Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/5304/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5304/25 пров. № А/857/43135/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року (головуюча суддя: Лунь З.І., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 , 18.03.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 20.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в період з 2020 року по 2024 рік, за які такі допомоги нараховувалися та виплачувалися;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 по серпень 2020 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2020 рік, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020рік» станом на 01 січня 2020року у розмірі 2102,00 гривні, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з серпня 2020року по 20.05.2023 грошове забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023роки, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом па 01 січня 2020року у розмірі 2102,00 гривні; законом України «Про Державний бюджет України на 2021рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні; Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 гривні, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 гривні відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.06.2023 по 31.12.2023 додаткову грошову винагороду передбачу постановою КМУ від 28 лютого 2022р. № 168 для військовослужбовців, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) у розмірі від 15000,00грн до 30000,00 грн.

Обґрунтовує позов тим, що у період проходження позивачем служби відповідачі здійснювали нарахування та виплату основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, у зв`язку з чим, був неправильно визначений розмір посадового окладу та окладу за військовим званням та, відповідно, не у повному обсязі виплачувалося грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 20.05.2023. Також, вважає, що з 01.06.2023 по 31.12.2023 у Військової частини НОМЕР_1 існував обов`язок щодо виплати додаткової щомісячної винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 15000-30000 гривень на місяць, як військовослужбовець, якій обіймає посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та здійснює підготовку та навчання персоналу. Однак, відповідач всупереч законодавчим нормам виплату надбавки та додаткової винагороди у передбачених розмірах не здійснював. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, що порушує його права, в зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо застосування із січня 2020 року по травень 2023 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 до серпня 2020 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2020 рік, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.09.2020 до 19.05.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.06.2023 по 31.12.2023 додаткову грошову винагороду передбачу Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 для військовослужбовців, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася військова частина НОМЕР_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що позивач не звертався до командування військової частини НОМЕР_1 з питань виплати додаткової щомісячної винагороди у розмірі 15000-30000 грн на місяць, як військовослужбовцю, котрий обіймав посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у військовій частині НОМЕР_1 та здійснював підготовку та навчання персоналу за період з 01.06.2023 по 31.12.2023.

Військовою частиною НОМЕР_1 за оспорюваний період з серпня 2020 по 20.05.2023 було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні правомірно та з врахуванням вимог нормативно-правових актів, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.01.2020 по серпень 2020 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та з серпня 2020 по14.01.2025 у Військовій частині НОМЕР_1

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2025 № 14 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення

Позивач звернувся до відповідачів із запитами про надання інформації щодо проведених виплат грошового забезпечення позивача за період проходження служби

На вказані запити відповідачами надано відповіді у яких зазначено, що розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача були розраховані у відповідності до редакцій постанов, які діяли з 2018 року, відтак, у військової частини відсутні підстави для проведення зазначених у запиті перерахунків грошового забезпечення.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідачів стосовно обчислення та виплати грошового забезпечення за спірний період без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року є протиправними.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно з долученими до матеріалів справи наказу командира Військової частини НОМЕР_1 позивачу виплачувалась додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168: з січня по грудень 2024 року. Натомість, відповідачем до матеріалів справи не долучено доказів не здійснення позивачем підготовки та навчання персоналу з 01.06.2023 на посадах інструктора та старшого інструктора Військової частини НОМЕР_1 , а тому з метою належного способу захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу з 01.06.2023 по 31.12.2023 додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову до військової частини НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (далі – Постанова № 704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 в первинній редакції встановлювалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містили примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Тобто вказані додатки до пункту 4 Постанови № 704 дублювали положення пункту 4 Постанови № 704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Постанова № 704 набирала чинності з 01.03.2018.

Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Вказана постанова набрала чинності 24 лютого 2018 року.

Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року .

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Відповідно, відновлено редакцію пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та якою визначалось граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року.

Водночас, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти, віднесено до базового державного соціального стандарту.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

При цьому, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до частини 3 статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі – Закон № 2262-XII) зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з Законами України «Про Державний бюджет на 2020 рік», «Про державний бюджет на 2021 рік», «Про державний бюджет на 2022 рік», «Про державний бюджет на 2023 рік» змінено прожитковий мінімум з 01 січня відповідних років.

Отже, оскільки прожитковий мінімум як базовий державний стандарт змінений законодавцем на відповідні роки, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в редакції чинній до внесення змін Постановою № 103 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідні роки).

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 11 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується ВЧ НОМЕР_1 (а. с. 13-14), що позивачу за період з 01.09.20220 по 19.05.2023, посадовий оклад та оклад за військовим званням визначався виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року (1762 грн).

Отже, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування відповідачем за спірний період як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення є протиправним.

Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 1682, яка набрала чинності з дня її опублікування (11.08.2023) та застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023.

Так, Постанову № 168 доповнено п.1-1, відповідно до якого установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), затвердженого керівниками відповідних міністерств та державних органів. Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням заінтересованих центральних органів виконавчої влади та державних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України» від 28.02.2022 № 168 від 15.09.2023 № 1001, яка набрала чинності з дня її опублікування (20.09.2023) та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023, абз. 6 п.1-1 Постанови № 168 викладено в такій редакції: Розмір додаткової винагороди за категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) встановлюється згідно з додатком, а Постанову № 168 доповнено додатком такого змісту: "Розміри додаткової винагороди за категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах). При цьому, у зазначеному додатку до Постанови № 168 розміри додаткової винагороди визначені залежно від категорії посад, зокрема, 25000, 00 грн особам, які обіймають посади інструкторсько-викладацького складу (тимчасово виконують обов`язки за посадами) циклових комісій (циклів, відділень, груп підготовки) (за типом кафедри у вищих військових навчальних закладах)”.

Наказом Міністра оборони України “Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” від 25.01.2023 № 44, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 № 177/39233, затверджено Зміни до Порядку № 260, та доповнено Порядок новим розділом такого змісту: XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Наказом Міністра Оборони України Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 26.09.2023 № 566, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.09.2023 № 705/40761 (який набрав чинності з дня його офіційного опублікування, крім абзаців тридцятого тридцять четвертого пункту 13 Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджених цим наказом, які застосовуються з 01.06.2023), розділ XXXIV. Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану Порядку № 260 викладено у новій редакції.

Так, за змістом п. 2 розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: від 15 000 до 30 000 гривень - військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу)

Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних підрозділів), а також посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Міністром оборони України.

Отже, з 01.06.2023 на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі від 15000 до 30000 гривень військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) з пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 01.06.2023 займав посаду інструктора Військової частини НОМЕР_1 (а. с. 15-18).

Згідно з долученими до матеріалів справи наказу командира Військової частини НОМЕР_1 позивачу виплачувалась додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168: з січня по грудень 2024 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем до матеріалів справи не долучено доказів не здійснення позивачем підготовки та навчання персоналу з 01.06.2023 на посадах інструктора та старшого інструктора Військової частини НОМЕР_1 .

Отже, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з метою належного способу захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу з 01.06.2023 по 31.12.2023 додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць.

Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 380/5304/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська