Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №140/2409/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/2409/25 пров. № А/857/27055/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року (головуюча суддя: Смокович В.І., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» до Волинської митниці про визнання протиправним та рішення про коригування митної вартості товарів,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА», 07.03.2025 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2025 № UA205140/2025/000072/2.

Обґрунтовує позов тим, що ввезення товару відбувалось на підставі контракту № 2810/24SL від 28.10.2024 укладеного між ТОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» та компанією-експортером «SLAVIK LIMITED», положення якого передбачає можливість післяплати, а отже на момент митного оформлення надавати платіжні документи не було необхідності, що спростовує безпідставні вимоги Волинської митниці про надання платіжного документу про оплату за ввезений товар. У свою чергу рахунок-фактура (Invoice) відповідає усім вимогам, які повинен містити цей комерційний документ, зокрема: номер інвойсу, дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця і загальну вартість рахунку, валюту, опис наданих послуг, а також зазначені дані, які не є обов`язковими, а саме:, умови поставки, ставка ПДВ, вид оплати.

Представник позивача просить врахувати, що компанія-експортер може відвантажувати транспортні засоби із орендованих стоянок та місць зберігання транспортних засобів. Наявність договорів оренди на ту, чи іншу стоянку стосуються господарської діяльності експортера та містять відомості, котрі підпадають під поняття «конфіденційна інформація», відтак, не підлягають розголошенню іншим особам, саме тому при передачі експортером документів на ввезений транспортний засіб таких угод надано не було. Окрім того, статтею 53 Митного кодексу України (далі - МК України) не встановлено обов`язку подачі будь-яких документів, котрі стосуються господарської діяльності іноземної компанії-відправника товару.

Позивач, ввозив на митну територію України транспортні засобі, які не є ідентичними за своїми характеристиками тим, що були оформлені за митними деклараціями, на які посилається митний орган. Загальновідомо, що такі показники як пробіг транспортного засобу, комплектація, загальний стан суттєво впливають на формування ціни. Зі сторони Волинської митниці не проведеного порівняльного аналізу, чи точно з такими характеристиками було взято транспортний засіб Волинською митницею за основу, чи на таких самий умовах ввозився такий транспортний засіб. Саме тому посилатися виключно на відомості вантажно-митних декларацій, за якими було проведено митне оформлення нібито аналогічних товарів є неприпустимим. Вказує, що в Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ані відправник, ані перевізник не мають обов`язку проставляти на вантажній накладній (CMR) свої підписи або штампи. Таким чином, відправником та перевізником товару не було порушено правил заповнення вантажної накладної (CMR).

З приводу зазначення у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу відомостей про компанії, що не кореспондуються із експортером, просить врахувати, що відомості із свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар. Розбіжності щодо власника у свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів не обґрунтовують сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та не містять об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо числової

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні будь-які конкретні обставини, які б однозначно стверджували про наявність сумнівів, причин неможливості визначення заявленої митної вартості імпортованого товару. Не вказав також митний орган в чому саме полягає неможливість перевірки заявленої митної вартості товарів. З огляду на таке, сторона позивача уважає, що Волинською митницею не в достатній мірі наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленими митними вартостями товарів, тому такі скориговані вартості не може братися судом до уваги при вирішення справи по суті. Усі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити..

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Відповідач, 21.11.2025 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу відхилити.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між компанією «SLAVIK LIMITED» (Продавець) та ТОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» (Покупець) 28.10.2024 укладено контракт № 2810/24SL (зворот арк. спр. 19-21), за умовами якого Продавець має поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти у власність товар та оплатити його відповідно до цього Договору на умовах CIP-Київ, Луцьк, Рівне, CPT – Луцьк, DAP – Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, Мукачево, CIF – Гданськ, CIF – Гдиня (Польща), згідно з інвойсом на кожну поставку товару. Країнами відправки Товару за цим Договором є Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, країни Європейського Союзу, Норвегія, Швейцарія, США, Канада, Китай, ОАЕ. Постачання товару відбувається на територію України (пункт 1.1. Контракту).

Обсяг поставок Товару, вид, назва, кількість і ціна Товару за цим Контрактом визначається згідно з інвойсами на кожну поставку (пункт 1.2. Контракту).

Пунктом 1.4. строк поставки кожної Партії Товару не пізніше 180 днів після оплати за вказаний товар.

Як встановлено пунктом 2.1. Покупець має оплатити поставлений Товар в Євро або в доларах США або фунтах стерлінгів в безготівковий формі на банківський рахунок Продавця згідно виставленого рахунку-фактури (інвойса).

Пунктом 3.2. Контракту визначено, що за погодженням сторін можливі такі види оплати:

- предоплата за Товар банківським переказом на рахунок Продавця;

- оплата за фактом після отримання Товару банківським переказом на рахунок Продавця;

- оплата товару на виплати.

За загальним правилом Оплата Товару здійснюється Покупцем не раніше закінчення дії строку цього контракту виключно після отримання письмової вимоги про оплату від Продавця (пункт 3.3. Контракту).

На виконання Контракту компанією SLAVIK LIMITED складено рахунок-фактуру (інвойс) від 31.01.2025 № 026 на продаж транспортного засобу марки IVECО, модель – 70С18 за ціною 8 500,00 фунтів стерлінгів (арк. спр. 18).

Для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування – 1 шт:- марка – IVECO - модель - 70C18 - календарний рік виготовлення – 2020 - модельний рік виготовлення - 2020- дата першої реєстрації – 08.09.2020 - номер кузова (шасі, рами) - ZCFC170D605288172- тип палива - дизель- робочий об`єм двигуна - 2998см3- потужність двигуна - 132кВт_колісна формула - 4х2- тип кузова - вантажний пластиковий фургон, додатково обладнаний гідроборотом - загальна кількість місць, включаючи місце водія – 3 - маса в разі максимального завантаження - 7200 кг - вантжопідйомність - 2895кг - категорія ТЗ за документами виробника - N2; Не виготовлений на базі легкового автомобіля» декларант 20.02.2025 подав до Волинської митниці МД № 25UA205140010616U4 (арк. спр. 52).

Для підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем додано: рахунок-фактура № 026 від 31.01.2025 (арк. спр. 18); автотранспортна накладна № б/н від 31.01.2025 (зворот арк. спр. 18); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 23.01.2025 (арк. спр. 22); висновок про якісні та вартісні характеристики, товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 1611/25 від 18.02.2025 (арк. спр. 23); витяг зі сайту від 20.02.2025 (зворот арк. спр. 61); Контракт № 2810/24SL від 28.10.2024 (зворот арк. спр. 19-21); Договір про надання послуг митного брокера № 14 від 01.04.2024; висновок про походження товару № 1611/25 від 18.02.2025 (зворот арк. спр. 23); експортна митна декларація № 25GBIW0AGQTSN3IAA0 від 17.02.2025 (арк. спр. 19).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

- відповідно до поданого рахунка-фактури № 026 від 31.01.2025 продавцем товару (власником) є SLAVIK LIMITED, що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 23.01.2025 № НОМЕР_1 . Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту. Участь третіх осіб у ланцюзі поставки товару на митну територію України може створювати додаткові витрати, обов`язок сплати комісійної винагороди, які за правилами частиною десятою статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості;

- в графі 22 та 23 автотранспортної накладної від 31.01.2025 № б/н відсутні підписи та штампи відправника та перевізника товару;

- відповідно пункту 1.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28.10.2024 №2810/24SL строк поставки кожної партії товару не пізніше 180 днів після оплати за вказаний товар. Банківських платіжних документів, що стосуються товару не подано до митного оформлення.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) транспортні (перевізні) документи; 6) банківські платіжні документи, що стосуються товару (за наявності); 7) висновки про вартісні характеристики товарів.

Декларант листом повідомив, що надали усі документи по визначенню митної вартості та додаткових документів надавати не будуть та просить прийняти рішення без врахування термінів передбачених частиною третьою статті 53 МК України (арк. спр. 25).

Оскільки документи, що були подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000460 (арк. спр. 16) та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000072/2 (арк. спр. 15), в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу Державної міграційної служби України від 01.07.2021 №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні 23 508 фунтів стерлінгів (27 825 євро / од в перерахунку на заявлений декларантом курс валют) за МД № UA204130/2025/001334 від 24.01.2025. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару: «Автомобіль вантажний марки IVECO, модель 70C18, тип двигуна- дизельний, робочий об`єм циліндрів- 2998см3, потужність двигуна 132 kW тип кузова- пластиковий фургон обладнаний платформою для розвантаження та завантаження (гідробортом), календарний рік виготовлення – 2020», ввезення товару здійснено на умовах поставки DAP UA (арк. спр. 62).

У подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205140010782U7 від 21.02.2025 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (зворот арк. спр. 63-34).

Уважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у них вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування - 1шт.:- марка – IVECO - модель - 70C18- календарний рік виготовлення – 2020 - модельний рік виготовлення - 2020- дата першої реєстрації – 08.09.2020 - номер кузова (шасі, рами) - ZCFC170D605288172- тип палива - дизель- робочий об`єм двигуна - 2998см3- потужність двигуна - 132кВт_колісна формула - 4х2- тип кузова - вантажний пластиковий фургон, додатково обладнаний гідроборотом - загальна кількість місць, включаючи місце водія – 3 - маса в разі максимального завантаження - 7200 кг - вантажопідйомність - 2895кг - категорія ТЗ за документами виробника - N2; Не виготовлений на базі легкового автомобіля» декларант 20.02.2025 подав до Волинської митниці МД № 25UA205140010616U4 (арк. спр. 52).

Для підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем додано: рахунок-фактура № 026 від 31.01.2025 (арк. спр. 18); автотранспортна накладна № б/н від 31.01.2025 (зворот арк. спр. 18); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 23.01.2025 (арк. спр. 22); висновок про якісні та вартісні характеристики, товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 1611/25 від 18.02.2025 (арк. спр. 23); витяг зі сайту від 20.02.2025 (зворот арк. спр. 61); Контракт № 2810/24SL від 28.10.2024 (зворот арк. спр. 19-21); Договір про надання послуг митного брокера № 14 від 01.04.2024; висновок про походження товару № 1611/25 від 18.02.2025 (зворот арк. спр. 23); експортна митна декларація № 25GBIW0AGQTSN3IAA0 від 17.02.2025 (арк. спр. 19).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Волинська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання цієї вимоги декларант, у відповідь на електронне повідомлення митниці зазначив, що подано усі документи по визначенню митної вартості та додаткових документів надано не буде та просить прийняти рішення без врахування термінів передбачених частиною третьою статті 53 МК України (арк. спр. 25).

У подальшому, Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2025 № UA205140/2025/000072/2.

Підставою для прийняття такого рішення було:

- відповідно до поданого рахунка-фактури № 026 від 31.01.2025 продавцем товару (власником) є SLAVIK LIMITED, що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 23.01.2025 № 5023 926 1493. Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту. Участь третіх осіб у ланцюзі поставки товару на митну територію України може створювати додаткові витрати, обов`язок сплати комісійної винагороди, які за правилами частиною десятою статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості;

- в графі 22 та 23 автотранспортної накладної від 31.01.2025 № б/н відсутні підписи та штампи відправника та перевізника товару;

- відповідно пункту 1.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28.10.2024 №2810/24SL строк поставки кожної партії товару не пізніше 180 днів після оплати за вказаний товар. Банківських платіжних документів, що стосуються товару не подано до митного оформлення.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки митного органу правомірними з огляду на таке.

Згідно п. 1.2 контракту від 28.10.2024 № 2810/24SL, обсяг поставок товару, вид, назва, кількість і ціна товару за цим контрактом визначається згідно з інвойсом на кожну поставку.

Відповідно пункту 1.4 контракту від 28.10.2024 № 2810/24SL строк поставки кожної партії товару не пізніше 180 днів після оплати за вказаний товар.

Згідно п. 2.1 покупець має оплатити поставлений товар в євро або доларах США або фунтах стерлінгах в безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури (інвойса)

Відповідно до пункту 2.4. контракту № 2810/24SL від 28.10.2024, ціна Товару включає вартість доставки та розвантаження Товару.

Пунктом 3.2. Контракту визначено, що за погодженням сторін можливі такі види оплати:

- предоплата за Товар банківським переказом на рахунок Продавця;

- оплата за фактом після отримання Товару банківським переказом на рахунок Продавця;

- оплата товару на виплати.

Проаналізувавши умови цього контакту та документи, які подані до митного оформлення, суд апеляційної дійшов висновку, що митний орган обґрунтовано покликався на відсутність доказів оплати за транспортний засіб, визначений у МД від 20.02.2025 № UA205140/2025/000072/2, на підставі рахунка-фактури (інвойсу) від 31.01.2025 № 026, оскільки докази оплати за поставлений товар надають можливість оцінити реальну вартість за такий товар та пересвідчитися у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання позивача в апеляційній скарзі, що сторони контракту № 2810/24SL від 28.10.2024 погодили форму відстрочення платежу, оскільки документального підтвердження такого відстрочення ні до митного оформлення, ні під час розгляду справи у суді як першої, так і апеляційної інстанції не подано, як і не подано платіжних документів, які підтверджують оплату за товар в сумі 8500 фунтів стерлінгів, як вказано у рахунку-фактурі (інвойсі) від 31.01.2025 № 026.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару 20.02.2025 № UA205140/2025/000072/2 стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення документах розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом, за наведених умов митниця зобов`язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, визначених МК України, а, відтак, оскаржуване рішення винесено митним органом правомірно.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, а тому правильним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат в суді апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 140/2409/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська