Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №620/2284/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 620/2284/26

адміністративне провадження № К/990/29191/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Жука А. В., Радишевської О. Р.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026, постановлену колегією суддів у складі Штульмана І. В., Оксененка О. М., Черпака Ю. К., у справі № 620/2284/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Військова частина), у якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 09.04.2026 позов задовольнив.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Військова частина подала до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.05.2026 залишив подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору.

У зв`язку з тим, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений строк, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.05.2026 повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Позивач, вважаючи ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026 такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаржник зазначає, що у встановлений судом строк усунув недоліки апеляційної скарги, подавши 22.05.2026 через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, до якої додав платіжну інструкцію від 19.05.2026 № 19207 про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

На підтвердження своєчасного подання зазначеної заяви скаржник посилається на відомості, сформовані в підсистемі «Електронний суд», зокрема на картку обліку вхідних документів, відповідно до якої заява про усунення недоліків надійшла до суду 22.05.2026.

Водночас, як стверджує скаржник, зазначена заява була зареєстрована судом апеляційної інстанції лише 29.05.2026, тобто вже після постановлення оскаржуваної ухвали від 27.05.2026. На його переконання, несвоєчасна реєстрація поданого ним процесуального документа відбулася з незалежних від нього причин.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження повідомлений належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України. Проте таке право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.

Так, вимоги до апеляційної скарги визначені у статті 296 КАС України, серед яких законодавцем передбачено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву (скаргу) подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення її без руху, у якій зазначаються недоліки, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення без руху.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається особі, яка її подала, якщо остання не усунула недоліки, які залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, ненадання скаржником документа про сплату судового збору у повному розмірі є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неусунення такого недоліку у строк, визначений судом, така скарга повертається особі, яка її подала.

Застосовуючи наведені положення процесуального закону до обставин цієї справи, колегія суддів виходить з такого.

Як уже зазначалося, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2026 апеляційну скаргу Військової частини залишено без руху у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору та встановлено десятиденний строк для усунення цього недоліку.

Зазначену ухвалу доставлено до електронного кабінету скаржника 14.05.2026 о 21:31.

Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху вважається врученою Військовій частині 15.05.2026, а останнім днем установленого судом десятиденного строку для усунення недоліків апеляційної скарги було 25.05.2026.

22.05.2026, тобто у межах установленого судом строку на усунення недоліків апеляційної скарги, Військова частина через підсистему «Електронний суд» подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додала документ про сплату судового збору - платіжну інструкцію № 19207 від 19.05.2026.

З картки обліку вхідних документів убачається, що зазначена заява надійшла до суду апеляційної інстанції 22.05.2026, однак була зареєстрована судом лише 29.05.2026.

Водночас пунктом 39 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, передбачено, що документи, що надійшли через Електронний суд, реєструються судами в день їх надходження упродовж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та відповідними інструкціями з діловодства в судах чи в інших органах та установах у системі правосуддя.

Таким чином, Військова частина у встановлений строк надіслала до суду апеляційної інстанції документ на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Натомість затримка з реєстрацією документа, який своєчасно надійшов через підсистему «Електронний суд», призвела до того, що на момент вирішення питання про подальший рух апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не міг врахувати заяву про усунення її недоліків, а тому дійшов передчасних висновків про наявність підстав для її повернення.

Отже, доводи касаційної скарги знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції. Вказане, на переконання колегії суддів, зумовлює скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки у цій справі порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі № 620/2284/26 скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді А. В. Жук

О. Р. Радишевська