляційної інстанції.

14. Водночас позивачка пояснювала, що виконання вказівки суду апеляційної інстанції у конкретній скасованій справі не позбавляло її права надалі відстоювати власне розуміння норм права в інших справах. На її переконання, така поведінка свідчила про принциповість у здійсненні правосуддя, а не про некомпетентність.

15. Позивачка також констатує, що Комісія не надала належної оцінки сукупності позитивних обставин, які її характеризують та свідчать про відповідність критеріям рішучості та відповідальності. Так, відповідаючи на запит ВККС України щодо відповідності зазначеним критеріям, позивачка пояснювала, що рано стала самостійною, у зв`язку з чим звикла брати відповідальність на себе. На підтвердження рішучості, як риси характеру, вона, зокрема, зазначала, що є матір`ю чотирьох дітей, а у 2014 році разом із сім`єю залишила тимчасово окуповану територію України, фактично розпочавши життя «з нуля». Сім`я позивачки втратила майно, доходи та соціальні зв`язки, однак зберегла віру в себе та відданість Україні.

16. Позивачка звертала увагу Комісії, що рішучість виявляється, зокрема, у здатності реагувати на виклики та проблеми, які виникають під час розгляду справ. За її твердженням, протягом здійснення правосуддя вона стикалася з тиском від учасників процесів і представників громадського сектору, однак продовжувала ухвалювати непопулярні та морально складні рішення, які вважала законними та обґрунтованими. У разі незгоди з підходами суду апеляційної інстанції вона продовжувала застосовувати власне розуміння норм права, усвідомлюючи можливість подальшого скасування чи зміни ухвалених нею рішень. У випадках, які вважала кричущими, вона постановляла окремі ухвали.

17. Щодо критерію відповідальності позивачка вказувала, що постійно аналізує підстави зміни та скасування своїх судових рішень. На підтвердження цього вона надала до матеріалів досьє власний аналіз строків та якості розгляду кожної справи за кожен рік роботи з урахуванням результатів перегляду ухвалених нею рішень, який здійснювала для вдосконалення власної практики.

18. Важливою обставиною вона також вважала тривалу роботу в умовах значного навантаження. У період із вересня 2024 року до липня 2025 року позивачка одноосібно здійснювала повноваження слідчого судді в межах юрисдикції двох районних судів області. Одночасно, виконуючи обов`язки голови суду, вона забезпечувала організацію роботи суду, що потребувало додаткових часу та зусиль. Попри значне навантаження, позивачка надавала пріоритет своєчасному здійсненню правосуддя, у тому числі працювала у дні відпочинку.

19. Під час співбесіди позивачка запропонувала обговорити питання її відповідності критеріям рішучості та відповідальності, проте члени колегії ВККС України припинили це обговорення та перейшли до інших питань. Наведені у письмових поясненнях доводи не отримали належного відображення в рішенні Комісії. За твердженням позивачки, це свідчить про неналежне дослідження Комісією наведених нею обставин.

20. У зв`язку з цим позивачка вважає, що була позбавлена можливості належним чином розкрити показник «рішучість та відповідальність» та надати пояснення щодо обставин, які, на її думку, свідчать про відповідність цьому критерію. Водночас визначена за цим показником оцінка виявилася недостатньою для підтвердження позивачкою здатності здійснювати правосуддя та, як наслідок, призвела до припинення її участі у конкурсі.

21. Також позивачка просить врахувати вибірковий підхід Комісії до оцінювання однакових або подібних обставин у різних кандидатів. Зокрема, за її твердженням, під час співбесід з іншими кандидатами питання щодо постановлення ними судових рішень про виправлення описок Комісією не досліджувалося, тоді як у її випадку це питання було предметом детального обговорення та враховано під час оцінювання особистої компетентності. На думку позивачки, така відмінність у підходах свідчить про необхідність перевірки того, чи застосовувалися Комісією однакові критерії до всіх учасників конкурсу.

22. Іншим прикладом вибіркового підходу позивачка вважає оцінювання Комісією обставин, пов`язаних із виконанням нею обов`язків голови суду та організацією капітального ремонту будівлі суду. Під час співбесіди вона зазначила, що для вирішення питань щодо облаштування укриття, конвойної кімнати та спеціального під`їзду до будівлі суду здійснювала комунікацію з Вищою радою правосуддя, Радою суддів України та відповідним територіальним управлінням, у результаті чого було розпочато капітальний ремонт та виділено 7 млн грн. Стосовно іншого кандидата Комісія врахувала організацію капітального ремонту будівлі суду як обставину, що свідчить про рішучість та відповідальність, і визначила за цим показником 23,67 бала. Водночас аналогічні обставини, наведені позивачкою під час власної співбесіди, Комісія належним чином не врахувала, визначивши їй за цим показником 16,33 бала.

23. Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву відповідач указує, що оскаржуване рішення прийнято в межах наданих законом повноважень, відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25, за результатами дослідження суддівського досьє, письмових пояснень позивачки та проведеної співбесіди.

24. Відповідач зазначає, що під час оцінювання позивачки за показниками особистої компетентності, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності Комісія дослідила обставини, пов`язані, зокрема, з виправленням позивачкою описок у судових рішеннях, її підходами до самовідводів, а також із практикою використання скасованих судових рішень.

25. Зокрема, Комісія звернула увагу на випадки внесення позивачкою змін до виконавчих листів та судових рішень. Установлено, що в окремих випадках позивачка відмовляла у внесенні до виконавчого листа дати народження сторони, мотивуючи це можливістю самостійного з`ясування таких відомостей державним або приватним виконавцем під час виконання рішення, тоді як в інших аналогічних випадках задовольняла відповідні заяви.

26. Також Комісія дослідила випадки виправлення позивачкою зазначеної у судових рішеннях статті, за якою особа притягається до відповідальності. Комісія виходила з того, що внесення змін до резолютивної частини судового рішення під виглядом виправлення описки, зокрема, щодо правової кваліфікації діяння особи, може поставити під сумнів легітимність такого рішення і може означати перегляд власного рішення по суті, що виходить за межі повноважень суду першої інстанції. Виправлення помилок правової кваліфікації у резолютивній частині рішення є прерогативою суду апеляційної інстанції.

27. Відповідач зауважує, що позивачка помилково ототожнює оцінювання кандидата на посаду судді з переглядом судових рішень у порядку, визначеному процесуальним законом. Досліджуючи відповідні обставини, Комісія діяла на підставі та в межах наданих їй повноважень. Комісія дійшла висновку, що наведені позивачкою пояснення не усувають сумнівів щодо можливого перевищення нею власних повноважень.

28. Під час співбесіди Комісія обговорила з позивачкою її практику заявлення самовідводів у справах за участю працівників суду або їхніх близьких родичів. Позивачка пояснила, що раніше застосовувала такий підхід, однак наразі відійшла від цього підходу і не вважає його виправданим.

29. Відповідач зазначає, що необґрунтоване застосування самовідводу може ускладнювати доступ до правосуддя та суперечити стандартам суддівської етики. Попри зазначену позивачкою зміну підходу, конкретних прикладів, які б підтверджували такі зміни на практиці, нею не надано, у зв`язку з чим Комісія не мала можливості належним чином оцінити їх реальність.

30. Відповідач указує, що наведені обставини Комісія врахувала як суттєве порушення під час оцінювання позивачки за критеріями професійної етики та доброчесності, за результатами якого із застосуванням єдиних показників одноголосно вирішила зменшити її оцінку двічі на 15 балів за показником «сумлінність». Сукупність цих обставин також негативно вплинула на оцінювання позивачки за показником «рішучість та відповідальність» критерію «особиста компетентність».

31. Відповідач пояснює, що одна й та сама обставина може враховуватися за різними показниками, якщо характеризує різні аспекти поведінки позивачки, що не свідчить про подвійне зняття балів.

32. Відповідач наголошує, що оцінювання є індивідуальним і комплексним та здійснюється з урахуванням усіх обставин у їх сукупності, а отже, подібність окремих обставин у досьє різних кандидатів не зумовлює однакових результатів.

33. Відповідач також наголошує, що ВККС України дослідила матеріали суддівського досьє позивачки та досьє щодо її участі у конкурсі на посаду судді, на підставі яких членами Комісії визначалися питання, що потребували з`ясування. Водночас обговорення кожного документа чи відомості, що містяться в досьє, є фізично неможливим та недоцільним. Таким чином, твердження позивачки про те, що окремі обставини залишилися поза увагою Комісії та не отримали належної оцінки, є необґрунтованими.

34. Відповідач підсумовує, що значна частина доводів позовної заяви фактично зводиться до незгоди позивачки з оцінкою, наданою Комісією за результатами кваліфікаційного оцінювання. Такі доводи не враховують дискреційного характеру повноважень Комісії та меж судового контролю за її рішеннями. Наведені позивачкою обставини як свідчення порушення Комісією процедури кваліфікаційного оцінювання є безпідставними та суб`єктивними, фактично зводяться до власного бачення результатів оцінювання та незгоди з висновками Комісії щодо показників особистої компетентності.

35. Від позивачки надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій вона зазначає, що ВККС України не спростувала її основних доводів щодо упередженого та вибіркового оцінювання. Позивачка повторно вказує, що під виглядом оцінювання її особистої компетентності Комісія фактично надала негативну оцінку її судовим рішенням, які набрали законної сили, чим вийшла за межі своїх повноважень. Водночас, на думку позивачки, Комісія не врахувала письмових та документально підтверджених відомостей, які позитивно її характеризують.

36. Позивачка наголошує, що посилання ВККС України на дискреційний характер її повноважень не виправдовує застосування різних підходів до оцінювання кандидатів. У межах одного конкурсу до всіх кандидатів мають застосовуватись однакові правила та стандарти.

IV. Установлені судом фактичні обставини справи

37. Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах (далі - Конкурс).

38. ОСОБА_1 звернулась до Комісії із заявою про допуск до участі в Конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація), як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а також просила провести стосовно неї кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

39. Рішенням ВККС України від 04.03.2024 № 1/ас-24 ОСОБА_1 було допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі як таку, що в порядку та строки, визначені Комісією, подала всі необхідні документи та на день подання цих документів відповідає встановленим статтею 28 Закону №1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.

40. Рішеннями Комісії від 11.09.2024 № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09.12.2024 № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу, та визначено черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

41. Рішенням ВККС України від 16.10.2024 № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).

42. Рішенням Комісії від 13.01.2025 № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація).

43. Рішенням ВККС України від 17.04.2025 № 89/зп-25 затверджено декодовані результати практичного завдання.

44. Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.06.2024 № 185/зп-24 (зі змінами), у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

45. Загальна кількість балів позивачки за перший етап кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів «Складання кваліфікаційного іспиту» у межах конкурсу становить - 363,10 бали із 400 можливих, з яких: когнітивні здібності - 45,10 бали; знання історії української державності - 40 балів; знання у сфері права та спеціалізації суду - 150 балів; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 128 бали, що свідчить про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

46. Рішеннями Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, зокрема, ОСОБА_1 .

47. У строки, визначені рішенням відповідача, позивачка звернулась із заявою про намір претендувати на посаду судді Київського апеляційного суду.

48. Рішенням Комісії від 30.07.2025 №143/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів, зокрема на посади суддів Київського апеляційного суду в межах конкурсу. Згідно з протоколом повторного авторозподілу між членами Комісії від 01.08.2025 доповідачем у справі призначено члена Комісії Сидоровича Р.М.

49. 06.08.2025 Комісія звернулася до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду (лист № 21-6808/25) із пропозицією надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та документи (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів звернено на пункт 5.6 розділу 5 Положення, яким визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, зокрема, критерію компетентності: особиста компетентність - 50 балів (рішучість та відповідальність - 25 балів, безперервний розвиток - 25 балів); соціальна компетентність - 50 балів (ефективна комунікація - 12,5 бала, ефективна взаємодія - 12,5 бала, стійкість мотивації - 12,5 бала, емоційна стійкість - 12,5 бала).

50. На виконання цього листа Комісії, 19.08.2025 від позивачки надійшли пояснення, в яких вона надала Комісії інформацію, яка, на її думку, підтверджує відповідність показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності.

51. На адресу Комісії 29.04.2026 надійшло рішення Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) про надання Комісії інформації стосовно кандидата на посаду судді апеляційного суду ОСОБА_1 , у якому зазначено, що, проаналізувавши інформацію про неї, ГРД виявила дані, які не є самостійною підставою для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, однак є такими, що характеризують її та можуть бути використані під час оцінювання.

52. Співбесіду з ОСОБА_1 було призначено на 26.05.2026.

53. За результатами проведеної 26.05.2026 співбесіди, Комісією було встановлено, що надана ОСОБА_1 інформація письмово та під час співбесіди не продемонструвала належного рівня особистої компетентності останньої. Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з ОСОБА_1 , а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за критерієм особистої компетентності, становить 35,66 бали із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала), а тому Комісія виснувала, що кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 не відповідає критерію особистої компетентності.

54. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 : критерій професійної компетентності - 363,10 бала, з яких за показниками: когнітивні здібності - 45,10 бали, знання історії української державності - 40 балів, знання у сфері права та спеціалізації суду - 150 балів, здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 128 балів; критерій особистої компетентності - 35,66 бали, з яких за показниками: рішучість та відповідальність - 16,33 балів, безперервний розвиток - 19,33 бали; критерій соціальної компетентності - 37,50 балів, з яких за показниками: ефективна комунікація - 9 балів, ефективна взаємодія - 9 балів, стійкість мотивації - 9,67 бали, емоційна стійкість - 9,83 бали; критерій доброчесність та професійна етика за показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу - 270 балів.

55. Ураховуючи викладене, за результатом проведеної 26.05.2026 співбесіди, Комісією у складі колегії № 2 було ухвалено оскаржуване рішення №240/ас-26, яким визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 706,26 бала та визнано останню такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

V. Позиція Верховного Суду

56. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

57. За змістом частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

58. Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

59. Статтею 79-2 Закону № 1402-VIII установлено, що ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад, зокрема, суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

60. Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

61. Згідно із частиною четвертою статті 79-3 Закону № 1402-VIII ВККС України: 1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді; 2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду; 3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання; 4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

62. Законом України від 09.12.2023 № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон №3511-IX), який набрав чинності 30.12.2023, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення».

63. За змістом пункту 57, який згідно із Законом України від 20.11.2024 № 4072-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-IX) змінений на пункт 57-1, ВККС України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.

64. ВККС України проводить кваліфікаційний іспит у межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-IX.

65. Статтею 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

66. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

67. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

68. Відповідно до статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

69. Відповідно до пункту 1.1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25) кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики.

70. Метою кваліфікаційного оцінювання є встановлення рівня компетентності, доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (пункт 1.2 Положення № 20/зп-25).

71. Завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками (пункт 1.3 Положення № 20/зп-25).

72. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді) (пункт 1.4 Положення № 20/зп-25).

73. Розділом 2 визначено показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

74. Так, зокрема, пунктом 2.4 Положення № 20/зп-25 передбачено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками:

2.4.1. Рішучість та відповідальність.

2.4.2. Безперервний розвиток.

75. Згідно з пунктом 2.8 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками:

2.8.1. Ефективна комунікація.

2.8.2. Ефективна взаємодія.

2.8.3. Стійкість мотивації.

2.8.4. Емоційна стійкість.

76. Відповідно до пункту 2.13 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками:

2.13.1. Незалежність.

2.13.2. Чесність.

2.13.3. Неупередженість.

2.13.4. Сумлінність.

2.13.5. Непідкупність.

2.13.6. Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.

77. Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя (пункт 2.14 Положення № 20/зп-25).

78. Згідно з пунктом 2.15 цього Положення показники критеріям доброчесності та професійної етики оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

79. Тестування з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей проводиться у разі ухвалення Комісією відповідного рішення, в порядку та за методикою, визначеними в цьому рішенні (пункт 3.1 Положення № 20/зп-25).

80. Рішення про проведення такого тестування ухвалюється Комісією стосовно всіх суддів (кандидатів на посаду судді) у межах відповідної процедури кваліфікаційного оцінювання (пункт 3.2 Положення № 20/зп-25).

81. Пунктами 5.1, 5.2, 5.5 Положення № 20/зп-25 передбачено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.

82. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

83. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям соціальної та особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

84. Відповідно до пункту 5.6 Положення № 20/зп-25 вага критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, зокрема:

5.6.1.2. Особиста компетентність - 50 балів, з яких:

5.6.1.2.1. Рішучість та відповідальність - 25 балів.

5.6.1.2.2. Безперервний розвиток - 25 балів.

5.6.1.3. Соціальна компетентність - 50 балів, з яких:

5.6.1.3.1. Ефективна комунікація - 12,5 бала.

5.6.1.3.2. Ефективна взаємодія - 12,5 бала.

5.6.1.3.3. Стійкість мотивації - 12,5 бала.

5.6.1.3.4. Емоційна стійкість - 12,5 бала.

85. Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 Положення № 20/зп-25).

86. Критерії доброчесності та професійної етики - 300 балів (пункт 5.8 Положення № 20/зп-25).

87. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) (пункт 5.9 Положення № 20/зп-25).

88. У пункті 6.21 Положення № 20/зп-25 зазначено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів, зокрема: 6.21.3. Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

89. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень (пункт 6.23 Положення № 20/зп-25).

90. За результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень (пункт 6.41 Положення № 20/зп-25):

6.41.1. Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

6.41.2. Рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

91. Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді (пункт 6.42 Положення № 20/зп-25).

92. Статтею 88 Закону №1402-VIII встановлено, що ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

93. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

94. Частиною третьою цієї статті передбачено, що рішення ВККС України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

95. Отже, за Законом №1402-VІІІ призначення на посаду судді, зокрема вакантної посади судді апеляційного суду, здійснюється за конкурсом, який уповноважена проводити ВККС України. Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду Комісія проводить на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання. Одним з етапів кваліфікаційного оцінювання є дослідження досьє та проведення співбесіди. Саме на етапі співбесіди Комісія перевіряє відповідність судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. У Положенні № 20/зп-25 Комісія роз`яснила як зміст критеріїв, так і їхні складові, передбачивши низку показників. Останні також розтлумачені з точки зору конкретних якостей, які оцінюються в межах кожного з них.

Щодо меж судового контролю рішення ВККС України за результатами кваліфікаційного оцінювання

96. Велика Палата Верховного Суду сформувала усталений підхід щодо оцінювання рішень ВККС України на предмет відповідності пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ (постанови від 14.11.2024 у справі № 990/139/21, від 20.03.2025 у справі № 990/134/21, від 05.06.2025 у справі № 990/117/24, від 04.09.2025 у справі № 990/123/24), за яким повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою. Жоден суб`єкт, у тому числі суд, не вправі втручатися в здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

97. Водночас, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.07.2026 у справі № 990/379/25, у правовідносинах щодо конкурсних процедур на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів межі дискреції ВККС України не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілими як суддям (кандидатам на посаду судді), щодо яких їх ухвалено, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

98. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі наголошувала, що: «Обсяг і ступінь мотивації рішення залежать від конкретних обставин, які були предметом розгляду, проте в будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення судді (кандидата на посаду судді) взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС України, коли оцінювала відповідність цього судді (кандидата на посаду судді) критеріям компетентності, доброчесності чи професійної етики.

Таким чином, одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема, за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Визначальним критерієм правомірності рішення ВККС України про непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді в аспекті його відповідності критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики є встановлення Комісією обставин, які мають істотний вплив на прийняття рішення, та мотивів, з яких ВККС України дійшла відповідних висновків.

ВККС України відповідно до свого статусу, повноважень, установленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі визнати кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Проте нормативне визначення підстав оскарження рішення ВККС України щодо кандидата на посаду судді у зв`язку з тим, що рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, означає, що підстави для визнання кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики, доброчесності, мають існувати та не повинні бути формальними, номінальними чи декларативними.

Суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання не була свавільною».

99. Такий підхід є застосовним до спірних правовідносин, адже предметом перевірки у цій справі є, зокрема, дотримання Комісією вимог щодо обґрунтованості та належної мотивації рішення про непідтвердження позивачкою здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Щодо встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності

100. Установлюючи відповідність позивачки критерію особистої компетентності, Комісія оцінювала такі показники як «рішучість і відповідальність», а також «безперервний розвиток».

101. Як випливає зі спірного рішення, бал кожного члена ВККС України за показником «рішучість та відповідальність» коливається від 13 до 19, середній бал - 16,33, за показником «безперервний розвиток» - від 18 до 20, середній бал - 19,33.

102. Отож Комісія дійшла висновку, що отриманий за критерієм «особиста компетентність» сумарний бал становить 35,66, що є нижчим за 75 відсотків максимально можливого бала, а отже, позивачка не відповідає критерію особистої компетентності.

103. Відповідно до пунктів 2.5-2.7 Положення № 20/зп-25 рішучість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні.

104. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

105. Відповідальність - це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки.

106. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

107. Безперервний розвиток - це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку.

108. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об`єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв`язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

109. Щодо показників рішучості та відповідальності Комісія у своєму рішенні зазначила таке: «Стосовно показника «рішучість та відповідальність» ОСОБА_1 зазначила, що змалку звикла брати відповідальність на себе. Найважливіше спільне рішення вони з чоловіком ухвалили у 2014 році - залишили тимчасово окуповану територію України, втративши майно, доходи та соціальні зв`язки, але зберігши віру в себе та вірність Україні. У професійному житті кандидатка самостійно визначає напрям своєї діяльності та несе повну відповідальність за ухвалені рішення. Працюючи в умовах понаднормового навантаження, вона докладає максимальних зусиль для здійснення правосуддя на належному рівні та в розумні строки. Вона визнає, що не всі її рішення були бездоганними - деякі були змінені чи скасовані, і за деякі - їй соромно. Водночас частину скасованих рішень вона й надалі використовує як орієнтир у подібних справах. Вона не боїться складних справ і суспільної уваги, а її мета - виконувати обов`язки з честю, усвідомлюючи відповідальність перед людьми і законом.

Під час співбесіди ОСОБА_1 зазначила, що в її провадженні перебувала справа про стягнення за статтею 625 Цивільного кодексу України, в якій позивач раніше втратив право на примусове виконання рішення через несвоєчасне звернення з виконавчим листом. Ще до призначення кандидатки на посаду судді позивач звернувся до суду з метою, щоб йому видали дублікат виконавчого листа та продовжили строки його пред`явлення до виконання. Судовим рішенням йому було відмовлено і рішення набрало законної сили. У 2024 році позивач звернувся до суду з позовом на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, однак кандидатка відмовила у його задоволенні, оскільки втрата права на примусове виконання основного зобов`язання позбавляє позивача і права на стягнення за статтею 625 Цивільного кодексу України. Апеляційний суд скасував це рішення, проте згодом Велика Палата Верховного Суду склала правовий висновок, у якому фактично підтримала підхід кандидатки. ОСОБА_1 навела ще як приклади рішення, скасовані апеляційним судом через невиклик учасників. На її думку, апеляційний суд не врахував останніх законодавчих змін, які дозволяють не викликати учасників у справах щодо стягнення судових витрат. Зважаючи на це, суддя не дотримувалася такої практики апеляційного суду.

Члени Комісії дослідили практику ОСОБА_1 стосовно виправлення описок у рішеннях, зокрема в резолютивній частині та реквізитах сторін. В окремих випадках кандидатка відмовляла у внесенні до виконавчого листа дати народження сторони, зазначаючи, що цю інформацію може самостійно з`ясувати державний або приватний виконавець у процесі виконання рішення, тоді як в інших аналогічних випадках таке доповнення задовольняла.

ОСОБА_1 пояснила, що всі її рішення є свідомими. У справі, у якій вона відмовила у доповненні виконавчого листа датою народження, підставою стало те, що в документах особи містилися різні дати народження, тому незазначення цієї інформації не було опискою. Щодо випадку, коли виправлення було задоволено, кандидатка зазначила, що хоча дата народження не є обов`язковим реквізитом судового рішення, вона зазвичай зазначає її з метою уникнення подальших труднощів для учасників справи. У тому конкретному випадку при викладенні цієї інформації було допущено описку, яку й необхідно було виправити.

Члени Комісії також дослідили випадки виправлення кандидаткою описок у постановах про притягнення до адміністративної відповідальності в частині зазначення статті, за якою особу притягнуто до відповідальності. Зокрема, постановою від 02.02.2022 у справі № 699/78/22 встановлено описку: зазначено нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), замість частини першої статті 173-2 КУпАП. ОСОБА_1 зазначила, що подібних випадків за весь час її практики налічується не більше п`яти-шести, а причиною помилки є відсутність документальної фіксації проголошеного рішення - у судовому засіданні правильну норму було проголошено усно, однак при складенні письмового рішення допущено неточність.

Зважаючи на отримані пояснення, Комісія зазначає, що виправлення резолютивної частини рішення під виглядом описки є недопустимим. При цьому під опискою слід розуміти зроблену судом механічну (мимовільну, випадкову) орфографічну, граматичну, пунктуаційну помилку в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилку у правописі, у розділових знаках тощо; пункт 5 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2025 у справі № 990/199/24).

Резолютивна частина рішення є його ключовим елементом, у якому міститься безпосередній висновок суду по суті спору. Внесення будь-яких змін до резолютивної частини під виглядом виправлення описки, особливо якщо це стосується кваліфікації діяння особи, може поставити під сумнів легітимність такого рішення і може означати перегляд власного рішення по суті, що виходить за межі повноважень суду першої інстанції.

Твердження кандидатки, що нею при проголошенні рішення не було допущено помилки, проте така помилка (описка) виникла лише в момент виготовлення письмового примірника судового рішення, ґрунтуються виключно на її усних поясненнях та не були документально підтверджені. До того ж, сама кандидатка не заперечує певної систематичності таких випадків, зазначивши, що їх може налічуватися «п`ять-шість».

Отже, Комісія при оцінці цієї інформації позбавлена можливості спростувати сумнів у тому, що суддею першої інстанції було фактично перевищено власні повноваження, оскільки виправлення помилок правової кваліфікації у резолютивній частині рішення є прерогативою апеляційного суду і не може бути підставою для зміни резолютивної частини судового рішення шляхом виправлення «описки» як способу уникнення відповідальності за помилкові правові висновки.

Зазначені обставини негативно впливають на оцінювання кандидатки за показником «рішучість та відповідальність».

Члени Комісії обговорили з кандидаткою питання самовідводів у справах, у яких учасником є близький родич працівника суду або сам працівник суду. ОСОБА_1 пояснила, що раніше підтримувала практику свого колеги, який заявляв самовідвід у таких випадках з метою уникнення найменших сумнівів у неупередженості, та сама застосовувала її у справах, що стосувалися близьких родичів її помічника. Наразі кандидатка відійшла від цього підходу і не вважає його виправданим.

Зважаючи на отримані пояснення, Комісія наголошує, що забезпечення доступу до правосуддя є однією зі складових права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Дотримання цього принципу може бути ускладненим у судах з невеликою кількістю суддів, якщо останні необгрунтовано заявляють самовідвід. У такому випадку особи, які звернулись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, фактично позбавляються доступу до правосуддя. Внаслідок неможливості розгляду справи судом за належною територіальною підсудністю вони змушені витрачати додатковий час та фінансові ресурси, що створює реальний ризик порушення фундаментального права на судовий захист.

Необхідно також зазначити, що Кодекс суддівської етики як у первинній, так і в чинній редакціях містить пряму заборону зловживання правом на самовідвід. Отже, необґрунтоване заявлення самовідводу є не лише процесуальною помилкою, а й порушенням стандартів суддівської етики.

Попри те, що кандидатка зазначила про зміну свого підходу до розгляду подібних випадків, жодних конкретних прикладів, які б підтверджували таку зміну на практиці, нею надано не було, що не дає Комісії можливості належним чином оцінити реальність задекларованих змін у її підході.

Зазначені обставини негативно впливають на оцінювання кандидатки за показником «рішучість та відповідальність».

110. Оцінюючи вмотивованість оскаржуваного рішення в цій частині, Суд бере до уваги, що за показником «рішучість та відповідальність» позивачці визначено 16,33 бала з 25 можливих. У спірному рішенні Комісія навела конкретні обставини, які, на її думку, негативно характеризують позивачку за цим показником, зокрема, пов`язані з виправленням описок у судових рішеннях та практикою заявлення самовідводів.

111. У цьому аспекті ВККС України зазначила, що членами Комісії досліджено практику виправлення позивачкою описок у судових рішеннях, зокрема, у постановах від 24.03.2021 у справі № 699/63/21, від 02.02.2022 у справі № 699/78/22, від 29.07.2021 у справі № 699/318/21, в ухвалах від 22.08.2024 у справі № 699/413/24, від 22.03.2023 у справі № 699/737/21, від 27.10.2021 у справі № 699/746/21, від 06.01.2025 у справі № 699/852/24. В одних справах позивачка відмовляла у внесенні до виконавчого листа дати народження сторони, а в інших аналогічних справах - задовольняла такі заяви. Також Комісія зазначила, що в окремих судових рішеннях позивачка виправляла описки щодо зазначення статті, за якою особу притягнуто до відповідальності.

112. На переконання Комісії, виправлення описки не може змінювати змісту судового рішення, а внесення таких змін виходить за межі повноважень суду першої інстанції.

113. Доводячи помилковість та необґрунтованість таких висновків, позивачка зазначає, що Комісія не досліджувала судових рішень щодо заявлення самовідводів та виправлення описок інших кандидатів, а вибірково проаналізувала лише її практику, що, на її думку, свідчить про неоднаковий підхід до оцінювання кандидатів, які беруть участь в одній конкурсній процедурі. Комісія не врахувала всіх поданих документів та наданих позивачкою письмових і усних пояснень, зокрема, щодо її перебування на посаді голови суду, проведення капітального ремонту приміщень суду, а також здійснення нею власного аналізу строків та якості розгляду справ за кожен рік роботи з урахуванням результатів перегляду ухвалених нею судових рішень з метою вдосконалення власної професійної практики. На думку позивачки, зазначене свідчить про дискримінаційний підхід Комісії, який полягає в різній оцінці подібних обставин щодо неї та інших кандидатів.

114. Позивачка також не погоджується з висновком Комісії про незаконний перегляд нею власних рішень по суті чи спробу уникнути відповідальності за помилкові висновки, стверджуючи, що виправлення відповідали змісту прийнятих рішень та не спричинили негативних наслідків.

115. Водночас у позовній заяві позивачка, зазначає й про те, що: 1) у постанові від 02.02.2022 у справі № 699/78/22 про притягнення до адміністративної відповідальності нею помилково було зазначено кваліфікацію за частиною першою статті 130 КУпАП, хоча фактично матеріали розглядалися за частиною першою статті 173-2 КУпАП. У зв`язку з цим нею було виправлено описку в постанові щодо кваліфікації правопорушення. Вона вважала, що виправляла технічну описку, яка не впливала на зміст судового рішення, однак наразі погоджується з хибністю такого підходу; 2) в ухвалі від 22.03.2023 у справі № 699/737/21 було внесено зміни до резолютивної частини вироку, зі змісту якого вбачалося, що розгляд здійснювався за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України. Однак у резолютивній частині перша цифра статті була надрукована помилково, тобто допущено технічну описку. Фактично в резолютивній частині вироку було зазначено, що особу засуджено за частиною першою статті 186 Кримінального кодексу України, замість правильної кваліфікації - частини першої статті 286 Кримінального кодексу України. Вона вважала, що виправляла технічну описку, яка не впливала на зміст судового рішення, однак наразі погоджується з хибністю такого підходу.

