Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №337/5192/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

24.09.2026

ЄУН 337/5192/26

Провадження № 3/337/903/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Сидорова Марина Володимирівна, розглянувши в м. Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м. Запоріжжі, громадянки України, пенсіонерки, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст. 173-2 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ВАД № 786489, який складено 01.08.2026 інспектором СПДН ВП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Султановою А.Г.: 01.08.2026 о 09:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини сина, а саме висловлювала словесні образи, принижувала, укусила за руку, штовхала, хапала за руки, внаслідок чого була завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю ОСОБА_2 , чим порушила п.п.5 п.2 ст.3 р.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засідання свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнала та пояснила, що 01.08.2026 вночі її син та невістка прийшли до дому в стані алкогольного сп`яніння, голосно себе поводили. В результаті між нею та невісткою стався конфлікт. Вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

ОСОБА_2 , яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення як потерпіла, повідомила, що не має до ОСОБА_1 матеріальних та моральних претензій. Дійсно був обоюдний конфлікт, який вичерпано.

Вислухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Так, ст.7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна діяльність чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.

Згідно з ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Пункт 2 ст.6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).

Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Отже, у зв`язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме інспектор поліції, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Суд також виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п.14, п.17 ч.1 ст.1 цього Закону, психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу, тобто наявність в діях наміру, спрямованого на досягнення бажаного результату. Крім умисності, характерним для домашнього насильства є також спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних) того, хто чинить насильство по відношенню до своєї жертви.

Насильством є застосування силових методів або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих, хто не може чинити опір, тобто це будь-яке застосування сили щодо беззахисних.

Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною потреб, інтересів, соціальних установок, планів тощо у свідомості окремої особи, яке виникає в міжособистісних взаємодіях окремих осіб чи груп. Для конфлікту як способу взаємодії характерним є баланс (рівність) сил між його учасниками, владний баланс (симетричні відносини), що характеризується здатністю кожної зі сторін однаково впливати на процес конфлікту, відносною рівністю фізичних сил, соціально-психологічної адаптованості, соціального статусу, стану здоров`я, ментального розвитку тощо.

Різниця між конфліктом та насильством, за вчинення якого передбачена відповідальність, полягає у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, а не прагненням розв`язати спір.

При цьому, маніпуляції можуть бути як стилем поведінки в конфлікті, так і проявами домашнього насильства, як то газлайтинг - певні примушування постраждалої сумніватися в своїй адекватності та/чи в адекватності свого сприйняття навколишнього середовища, віктімблейдинг - явище/поведінка, в основі якої знаходиться звинувачення постраждалої у провокуванні насильства щодо неї або в тому, що відносно неї було вчинено насильство.

Самі по собі нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи.

При цьому, такі дії повинні викликати у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинити емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Виходячи з викладеного, оцінивши обставини справи та надані докази, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та її винуватість в ньому належними та допустимими доказами «поза розумним сумнівом» не доведені.

Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення суть правопорушення не містять відомостей про наявність в діях ОСОБА_1 умислу на заподіяння шкоди психологічному та фізичному здоров`ю її невістки. Ознаки свідомого спрямування нею своїх образ на невістку, її психологічної та фізичної переваги над нею в протоколі відсутні.

Отже, обставини, викладені у протоколі, не дозволяють зробити однозначний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу домашнього насильства як адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, що прямо суперечить принципу правової визначеності.

Крім того, в інших наданих суду доказах також відсутні відомості, які б достовірно вказували на наявність в діях ОСОБА_1 обов`язкових ознак домашнього насильства.

З інформаційної довідки від 01.08.2026, яка складена інспектором СПДН ВП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області та обставин події від 01.08.2026 вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник короткочасний сімейний конфлікт, коли кожна зі сторін намагалась зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, тобто зазначені особи не були залежними одна від одною.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 в цій ситуації мала певну фізичну та/або психологічну перевагу, висловлюючи образи, свідомо діяла з наміром подавити волю невістки, отримати над нею психологічний контроль, викликати побоювання за свою безпеку або спричинити емоційну невпевненість, у тому числі і завдати шкоди психічному та фізичному здоров`ю. Ознаки домінування кривдника над жертвою в даній ситуації відсутні.

За наведених обставин вчинення з боку ОСОБА_1 саме домашнього насильства до невістки виключається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, і вважає необхідним на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в цій справі закрити.

Керуючись ст.3, 62 Конституції України, ст.7, 9, 10, 173-2, 245, 247, 251, 256, 268, 280, 283 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя М.В.Сидорова