Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №337/736/22 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

24.09.2026

ЄУН 337/736/22

Провадження №2/337/2463/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

представника позивача Артьомова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води,

В С Т А Н О В И В:

04.02.2022 до суду надійшов вказаний позов Концерну «Міські теплові мережі», який позивач мотивує тим, що основною метою діяльності Концерну відповідно до статуту підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.

У період з 01.03.2015 по 31.10.2021 позивач надав послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу, яка оплату за надані послуги не здійснювала, у зв`язку з чим заборгованість за надані послуги становить 33169,35 грн.

Взаємовідносини між сторонами у спірний період складалися без укладеного договору, що відповідало вимогам чинного законодавства та не виключає можливості стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, оскільки між сторонами склались фактичні договірні відносини.

Просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн.

Ухвалою суду від 07.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін

28.04.2022 судом ухвалено заочне рішення у даній цивільній справі, яким позов було задоволено повністю.

14.04.2026 до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 16.04.2026 вказану заяву було залишено без руху, а заявниці надано строк для усунення недоліків заяви.

22.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» від заявниці ОСОБА_1 надійшла зава про усунення недоліків заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвалою від 23.04.2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 28.04.2022 у даній цивільній справі прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 14.05.2026 ОСОБА_1 поновлено строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, її заяву задоволено, заочне рішення від 28.04.2022 у справі скасовано, цивільну справу призначено до нового судового розгляд у в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

25.05.2026 від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 23.05.2026) надійшов відзив на позовну заяву, в якій вона позов не визнала та зазначила, що вона не проживала та не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тому не є споживачем послуг за вказаною адресою. Її місцем реєстрації та фактичного проживання є: АДРЕСА_2 . Підтвердженням цього є Акт про непроживання та заява-пояснення сусідів. Позивач просить стягнути заборгованість за період з 01.03.2015 по 31.10.2021, а позов було подано у 2022 році, тому вимоги за період до 2019 року знаходяться поза межами позовної давності. У зв`язку з цим просить застосувати наслідки спливу позовної давності. Просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

12.08.2026 від представника позивача Концерну «Міські теплові мережі»через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідач ОСОБА_1 , як власник квартири за адресою АДРЕСА_1 , зобов`язана утримувати майно, що їй належить, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки та за цінами (тарифами), встановленими відповідно до законодавства. Твердження відповідача щодо того, що вона постійно проживає за іншою адресою, а тому не користувався наданими позивачем послугами за адресою АДРЕСА_1 , позивач вважає неприпустимими, оскільки відповідачем не надано жодних доказів щодо вчинення дій, спрямованих на відмову від користування послугами Концерну. Відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялася, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останньою не надано. Щодо застосування позовної давності зазначає, що в Україні у період з 12.03.2020 до 30.06.2023 було встановлено карантин. Законом України від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктами 12-14, відповідно до яких, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020. Позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення, обов`язок сплати якої настав з 01.11.2021. Просить позов задовольнити.

22.09.2026 в судовому засіданні за клопотанням представника позивача суд без оформлення окремим документом, постановив продовжити позивачу пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив та прийняв її до судового розгляду.

Представник позивача - Концерну «МТМ» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Суд вважає можливим провести судовий розгляд у відсутність відповідача.

Суд, вислухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610-611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За нормою ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ч. 2 ст. 317 ЦК України).

Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч.4 ст. 544 ЦК України).

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004, який діяв в період виникнення спірних правовідносин і втратив чинність з 01.05.2019, а також Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII від 09.11.2017, який введено в дію з 01.05.2019, правовідносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, мають ознаки зобов`язання, в силу яких споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з п.5 ч.2 ст.7, ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 (введений в дію з 01.05.2019), індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. постановою КМУ №630 від 21.07.2005 (далі Правила №630) (які діяли на час виникнення спірних правовідносин), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з п.20, 21 Правил №630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Згідно п.30 Правил №630, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Судом встановлено, що позивач Концерн «Міські теплові мережі» зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій і є виробником теплової енергії, яка, в тому числі, надається населенню для побутових потреб.

Відповідач ОСОБА_1 є власником 53/300 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.04.2015 у справі №337/5750/14-ц про затвердження мирової угоди (набрала законної сили 28.04.2015 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/43705975). Право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 03.06.2016.

Іншими власниками квартири є ОСОБА_2 (47/100), ОСОБА_3 (53/300) та ОСОБА_3 (53/300).

Вказані обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, з 01.06.2000 відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з витягу з реєстру територіальної громади, сформованого 23.05.2026 з відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби, який наданий відповідачем.

На квартиру за адресою: АДРЕСА_1 позивачем відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки та розрахунку заборгованості за надані послуги з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання за вищевказаною квартирою, заборгованість перед позивачем за період з 01.03.2015 по 31.10.2021 складає 33169,35 грн.

Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» такими, що підлягають частковому задоволенню.

Так, суд виходить з того, що в силу вищевикладених вимог чинного законодавства споживачем житлово-комунальних послуг є власник нерухомого майна або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна (наймач) і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.Кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги – регрес).

Солідарний характер відповідальності споживачів комунальних послуг є гарантією захисту прав кредитора (постачальника послуг) та надає йому право на власний розсуд обирати боржника, до якого пред`являти вимогу про стягнення заборгованості в повному обсязі. Чинне цивільне законодавство не передбачає права солідарного боржника вимагати від кредитора зміни умов зобов`язання шляхом розподілу суми єдиного боргу на окремі частки між іншими солідарними боржниками у межах одного позовного провадження, ініційованого кредитором.

Як встановлено судом, що відповідач ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.04.2015 у справі №337/5750/14-ц; їй належить 53/300 частки вказаної квартири; право власності зареєстровано 03.06.2016.

При цьому суд враховує, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Таким чином, моментом набуття відповідачкою права власності на частку квартири є набрання законної сили ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.04.2015 у справі №337/5750/14-ц про затвердження мирової угоди, тобто 28.04.2015.

З моменту набуття права власності (28.04.2015) відповідач відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем житлово-комунальних послуг та, як наслідок, зобов`язана здійснювати оплату за фактично отримані послуги з постачання централізованого опалення, постачання гарячої води у вказану квартиру.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 у спірний період (з 01.03.2015 по 31.10.2021) не була зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а з 01.06.2000 по теперішній час зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2 .

Інформації та доказів про належність відповідачці на праві власності або праві користування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , або її частки до 28.04.2015 матеріали справи не містять.

Враховуючи, що Концерн «Міські теплові мережі» не надав належних та достатніх доказів на підтвердження права власності, а також факту проживання та/або реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 до 28.04.2015, тобто не довів факт користування нею житлово-комунальними послугами до 28.04.2015, то в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Водночас, як встановлено судом, з моменту набуття права власності (28.04.2015) відповідач, будучи споживачем у спірних правовідносинах та маючи обов`язок оплати наданих житлово-комунальних послуг, такі послуги з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання не здійснювала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

При цьому, факт надання послуги з постачання централізованого опалення та гарячого водопостачання в квартиру, співвласником якої є відповідач, не спростовано та підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Зазначені рішення знаходяться в загальнодоступному місці, а саме на офіційному сайті Запорізької міської ради.

Також суд виходить з того, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, який має єдину централізовану мережу теплопостачання, з приводу неналежної якості послуг з постачання теплової енергії або її відсутності у зазначений період відповідач до позивача не зверталась, не висувала позивачу претензій та скарг з приводу встановлених тарифів, факт отримання вказаних послуг відповідачем не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідач оплату не здійснювала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, зокрема, за період з 01.05.2015 по 31.10.2021, складений із чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум; окремо вказано суми заборгованості за кожен місяць та за надані послуги. Зазначений розрахунок виконано відповідно до вимог чинного законодавства. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачем суду не подано, тому суд приймає його за основу при ухваленні судового рішення.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що вона у квартирі не проживала та не була зареєстрована, не звільняло її від обов`язку з оплати отриманих послуг перед позивачем за період з 01.05.2015 по 31.10.2021, оскільки відповідно до положень статей 317, 322, 360 ЦК України власник квартири зобов`язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає/зареєстрований він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг.

Що стосується застосування до спірних відносин строку позовної давності, то слід зазначити наступне.

Згідно положень ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).

В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві заявила про застосування строку позовної давності.

Відповідно до п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пункт 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.

Загальновідомими обставинами і такими, що не підлягають доведенню в силу положень ст.82 ЦПК України, є дія в Україні з 12.03.2020 по 30.06.2023 карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19.

Таким чином, починаючи з дня набрання чинності Закону України №540-IX, тобто з 02.04.2020 і до 30.06.2023 діяло положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину.

Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогами, які виникли з травня 2015 року по березень 2017 року включно. Позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку позовної давності за вказаний період, а також не заявлено клопотання про поновлення цього строку, у зв`язку з чим у задоволенні позову про стягнення заборгованості за вказаний період слід відмовити.

Водночас, сплив строку позовної давності щодо періоду заборгованості з квітня 2017 року по жовтень 2021 року (включно) припадає на час дії карантину, який не закінчився у день подання позову Концерном «МТМ» 04.02.2022, тому на цю заборгованість поширюються приписи ст.12 Перехідних положень до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину. А тому ця заборгованість підлягала стягненню з відповідача.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 включно, що з урахуванням наданого позивачем розрахунку складає 28339,63 грн з розрахунку: 28339,63 грн (нараховано) - 0 грн (сплачено).

Таким позов слід задовольнити частково.

Крім того, згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених вимог, тобто у розмірі 2119,77 грн, з розрахунку: 28339,63 х 100% / 33169,35 грн = 85,44%; 85,44% х 2481,00 грн /100% = 2119,77 грн.

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137, р/р НОМЕР_3 Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 у розмірі 28339 (двадцять вісім тисяч триста тридцять дев`ять) гривень 63 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137, р/р НОМЕР_4 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2119 (дві тисячі сто дев`ятнадцять) гривні 77 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Сидорова