116. Також позивачка навела пояснення щодо інших судових рішень, досліджених Комісією. Зокрема, пояснила, що у постанові від 29.07.2021 у справі № 699/318/21 вона обґрунтувала стягнення судового збору в мотивувальній частині основного рішення, проте помилково не зазначила про це в резолютивній частині. Стягнення судового збору у цій справі було обов`язковим. Механізму внесення змін до постанови шляхом апеляційного оскарження у такому випадку не існувало через відсутність суб`єкта, який міг би її оскаржити. Отож шляхом виправлення описки резолютивну частину було доповнено новим абзацом про стягнення 454,00 грн судового збору. Щодо ухвали від 22.08.2024 у справі № 699/413/24 позивачка пояснила, що в мотивувальній частині основного рішення було зроблено висновок про задоволення заяви та в резолютивній частині зазначено про задоволення заяви, після чого наведено порядок оскарження, далі зазначено про відмову в задоволенні заяви та знову порядок оскарження. Оскільки до резолютивної частини нею помилково було включено абзац про відмову в задоволенні заяви, яку фактично було задоволено, а також двічі продубльовано порядок оскарження, шляхом виправлення описки з резолютивної частини нею було виключено три зайві та суперечливі абзаци. Наразі вона погоджується з хибністю такого підходу.

117. У контексті наведеного Суд зазначає, що, вирішуючи питання про виправлення описок (очевидних арифметичних помилок), допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.

118. Досліджуючи практику виправлення позивачкою описок, відповідач не заперечував можливості виправлення допущених суддею помилок в ухвалених судових рішеннях, однак наголошував, що таке виправлення не повинно впливати на зміст судового рішення (зокрема, резолютивної частини). І такий висновок, з огляду на зазначене, Суд не має підстав вважати помилковим.

119. Суд дослідив у ЄДРСР постанову від 02.02.2022 у справі № 699/78/22 та ухвалу від 22.03.2023 у справі № 699/737/21, які були предметом обговорення, та установив, що виправлені позивачкою помилки стосувалися: 1) у справі № 699/78/22 - зазначення норми КУпАП, яка передбачає відповідальність за інкриміноване правопорушення, у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) у справі № 699/737/21 - зазначення норм Кримінального кодексу України у першому та третьому абзацах резолютивної частини вироку у кримінальному провадженні, зокрема, щодо кваліфікації кримінального правопорушення та правової підстави покладення на обвинуваченого обов`язків.

120. На переконання Суду, такі виправлення не можна вважати технічними описками, адже вони стосувалися правової кваліфікації правопорушення та правових підстав покладення на особу обов`язків і, відповідно, впливали на зміст судових рішень. Варто також ураховувати, що сама позивачка у позовній заяві визнає, що в окремих випадках внесені нею зміни виходили за межі технічного виправлення описок. За таких обставин її посилання на відсутність негативних наслідків та несистематичний характер таких виправлень не впливає на обґрунтованість висновків Комісії.

121. Безпідставними є доводи позивачки, що Комісія не здійснила аналізу і оцінки усього масиву поданих нею документів та наданих письмово та усно пояснень.

122. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2026 у справі № 990/417/25 вчергове зауважила, що відсутність у рішенні Комісії детальної відповіді на всі аргументи судді (кандидата на посаду судді) не є свідченням того, що такі не були враховані Комісією під час ухвалення рішення. Достатнім є те, щоб рішення містило логічне і раціональне обґрунтування, з якого можна встановити ті мотиви, які вплинули на ухвалення остаточного рішення Комісією.

123. Безпідставними є також доводи позивачки про дискримінаційний підхід Комісії, зокрема, з огляду на те, що з іншими кандидатами не обговорювалося питання виправлення описок та заявлення самовідводів. Проведення співбесіди з кандидатами на посаду судді є індивідуальним процесом, під час її проведення обговорюються та з`ясовуються питання, які не можуть бути ідентичними для кожного з кандидатів.

124. Отже, Суд уважає, що спірне рішення у зазначеній частині мотивоване належним чином. Зокрема, оскаржуване рішення містить аналіз обставин, які були враховані ВККС України в сукупності з іншими питаннями під час оцінювання показників «рішучість та відповідальність» критерію «особиста компетентність», та обґрунтування причин зниження оцінки позивачки за цими показниками. Суд не вправі підміняти внутрішнє переконання членів Комісії власною оцінкою обставин.

125. Водночас щодо показника «безперервний розвиток» Комісія у рішенні зазначила таке: «Стосовно показника «безперервний розвиток» ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначила, що із дитинства має глибоку любов до навчання: школу закінчила із золотою медаллю, університет - із червоним дипломом, паралельно вивчаючи французьку мову та відвідуючи максимальну кількість факультативів. З 1999 року її ранок починається з ознайомлення з новинами законодавства, а з 2003 року - і з актуальною судовою практикою. Упродовж кар`єри вона розвивала експертизу в корпоративному праві, оподаткуванні, банкрутстві та нерухомості, у 2003 році отримала ліцензію арбітражного керуючого, а у 2011 році - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. У 2012 році кандидатка брала участь у доборі на посаду судді та була зарахована до резерву. З 2014 року до 2017 року вона активно займалася громадською діяльністю, регулярно проходячи тренінги та навчання. З 2017 року працювала в Міністерстві юстиції України, де проходила навчання з нормопроєктування, запобігання корупції, практики Європейського суду з прав людини, комунікації та емоційного інтелекту, підвищувала рівень ділової української мови та опановувала англійську. З 2020 року кандидатка є активною слухачкою Національної школи суддів України, а також самостійно навчається на платформах НЕLР, ЕdЕга та Ргоmetheus з питань, що її цікавлять.

Під час співбесіди ОСОБА_1 зазначила, що тренінг для тренерів «Сучасні тренінгові технології: гейміфікація та штучний інтелект» був присвячений розширенню знань про штучний інтелект та опрацюванню нових тренінгових технологій на основі ігрової форми подання інформації. Метою відвідування семінару «Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статті 130 КУпАП в умовах воєнного стану» була перевірка власних підходів та актуальності своєї практики, хоча нових знань за результатами семінару кандидатка не отримала. Також ОСОБА_1 взяла участь у тьюторському курсі НЕLР, який стосувався запобігання корупції, за результатами якого кандидатка дізналась, що в установі треба запроваджувати комплаєнс процедури з метою запобігання виникненню конфліктів інтересів».

126. У спірному рішенні члени Комісії за своїм внутрішнім переконанням оцінили надані позивачкою відповіді та виставили за показником «безперервний розвиток» середній бал 19,33 бала з 25 можливих, проте з оскаржуваного рішення не вбачається жодних мотивів обґрунтування відповідність позивачки цьому показнику. Комісія фактично лише відобразила в описовій частині оскаржуваного рішення пояснення позивачки, однак власної оцінки цим обставинам не надала.

127. Зокрема, оскаржуване рішення не містить аналізу того, чи свідчать наведені позивачкою обставини про її послідовний професійний саморозвиток, які саме з них були враховані Комісією та з яких підстав вони не зумовили вищої оцінки за критерієм «особиста компетентність» за цим показником.

128. Таким чином, Суд уважає, що спірне рішення у зазначеній частині не мотивоване належним чином.

Щодо встановлення відповідності кандидата критерію «соціальна компетентність»

129. Установлюючи відповідність позивачки критерію «соціальна компетентність», Комісія оцінювала такі показники як «ефективна комунікація», «ефективна взаємодія», «стійкість мотивації», а також «емоційна стійкість».

130. Як випливає із спірного рішення, бал кожного члена ВККС України за показником «ефективна комунікація» коливається від 8 до 10, середній бал - 9, за показником «ефективна взаємодія» - від 9 до 9, середній бал - 9, за показником «стійкість мотивації» - від 9 до 10, середній бал - 9,67, а за показником «емоційна стійкість» - від 9 до 11, середній бал - 9,83.

131. Отож Комісія дійшла висновку, що отриманий за критерієм «соціальна компетентність» сумарний бал 37,50, що є вищим за 75 відсотків максимально можливого бала, дає підстави для визнання позивачки такою, що відповідає критерію соціальної компетентності.

132. Відповідно до пунктів 2.9-2.7 Положення № 20/зп-25 ефективна комунікація - це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.

133. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

134. Ефективна взаємодія - це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.

135. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

136. Стійкість мотивації - це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов`язків судді в межах закону.

137. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

138. Емоційна стійкість - це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.

139. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

140. Щодо показників «ефективна комунікація», «ефективна взаємодія», «стійкість мотивації», «емоційна стійкість» Комісія у рішенні зазначила таке: «У письмових поясненнях, надісланих до Комісії 19.08.2025, ОСОБА_1 стосовно відповідності показнику «ефективна комунікація» зазначила, що має багатий досвід комунікації на різних рівнях. У школі та університеті її обирали лідером групи, тому вона послідовно розвивала цю навичку - у приватному секторі, підприємницькій діяльності та індивідуальній адвокатській практиці з 2011 року. Після переїзду з тимчасово окупованої території України у 2014 році кандидатка активно долучилася до громадської діяльності: налагоджувала комунікацію між ВПО та приймаючими громадами, організовувала освітні й підприємницькі заходи, надавала юридичну допомогу волонтерам. Співпрацювала з міжнародними організаціями - Програмою розвитку ООН, USAID, Міжнародною організацією з міграції, Агентством ООН у справах біженців та іншими. За цю діяльність була відзначена як «Людина року» у сфері громадської діяльності. З 2017 року в Міністерстві юстиції України кандидатка за посадовими обов`язками постійно взаємодіяла з представниками органів виконавчої влади та громадського сектору. Після призначення суддею здійснює комунікацію з третіми особами виключно в межах чинного законодавства.

Під час співбесіди ОСОБА_1 зазначила, що у разі суспільного інтересу до певної справи на офіційному вебсайті суду розміщується оголошення про її перебування у провадженні, анонсуються засідання, а після розгляду - публікується інформація про його результати. Мотиви ухвалення рішення при цьому не коментуються. Для вирішення проблемних питань кандидатка надсилає запити до апеляційного суду, Верховного Суду та інших установ, а також комунікує з колегами-суддями. Як приклад взаємодії із суспільством ОСОБА_1 навела випадок, коли перед засіданням у резонансній справі вона безпосередньо спілкувалася з його учасниками та роз`яснювала їм процедуру розгляду.

Стосовно відповідності показнику «ефективна взаємодія» ОСОБА_1 у письмових поясненнях вказала, що працює у згуртованому колективі з вісімнадцяти осіб, де кожен усвідомлює свій внесок у репутацію суду. У колективі існує культура визнання помилок і їх спільного виправлення, а робочі конфлікти, що виникають здебільшого через прогалини в законодавстві, стають поштовхом для професійного зростання. У зовнішній взаємодії кандидатка підтримує регулярний зв`язок з прокуратурою, правоохоронними органами, установами пробації та виконавчою службою. На спільних нарадах обговорюються проблемні питання та виробляються алгоритми ефективної співпраці. Кандидатка чітко позначає межу - якщо робота іншої установи створюватиме перешкоди правосуддю, вона використає всі законні інструменти для усунення таких проблем. Попри те, що правосуддя в суді здійснюють один - два судді, які одночасно є слідчими суддями на два райони області, суд працює на високому рівні завдяки злагодженості, відповідальності та професіоналізму всього колективу.

ОСОБА_1 у письмових поясненнях стосовно відповідності показнику «стійкість мотивації» вказала, що уперше брала участь у доборі на посаду судді у 2012 році, була зарахована до резерву, але призначення не отримала. У 2017 році подала заяву вдруге, зазначивши у мотиваційному листі прагнення до незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, бажання працювати для людей в інтересах держави. З того часу мотивація кандидатки не змінилась. Натхнення до роботи залишається високим попри значне навантаження, зокрема досвід здійснення правосуддя як єдиного судді в суді. Кандидатка усвідомлює, що її діяльність перебуває під прискіпливою увагою, що скарги до Вищої ради правосуддя та стереотипне негативне ставлення до судової системи є частиною реальності, і вона свідомо готова до цих викликів.

Стосовно показника «емоційна стійкість» ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначила, що змалку привчила себе тримати емоції під контролем: не схильна до гніву чи істерик, під час спілкування беземоційно аналізує інформацію та робить висновки. Опорою в особистому житті є чоловік і четверо дітей. За п`ять років на посаді судді кандидатка жодного разу не відчувала робочого стресу - лише втому. Психологічний тиск вона вважає невід`ємною частиною суддівської роботи та реагує на нього зважено: роз`яснює процедуру, надає інформацію, залучає судову охорону або звертається до Вищої ради правосуддя залежно від ситуації».

141. Комісія, оцінюючи позивачку за вказаними показниками, в спірному рішенні не зазначила відповідних висновків, які стали підставою для виставлення 37,50 бала із 50 можливих. Наведені Комісією обставини знову обмежуються відтворенням пояснень позивачки, які вона надала для підтвердження власної відповідності встановленим показникам, без відображення того, які саме її судження чи пояснення не продемонстрували здатності будувати конструктивні професійні стосунки, ефективно використовувати комунікацію для встановлення взаєморозуміння, усвідомленої мотивації до тривалого виконання професійних обов`язків та здатності ефективно управляти своїми емоційними станами.

142. Зокрема, оскаржуване рішення не містить жодних обґрунтувань, з яких за критерієм «соціальна компетентність» і за показниками «ефективна комунікація», «ефективна взаємодія», «стійкість мотивації» та «емоційна стійкість» позивачці визначено відповідно 9, 9, 9,67 та 9,83 бала за максимально можливих 12,5 бала за кожним із них.

143. Отже, Суд уважає, що спірне рішення у зазначеній частині також не мотивоване належним чином.

Щодо встановлення відповідності кандидата критерію доброчесності та професійної етики

144. Окремо Комісія здійснювала оцінювання за критеріями доброчесності та професійної етики, які оцінювалися максимально у 300 балів.

145. Щодо цих критеріїв Комісія дійшла висновку про відповідність позивачки останнім. Однак, як убачається зі спірного рішення, у межах оцінювання за критеріями професійної етики та доброчесності Комісія врахувала практику позивачки щодо заявлення самовідводів та виправлення описок у судових рішеннях, зокрема, в частині правової кваліфікації діяння особи та встановила ці недоліки як суттєві порушення.

146. З огляду на це Комісія одноголосно вирішила зменшити оцінку позивачці за показником «сумлінність» на 15 балів за кожне порушення (пункти 72-73 оскаржуваного рішення).

147. 17.12.2024 Вища рада правосуддя рішенням № 3659/0/15-24 затвердила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення критеріїв доброчесності та професійної етики, однакових принципів їх застосування всіма суб`єктами оцінювання (далі - Єдині показники).

148. Згідно з пунктом 19 Єдиних показників сумлінність - старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов`язків.

149. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно: 1) ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим; 2) демонструє високий рівень професійної мотивації; 3) під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів; 4) утримується від будь-якої діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов`язків та інших повноважень; 5) підтримує та вдосконалює свої професійні знання та навички шляхом постійного навчання та підвищення кваліфікації з метою компетентного виконання посадових обов`язків та інших повноважень; 6) наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів; 7) під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля під час ухвалення рішень.

150. Відповідно до пункту 5.12 Положення № 20/зп-25 кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

151. Істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії (пункт 5.13 Положення № 20/зп-25).

152. Дослідивши оскаржуване рішення ВККС України у зазначеній частині, Суд констатує, що Комісія навела обставини, враховані під час оцінювання позивачки за показником «сумлінність», та зазначила підстави, з яких дійшла висновку про суттєвість виявлених недоліків і необхідність зменшення оцінки на 15 балів за кожен із них.

153. Доводи позивачки в цій частині здебільшого зводяться до незгоди з мотивами Комісії, наведеними в оскаржуваному рішенні. Позивачка зазначає, що ВККС України безпідставно надала негативну оцінку її практиці заявлення самовідводів та виправлення описок у судових рішеннях, а також фактично застосувала подвійне покарання за одне й те саме діяння. Позивачка вважає, що Комісія вийшла за межі своїх повноважень, надаючи оцінку законності та обґрунтованості ухвалених нею судових рішень.

154. У цьому контексті слід враховувати, що оцінка зазначених обставин також за показниками рішучості та відповідальності не свідчить про подвійне покарання за одне й те саме діяння. Визначення кількості балів за кожним із показників є складовою процедури оцінювання, а не застосуванням заходу юридичної відповідальності.

155. Комісія також не здійснювала перегляду судових рішень позивачки на предмет їх законності та обґрунтованості, а оцінювала відповідні обставини в контексті критеріїв професійної етики та доброчесності. Зокрема, щодо виправлення описок Комісія оцінювала доречність і виправданість обраного позивачкою способу виправлення допущених помилок, а щодо самовідводів - обґрунтованість їх заявлення з урахуванням конкретних обставин та можливих наслідків для здійснення правосуддя.

156. Отож наведені позивачкою доводи щодо виходу Комісії за межі своїх повноважень у цій частині є необґрунтованим.

157. Також позивачка не навела переконливих доводів, які б спростовували обставини, покладені Комісією в основу оцінювання.

158. Щодо виправлення описок позивачка у позовній заяві зазначає про зміну правової кваліфікації діяння особи у двох судових рішеннях.

159. Щодо заявлення самовідводів позивачка у позовній заяві зазначає про їх відповідність вимогам процесуального закону та чинній на той час судовій практиці, а також посилається на необхідність забезпечення неупередженості суду, однак ці доводи мають загальний характер і не містять належного обґрунтування того, чому заявлення самовідводів у конкретних випадках, досліджених Комісією, було виправданим.

160. Таким чином, Суд уважає, що спірне рішення у зазначеній частині мотивоване належним чином. Виявлені Комісією недоліки, кожен з яких розцінено як суттєве порушення, є достатньою та обґрунтованою підставою для зменшення балів на 15 балів за кожне з них за показником «сумлінність» за критеріями професійної етики та доброчесності.

Висновки за результатами розгляду справи

161. Зважаючи на наведене, Суд підсумовує, що рішення ВККС України від 26.05.2026 №240/ас-26 про непідтвердження позивачкою здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді не відповідає вимогам обґрунтованості та належної мотивації у частині оцінювання за критеріями особистої та соціальної компетентностей за показниками «безперервний розвиток», «ефективна комунікація», «ефективна взаємодія», «стійкість мотивації» та «емоційна стійкість», що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

162. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

163. Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

164. За змістом абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

165. Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права позивачки, Суд констатує, що проведення кваліфікаційного оцінювання суддів та визначення його результатів є дискреційним повноваженням ВККС України, у зв`язку з чим в контексті правовідносин, що склалися в цій справі, та обставин, встановлених під час її розгляду, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання ВККС України поновити участь позивачки у конкурсі на посаду судді апеляційного загального суду та повторно розглянути питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів її кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), з урахуванням правової оцінки, наданої Судом у цьому рішенні.

166. Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

167. Судовий збір за подання цього позову позивачка сплатила у розмірі 1 331,20 грн, що відповідає розміру, визначеному положеннями Закону України «Про судовий збір», отож понесені судові витрати на сплату судового збору за подання цієї позовної заяви підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Комісії.

168. Керуючись статтями 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

169. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання противоправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

170. Визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26.05.2026 №240/ас-26 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

171. Зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного загального суду та повторно розглянути питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів її кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у цьому рішенні.

172. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (код ЄДРПОУ 37316378, адреса: 03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

173. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

174. Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Головуючий: О.Р. Радишевська

Судді: А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

І.В. Дашутін

І.Я. Олендер